Рішення

від 05.11.2007 по справі 20-7/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

справа №

За позовом:          Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

          (АДРЕСА_1)

до відповідача:          Товариства з обмеженою

відповідальністю „Купуй Сам”

          (99011, м. Севастополь, вул.

Велика Морська, 31/17)

          (99007,

м. Севастополь, вул. О. Кошевого, 4)

про          стягнення заборгованості по оплаті

поставленого товару по Договору № СВ-001 від 16.02.2006 в сумі 4099,02 грн., з

яких: 3776,15 грн. -основний борг, 322,87 грн. - пеня,

Суддя Ілюхіна

Г.П.

Представники

сторін:

від

позивача          - не з'явився;

від

відповідача          - Бородін Є.М.,

представник, довіреність б/н від 13.09.2007;

Суть спору:

27.08.2007 (вх.№3053) Фізична особа

-підприємець ОСОБА_1звернулась до господарського суду м. Севастополя з

позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Купуй Сам” про

стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару по Договору № СВ-001 від

16.02.2006 в сумі 4099,02 грн., з яких: 3776,15 грн. -основний борг, 322,87

грн. - пеня, з посиланням на статті 193, 202, 231, 232 Господарського кодексу

України, статті 525, 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 30.08.2007

порушено провадження у справі (арк.с.1-2).

Позивач в судове засідання явку уповноважених

представників не забезпечив, вимоги ухвал суду від 30.08.2007, 24.09.2007,

11.10.2007 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та

місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідач в відзиві на позов та

додатковому відзиві  (вх.№33859, 48081)

позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких

полягають в тому, що між сторонами діє договір від 04.01.2007, згідно з яким

відповідач сплачує позивачу грошові кошти за поставлений товар по мірі

реалізації; вважає, що відповідач належним чином виконує свої зобов'язання та

не порушує прав та законних інтересів позивача; вважає договір про поставку

товару від 16.02.2006 № СВ 001 між позивачем та відповідачем неукладеним, так

як він не відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України та статті

265 Господарського кодексу України, так як в договорі відсутні істотні умови

поставки, просить в задоволенні позову відмовити, надавши копію витягу з

особового рахунку від 10.09.2007,  згідно

з якою 10.09.2007 ТОВ „Купуй Сам” перерахувало за продукти харчування по

рахунку б/н від 06.09.2007 на поточний рахунок Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1грошові кошти в сумі 2000,00 грн. (арк.с.45, 53, 54).

В судовому засіданні представник

відповідача надав копію витягу за особистим рахунком від 19.10.2007

(вх.№49802), згідно з якою 19.10.2007 ТОВ „Купуй Сам” перерахувало за продукти

харчування по рахунку б/н від 18.10.2007 на поточний рахунок Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1грошові кошти в сумі 1776,15 грн. (арк.с.58), що підтверджує

сплату відповідачем після порушення провадження по справі основної

заборгованості в заявленій сумі 3776,15 грн. за продукти харчування, що є

підставою для припинення провадження по справі в цій частині по пункту 11

частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у

зв'язку з відсутністю предмету спору, про що винесено ухвалу.

Строк вирішення спору по справі

продовжувався, розгляд справи відкладався в порядку статей 69, 77

Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними

матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України,

оскільки відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду спору по

суті, тому що матеріали справи в повній мірі характеризують правовідносини

сторін.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, вислухавши представника відповідача, суд, -

в с т а н о в

и в:

З`ясовані наступні обставини:

16.02.2006 між Фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_1(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю

„Купуй Сам” (Покупець) укладено договір № СВ-001, згідно з яким Постачальник

зобов'язується передавати у власність Покупця, а останній зобов'язується

приймати та сплачувати на умовах та в порядку, визначеному цим Договором, Товар

в асортименті, кількості та цінам, зазначеним в накладних на відпуск товару

(арк.с.7).

Відповідно до пункту 3.1. Договору

№ СВ-001, право власності на товар, ризик випадкової загибелі та псування

товару переходять від Постачальника до Покупця в момент передачі товару по

накладній.

Згідно з пунктом 4.1 Договору №

СВ-001 оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування

на розрахунковий рахунок протягом п'яти банківських днів з моменту отримання

товару.

Пунктом 6.1. Договору  № СВ-001 передбачено, що за недотримання

строків оплати згідно пункту 4.1, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі

подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день

прострочення.

На виконання умов зазначеного вище

Договору, позивач поставив відповідачу Товар.

Витратні накладні позивач суду не

надала.

За даними позивача, заборгованість

відповідача перед позивачем станом на 21.08.2007 з урахуванням здійснених оплат

в сумі 12000,00 грн. та повернення продуктів на суму 222,77 грн.  складає 3776,15 грн., що підтверджується

Актом звірки взаєморозрахунків, наданим позивачем (арк.с.8).

Згідно Акту звірки

взаєморозрахунків за період з 01.07.2007 по 13.09.2007, наданому відповідачем,

його заборгованість перед позивачем складає 1793,54 грн. (арк.с.48).

Відповідач надав Договір поставки

від 04.01.2007, згідно з якого 04.01.2007 між Товариством з обмеженою

відповідальністю „Купуй Сам” (Покупець) та Фізичною особою -підприємцем

ОСОБА_1(Постачальник)  укладено договір б/н,

згідно з яким Постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати

у власність Покупця продукти харчування (Товар), а Покупець зобов'язується

прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього

Договору (арк.с.46).

Відповідно до пункту 5.3 Договору

б/н, Покупець перераховує Постачальнику грошові кошти за поставлений Товар по

мірі реалізації цього Товару за фактично реалізований Товар кожні п'ять днів.

Згідно з пунктом 5.4 Договору б/н

моментом реалізації Товару по цьому Договору вважається момент отримання товару

кінцевим споживачем.

Позивач оспорює факт укладення та

підписання Договору б/н від 04.01.2007.

Товарно-транспортні накладні №№

СЕВ-000002066, СЕВ-000002069, СЕВ-000002098 від 25.06.2007, 25.06.2007,

28.06.2007, надані позивачем, не містять посилань на будь-який з договорів

(арк.с.19-21).

Спір виник у зв'язку з несвоєчасною

та неповною оплатою відповідачем отриманого Товару за Договорами № СВ-001  від 16.02.2006 та б/н від 04.01.2007.

Правовідносини сторін регулюються

статтями 180-181, 193, 265, 266 Господарського кодексу України, статтями 11,

509, 525, 526, 546-549, 551, 638,  712

Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу

України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських

відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно

до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог

щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

До виконання господарських договорів

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням

особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх

заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи

інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій,

передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій

до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від

обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено

законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття

виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння

відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також

відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої

сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в

статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

На підставі статті 509 Цивільного

кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав,

встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на

засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу

України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки.

Підставами виникнення цивільних

прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов'язки можуть

виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами

цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та

обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Факт отримання товару не

заперечується відповідачем, а отримана продукція оплачена відповідачем.

Посилання позивача на те, що між

сторонами існували договірні відносини суд не приймає до уваги, оскільки в

Договорі, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, відсутні

істотні умови, що вимагаються діючим законодавством України до договорів

поставки (стаття 712 Цивільного кодексу України, стаття 265 Господарського

кодексу України).

Згідно зі статтею 638 Цивільного

кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли

згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови

про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними

для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б

однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 180, 181

Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови

договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або

припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що

приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається

укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто

згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за

законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на

вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського

договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та

строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли

згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається

неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії

щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного

кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного

кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює

підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк

(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності

або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим

подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за

нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються

загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором,

законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 265, 266

Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -

постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк)

другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти

вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на

розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Умови договорів поставки повинні

викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення

термінів "Інкотермс".

Поставка товарів без укладення

договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених

законом.

Реалізація суб'єктами

господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про

договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом,

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір

купівлі-продажу.

Предметом поставки є визначені

родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах,

технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи

товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція,

вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що

підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент,

номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами,

розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено

законом.

Матеріали справи дають суду

підстави вважати, що  Договір № СВ-001

від 16.02.2006 є неукладеним виходячи з того, що в Договорі № СВ-001 від

16.02.2006 відсутні істотні умови договору поставки, які є обов'язковими

відповідно до вищезазначених норм діючого законодавства.

Без визначення вищеперелічених

умов, вважати Договір № СВ-001 від 16.02.2006 укладеним не можна.

Згідно зі статтями 546-549, 551

Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися

неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути

встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення

виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення

виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного

зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Недійсне зобов'язання не підлягає

забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність

правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Недійсність правочину щодо

забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є

грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі

порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного

зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється

у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен

день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути

грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова

сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений

законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про

зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім

випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути

зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за

наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтями 33, 34

Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті

докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

При відсутності Договору відсутні

підстави для стягнення пені.

При викладених обставинах, підстави

для задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 322,87 грн.  по Договору № СВ-001 від 16.02.2006 за

несвоєчасну оплату поставленого товару відсутні.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 180-181, 193, 265, 266 Господарського кодексу України, статтями 11,

509, 525, 526, 546-549, 551, 638,  712

Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог в

частині  стягнення пені в

сумі 322,87 грн.  по Договору № СВ-001

від 16.02.2006 за несвоєчасну оплату поставленого товару відмовити.

Суддя                                                                                                          

Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

12.11.2007