Постанова

від 16.01.2024 по справі 446/1990/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 446/1990/22 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І.

Провадження № 22-ц/811/2757/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 серпня 2023 року в складі судді Костюк У.І. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторська компанія «Квадратний метр», про стягнення грошових коштів (авансу),-

встановив:

У грудні 2022 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторська компанія «Квадратний метр», про стягнення грошових коштів (авансу), просила стягнути на її користь 100000 грн - грошових коштів сплачених за нікчемним правочином та судові витрати.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 16.08.2022 з відповідачкою ОСОБА_1 у приміщенні філії ТзОВ «Ріелторська компанія «Квадратний метр» уклали попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Згідно із вказаним договором сторони домовились укласти основний договір до 31.08.2022 у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу, а для забезпечення виконання зобов`язання позивачка передала відповідачці грошові кошти у сумі 2 500 (доларів США), які в подальшому мали б бути враховані до вартості майна.

Зазначає, що договір про взяття на себе обов`язків укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за своїм змістом є попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між сторонами у простій письмовій формі і не посвідчений нотаріально, тому в силу вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним, відповідно не створює юридичних наслідків та у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Оскільки умови попереднього договору не були виконанні, позивачкою на адресу відповідачки та третьої особи була направлена вимога про виконання умов договору та повернення коштів, однак станом на день подання позову до суду вимога залишається не виконаною. Враховуючи наведене, звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів та просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Кам`янка-Бузькогорайонного судуЛьвівської областівід 22серпня 2023року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторська компанія «Квадратний метр» про стягнення грошових коштів (авансу) задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 91 400,00 грн. грошових коштів (авансу).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 914,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник відповідачки ОСОБА_2 , вважає рішення необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Звертає увагу на те, що суд не бере до уваги посилання сторони відповідача на те, що основний договір не був укладений з вини позивачки, тому остання втратила право вимагати повернення коштів, при цьому, суд дійшов висновку, що кошти передані згідно договору є авансом, який підлягає поверненню позивачці.

Зокрема, у позові позивачка зазначає, що укладений між сторонами попередній договір не був нотаріально завірений, тому в силу ст. 220 ЦК України такий є нікчемним, відтак просила стягнути кошти за нікчемним правочином.

Поряд з цим, ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив не зазначається про те, що сплачені кошти є авансом за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Зазначає, що попередній договір, попри свою назву є договором завдатку, оскільки містить правові наслідки порушення зобов`язання, характерні саме для завдатку.

Зважаючи нате, що для договору завдатку встановлена письмова форма, без обов`язку щодо його нотаріального посвідчення, сторонами такого було дотримано вимоги щодо форми договору.

Посилаючись на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.06.2020, справа № 913/420/19 зазначає, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін.

Правові наслідки передбачені ст.ст. 570, 572 ЦК України передбачені у пунктах 16, 17 укладеного між сторонами договору.

Всупереч узгодженим сторонами домовленостей, позивачка не виконала та ухилялася від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, зокрема, за два дні до терміну, вказаного в договорі повідомила ріелторську компанію про те, що виїжджає закордон, чим унеможливила виконання договору.

Враховуючи наведене, грошові кошти, передані позивачкою в якості завдатку залишаються у відповідача та третьої особи у рівних частинах, що свідчить про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Просить скасувати рішення Кам`янка-Бузькогорайонного судуЛьвівської областівід 22серпня 2023рокута ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що в силу вимог ч. 3ст. 360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до частини 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення грошових коштів, сумарний розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа була призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно, не підлягає до задоволенн клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.

При цьому, згідно із ч. 1ст. 8 ЦПК Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставіст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ізстаттею 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо належного виконання зобов`язань.

Зокрема, 16.08.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений попередній договір у простій письмовій формі, його предметом була купівля-продаж об`єкта нерухомого майна, за умовами даного договору визначено строк укладення договору щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 до 31.08.2022, однак такий договір укладений не був.

Для забезпечення виконання зобов`язань за вище вказаним договором ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2500 доларів США, а остання взяла на себе реальне зобов`язання продати конкретне нерухоме майно, за яке отримала грошові кошти, позивачка очікувала до 31.08.2022 на продаж квартири, однак відповідачка не виконала в обумовлені строки взяті на себе зобов`язання чим порушила права позивачки, яка звернулася із вимогою про повернення сплачених коштів.

Аналіз змісту попереднього договору свідчить, що такий містить зобов`язання сторін про укладення в майбутньому у визначений ними час договору купівлі-продажу на умовах, встановлених попереднім договором, при цьому, такий не був посвідчений нотаріально,що в силу приписів статей 220, 635 ЦК України дає підстави для висновку про нікчемність такого.

При цьому,суд зазначив,що внесеннязавдатку якспособу забезпеченнявиконання зобов`язанняможе матимісце лишев разінаявності зобов`язанняпо договору,який бза своєюформою тазмістом відповідаввимогам закону. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.

Крім цього, нікчемність попереднього договору не має юридичного значення, оскільки позивачка ОСОБА_3 не звернулась до суду із позовом про застосування наслідків нікчемності правочину, а про повернення коштів, які були надані відповідачці як попередня оплата (аванс) за продаж її квартири до 31.08.2022, відтак, має місце наявне зобов`язання з визначеним строком його виконання, яке не дотримано відповідачкою.

Враховуючи наведене, суд не взяв до уваги посилання сторони відповідача на те, що сторони не уклали основний договір саме з вини позивачки ОСОБА_3 , тому остання втратила право вимагати повернення коштів, оскільки сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Відтак, враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що передані позивачкою ОСОБА_3 відповідачці ОСОБА_4 грошові кошти за домоволодіння, а саме в розмірі 2500 дол. США є авансом, який підлягає поверненню позивачці.

Разом з тим, оскільки позивачка ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 кошти в національній валюті України, а еквівалент 2500 дол. США на день звернення до суду з позовом складає 91400 грн., суд стягнув з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 таку суму.

Крім цього, суд вирішив питання судових витрат.

Зважаючи на те, що рішення суду оскаржується лише відповідачкою та виключно в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та ст. 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині не перевіряє.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів, однак за їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до положеньстатті 13 ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права іншихосіб,завдатишкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьоюстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

За змістом частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6, 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 16.08.2022 між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони укладений попередній договір, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов`язання укласти у майбутньому договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартира, що розташована в АДРЕСА_2 ), сторона 1 зобов`язується передати нерухоме майно у власність стороні 2, а сторона 2 зобов`язується прийняти у власність нерухоме майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

У пункті 2 договору наведено характеристики нерухомого майна, яке оглянуто стороною 2, недоліки чи дефекти такого виявлено не було.

Відповідно п. 6, 7 сторони домовилися, що продаж нерухомого майна згідно основного договору, за домовленістю сторін буде вчинено за 55 000 доларів США, а оплата стороною 2 вартості нерухомого майна буде здійснена у день укладення основного договору.

Крім цього, сторони домовились та зобов`язалися до 31.08.2022 з`явитися до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу для укладення основного договору та його нотаріального посвідчення (п. 8 Договору).

Для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором сторона 2 передала стороні 1 грошові кошти у сумі 2500 доларів США, які у момент укладення основного договору зараховуються у рахунок вартості нерухомого майна (п. 10).

Також попереднім договором визначено оплату послуг третій особі.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19 вказано, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Факт укладення попереднього договору від 16.08.2022 не заперечується сторонами, як і той факт, що при укладенні такого останні вільно та свідомо погодилися дотримуватись усіх зазначених у ньому умов, а ОСОБА_3 для забезпечення виконання зобов`язань за таким передала відповідну суму коштів, при цьому, спірним моментом є наявність підстав для стягнення у примусовому порядку сплачених позивачкою коштів.

Колегія суддіввиходить зтого,що уст.526ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як свідчить тлумачення статті 526ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «устатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Згідно із умовами попереднього договору від 16.08.2022, за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, включно із втраченою вигодою, у порядку, передбаченому законодавством України. Зокрема, у разі відмови або ухилення сторони 1 від укладення основного договору на умовах, визначених цим договором, сторона 1 повертає стороні 2 та третій особі у рівних долях, кошти, визначені п. 9 та отримані стороною 1, у подвійному розмірі, на першу вимогу сторони 2 у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (п. 16 договору).

Натомість, у разі відмови або ухилення сторони 2 від укладення основного договору на умовах, визначених цим договором, кошти, визначені п.9 та отримані стороною 1, залишаються у власності сторони 1 та третьої особи рівних долях і сторона 2 втрачає право вимагати повернення цих коштів (п. 17 договору).

Відносини з укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна регулюютьсяст. 635 ЦК Українитапараграфом 1Глави 54 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 635 ЦК України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно положеньст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно дост. 635 ЦК Українипопереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що невстановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок невстановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору невстановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється відукладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо іншене встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Оскільки з положеньст. 635 ЦК Українине вбачається будь-яких обмежень щодо виду або предмету договору, який можуть зобов`язатися укласти сторони у майбутньому на підставі попереднього договору, тому така домовленість може бути досягнута сторонами щодо будь-яких договорів: про відчуження майна (у тому числі нерухомого), надання послуг, виконання робіт, надання майна в найм тощо.

Таким чином, попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Для підтвердження укладення між сторонами попереднього договору, за яким у сторін виникають певні зобов`язання, цей договір має містити в собі предмет та інші істотні умови основного договору, а, також, попередній договір повинен укладатись в тій самій формі, в якій повинен укладатись основний договір.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Беззаперечним є те, що основного договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартира, що розташована в АДРЕСА_2 ), сторони не уклали.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно достатті 215 ЦК України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина першастатті 225 ЦКтощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч.1ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як роз`яснено у п. 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що попередній договір, укладений сторонами 16.08.2022 не був нотаріально посвідчений.

Таким чином, доводи позивачки про те, що укладений між сторонами попередній договір щодо продажу в майбутньому спірного майна є нікчемним в силу вимог положень ч. 1ст. 220 ЦК Українита не породжує ніяких правових наслідків для сторін щодо зобов`язання в майбутньому укласти договір купівлі-продажу, оскільки сторонами не дотримано обов`язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладення якого сторони обумовили таким у майбутньому, є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

05.09.2023 представником ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_1 таТзОВ «Ріелторська компанія «Квадратний метр» скеровано вимогу про повернення коштів, однак така залишена без виконання (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1ст. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що визнання нікчемного правочину недійсним «не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Належним способом захисту у подібному випадку є саме визнання відповідного права (пункт і частини другоїстатті 16 ЦК України) або застосування наслідків недійсності правочину.

Разом з цим, колегія суддів розділяє висновок суду щодо наслідків нікчемності попереднього договору, а саме правових наслідків такого, оскільки позивачка ОСОБА_3 не звернулись в суд із позовом про застосування наслідків нікчемності правочину, а заявила вимогу про повернення коштів, які були надані як попередня оплата (аванс) за продаж квартири до 31.08.2022.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно дост. 570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої із сторін, то аванс повертається його власникові.

Отже, у разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом, а не завдатком і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися. Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку, якщо таке зобов`язання випливає із договору, укладеного сторонами.

Якщо покупець, бажаючи в майбутньому придбати товар, нерухоме майно, вносить продавцеві частину коштів. Продавець приймає ці кошти під зобов`язання у майбутньому продати саме дане нерухоме майно саме цьому покупцеві то це не є завдаток, це є аванс, що має місце в даній справі.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах касаційного суду від 25.09.2013 у справі №6-82цс13, від 13.02.2013 у справі №6-176цс12, від 20.11.2019 у справі №310/3023/16-ц провадження № 61-25543св18.

Як вже зазначалося, сторонами по справі не заперечується факт укладення попереднього договору та отримання відповідачкою ОСОБА_1 від позивачки ОСОБА_3 грошових коштів 2500 дол. США.

При цьому, саме аналіз положень укладеного сторонами попереднього договору від 16.08.2022 дозволяє говорити про правову природу такого та права чи обов`язки сторін за таким, тому інші доводи апеляційної скарги у цьому контексті не заслуговують на увагу.

З врахуванням зазначеного, посилання на те, що саме з вини позивачки сторони не уклали основний догововір, тому остання втратила право вимагати повернення коштів, є безпідставними, оскільки сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору, що відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року справа № 711/5065/15-ц.

Враховуючи, що сторони домовилися укласти договір у майбутньому, але такий не уклали, сплачені в рахунок виконання договору кошти визнаються авансом, а тому повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались.

Висновки суду відповідають вимогам закону і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Кам`янка-Бузькогорайонного судуЛьвівської областівід 22серпня 2023року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 січня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк