Постанова

від 16.01.2024 по справі 372/1268/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №372/1268/23 Головуючий у суді І інстанції: Висоцька Г.В.

провадження №22-ц/824/4271/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Максимук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Горбайчук Людмили Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

17.07.2023 року прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0125 площею 0,4921 га, 3223155400:03:033:0006 площею 0,4466 га, 3223155400:03:033:0007 площею 0,0556 га, 3223155400:03:033:0008 площею 1,1224 га, які на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0132 площею 1,3013 га, яка на праві власності належить відповідачці ОСОБА_2 , та заборонити вчиняти будь-які дії щодо спірних земельної ділянки.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року задоволено заяву про забезпечення позову.

Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:033:0125 площею 0,4921 га, 3223155400:03:033:0006 площею 0,4466 га, 3223155400:03:033:0007 площею 0,0556 га, 3223155400:03:033:0008 площею 1,1224 га, які на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_1 , та на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0132 площею 1,3013 га, яка на праві власності належить відповідачці ОСОБА_2 .

Заборонено державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану із відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:03:033:0125 площею 0,4921 га, 3223155400:03:033:0006 площею 0,4466 га, 3223155400:03:033:0007 площею 0,0556 га, 3223155400:03:033:0008 площею 1,1224 га, 3223155400:03:033:0132 площею 1,3013 га.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвоката Горбайчук Людмили Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0132 площею 1,3013 га, яка на праві власності належить ОСОБА_2 та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану із відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників щодо вищевказаної земельної ділянки.

Також не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Горбайчук Людмили Василівни, в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0125 площею 0,4921 га, 3223155400:03:0033:0006 площею 0,4466 га, 3223155400:03:033:0007 площею 0,0556 га, 3223155400:03:033:0008 площею 1,1224 га, що належить ОСОБА_1 та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану із відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників щодо вищевказаної земельної ділянки.

Доводи апеляційних скарг обгрунтовані тим, що позивач єдиною обставиною необхідності накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_2 вказав здійснення поділу іншим відповідачем ОСОБА_1 однієї зі своїх земельних ділянок. Однак представник ОСОБА_2 зазначає те, що вказаний поділ ніяким чином не стосується земельної ділянки ОСОБА_2 ..

Обгрунтовуючи доводи апеляційних скарг представник відповідачів також вказував на те, що суд першої інстанції не врахував, що заява про забезпечення позову грунтується виключно на припущеннях заявника. Заявником не було обгрунтовано належним чином необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Заявником не вказано жодної обставини, яка б стосувалась ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу та підтвердження фактів ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів.

Крім того представник відповідачів вважає, що заявник не вказав, яким чином земельна ділянка, що належить відповідачам може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З урахуванням викладеного представник апелянтів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та немотивованою, тому підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційні скарги у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що існує необхідність нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду по справі, своєчасне невжиття заходів може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав заявника, в зв`язку з тим, що вказане майно може бути відчужено надалі на користь третіх осіб, що призведе до докладання додаткових процесуальних зусиль позивачем, пов`язаних із формуванням нового суб`єктного процесуального складу або зміни підстави та предмету позову.

Також суд першої інстанції вважав, що вид забезпечення позову, про який ставиться питання в заяві, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.

Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Встановлено, що 27.03.2023 року до суду першої інстанції надійшла позовна заява заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах Козинської селищної ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію.

Підставою для звернення до суду з позовом у даній справі слугувало те, що відведення у власність первинним набувачам спірних земельних ділянок відбулось з грубим порушенням вимог законодавства, а саме ст.ст. 19, 20, 58, 59, 60-62, 83, 84, 116 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 4, 88,-90 Водного кодексу України (у редакції на час виникнення правовідносин), оскільки надані у приватну власність спірні земельні ділянки знаходяться в межах 100-метрової прибережної захисної смуги р. Дніпро та повністю накладаються на землі водного фонду.

17.07.2023 року до суду першої інстанції надійшла заява заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0125 площею 0,4921 га, 3223155400:03:033:0006 площею 0,4466 га, 3223155400:03:033:0007 площею 0,0556 га, 3223155400:03:033:0008 площею 1,1224 га, які на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0132 площею 1,3013 га, яка на праві власності належить відповідачці ОСОБА_2 , та заборонити вчиняти будь-які дії щодо спірних земельної ділянки.

Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що обласною прокуратурою встановлено, що починаючи з 2005 року на підставі ряду цивільно-правових угод спірні земельні ділянки неодноразово відчужувалися, їх неодноразовний поділ/об`єднання та утворювалися нові земельні ділянки, в результаті чого на момент пред`явлення даного позову власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0133 (площею 1,6246 га), 3223155400:03:033:0125 (площею 0,4921 га) є ОСОБА_1 та власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0132 (площею 1,3013 га) є ОСОБА_2 , які отримали їх у власність на підставі договору дарування №№ 5853, 5850 від 30.11.2021 року та№ 6898 від 22.12.2021 року.

Крім того позивач посилався на те, що на час розгляду даної цивільної справи відповідачем ОСОБА_1 у справі знову вжито заходи щодо поділу однієї спірної земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, а саме відповідно до інформацій з Державного реєстру речових драв на нерухоме майно на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.06.2023 року за рахунок поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0133 (площею 1,6246 га) утворено три нові земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0006 (площею 0,4466 га), 3223155400:03:033:0007 (площею 0,0556 га) та 3223155400:03:033:0008 (площею 1,1224 га).

На переконання позивача, наведені обставини свідчать про реальну загрозу подальшого відчуження спірних земельних ділянок водного фонду на користь інших фізичних чи юридичних осіб, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, і доходить висновку про співмірність заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, врахував предмет позову, і дотримався принципу співмірності.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам, оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

Встановлено, що між сторонами існує спір з приводу усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками шляхом визнання недійсним і скасування рішення з одночасним припиненням речових прав на земельні ділянки та повернення земельних ділянок з незаконного володіння. Майно, на яке просить накласти арешт позивач, є предметом спору у даній справі, а тому, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки спір стосується майна, право користування і розпорядження яким позивач намагається захистити.

Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що існують обставини, що підтверджують ймовірність ускладнення виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи позивача про те, що оспорювані земельні ділянки неодноразово відчужувались, здійснювався поділ/об`єднання даних земельних ділянок, у зв`язку з чим існує обгрунтований ризик відчуження спірних земельних ділянок на користь третіх осіб та ризик їх подальшого поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, що може призвести до їх втрати, як окремо визначених об`єктів нерухомого майна та зашкодить їх поверненню законному власнику.

Доводи апеляційних скарг про те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що власники спірних земельних ділянок мають намір здійснити їх поділ чи передати третім особам, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може продати, знищити чи знецінити майно, тощо.

Доводи апеляційних скарг про те, що заявник не вказав, яким чином земельна ділянка, що належить відповідачам може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зі змісту поданої позивачем заяви про забезпечення позову вбачається, що починаючи з 2005 року, так і на момент розгляду даної справи на підставі цивільно-правових угод спірні земельні ділянки неодноразово відчужувались, здійснювався їх неодноразовий поділ/об`єднання та утворювалися нові земельні ділянки.

З огляду на викладене, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову, який просив застосувати позивач заявленим позовним вимогам, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, а також ефективність способу захисту, про який просить сторона позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, застосувавши обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом арешту даних об`єктів нерухомості та встановлення певних обмежень, оскільки невжиття такого заходу забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. ст.ст. 149, 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Горбайчук Людмили Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката Горбайчук Людмили Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «18» січня 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник