Рішення

від 15.01.2024 по справі 478/989/23

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/989/23 пров. №2/478/20/2024

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

В с т а н о в и в:

17 серпня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач ОСОБА_1 , на підставі Договору дарування земельної ділянки від 24 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В. від 24.03.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за №241, є власником земельної ділянки площею 6,5951 га., з кадастровим номером 4823655100:02:000:0439, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Казанківської селищної ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області.

Дану земельну ділянку позивач ОСОБА_1 отримала від свого батька ОСОБА_5 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог), який у свою чергу отримав її у спадок після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, в березні 2023 року маючи намір самостійно обробляти свою земельну ділянку позивач ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_5 приїхали до місця її розташування, де побачили, що земельна ділянка, яка ніколи не перебувала в оренді, була оброблена та засіяна сільськогосподарською культурою. Через своїх знайомих їм стало відомо, що земельну ділянку без будь-яких правових підстав обробляє відповідач ОСОБА_3 . На численні спроби позивача ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_5 зобов`язати відповідача ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, останній реагував негативно та стверджував, що померла ОСОБА_6 дозволила йому без будь-яких документів її орендувати.

13 червня 2023 року не дійшовши з відповідачем ОСОБА_3 згоди щодо звільнення земельної ділянки та виплати компенсації хоча б за один рік незаконного користування земельною ділянкою позивач ОСОБА_1 , з метою захисту своїх прав, звернулася із відповідним повідомленням заявою до ЧЧ ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області по факту неправомірних дій зі сторони відповідача ОСОБА_3 , у зв`язку з чим уповноваженою особою внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12023153270000093, та розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Представник позивача вважає, що внаслідок самовільного захоплення відповідачем ОСОБА_3 належної позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 6,5951, остання не отримала доходу в сумі 182126 грн 32 коп., який могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її права не порушувалися протиправними діями відповідача. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка виразилася в тяжких душевних хвилюваннях, які відобразились на її здоров`ї.

Посилаючись на зазначені вище обставини представник позивача просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 суму упущеної вигоди, у розмірі 182126 грн 32 коп., моральної шкоди, у розмірі 30000 грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрат на правову допомогу у сумі 10000 грн.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25 вересня 2023 року відповідачем ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та недоведеність обставин, на які позивач посилається як на правову підставу своїх вимог. Зазначив, що 12 березня 2004 року ОСОБА_6 була надана довіреність, що посвідчена приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. від 12.03.2004 року, зареєстрована в реєстрі за №648, на ім`я його матері ОСОБА_3 , якою остання уповноважила його матір користуватися і розпоряджатися належним їй правом на земельну частку (пай), розміром 7,2 в умовних кадастрових гектарах, яке знаходиться на території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, а саме: заключати правочини (оренди, міни, купівлі-продажу, застави, тощо), одержати Державний акт на відведену в натурі земельну ділянку, розпоряджатись на свій розсуд земельною ділянкою, здійснювати з нею вказані вище правочини, що не суперечать чинному законодавству, обробляти земельну ділянку, сплачувати податки і збори, одержувати і розпоряджатися зібраним врожаєм. У зв`язку з чим 13 березня 2004 року ОСОБА_6 надала розписку ОСОБА_3 про те, що вона отримала кошти в сумі 5400 грн, як оплату за договором міни земельної ділянки, та зобов`язалася в разі відмови від укладання договору міни сплатити ОСОБА_3 подвійну суму доплати, тобто 10800 грн. 22 лютого 2017 року, після смерті ОСОБА_6 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), розміром 7,2 в умовних кадастрових гектарах, успадкував її син ОСОБА_5 , який 24 жовтня 2018 року особисто від нього отримав 10000 грн, як доплату за орендний пай, та зобов`язався в подальшому укласти з ним договір оренди. Посилаючись на зазначені вище обставини відповідач ОСОБА_3 вважає, що на протязі 2004-2023 років правомірно здійснював обробіток зазначеної земельної ділянки, оскільки існували усні домовленості з власниками землі щодо її обробітку. Наголошує, що позивачем ОСОБА_1 та її представником не надано обґрунтованих доказів розрахунку розміру збитків, здійсненого відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», та обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди. Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві (а.с.137-139, а.с.8-11 том 2).

28 вересня 2023 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, в якій посилаючись на більш належний спосіб захисту порушених прав позивача, просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок самовільного зайняття ним земельної ділянки, у сумі 49891 грн 93 коп., моральної шкоди, у сумі 30000 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрат на правову допомогу у сумі 10000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги і просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовнівимоги не визнали, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підтримали доводи та обґрунтування позиції висловлені у відзиві, просили відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Окрім того, у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснив, що після смерті ОСОБА_6 між ним та третьою особою ОСОБА_5 було досягнуто усної домовленості щодо продовження обробітку спірної земельної ділянки та подальшого укладання договору оренди землі, у зв`язку з чим 24 жовтня 2018 року сплатив останньому 10000 грн, як орендну плату за землю, але ОСОБА_5 вподальшому ухилився від укладення договору оренди землі та жодного разу до нього не звертався із вимогою щодо сплати орендної плати. На початку липня 2023 року від позивача ОСОБА_1 йому стало відомо, що остання стала власником земельної ділянки, після чого зібравши ячмінь, який був засіяний ним ще в жовтні 2022 року, повернув їй земельну ділянку.

Третя особа - ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що за життя між його матір`ю ОСОБА_6 та матір`ю відповідача ОСОБА_3 була досягнута домовленість щодо обробітку земельної ділянки, але на яких саме умовах йому не відомо. У 2017 році після смерті ОСОБА_6 він успадкував спірну земельну ділянку, про те, що на той час її обробляв відповідач ОСОБА_3 йому було відомо, але між ними не було укладено жодного письмового договору оренди. Зазначив, що він особисто відповідача не повідомляв, про те, що став власником земельної ділянки та не звертався із вимогою сплати орендну плату. У 2018 році мати відповідача ОСОБА_3 надала йому для підпису якийсь документ, який саме він не пам`ятає, за що відповідач ОСОБА_3 дав йому 10000 грн, будь-яких домовленостей щодо подальшого укладання договору оренди землі між ними не було.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилами ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області №216-р від 30 травня 1996 року член КСП ім. Леніна ОСОБА_6 набула право на земельну частку (пай) розміром 7,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №003866 (копія) (а.с.144).

Згідно Довіреності від 12 березня 2004 року, посвідченої приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. від 12.03.2004 року, зареєстрованої в реєстрі за №648, ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , кожна з яких діє самостійно, користуватися і розпоряджатися належним їй на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №003866, виданого 06.06.1996 року Казанківською райдержадміністрацією Миколаївської області у відповідності з рішенням №216-р від 30.05.1996 року, правом на земельну частку (пай), яке знаходиться на території Казанківської селищної ради Казанківського району миколаївської області, розміром 7,2 в умовних кадастрових гектарах, для чого надала право: заключати правочини (оренди, міни, купівлі-продажу, застави, тощо), одержати на підставі сертифікату Державний акт на відведену в натурі земельну ділянку, розпоряджатись на свій розсуд земельною ділянкою, здійснюючи з нею вказані вище правочини, що не суперечать чинному законодавству, обробляти земельну ділянку, сплачувати за користування нею податки і збори, одержувати і розпоряджатися зібраним врожаєм, звертатись від її імені до установ, організацій з питань користування і розпорядження земельною ділянкою, одержувати довідки та документи, необхідні для відчуження земельної ділянки, одержувати належні їй гроші у разі продажу земельної ділянки, здачі її в оренду, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю. Цією довіреністю представник уповноважений подавати та підписувати від її імені всі документи, включаючи, правочини, зокрема позовні скарги в межах наданих йому повноважень та з додержаних при цьому вимог чинного законодавства (копія) (а.с.140).

З розписки наданої ОСОБА_6 від 13 березня 2004 року вбачається, що вона отримала від ОСОБА_3 5400 (п`ять тисяч чотириста) грн, як доплату за договором міни земельних ділянок та підтвердила, що не має по відношенню до ОСОБА_3 претензій майнового чи фінансового характеру. Розписка виконана на окремому аркуші паперу, яку ОСОБА_6 власноручно підписала (копія) (а.с.141).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №144215 від 09 грудня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010801602106, громадянка ОСОБА_6 , на підставі розпорядження Казанківської райдержадміністрації №661-р від 31.10.2008 року, є власником земельної ділянки площею 6,60 гектарів у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Миколаївської області (копія) (а.с.25-26, 87, 142).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 18.05.2016 року Казанківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено відповідний актовий запис №41, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18 травня 2016 року, серії НОМЕР_1 (копія) (а.с.63 спадкова справа №75/2016).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина.

З копії спадкової справи за №75/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , заведеної приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В. вбачається, що спадщину після смерті прийняв син ОСОБА_5 , подавши відповідну заяву 03.11.2016 року, у відповідності до ст.ст.1268, 1269 ЦК України, який є спадкоємцем за законом. Спадкоємцем, передбаченим ст.1241 ЦК України, ОСОБА_8 подано заяву про відмову від одержання обов`язкової частки у спадщині після померлої дружини (а.с.58, 69 спадкова справа №75/2016).

Спадкоємець ОСОБА_5 22 лютого 2017 року, на підставі статті 1296 ЦК України, звернувся до приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна (смт. Казанка Казанківського району Миколаївської області) (а.с.75 спадкова справа №75/2016).

22 лютого 2017 року ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В., було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №137, на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна (смт. Казанка Казанківського району Миколаївської області), розміром 7,2 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало спадкодавиці ОСОБА_6 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №003866, виданого Казанківською районною державною адміністрацією Миколаївської області 06 червня 1996 року на підставі рішення Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області за №216-р від 30 травня 1996 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 07 червня 1996 року за №328 (а.с.79 спадкова справа №75/2016).

З розписки наданої ОСОБА_5 від 24 жовтня 2018 року вбачається, що він отримав від ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) грн, як доплату за орендний пай та підтвердив, що не має по відношенню до ОСОБА_3 претензій фінансового характеру. Крім того, зазначив, що в разі відмови від укладення договору оренди землі він сплачує ОСОБА_3 суму в розмірі 50000 (п`ятдесяти тисяч) грн. Розписка виконана на окремому аркуші паперу, яку ОСОБА_5 власноручно підписав (копія) (а.с.145).

В подальшому, спадкоємець ОСОБА_5 27 квітня 2023 року, на підставі статті 1296 ЦК України, звернувся до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,5951 га , яка розташована: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4823655100:02:000:0439 (а.с.81 спадкова справа №75/2016).

27 квітня 2023 року ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В., було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №172, на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, площею 6,5951, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Миколаївська область, Баштанський (колишній - Казанківський) район, Казанківська селищна рада, кадастровий номер: 4823655100:02:000:0439. Належність земельної ділянки спадкодавцю перевірено за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та щодо суб`єкта, сформованих приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В. 27.04.2023 року за №330488017, 330484605. Згідно з відомостями з вказаного реєстру земельна ділянка належала спадкодавиці ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ №144215, виданого Казанківською районною державною адміністрацією Миколаївської області 09 грудня 2008 року, оригінал якого було втрачено. Право власності за спадкодавицею на вказану земельну ділянку зареєстровано державним реєстратором Казанківської селищної ради Миколаївської області Слободанюком В.О. 06.02.2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 49255474, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2692543348236 (а.с.103 спадкова справа №75/2016).

Право власності за спадкоємцем ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку зареєстровано приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В. 27.04.2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 50078792, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2692543348236, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав сформованого 27.04.2023 року за індексним №330512188 (копія) (а.с.121).

З Договору дарування земельної ділянки від 24 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В. від 24.05.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за №241, (копія) вбачається, що ОСОБА_5 передав земельну ділянку площею 6,5951 гектарів, кадастровий номер 4823655100:02:000:0439, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Миколаївська область, Баштанський (колишній - Казанківський) район, Казанківська селищна рада, безоплатно у власність ОСОБА_1 (а.с.106-107).

З копії матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12023153270000093 від 14.06.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України вбачається, що СД ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, за заявою ОСОБА_1 на даний час проводиться досудове розслідування та рішення в порядку КПК не прийнято (а.с.180-237).

Згідно розрахунку майнової шкоди, яка розрахована позивачем ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання» (заява про зміну предмету позову від 28.09.2023 року а.с.169) вбачається, що завдана позивачеві ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_3 майнова шкода становить 49891 грн 93 коп., де Шс = 6,5961 га (площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів) х 3026 грн (середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3 даної Методики) х 2,5 (коефіцієнт виду використання земель, визначений у додатку 4 Методики) х 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 та 2021 роки).

Згідно з приписамист.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно дост.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла 6 реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст.1166 ЦК Українипередбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ч.1 ст.1190 ЦК України).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з й вини.ЗК Українита інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласниками та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Оскільки позивачкане відмовиласявід вимог,заявлених впервісному позові,в установленомузаконом порядку,то судщодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 упущеної вигоди у сумі 182126 грн 32 коп., зазначає наступне.

Згідно зіст.152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 12постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи позови про відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі ст.ст.156,157 ЗК Українивідшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п.«д» ч.1 ст.156 ЗК України).

Згідно зі ст.157 3К України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284(далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості грантового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча 6 одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Сам по собі факт наявності в матеріалах справи скріншотів вартості посівного матеріалу (а.с.30-35) та розрахунку неотриманого доходу, здійсненого самою позивачкою ОСОБА_1 (позовна заява від 17.08.2023 року), не дає підстав для висновку про доведеність позивачем завданих їй збитків та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14 листопада 2018 року у справі №692/1276/14-ц, від 13 грудня 2018 року у справі №692/231/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі №701/660/17, від 21 липня 2021 року у справі №394/710/17.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 (заява про зміну предмету позову від 28.09.2023 року) про стягнення з відповідача ОСОБА_3 майнової шкоди у сумі 49891 грн 93 коп., яка розрахована позивачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання», суд зазначає наступне.

За правиламист.157 ЗКУкраїни відшкодування збитків здійснюють особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.3ст.211ЗК Україниметодика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним особам та громадянам, на всіх категоріях земель внаслідок, зокрема самовільного зайняття земельних ділянок, , яка визначається, виходячи з площі самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, коефіцієнтів виду використання земель та індексації нормативної грошової оцінки земель (пункт 1, 4 Методики).

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом (пункт 7 Методики).

Згідно п.7-1 Методики підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

-акт перевіркиабо акт,складений зарезультатами здійсненняпланового абопозапланового заходудержавного нагляду(контролю); протокол про адміністративне правопорушення.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, та вживає заходів до її відшкодування щодо земель державної власності сільськогосподарського призначення в установленому законодавством порядку (підпункт 41 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженимпостановою КМУ від 14 січня 2015 року №15.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у п.3.6. вказав, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

У п.3.8. постанови №6 від 17.05.2011 року таст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель»зазначено, що згідно з п.3.1наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963»підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, позивачем ОСОБА_1 в порушення вищезазначених норм, надано суду розрахунок розміру шкоди, який здійснено нею самостійно за формулою, зазначеної в п.4 Методики.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 не надано допустимих доказів, які б підтверджували факт самовільного (протиправного) використання спірної земельної ділянки відповідачем, спричинення шкоди саме їй у результаті протиправної поведінки.

В судовому засіданні встановлено, що усні домовленості щодо обробітку спірної земельної ділянки в період з 2018 по 2023 роки існували між відповідачем ОСОБА_3 та третьою особою ОСОБА_5 , який успадкував земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_6 , отримавши 27.04.2023 року свідоцтво про право на спадщину за законом.

Сам по собі факт наявності вматеріалах справи розрахунку розміру шкоди, здійсненого позивачкою ОСОБА_1 , копії матеріалів кримінального провадження №12023153270000093 від 14.06.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, за заявою ОСОБА_1 , по якому на даний час проводиться досудове розслідування та рішення в порядку КПК не прийнято, не дає підстав для висновку про доведеність позивачкою завданих їй збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки судом не встановлено неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 , суд приходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення із нього на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 19.01.2024 року.

Суддя І.П. Сябренко