Постанова

від 17.01.2024 по справі 240/16708/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 240/16708/22

адміністративне провадження № К/990/34154/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представників позивача - Гумінського М.В., Кришти В.В.

представників відповідача - Савицької І.С., Гречковської Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (головуюча суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року (колегія суддів у складі - головуючий суддя Курко О.П., судді - Боровицький О.А., Шидловський В.Б.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юро Ламбер» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юро Ламбер» (далі за текстом - позивач, ТОВ «Юро Ламбер») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2022 року №00002360701 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 24' 586' 165 грн (а саме: за податковим зобов`язанням з основного платежу - у сумі 23' 187' 292 грн та за штрафними санкціями - у сумі 1' 398' 873 грн).

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість висновків акта перевірки щодо необхідності включення до складу доходу позивача кредиторської заборгованості, утвореної перед фізичними підприємцями-постачальниками, що припинили свою діяльність, а також щодо додаткового визначення йому доходу з вартості нібито безоплатно отриманих пиломатеріалів від постачальників-приватних підприємців.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній позивачем частині, стягнуто на користь ТОВ «Юро Ламбер» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24' 810 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Житомирській області.

Вирішуючи спір суди виходили із безпідставності тверджень контролюючого органу про заниження ТОВ «Юро Ламбер» доходів в сумі 116' 609 грн у зв`язку із існуванням в обліку позивача кредиторської заборгованості перед низкою контрагентів, які припинені, оскільки доходи, отримані фізичною особою після внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення її підприємницької діяльності, є доходами фізичної особи - громадянина та підлягають оподаткуванню. Суди вважали безпідставними й доводи відповідача щодо статусу безнадійності у кредиторської заборгованості позивача перед припиненими фізичними особами із посиланням на підпункт «з» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки, за висновком судів, за цією нормою безнадійною визнається заборгованість припинених юридичних, а не фізичних осіб. Також суди визнали помилковим висновок відповідача щодо заниження ТОВ «Юро Ламбер» доходів в сумі 128' 701' 682 грн з вартості безоплатно отриманих пиломатеріалів від невстановлених осіб, оскільки вважали його необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними доказами.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким відмовити Товариству в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

У світлі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 22 червня 2022 року у справі №120/3875/20, від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі №640/4687/19, від 7 лютого 2020 року у справі №806/4249/15, від 3 листопада 2020 року у справі №818/539/16, від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 31 травня 2019 року у справі №808/2359/17, від 25 серпня 2022 року у справі №826/16217/18, від 23 березня 2023 року у справі №640/24141/21, від 13 липня 2022 року у справі №520/223/20, від 21 червня 2022 року у справі №820/4033/16, від 16 березня 2023 року у справі №280/4136/18, від 25 червня 2018 року у справі №803/1923/13-а, від 4 листопада 2019 року у справі №826/7915/17, від 30 січня 2019 року у справі №814/1145/18, від 14 лютого 2020 року у справі №814/2448/14, та від 28 лютого 2020 року у справі №813/7022/13-а.

З огляду на висновки, що містяться в перелічених вище постановах Верховного Суду, відповідач просить урахувати, що стосовно установленого податковою перевіркою факту заниження позивачем доходу за рахунок невключення до його складу вартості безоплатно отриманих лісоматеріалів суди попередніх інстанцій неповно встановили обставини справи в цій частині, прийнявши без належних та допустимих доказів позицію Товариства та не надавши при цьому належної оцінки доводам фіскального органу.

Зокрема, у світлі своїх посилань відповідач звертає увагу на неврахування судами вагомих у цьому спорі обставин, а саме: проведеним аналізом документів щодо руху лісосировини встановлено, що увесь ланцюг постачання фактично знаходився під контролем позивача; деякі з приватних підприємців-постачальників пиломатеріалів до ТОВ «Юро Ламбер» мають прогалини у ланцюгу постачання (зокрема, щодо постачання товару від ТОВ «Укрєвроліс» до приватних підприємців, а потім - до позивача) та не мали фізичної (реальної) можливості здійснювати поставки лісосировини у задокументованих обсягах; уся інформація щодо ланцюгів постачання лісопродукції від лісгоспу до ТОВ «Юро Ламбер» надавалась безпосередньо останнім до Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства з метою отримання Сертифікатів походження лісоматеріалів, а відтак - були відсутні підстави для проведення зустрічних звірок щодо таких поставок; аналізом поданих позивачем документів виявлено різну номенклатуру поставок у виробників, посередників та постачальників лісопродукції; за даними досудового розслідування підприємство позивача задіяне в схемі постачання незаконно отриманої деревини сумнівного або незаконного походження з метою її експорту.

У світлі наведених фактів заявник касаційної скарги звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не було зроблено комплексної правової оцінки спірних господарських правовідносин, не здійснено їх співставлення у розрізі дат складення документів, місця здійснення операцій з поставки, та, що найважливіше, номенклатури товару, який постачався.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно застосування положень підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у випадку заниження платником податків доходу за сумнівною (безнадійною) заборгованістю.

Заявник касаційної скарги переконує, що позивачем безпідставно занижено дохід за рахунок невідображення в його складі кредиторської заборгованості перед суб`єктами господарювання (фізичними особами-підприємцями), які припинені (ліквідовані, зняті з обліку), й повернення вказаної заборгованості останнім як суб`єктам господарювання є неможливим. На думку контролюючого органу, у випадку неможливості погашення наявної кредиторської заборгованості перед контрагентами, що ліквідовані, сума заборгованості фактично збільшує активи позивача або зменшує його зобов`язання, й, у такому випадку, визнається доходом відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу контролюючого органу - без задоволення. Стверджує, що наведені відповідачем у касаційній скарзі обставини й факти жодним чином не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті спору. Зокрема, у відзиві проаналізовано невідповідність правовідносин і подібності обставин, наведених у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги. Також, позивач стверджує про помилкову інтерпретацію контролюючим органом господарських операцій з повернення грошових коштів позивачу замість безкоштовно отриманих пиломатеріалів. Окрім того, переконує, що відповідач хибно прирівнює правові наслідки втрати фізичною особою статусу підприємця до правових наслідків, що передбачені при ліквідації юридичної особи, оскільки втрата фізичною особою свого підприємницького статусу не позбавляє її від необхідності відповідати за зобов`язаннями, що виникли раніше, у тому числі в межах її підприємницької діяльності, на відміну від ліквідації юридичної особи, після чого остання повністю припиняє своє суб`єктне існування.

Представники відповідача в судових засіданнях 10 та 17 січня 2024 року підтримали вимоги касаційної скарги податкового органу, просили її задовольнити у повному обсязі. Наголошували на тому, що суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки доводам контролюючого органу, які неодноразово озвучувались в ході розгляду справи, щодо підміни номенклатури товару, який постачався позивачеві підприємцями-неплатниками податку на додану вартість.

Представники позивача в судових засіданнях заперечували проти задоволення касаційної скарги контролюючого органу з міркувань, наведених у поданому на скаргу відзиві. Наполягали на тому, що Товариство проявляло обачність при виборі контрагентів-постачальників, надало до перевірки та до суду усі необхідні та наявні в їх розпорядженні докази щодо реальності задекларованих операцій з постачання пиломатеріалів. Натомість, як стверджували представники Товариства, відповідач абсолютно безпідставно не визнає спірні господарські операції та необґрунтовано переконує про заниження позивачем у зв`язку із цим доходів у період, який охоплювався перевіркою.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як з`ясували суди попередніх інстанцій, фахівцями ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Юро Ламбер» з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 1 липня 2017 року по 30 червня 2021 року, та з питань контролю за дотриманням вимог законодавства зі справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 1 січня 2011 року по 30 червня 2021 року. За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт документальної планової виїзної перевірки від 11 листопада 2021 року за №11353/06-30-07-01/34909065.

У висновках акта перевірки констатовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема (у розрізі порушень, що оскаржуються платником):

підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статей 3, 4 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, вимог П(С)БО №15 «Доходи», №11 «Зобов`язання», №16 «Витрати», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 2 квітня 2017 року №467), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 23' 818' 399 грн.

Не погодившись із зазначеним висновком перевірки позивачем подано заперечення на вказаний акт перевірки, за наслідками розгляду яких висновки акта залишено без змін.

14 січня 2022 року ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00002360701, яким збільшено ТОВ «Юро Ламбер» грошове зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 25' 230' 004 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями з основного платежу в розмірі 23' 818' 399 грн та за штрафними санкціями у сумі 1' 411' 605 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим-повідомленням рішенням в частині здійснених нарахувань в розмірі 24' 586' 165 грн (з яких 23' 187' 292 грн - основний платіж з податку на прибуток та 1' 398' 873 грн - штрафні санкції), Товариство звернулось до суду із даним позовом.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та у розрізі заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (з податку на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пункту 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов`язання», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, зазначено, що зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Щодо висновків акта перевірки про заниження ТОВ «Юро Ламбер» доходів в сумі 128' 701'682 грн з вартості безоплатно отриманих пиломатеріалів від невстановлених осіб.

Так, згідно з актом перевірки в бухгалтерському обліку позивача відображене придбання пиломатеріалів дубових обрізних від різних постачальників, зокрема, від фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих як платники, так і неплатники податку на додану вартість.

Стосовно господарських взаємовідносин ТОВ «Юро Ламбер» із підприємцями-постачальниками неплатниками ПДВ проведеною перевіркою встановлено наявність договорів на постачання пиломатеріалів. Умовами укладених типових договорів передбачалось постачання продукції на склад Товариства силами та засобами постачальників за рахунок останніх. До перевірки позивачем надано первинні документи, що складались на виконання таких договорів, зокрема: рахунки, видаткові, прибуткові, товарно-транспортні накладні.

У ході перевірки контролюючий орган стверджував, що окремі постачальники пиломатеріалів дубових - приватні підприємці, які не є платниками податку на додану вартість, не мали можливості поставити продукцію на ТОВ «Юро Ламбер», виходячи з наступного: постачальники не могли самостійно виконувати операції поставки лісопродукції, про що свідчить відсутність трудових ресурсів у суб`єктів господарювання у період взаємовідносин, в базах даних податкового органу та у звітності платників відсутня інформація щодо утримання податків з найманих працівників, виплату доходів самозайнятим особам, підприємцям тощо; у контрагентів відсутні власні або орендовані приміщення, автотранспортні засоби, навантажувачі, спеціальне деревообробне обладнання та інструменти, ТМЦ (на підставі даних форми 20-ОПП) для виконання даного виду поставки пиломатеріалів; не встановлено обставин залучення контрагентом інших суб`єктів господарювання для проведення транспортування, навантаження/розвантаження продукції, надання в оренду приміщень, транспортних засобів тощо; у задекларованих постачальників-підприємців відсутня фактична можливість постачання на ТОВ «Юро Ламбер» пиломатеріалів в тій кількості та на таких умовах, які встановлені згідно наданих документів.

Установлені перевіркою обставини зумовили висновок податкового органу про те, що фізично одна особа без належних умов і засобів не мала можливості виконати обумовлений обсяг робіт, при цьому відсутня будь-яка інформація про залучення для виконання договірних умов з покупцем інших СГД. Крім того, проведенням аналізу реєстрації приватних підприємців - постачальників лісопродуції на ТОВ «Юро Ламбер», періодів взаємовідносин, укладання договорів, встановлено, що окремі ФОП здійснили державну реєстрацію перед укладанням договору про поставку продукції на ТОВ «Юро Ламбер», окремі - після укладання договору на поставку, окремі здійснювали взаємовідносини лише з ТОВ «Юро Ламбер», окремі не декларували свої доходи, не звітувалися, в той час як ними була здійснена реалізація пиломатеріалів.

Окрім викладеного перевіркою встановлено, що в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню від 27 грудня 2019 року №42019060000000060, яке проводиться Першим слідчим відділом з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Хмельницькому, розслідується факт задіяння ТОВ «Юро Ламбер» в схемі постачання лісоматеріалів при здійсненні їх постачання через приватних підприємців, які не є платниками податку на додану вартість.

Як видно із судових рішень судів попередніх інстанцій, суди перелічили претензії податкового органу, що ставилися ним перед ТОВ «Юро Ламбер» з приводу описаних вище господарських операцій. Втім, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зосередились на тому, що Товариство реалізувало переважну більшість готової продукції на експорт, й при митному оформленні товару обов`язковим є Сертифікат відповідності (походження) пиломатеріалів, що видається управлінням лісового та мисливського господарства за заявкою експортера на підставі підтвердження інформації про походження пиломатеріалів по усьому ланцюгу постачання, починаючи від лісового господарства (виробника круглих лісоматеріалів) до суб`єктів господарювання, що переробляли лісоматеріали на пиломатеріал та в кінцевому підсумку до експортера.

Тобто, суди врахували наявність у позивача Сертифікатів відповідності (походження) пиломатеріалів (необхідних для митного оформлення товару), що видані Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства за заявкою експортера (ТОВ «Юро Ламбер»), як доказів на підтвердження інформації про походження пиломатеріалів по усьому ланцюгу постачання.

Оскільки відповідні сертифікати позивачем були надані, а факт експорту товару (лісосировини) контролюючий орган у ході перевірки під сумнів не ставив, суди визнали необґрунтованими претензії відповідача щодо неможливості уставлення походження товару та відслідковування його ланцюга постачання.

Поряд із тим, відповідач, вказуючи на те, що приватні підприємці, які досліджувалися в ході перевірки, та стосовно яких встановлені порушення вимог податкового законодавства, не є виробниками поставлених на ТОВ «Юро Ламбер» пиломатеріалів, натомість, такі є посередниками між виробниками продукції або такими ж самими посередниками. Відповідач у ході розгляду справи неодноразово наголошував, що постачання пиломатеріалів здійснювалась через декілька ланцюгів приватних підприємців неплатників ПДВ з різними датами поставки, з різною номенклатурою, які передбачають переробку та перевантаження лісопродукції, та, відповідно залучення трудових та матеріальних ресурсів, наявності певних умов зберігання, місць зберігання, технічних засобів тощо.

Зокрема, до прикладу, дослідженням ланцюгів походження та постачання лісопродукції із залученням до поставок підприємців - неплатників ПДВ згідно із даними Єдиного реєстру податкових накладних, відповідач встановив, що постачання дошки необрізної протягом 2019-2021 років проводилось ТОВ «Укрєвроліс» на неплатників ПДВ, які в подальшому поставляли дошку обрізну дубову позивачеві (відповідний перелік підприємців наводився контролюючим органом).

З метою пояснення розбіжностей у номенклатурі поставленої лісопродукції та отримання розгорнутої інформації про, власне, фактичну реалізацію товару підприємцям-неплатникам ПДВ (враховуючи факт поставки вказаними підприємцями товару позивачеві із іншою номенклатурою), відповідачем в суді першої інстанції порушувалось питання щодо необхідності отримання від ТОВ «Укрєвроліс» пояснень та, за можливості, документального підтвердження питань, що мають значення для правильного вирішення даного спору.

Утім, клопотання контролюючого органу щодо витребування доказів судом першої інстанції задоволено не було. Тобто, одне з ключових питань, на якому наголошував контролюючий орган як в ході перевірки, так і під час слухання справи, - підміна номенклатури товару, що в кінцевому результаті була поставлена позивачеві, - взагалі не досліджувалось судами першої та апеляційної інстанції. Судові рішення не містять жодних висновків з цього приводу чи спростувань доводів відповідача. Документи, що були надані позивачем, судами теж не були досліджені й не проаналізовані.

Варто додати й те, що відповідно до положень Закону України 8 вересня 2005 року № 2860-IV «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» та прийнятого на його виконання Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, затвердженого постановою КМУ від 21 грудня 2005 року №1260, сертифікат є обов`язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів. Для отримання сертифікату експортери подають територіальному органу Держлісагентства заяву за встановленою формою, до якої додається копія товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка.

З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитись і з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів є документом, що підтверджує (є документальним доказом) походження пиломатеріалів по усьому ланцюгу постачання.

Натомість, маючи у матеріалах справи відповідні докази, надані стороною як позивача, так і відповідача, суди самоусунулись від дослідження питання походження пиломатеріалів по ланцюгу постачання до позивача, обмежившись висновком про безпідставність доводів контролюючого органу.

Отже, висновки акта перевірки, які покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не були повною мірою перевірені судами попередніх інстанцій.

Окрім викладеного, визнаючи безпідставним висновок контролюючого органу про заниження ТОВ «Юро Ламбер» доходу в сумі 116' 609 грн у зв`язку із існуванням в обліку позивача кредиторської заборгованості перед низкою контрагентів, які припинені, суди розглядали означене питання через призму термінів позовної давності (стаття 257 Цивільного кодексу України). Поряд із тим, суди залишили поза увагою ключову тезу відповідача про те, що дохід позивача у зв`язку із наявністю подібної заборгованості виник саме через факт припинення підприємницької діяльності контрагента, й при встановленні порушення з податку на прибуток перевіряючі в ході перевірки керувалися положеннями ПК України й П(С)БО 11 «Зобов`язання» та 15 «Доходи».

Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС вважає передчасним й таким, що зроблений без установлення усіх фактичних обставин справи, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність факту заниження ТОВ «Юро Ламбер» доходу у періоді, який охоплювався перевіркою.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки невстановлення і ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідачем у даному випадку обґрунтовано заявлену у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України.

Окрім того, приписами частини третьої статті 341 КАС України унормовано, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та їх сукупності, з урахуванням судової практики Верховного Суду.

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська