Постанова

від 15.01.2024 по справі 523/11900/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1909/24

Справа № 523/11900/21

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі державний реєстратор виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліна Вікторівна, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ,

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 червня 2023 року,

за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, в обґрунтування якого зазначила, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , побудовано два житлових будинки: по АДРЕСА_1 ; по АДРЕСА_2 .

Будинок по АДРЕСА_2 , який знаходиться навпроти будинку позивача по АДРЕСА_1 через дорогу будували позивачка з чоловіком, починаючи з 1985 року, завезли на цю ділянку багато ґрунту та тривалий час здійснювали будівництво. Здати в експлуатацію цей будинок, до смерті чоловіка, не встигли.

У будинку за адресою: АДРЕСА_2 з жовтня 2003 року проживав син позивача ОСОБА_5 .

В травні 2017 року син ОСОБА_5 вдруге одружився. Зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , відповідачка ОСОБА_2 - матір невістки.

02.05.2021 року позивачу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно стало відомо про те, що право власності на побудований її сім`єю житловий будинок по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 , яка є матір`ю дружини її сина ОСОБА_5 , яка жодного відношення до будівництва не мала.

Реєстрація вказаного будинку відбулася за іншим номером будинку - АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що побудований об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 незаконно привласнила відповідачка ОСОБА_2 , чим порушено право власності позивачки.

Позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 50626428 від 13.01.2020 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 73,6 кв.м по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2005995751101; визнати право власності на будівельні матеріали та обладнання, які використані в будівництві будинку АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суворовський районний суд м.Одеси рішенням від 08 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 50626428 від 13.01.2020 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 (на житловий будинок загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 73,6 кв.м. по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2005995751101.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які використані в будівництві будинку АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 не набула в установленому законом порядку права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за адресою: по АДРЕСА_2 . Оскільки відповідач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м. Одеси, в особі Одеської міської ради, без належно затвердженого проекту та відповідного дозволу на виконання робіт, відповідно до чинного законодавства, зазначене будівництво вважав самовільним відповідно до ст. 376 ЦК України. Тому дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, про визнання права власності підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 червня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що дійсно збудувала будинок за адресою: АДРЕСА_4 , мала право на реєстрацію за нею права власності на вказаний будинок. Вказаний будинок не потребує введення в експлуатацію. Щодо розбіжностей в адресах вказаного будинку зазначила, що їй на праві власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_4 , а будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_7 .

Вважає, що позивачем не надано жодного доказу щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , а також доказів купівлі будівельних матеріалів та обладнання для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_2 ,

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.07.2023 року ОСОБА_1 , державному реєстратору виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліні Вікторівні роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 отримала 02.08.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на апеляційну скаргу просить, рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга не обґрунтована, не містить доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення та посилань на порушення норм процесуального права. Вважає доводи про те, що ОСОБА_2 збудувала будинок за адресою: АДРЕСА_4 , не доведеними. Позивач вважає незаконним рішення державного реєстратора, оскільки документи надані відповідачем не відповідали вимогам законодавства, та не підтверджують набуття права власності на вказаний будинок за ОСОБА_2 . Зауважує, що докази що стосуються будинку за адресою: АДРЕСА_1 надано для підтвердження обставин будівництва двох будинків один напроти одного.

Державний реєстратор копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 01.08.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву від державного реєстратора не надходило.

Копію ухвали про відкриття провадження представник скаржника отримала 27.07.2023 року шляхом направлення на електронну пошту, зазначену в апеляційній скарзі, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні апеляційну скаргу просили залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу просив задовольнити.

Державний реєстратор в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, повістку отримав 06.12.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не набула в установленому законом порядку права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за адресою: по АДРЕСА_2 . Оскільки відповідач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м. Одеси, в особі Одеської міської ради, без належно затвердженого проекту та відповідного дозволу на виконання робіт, відповідно до чинного законодавства, зазначене будівництво вважав самовільним відповідно до ст. 376 ЦК України.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне щодо вимог про скасування державної реєстрації зазначити таке.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, атакож у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає у з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається упорядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 715/2316/18 (провадження № 61-3755св20) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Звертаючись до суду позивач зазначила, що реєстрація за ОСОБА_2 права власності на будинок порушує її право власності, оскільки нерухоме майно збудовано нею та її чоловіком.

З наданих позивачем на підтвердження позовних вимог доказів, судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок з будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 29.09.1989 року, виданим на підставі рішення Ленінської районної ради народних депутатів.

Згідно запису в земельно-шнурової книги за №196 колгоспу ім. Кірова за гр. ОСОБА_4 закріплена земельна ділянка, 0,04 га в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 65 від 21.07.1989 року.

Згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 237/14 від 14.09.1989 року «За заявою ОСОБА_4 про оформелення домопобудови», виконавчим комітетом встановлено, що згідно запису в земельно-шнуровій книзі за № 196 колгоспу ім. Кірова за ОСОБА_4 рахується земельна ділянка 0,04 га в АДРЕСА_5 Згідно плана БТІ від 16.06.1989 року земельна ділянка складає 402 кв.м. Вказаним рішенням виконавчий комітет зокрема вирішив, затвердити акт комісії та прийняти в експлуатацію будинок АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 , закріпити земельну ділянку, загальною площею 402 кв.м, за домоволодінням АДРЕСА_1 .

Отже, ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів виділялась земельна ділянка під забудову в АДРЕСА_5 . Доказів того, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку виділялась земельна ділянка по АДРЕСА_2 матеріали справи не містять.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої райадміністрації виконкому Одеської міської ради, актовий запис № 7390.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2005 року спадкоємцем на 1/3 (одну третю) частку майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами, що зберігаються у філії відділення ощадного банку № 7860/015 міста Одеси на рахунку № НОМЕР_3 (21.11.96) - залишок 2772,15 грн, на рахунку № НОМЕР_4 ( 01.09.91) - залишок 0,17 грн; у філії відділення ощадного банку №7860/0338 міста Одеси на рахунку № НОМЕР_5 (04.06.97)- залишок 95,55 грн, на рахунку № НОМЕР_6 (11.11.81) - залишок 0,01 грн; у філії відділення ощадного банку № 7860/0208 міста Одеси на рахунку № НОМЕР_7 ( 07.07.79)- 0,02 грн, на рахунку № НОМЕР_8 (21.11.97)- залишок 218,40 грн; у філії відділення ощадного банку № 7860/0330 міста Одеси на рахунку № НОМЕР_9 (29.07.88) -залишок 0,17 грн, на рахунку № НОМЕР_10 (21.11.96)- залишок 2457 грн., на рахунку № НОМЕР_11 (01.03.91) - залишок 0,13 грн, на рахунку № НОМЕР_12 (30.11.94) - залишок 0,04 грн, які належать померлому на підставі довідки № 7067, виданої 14 жовтня 2005 року ВАТ Державний ощадний банк України", Одеське міське відділення № 7860. Оцінка спадкового майна 1847 грн 88 коп.

В будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживають та зареєтровані 4 особи: ОСОБА_4 (помер), ОСОБА_1 , ОСОБА_8 (дочка) ОСОБА_4 (син), ОСОБА_9 (онук), що підтверджується довідкою від 24.11.2015 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що у ОСОБА_10 наявні речові права на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 255225028 від 02.05.2021 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_2 . Підставами для реєстрації є: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 28.12.2019 року, видавник ТОВ «АБТІ»; Довідка: серія та номер: 13510119, виданий 28.12.2019, видавник: ТОВ «АБТІ»; виписка із рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів трудящих, серія та номер: 071, виданий 09.04.1987, видавник: Виконком Одеської міської ради депутатів трудящих, та право (арк.сп.28-29).

Також, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.05.2021 року № 255225028 встановлено, що рішенням державного реєстратора Голубенко А.В. від 13.01.2020 року індексний номер: 50626428 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 112,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за відповідачкою ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Проте, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності речових прав ОСОБА_1 на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 або на земельну ділянку на якій розташований вказаний будинок.

Надані позивачем докази, а саме: довідка про особовий за рахунок за водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 , розрахункова книжка оплати послуг з вивозу побутових відходів № 1045 за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_4 , квитанції про сплату комунальних послуг не є доказами наявності у ОСОБА_1 будь-яких речових прав на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_4 .

Вирішуючи спірпо суті,суд повиненвстановити наявністьу особи,яка звернуласяз позовом,суб`єктивногоматеріального праваабо охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Звертаючись до суду з вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на будинок за адресою: АДРЕСА_2 позивачем в порушенням вимог ст. 81 ЦПК України не доведено, що внаслідок прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення порушено її право на володіння або користування вказаним будинком або земельною ділянкою, тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 50626428 від 13.01.2020 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 112,1 кв.м, житловою площею 73,6 кв.м по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2005995751101 колегія суддів вважає помилковим.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на будівельні матеріали та обладнання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Колегія суддів зазначає, що позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не надано, як доказів здійснення ОСОБА_4 та ОСОБА_10 будівництва будинку за адресою АДРЕСА_2 , так і доказів щодо кількості будівельних матеріалів та їх найменувань, які були використані в процесі самочинного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та доказів стосовно придбання вказаних будівельних матеріалів саме позивачем, тому вважає висновок суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог необгрунтованим.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за певних умов суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку. Визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справа № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), підтримавши раніше висловлені висновки Верховного Суду України у постановах від 18 листопада 2015 року справі № 6-388цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.

Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали з яких збудовано будинок за адресою: АДРЕСА_2 не зазначив перелік матеріалів та обладнання, які було використано під час будівництва та на які підлягає визнання право власності за ОСОБА_1 , не зазначив на підставі яких доказів дійшов висновку обґрунтованість вказаних позовних вимог позивача, не надав оцінки встановленим під час судового засідання обставинам належності будинку за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_7 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належними доказами не доведено порушення її прав, а саме яким чином реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 порушує її права, як власника зазначеного нерухомого майна, також позивачем не надано як доказів здійснення ОСОБА_4 та ОСОБА_10 будівництва будинку за адресою АДРЕСА_2 , так і доказів щодо кількості будівельних матеріалів та їх найменувань, які були використані в процесі самочинного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Посилання на незаконність державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 з огляду на невідповідність наданих державному реєстратору документів вимогам законодавства та не надання останньому доказів наявності у ОСОБА_2 речових прав на вказане нерухоме майно не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки автоматично не свідчить про порушення права власності ОСОБА_1 на зазначене майно крім того, скасування рішення державного реєстратора не матиме наслідком відновлення будь-яких речових прав за ОСОБА_1 , або відновлення можливості здійснити, реалізувати право повністю або частково щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводи ОСОБА_1 про те, що оспорюваним рішенням державного реєстратора легалізовано самочинне будівництво, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у разі, якщо факт здійснення самочинного будівництва буде доведено, реєстрація права власності не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного (подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13), та не перешкоджає захисту прав власника (користувача) земельної ділянки або реалізації своїх повноважень органами, що здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства в сфері містобудівної діяльності.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності.

Щодо судових витрат

За правилом частини першої статті 141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 5862 грн, що підтверджується квитанцією № 32528798800007331983 від 14.07.2023 року.

Враховуючи, що рішення суду підлягає скасуванню, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_13 , адреса: АДРЕСА_7 судовий збір у розмірі 5862 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко