Постанова

від 18.01.2024 по справі 759/20932/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/20932/23 Головуючий у суді І інстанції Бабич Н.Д.

Провадження № 22-ц/824/923/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 146» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 146» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСББ «Перемога 146» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

17 листопада 2023 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, оскільки він перебуває у складі Збройних Сил України (далі - ЗСУ), що переведені на військовий стан.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року клопотання ОСОБА_2 задоволено та зупинено провадження у даній справі до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надані докази перебування його у складі ЗСУ у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, а тому на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду наявний обов`язок зупинити провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Горлатого О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що дана справа є малозначною і стосується стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а поведінка ОСОБА_2 вкрай негативна, оскільки він постійно проживав та проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , однак із січня 2020 року вони не здійснюють оплату спожитих ними послуг, в тому числі з утримання будинку та прибудинкової території, як власники та користувачі квартири. Загальний розмір їхнього боргу складає більше 100 000 грн.

Зазначає, що здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 через свої органи управління та забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку на умовах самозабезпечення, а водопостачання, водовідведення, теплопостачання, опалення - як колективний споживач комунальних послуг. Єдиним доходом для виконання своїх обов`язків по утриманню будинку в належному стані є внески та платежі власників та мешканців квартир у будинку. Невиконання відповідачами своїх обов`язків по сплаті внесків та платежів на утримання будинку є порушенням прав інших членів об`єднання та належного виконання позивачем своїх обов`язків.

Вважає, що безпідставна перерва в судовому розгляді порушує його право на справедливий суд з дотриманням принципу розумності строків розгляду справи судом.

Зупиняючи провадження у справі про стягнення заборгованості, суд першої інстанції не зазначив доцільність та мотивування необхідності зупинення провадження, а також не звернув увагу, що згідно інформації з копії трудової книжки ОСОБА_4 , останній з 15 червня 2016 року по 06 березня 2022 року працював медичною сестрою операційного відділення невідкладної хірургії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Згідно копії довідки № 998 від 10 листопада 2023 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» за призовом під час мобілізації з 07 березня 2022 року по теперішній час. Тобто, відповідач продовжує виконувати свою роботу та постійно проживати в квартирі.

У своєму клопотанні ОСОБА_2 жодним чином не зазначив, як розгляд малозначної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін впливає на його права та інтереси як військовослужбовця, який на постійній основі проходить військову службу на посаді медичної сестри в госпіталі, що розташований у м. Києві, де відсутні бойові дії, та отримуючи заробітну плату військовослужбовця, який проходить службу в м. Києві, що заважає йому сплачувати спожиті ним житлово-комунальні послуги за користування квартирою.

Позивач стверджує, що в даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що він з 07 березня 2022 року перебуває на військовій службі у складі ЗСУ, на яку він був призваний у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, а також, що військова частина, в якій він проходить військову службу, переведена на воєнний стан. Надана відповідачем копія військового квитка НОМЕР_1 видана 27 грудня 2022 року, тобто після його мобілізації, а копія довідки № 988 від 10 листопада 2023 року не підписана командиром військової частини, а підписана начальником групи сержантів та солдатів відділу персоналу (та стройового) Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу позивача задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до Святошинського районного суду м. Києва.

Відповідач зазначає, що апеляційна скарга є обґрунтована, адже жодних доказів того, що Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» є військовою частиною ЗСУ, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, як і доказів того, що ОСОБА_2 , як військовослужбовець, не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться в зоні бойових дій, суду не надано. При цьому вказаний госпіталь є державною медичною установою, що входить до складу Міністерства оборони України, не є військовою частиною ЗСУ, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що починаючи з 01 листопада 2023 року на розгляді Святошинського районного суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін перебуває цивільна справа за позовом ОСББ «Перемога 146» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а.с. 40).

Згідно із наданою ОСОБА_2 копією довідки № 998 від 10 листопада 2023 року останній перебуває на військовій службі в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» за призовом під час мобілізації з 07 березня 2022 рокупо теперішній час (а.с. 50).

Крім того, відповідач надав суду копії військового квитка серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2022 року та трудової книжки НОМЕР_2 , з яких вбачається, що 15 червня 2016 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу медичною сестрою операційного відділення невідкладної хірургії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» та 06 березня 2022 року звільнений у зв`язку з призовом на військову службу у ЗСУ на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України (а.с. 51, 52).

Суд першої інстанції вважав, що вказані докази є належними, а зазначені відповідачем обставини щодо перебування на військовій службі у складі ЗСУ, що переведені на військовий стан, достатніми підставами для зупинення провадження у справі згідно із пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.

За змістом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У такому випадку провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України).

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

ЄСПЛзауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

ЄСПЛзауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що зупинення провадження у справі повинно сприяти принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

У постанові Верховного Суду України 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини НОМЕР_3 від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 17 листопада 2023 року до суду першої інстанції від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження, яке мотивовано тим, що відповідач на даний час перебуває у складі ЗСУ, що переведена на військовий стан (а.с. 49).

На підтвердження проходження військової служби надано копію довідки № 998 від 10 листопада 2023 року начальника групи обліку сержантів та солдатів відділу персоналу (та стройового) Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» працівника ЗСУ Володимира Кірієнка, з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» за призовом під час мобілізації з 07 березня 2022 року по теперішній час (а.с. 50), копію І та ІІ сторінки трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_2 від 15 червня 2016 року (а.с. 51) та копію військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2022 року (а.с. 52).

У трудовій книжці відповідача зазначено, що 15 червня 2016 року на підставі наказу № 81 від 15 червня 2016 року його прийнято на роботу молодшою сестрою операційного відділення невідкладної хірургії, а 06 березня 2023 року звільнено у зв`язку з призивом на військову службу у ЗСУ на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України.

У військовому квитку відповідача вказано, що він виданий Печерським військовим комісаріатом у м. Києві 27 грудня 2022 року, а також зазначені анкетні дані ОСОБА_2 .

Зупиняючи провадження у даній справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі ЗСУу військовій частині, яка переведена на воєнний стан, суд першої інстанції не врахував, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, тоді як надані ОСОБА_2 письмові докази не містять інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною (госпіталем), в якій він перебуває на військовій службі, а копії довідки начальника групи обліку сержантів та солдатів відділу персоналу (та стройового) Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 998 від 10 листопада 2023 року, трудової книжки відповідача НОМЕР_2 від 15 червня 2016 року та його військового квитка серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2022 року не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про зупинення провадження у справі лише з тих підстав, що відповідач був мобілізований і перебуває на військовій службі в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», у якому він працював до призову на військову службу, без надання належних і достатніх доказів того, що вказаний госпіталь, в якому він проходить таку службу, переведений на воєнний стан та/або залучений до проведення антитерористичної операції (бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації).

Аналогічний висновок наведеного в судових рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22) та від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17 (провадження № 61-17764св21).

Колегія суддів зауважує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Отже, суд, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав визначених статтею 251 ЦПК України, не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а повинен дотриматися розумності тривалості судового провадження.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Проаналізувавши доцільність та ймовірні наслідки зупинення провадження у малозначній справі, з урахуванням введення воєнного стану в Україні, відсутністю можливості встановлення конкретної дати його завершення, колегія суддів у контексті обставин справи про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги одночасно з трьох відповідачів та наявних у ній процесуальних документів відмічає, що проходження одним з відповідачів - ОСОБА_2 військової служби не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки він обізнаний про наявність даної справи у провадженні суду, жодним чином не обмежений у праві скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, а також інших заяв та/або клопотань, які буде вважати за необхідне подати під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі в зв`язку з тим, що відповідач на час розгляду справи за призивом мобілізований та перебуває на військовій службі в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».

Склад учасників процесу, предмет та підстави заявленого позову дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому доводи ОСОБА_2 не свідчили про безумовний обов`язок суду першої інстанції зупинити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, чим може бути порушено право позивача та інших відповідачів на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції» «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року).

ЄСПЛ також наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції з порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо зупинення провадження у справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 146» задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року скасувати, справу № 759/20932/23 за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 146» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній