Рішення

від 10.01.2024 по справі 344/18778/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18778/23

Провадження № 2/344/775/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.

секретаря Волощук Є.Ю.,

за участі представника позивача Дунця О.Я., представника відповідача Тугай І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськ Західбуд» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Дунець О.Я., звернувся до суду із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськ Західбуд» про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач 24.02.2017 та 13.03.2017 року перевів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Франківськ Західбуд» поворотної фінансової допомоги в загальному розмірі на суму 89 989 грн. Між сторонами не було встановлено строку повернення поворотної грошової допомоги, тому 01.09.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення коштів, однак на момент звернення до суду грошові кошти йому не повернуті. Позивач стверджує, що за своєю правовою природою надання такої поворотної фінансової допомоги є позикою та просить стягнути грошові кошти на підставі ст.ст. 1046, 1049 ЦК України. За наведених обстави позов просив задоволити.

15.11.2023 року на електронну адресу суду від представника відповідача адвоката Тугай І.В., надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого сторона відповідача заперечує заявлені позовні вимоги. Представник вказує, що позивачем не вірно визначено характер правовідносин між сторонами, оскільки жодного письмового договору позики між сторонами не було укладено. Якщо між сторонами було укладено договір позики, то він повинен був бути укладений у письмовій формі, оскільки його сума перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а на підтвердження укладення договору позики може бути представлена розписка позичальника, але між сторонами жодних договорів позики не укладалося. За відсутності доказів укладення договору позики можна вважати, що кошти внесені позивачем є майном набутим Товариством без правових підстав. Але тоді до такої вимоги слід застосувати строк позовної давності. Поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем суду не наведено, оскільки він, будучи на час перерахування поворотної фінансової допомоги, керівником Товариства зобов`язаний був дотримуватись вимог законодавства щодо укладення договору поворотної фінансової допомоги в письмовій формі та міг знати про порушення свого права ще в 2017 році. Право вимоги щодо повернення безпідставно отриманих коштів слід рахувати від наступної дати після перерахування допомоги, а саме, з 25.02.2017 року та 14.03.2017 року відповідно, але з позовом до суду позивач звернувся аж в жовтні 2023 року

Інших заяв по суті справи від сторін та їх представників до суду не надходило.

Представник позивача, адвокат Дунець О.Я., у судовому засіданні, після ознайомлення із запереченнями представника відповідача, усно змінив підстави позову та просив стягнути грошові кошти на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані грошові кошти. Погодився, що договору позики між сторонами не було укладено. Вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Представник відповідача адвокат Тугай І.М., в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії платіжної інструкції №0.0.713929794.1 від 24.02.2017 року ОСОБА_1 перевів на рахунок отримувача ТОВ «Франківськ Західбуд» грошові кошти в розмірі 49 989,00 грн.

Згідно копії платіжної інструкції №0.0.723478088.1 від 13.03.2017 року ОСОБА_1 перевів на рахунок отримувача ТОВ «Франківськ Західбуд» грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн.

Згідно копії вимоги про сплату боргу від 01.09.2023 року позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів, дана вимога отримана відповідачем згідно трекінгового відстеження 05.09.2023 року.

Позивач зазначає, що кошти внесені на рахунок відповідача як поворотна фінансова допомога.

У Податковому кодексі України конкретизовано, що поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п. 14.1.257 ПК України).

На це ж визначення посилається Верховний суд у своїх позиціях, до прикладу, у Постанові від 06 квітня 2021 року по справі № 826/12608/15.

За своєю суттю поворотну фінансову допомогу вважають позикою, а правовою підставою для її надання є договір позики.

Як на підставу своїх вимог позивач також посилається на укладення між сторонами договору позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики передбачає, що одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі №6-1967цс15.

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що "договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику". По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику; законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо сума позики не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджу домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики

Наведене вказує, що на підтвердження договору позики між сторонами, позивачу слід надати суду відповідний письмовий документ, однак до матеріалів позовної заяви та під час проведення судових засідань стороною позивача такий документ не було надано.

Крім того,представник позивача в судовому засіданні погодився із твердженням представника відповідача про те, що між сторонами не було укладено договору позики.

Також, представник позивача підтвердив, що на момент передачі грошових коштів позивач був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськ Західбуд».

Отже, в судовому засіданні представник позивача фактично не підтримав вимоги про стягнення грошових коштів з відповідача за договором позики.

Представник відповідача в своєму відзиві зазначає, що за відсутності інших доказів можна стверджувати, що кошти внесені позивачем є майном, набутим Товариством без правових підстав та позивач може вимагати його повернення на підставі ст. 1212 ЦК України, але в той же час ним пропущено строк звернення з позовом до суду з такою вимогою.

Представник позивача в судовому засіданні просив стягнути грошові кошти з відповідача на користь позивача як безпідставно набуті, на підставі ст. 1212 ЦК України.

Судом роз`яснено представнику позивача, та йому це мало бути відомо, оскільки він є адвокатом, що заява про зміну предмету та підстав позову подається у письмовій формі, але представник позивача вказав, що суд вправі сам визначати на якій підставі стягувати грошові кошти та яку норму права застосовувати.

Суд з такими твердженнями представника позивача не погоджується та не приймає усну заяву про зміну підстав позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, суд розглядає справу тільки в межах позовних вимог та не вправі самостійно змінювати підставу та предмет спору, а тільки може, у певних випадках, визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Отже, заяву про зміну підстав позову позивач чи його представник мав право подати тільки в письмовому вигляді та до початку першого судового засідання, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Але такої заяви ні позивачем ні його представником не було подано.

Тому суд розглядає справу в межах позовних вимоги з тих підстав, які заявлені в позові.

Позивачем та його представником не надано доказів того, що між сторонами було укладено договір позики, тому немає підстав для стягнення грошових коштів та задоволення позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1046, 104 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськ Західбуд» про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2024 року.