Ухвала

від 18.01.2024 по справі 400/468/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2024 року

м. Київ

справа №400/468/21

адміністративне провадження № К/990/2579/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

під час розгляду в порядку письмового провадження як судом касаційної інстанції справу № 400/468/21

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС ЛЮКС» до Головного управління ДПС в Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкові накладні датою їх фактичного подання,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: А. О. Мороз) від 19 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: О. І. Шляхтицький, С. Д. Домусчі, Г. В. Семенюк) від 23 грудня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС ЛЮКС» (далі - ТОВ «ІМПЕКС ЛЮКС», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Миколаївській області (далі - ГУ ДПС в Миколаївській області, відповідач-1, скаржник), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2), у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14 січня 2021 року № 2313434/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313435/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313436/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313437/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313438/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313439/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313440/41744969, від 18 січня 2021 року № 2323319/41744969, від 18 січня 2021 року № 2323320/41744969;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні від 4 грудня 2020 року № 1, від 10 грудня 2020 року № 2, від 11 грудня 2020 року № 3, від 14 грудня 2020 року № 4, від 16 грудня 2020 року № 5, від 18 грудня 2020 року № 6, від 22 грудня 2020 року № 7, від 24 грудня 2020 року № 8, від 28 грудня 2020 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржені рішення містять лише загальні твердження про ненадання ним копій документів, без конкретизації документів, які, на думку контролюючого органу, не були надані на його пропозицію. Одночасно позивач наполягає на тому, що ним були подані всі документи на підтвердження реальності господарських операцій, які надавали можливість відповідачу прийняти рішення про реєстрацію податкових накладних, але такі документи та відповідні пояснення до них протиправно не були враховані.

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області від 14 січня 2021 року № 2313434/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313435/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313436/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313437/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313438/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313439/41744969, від 14 січня 2021 року № 2313440/41744969, від 18 січня 2021 року № 2323319/41744969, від 18 січня 2021 року № 2323320/41744969.

Зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні від 4 грудня 2020 року № 1, від 10 грудня 2020 року № 2, від 11 грудня 2020 року № 3, від 14 грудня 2020 року № 4, від 16 грудня 2020 року № 5, від 18 грудня 2020 року № 6, від 22 грудня 2020 року № 7, від 24 грудня 2020 року № 8, від 28 грудня 2020 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.

4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано в частині позовних вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні від 4 грудня 2020 року № 1, від 10 грудня 2020 року № 2, від 11 грудня 2020 року № 3, від 14 грудня 2020 року № 4, від 16 грудня 2020 року № 5, від 18 грудня 2020 року № 6, від 22 грудня 2020 року № 7, від 24 грудня 2020 року № 8, від 28 грудня 2020 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання. У цій частині позовних вимог ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Зобов`язано ГУ ДПС в Миколаївській області протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання копії постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду повторно розглянути звернення ТОВ «ІМПЕКС ЛЮКС» щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 4 грудня 2020 року № 1, від 10 грудня 2020 року № 2, від 11 грудня 2020 року № 3, від 14 грудня 2020 року № 4, від 16 грудня 2020 року № 5, від 18 грудня 2020 року № 6, від 22 грудня 2020 року № 7, від 24 грудня 2020 року № 8, від 28 грудня 2020 року № 9, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

У решті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року по справі № 400/468/21 залишено без змін .

5. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 23 січня 2023 року ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

Водночас, зазначеною ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року було відмовлено у задоволені клопотання відповідача-1 про зупинення дії рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі № 400/468/21.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ІМПЕКС ЛЮКС» в грудні 2020 року уклало низку однотипних договорів купівлі-продажу з ТОВ «Грета-Юг», за умовами яких придбало пшеницю, яка в подальшому була реалізована ПП «Фортуна Світ» (т. 1 а. с. 15, 21, 46, 55, 84-85, 91-92, 116, 123, 149, 155, 179, 186, 211, 217, 240, 245, т. 2 а. с. 10, 23-24).

9. За результатами вказаних господарських операцій позивач склав і направив на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні від 4 грудня 2020 року № 1, від 10 грудня 2020 року № 2, від 11 грудня 2020 року № 3, від 14 грудня 2020 року № 4, від 16 грудня 2020 року № 5, від 18 грудня 2020 року № 6, від 22 грудня 2020 року № 7, від 24 грудня 2020 року № 8, від 28 грудня 2020 року № 9, реєстрацію яких було зупинено на підставі статті 201 пункту 201.16. Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме ТОВ «ІМПЕКС ЛЮКС» відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість. Одночасно, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних.

10. ТОВ «ІМПЕКС ЛЮКС» на адресу відповідача були надіслані пояснення, в яких наведені фактичні обставини його господарських операцій з ТОВ «Грета-Юг» і ПП «Фортуна Світ», а також наведено перелік первинних документів з реквізитами, якими ці операції оформлені: рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення, довіреності, товарно-транспортні накладні, з доданням їх копій до пояснень.

11. 14 і 18 січня 2020 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області були прийняті Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2313434/41744969, № 2313435/41744969, № 2313436/41744969, № 2313437/41744969, № 2313438/41744969, № 2313439/41744969, № 2313440/41744969, № 2323319/41744969, № 2323320/41744969 (т. 1 а. с. 11, 42, 80, 112, 145, 175, 207, 236, т. 2 а. с. 6).

12. Як вбачається з рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, підставою для відмови в реєстрації податкових накладних послугувало ненадання документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

13. Не погодившись з відмовою в реєстрації податкових накладних, позивач оскаржив вищеперелічені рішення до ДПС України, яка своїми рішеннями залишила скарги без задоволення.

14. Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не містять чіткого обґрунтування причин відмови реєстрації податкових накладних ТОВ «ІМПЕКС ЛЮКС».

16. На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції констатував, що ані при прийнятті рішень про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, ані під час судового розгляду відповідачі не подали будь-яких доказів, на підтвердження існування обставин, визначених пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, а відзив окрім наведення загальних норм податкового законодавства, ніяких пояснень з цього приводу не містить.

17. Разом з тим, судом враховано, що у рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних містяться лише загальне твердження ГУ ДПС у Миколаївській області про ненадання первинних документів, проте не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

18. Крім того, в самій формі рішення про відмову в реєстрації податкової накладної зазначено про необхідність підкреслення тих документів, які не надані, але будь-яких підкреслень спірні рішення не містять.

19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні ТОВ «ІМПЕКС ЛЮКС» та ухвалюючи у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, зазначив, що на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ІМПЕКС ЛЮКС» про скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної обґрунтованими та підлягають задоволенню, проте суд першої інстанції, прийнявши рішення лише про скасування оспорюваного рішення, в порушення приписів пунктів 2, 10 частини другої статі 245 КАС України не мотивував належним чином чому саме такий спосіб захисту не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав та інтересів позивача. У зв`язку з чим, апеляційний суд вважав, що судом першої інстанції неправильно обрано спосіб захисту, а тому прийшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо реєстрації податкових накладних.

20. Окрім того, мотивуючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції встановив, що в оскаржуваних рішеннях у графі «Додаткова інформація» чітко зазначено, що платником податків не надано копії документів, а саме: товарно-транспортні накладні та документи щодо складського обліку. Такі документи були надані до суду першої інстанції, а тому, суд першої інстанції надавши оцінку цим документам, не мотивував належним чином те, що предметом позову є протиправність рішення відповідача, яке базується саме на перевірці наданих йому документів, а не до суду.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

22. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

23. На переконання відповідача, судами попередніх інстанцій застосовано норми права у цій справі без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11 травня 2022 року у справі № 640/11205/19, від 28 грудня 2022 року у справі № 520/1284/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 826/3687/18.

24. Скаржник цитує уривок з постанови від 11 травня 2022 року у справі № 640/11205/19, у якій Верховний Суд зауважує на необхідності дослідити питання добросовісності дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами та підтвердження використання їх у господарській діяльності платника податків, а також реальність усіх відомостей, наведених у документах, складених за наслідками таких господарських відносин. Таку позицію Верховний Суд підтримав також у постанові від 28 грудня 2022 року у справі № 520/1284/19.

25. Відповідач вважає, що така позиція Верховного Суду має бути врахована також і під час вирішення спору щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, оскільки, він тісно пов`язаний причинно-наслідковим зв`язком із правомірністю збільшення податкового кредиту покупцем позивача, що у подальшому стане предметом судового розгляду у справі, аналогічній за суб`єктним складом, предметом спору та засобами доказування справі № 640/11205/19.

26. На підтвердження справедливості такого судження, контролюючий орган вважає, що слід взяти до уваги тезу Верховного Суду, висловлену в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 826/3687/18: «визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій».

27. На підставі викладених висновків Верховного Суду, контролюючим органом наголошено на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій, не дослідивши питання повноти та достатності доказів, не проаналізувавши їх зміст (первинних документів та звітності позивача), не співставивши відомості, а також та добросовісності позивача і його контрагентів, порушили засади адміністративного судочинства: верховенства права та змагальності сторін, безпідставно не було відкладено розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зокрема, в частині подібності правовідносин у цій справі з правовідносинами у справах № 640/11205/19, № 520/1284/19, № 826/3687/18, на висновки з постанов Верховного Суду у яких посилається відповідач-1, колегія суддів дійшла таких висновків.

29. Насамперед суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у частині позовних вимог про відмову у їх задоволенні особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, враховуючи окреслені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду, підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів попередніх інстанцій у межах даного касаційного провадження відсутні.

30. Усталеною є позиція Верховного Суду, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

31. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

32. Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

33. Крім того, при поданні касаційної скарги на цій підставі зазначені скаржником норми права, які, на його переконання, неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

34. Як на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 травня 2022 року у справі № 640/11205/19, від 28 грудня 2022 року у справі № 520/1284/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 826/3687/18, ГУ ДПС в Миколаївській області наводить витяги з них, які були наведені вище, та зазначає, що ці висновки Верховного Суду мають бути враховані під час вирішення спору щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, оскільки, вони тісно пов`язані причинно-наслідковим зв`язком із правомірністю збільшення податкового кредиту покупцем позивача, що у подальшому стане предметом судового розгляду у справі.

35. В той же час касаційна скарга не містить посилання на конкретну норму права, щодо застосування якої в подібних правовідносинах існує висновок Верховного Суду (з посиланням на висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права) та який не застосований судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи по суті.

36. Крім того, податковий орган у касаційній скарзі вказавши на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, лише процитував окремі висновки (уривки з них) Верховного Суду.

37. Крім того, слід зазначити, що предметом судового розгляду у справі № 400/468/21 є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, а також зобов`язання податкового органу вчинити дії з її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, предмет доказування у цій справі охоплював питання правомірності дій контролюючого органу, які виразилися у відмові в реєстрації податкових накладних.

38. Натомість, предметом спору у справі № 640/11205/19 були податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2018 року:

№ 0009654105, яким встановлена сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 554 306,56 грн;

№ 0009644105, яким встановлена сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7 771 532,89 грн.

39. Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 520/1284/19, предметом спору у якій були податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

40. Крім того, ГУ ДПС в Миколаївській області також посилається на постанову Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 826/3687/18, у якій предметом спору були також податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги ДФС України.

41. Тобто, предмет доказування у вказаних справах охоплював питання, зокрема, правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань та штрафних санкцій. Суди при розгляді вказаних справ встановлювали, обставини які можуть свідчити про наявність/відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати.

42. Відтак, наведене вище дає підстави для висновку, що у цій справі та у наведених скаржником у касаційній скарзі справах відмінні як підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, так і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

43. Тобто, наведені скаржником судові рішення Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

44. Відтак, відсутні підстави вважати, що ця справа (№ 400/468/21) та справи № 640/11205/19, № 520/1284/19, № 826/3687/18 ухвалені в подібних правовідносинах.

45. Окремо суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що посилання податкового органу на дослідження господарських операцій є недоречним, оскільки Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

46. Оскільки касаційне провадження було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справах № 640/11205/19, № 520/1284/19, № 826/3687/18, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.

47. Інші доводи податкового органу, судом касаційної інстанції не перевіряються, оскільки останні за змістом касаційної скарги не були предметом оскарження та підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до ухвали Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у цій справі.

48. У випадку, якщо податковий орган вважав, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, відповідач зобов`язаний обґрунтувати зазначене порушення з відповідним посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з відповідним пунктом частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу. Касаційна скарга у справі № 400/468/21 не містить жодних посилань та обґрунтувань пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підстави касаційного оскарження у цій справі.

49. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

50. Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

51. З огляду на те, що аналіз зазначених скаржником судових рішень Верховного Суду, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, Суд дійшов висновку, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі № 400/468/21, відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов