Постанова

від 11.01.2024 по справі 676/4564/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 676/4564/20

Провадження № 22-ц/4820/86/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Швець О.Д. від 01 червня 2023 року.

Заслухавши доповідача, учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом до відповідача, вказувала, щоз 08.10.1995 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірваний рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.05.2019 року. В шлюбі народилось двоє дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення діти проживають з позивачкою.

В шлюбі сторони набули в спільну власність житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0253 га із кадастровим номером 6810400000:12:001:0161 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , гараж АДРЕСА_2 .

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи поділ домоволодіння та земельної ділянки в рівних частках між позивачкою та відповідачем технічно можливий.

Спірним гаражем АДРЕСА_3 користується ОСОБА_2 , тому гараж як неподільну річ слід залишити у його власності та стягнути з нього на її користь грошову компенсацію вартості частки в сумі 26 341,50 грн.

Враховуючи наведене, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивачка остаточно просила визнати за нею право власності на частину житлового будинку, яка складається з частини приміщень житлового будинку (літ. А-1), загальною площею 98,2 кв.м, яка складається: 1-й поверх: приміщення 1 коридор пл. 10,3 кв. м, приміщення 2 санвузол 2,7 кв. м, приміщення 3 кладова 2,9 кв. м, приміщення 4 коридор 4,7 кв. м, приміщення 5 кухня 21,1 кв. м; ІІ-й поверх:частина приміщення 8 коридор 3.2 кв. м, приміщення 11 житлова кімната 17,5 кв. м, приміщення 12 санвузол - 12,4 кв. м, приміщення 13 кладова 5,6 кв. м, ІІІ-й поверх: приміщення 18 кімната 11,9 кв. м, приміщення 19 кладова 0,4 кв. м., приміщення 20 санвузол 5,5 кв. м.; ворота з хвірткою площею полотна 5,0 кв. м; частину земельної ділянки площею 0,0127 га із кадастровим номером 6810400000:12:001:0161 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (зафарбована червоним кольором) в межах точок 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11.

Іншу частину житлового будинку загальною площею 105,6 кв. м., а саме: 1-й поверх: приміщення 6 житлова кімната (вітальня) 38,6 кв. м.; ІІ-й поверх: приміщення 7 сх. клітка 7,6 кв. м, частина приміщення 8 коридор 2,6 кв. м, приміщення 9 гардероб 5,9 кв. м, приміщення 10 житлова кімната 20,2 кв. м, 3-й поверх: приміщення 14 сх. клітка 7,6 кв. м, приміщення 15 коридор 1,9 кв. м., приміщення 16 житлова кімната 17,1 кв. м., приміщення 17 гардероб 4,1 кв. м. і земельну ділянку площею 0,0126 га (зафарбована зеленим колером-1) в межах точок 1, 2, 3, 11, 10, 9, 8, 7 залишити у власності відповідача. Лінія поділу земельної ділянки проходить по точках 7, 8, 9, 10, 11.

Гараж АДРЕСА_2 залишити у власності відповідача.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки грошову компенсацію 26341,50 грн. за невідповідність ідеальній частці в домоволодінні та земельній ділянці та 30501,50 грн. вартості гаража.

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та вказував, що сторони з 08.10.1995 року по 22.05.2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний. Шлюбні відносини фактично припинені з серпня 2018 року, що підтверджується рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.05.2019 року.

Під час шлюбу за ОСОБА_2 було зареєстровано п`ять транспортних засобів, які були реалізовані під час перебування у шлюбі. За ОСОБА_1 було зареєстровано теж п`ять транспортних засобів, чотири з яких були реалізовані під час шлюбу. Автомобіль Suzuki Splash, 2014 року випуску, реалізований нею 04.08.2018 року без згоди ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_1 вказаний автомобіль проданий за 10000 дол. США, тому відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 має право на компенсації з суми реалізації вказаного транспортного засобу.

Не заперечує щодо залишення спільного гаража № НОМЕР_1 у його власності зі сплатою ним компенсації частини його вартості ОСОБА_1 .

Проте спірний будинок по АДРЕСА_1 вважає своєю особистою власністю, а не спільним майном подружжя.

Цей будинок придбаний за 625150 грн. відповідно до договору про пайову участь у будівництві № 09 від 20.03.2008 року.

Кошти в сумі 250000 дол. США на придбання будинку, його ремонту та вмеблювання він позичив у ОСОБА_4 згідно договору позики від 14.03.2008 року кількома траншами, 19.03.2008 року 23000 дол. США, 20.07.2008 року 52000 дол. США, 25.01.2009 року - 21 000 дол. США, 24.03.2009 року 13000 дол. США, 03.04.2009 року - 35000 дол. США, 12.05.2010 року - 40000 дол. США, 07.06.2011 року 40000 дол. США, 10.10.2012 року 26000 дол. США. За умовами вказаного договору відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути позичені кошти до 10.10.2022 року.

На цей час ОСОБА_2 змушений знайти кошти для повернення позики. Кошти з сімейного бюджету протягом шлюбу з відповідачкою не виділялися на погашення позики за договором від 14.03.2008 року, а погашення відбуватиметься за особисті кошти відповідача, тому житловий будинок та земельна ділянка для обслуговування цього будинку є особистою власністю ОСОБА_2 .

Крім того, з метою придбання квартири для сина ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 20000 дол. США весною 2020 року через ОСОБА_6 . Свідком передачі був ОСОБА_7 . Ці кошти не використані нею на придбання квартири для сина ОСОБА_8 і фактично присвоєні, тому ця сума також підлягає поділу між подружжям, з ОСОБА_1 слід стягнути половину вказаної суми, 10000 доларів США.

Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просив в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію вартості автомобіля Suzuki Splash, 2014 року випуску в сумі 123410,30 грн.;

провести поділ спільних грошових коштів у розмірі 20000 дол. США, стягнувши з ОСОБА_1 на його користь 10000 дол. США;.

визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0253 га із кадастровим номером 681040000:12:001:0161 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за цією ж адресою.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.06.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Проведено поділ спільного нерухомого майна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 203,8 кв.м, а також земельної ділянки площею 0,0253 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810400000:12:001:0161, згідно з варіантом висновку експерта № 207Е-07/21 від 05 листопада 2021 року.

Визнано за ОСОБА_1 правовласності на частину домоволодіння як 1 співвласнику згідно висновку експерта № 207Е/-07/21будинку (літ. А-1) , загальною площею 98,2 кв.м: яка складається: 1-й поверх : приміщення поз.1 коридор пл.10,3 кв.м, приміщення поз.2 санвузол 2,7 кв.м, приміщення поз.3 кладова 2,9 кв.м, приміщення поз.4 коридор 4,7 кв.м, приміщення поз.5 кухня 21,1 кв.м; ІІ-й поверх:частина приміщення поз.8 коридор 3.2 кв.м, приміщення поз.11 житлова кімната 17,5 кв.м, приміщення поз.12 санвузол - 12,4 кв.м, приміщення поз.13 кладова 5,6 кв.м, ІІІ-й поверх: приміщення поз.18 кімната 11,9 кв.м, приміщення поз.19 кладова 0,4 кв.м, приміщення поз.20 санвузол 5,5 кв.м.; ворота з хвірткою площею полотна 5,0 кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності частину земельної ділянки площею 0,0127 га із кадастровим номером 6810400000:12:001:0161 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (зафарбована червоним кольором) в межах точок 4,5,6,7,8,9,10,11.

Залишено у власності ОСОБА_2 частину домоволодіння як 2 співвласнику згідно висновку експерта № 207Е/-07/21, загальною площею 105,6 кв. м, а саме: 1-й поверх: приміщення поз.6 житлова кімната (вітальня) 38,6 кв.м; ІІ-й поверх: приміщення поз.7 сх. клітка 7,6 кв.м, частина приміщення поз. 8 коридор 2, 6 кв.м, приміщення поз.9 гардероб - 5,9 кв.м, приміщення поз.10 житлова кімната 20,2 кв.м, 3-й поверх : приміщення поз.14 сх. клітка 7,6 кв.м, приміщення поз.15 коридор - 1,9 кв.м, приміщення поз.16 житлова кімната 17,1 кв.м, приміщення поз.17 гардероб 4,1 кв.м.

Залишеноу власності ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0127 га із кадастровим номером 6810400000:12:001:0161 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (зафарбована зеленим кольором-1) в межах точок 1,2,3,11,10,9,8,7.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 56843,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10510,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 поділ спільного майна подружжявідмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати як незаконне та відмовити у позові ОСОБА_1 і задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 . На думку апелянта, суд першої інстанції не дав належної оцінки представленим ним доказам та не врахував, що автомобіль Suzuki Splash був проданий ОСОБА_1 після припинення з ним шлюбних відносин, без його згоди, кошти використані не в інтересах сім`ї, тому є підстави для стягнення на його користь компенсації суми від реалізації автомобіля 123410,30 грн.

Суд помилково вказав про недоведеність оплати будівництва за рахунок позичених коштів в розмірі 250000 дол. США за договором безвідсоткової позики від 14.03.2008 року, укладеним з ОСОБА_4

ОСОБА_2 повернув ОСОБА_4 цей борг 10.10.2022 року за рахунок отриманої від ОСОБА_7 позики в сумі 250000 доларів США на підставі договору позики №07/10-22 від 07.10.2022 року. Тобто, кошти з сімейного бюджету протягом проживання у шлюбі з ОСОБА_1 не виділялися на погашення позики за договором №б/н від 14.03.2008 року, а погашення відбулося з позичених коштів після розірвання шлюбу.

Також суд першої інстанції помилково вказав, що спірний будинок придбавався в інтересах сім`ї, хоча фактично сім`я проживала в квартирі АДРЕСА_4 , а після її продажу 27.11.2017 року відповідачка з дітьми переїхала до м. Києва, у придбану спільно квартиру. З 15.08.2018 року відповідачка з молодшим сином поїхала закордон у м. Женеву (Швейцарія), у довготермінове відрядження. Тобто, фактично ОСОБА_1 в спірному будинку не проживала і не могла проживати. Будинок будувався виключно для власного використання ОСОБА_2

Вказавши, що спірний будинок був придбаний начебто в інтересах сім`ї, суд не ділить борги в сумі 250000 дол. США, які для цього і отримувалися.

Тому спірний житловий будинок та земельна ділянка з кадастровим номером 6810400000:12:001:0161 є особистою власністю апелянта і не підлягають поділу.

У відзиві ОСОБА_1 просить рішеннязалишити беззмін,а апеляційнускаргу -без задоволення.Вважає суперечливимиі безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що будинковолодіння є його особистою власністю. Будинок був повністю збудований за спільні кошти сторін і введений до експлуатації в 2010 році, що підтверджується актом готовності об`єкту до експлуатації від 08.12.2010 року. Свідоцтво про право власності було оформлено 21.12.2012 року.

Вказаний будинок сторони вирішили придбати, коли дізналися що позивачка вагітна другою дитиною, в 2011 році вже святкували Новий рік у цьому будинку. Кожен з дітей мав власну кімнату у будинку, з цього будинку діти ходили в садочок та школу. Всією сім`єю постійно проживали у вказаному будинку, облаштовували його, приймали чисельних друзів і родичів. Про нібито отриману ОСОБА_2 позику їй не було відомо, він не довів витрачання позики на придбання та опорядження будинку, власних коштів на це у них вистачало.

Автомобіль SuzukiSplash був проданий 30.07.2018 року, а вже новий власник зареєстрував його на своє ім`я 04.08.2018 року. На його продажу наполіг саме ОСОБА_2 , оскільки з 15.08.2018 року ОСОБА_1 їхала закордон у довготривале відрядження. Більшу частину коштів чоловік залишив собі, а близько 2000 дол. США дав їй на дорогу.

Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у визнанні спільним сумісним майном 20000 дол. США, оскільки позивачка не отримувала ці кошти ні від нього особисто, ні від ОСОБА_6 .

В засіданні апеляційного суду представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Представник ОСОБА_1 просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з цим оскаржуване рішення слід частково скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Так, судом встановлено, що сторони з 08.10.1995 року перебували в шлюбі, який розірванийрішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.05.2019 року. В шлюбі в них народилося двоє дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час розірвання шлюбу за ОСОБА_2 було зареєстроване майно, яке було набуто в період шлюбу:

- житловий будинок, адреса: АДРЕСА_1 (запису про право власності 5011 в книзі 20);

- земельна ділянка з кадастровим номером 6810400000:12:001:0161 площею 0,0253 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 2919414);

- гараж № НОМЕР_1 в АДРЕСА_5 .

Житловий будинок набуто на підставі укладеного 20.03.2008 року між ОСОБА_2 та ЖБК «Котедж-2008» договору про пайову участь у будівництві котеджу за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно інформації ЖБК «Котеджбуд-2008» від 29.06.2021 року за цим договором № 09 від 20.03.2008 року ОСОБА_2 сплачено 20.03.2008 року - 115150 грн., 22.07.2008 року - 250000 грн., 26.01.2009 р. - 160000 грн., 26.03.2009 року - 100000 грн.

На підставі рішення виконавчого комітету №731 від 19.04.2012 року «Про надання адрес зблокованим житловим будинкам по АДРЕСА_1 "и", акту готовності об`єкта до експлуатації № ХМ 001282 від 08.12.2010 року, сертифікату відповідності від 08.12.2010 року № ХМ001282, акту приймання-передачі квартири від 19.12.2012 року оформлено право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та видано свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 21.12.2012 року.

Тоді ж, 21.12.2012 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок.

На підставі рішення Кам`янець-Подільської міської ради № 73/44 від 28.08.2013 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 » 17.10.2013 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0253 га, кадастровий номер 6810400000:12:001:0161 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Право власності ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 в АДРЕСА_5 , зареєстровано 10.04.2019 року, на підставі договору про пайову участь у будівництві № 15 від 27.04.2016 року, укладеного з ЖБК «Теплий дім».

За ОСОБА_1 28.10.2014 року зареєстрований автомобіль SUZUKI SPLASH, 2014 р.в., 04.08.2018 року його перереєстровано на іншого власника.

За висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 207Е-07/21 від 05.11.2021 року вартість житлового будинку становить 2030427 грн., вартість земельної ділянки - 50534 грн., вартість гаража 61003 грн.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/123-22/7429-АВ від 05.09.2022 року середня ринкова вартість автомобіля SUZUKI SPLASH, 2014 р.в., об`єм двигуна 1242 куб.см, тип кузова універсал, комплектація GLS на дату його реалізації 04.08.2018 року складає 246 820,60 грн.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно (житловий будинок, земельна ділянка та гараж) набуте в період шлюбу сторін, ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності цього майна подружжя, тому слід поділити в натурі житловий будинок та земельну ділянку, що є технічно можливим відповідно до висновку судової експертизи, стягнувши різницю вартості виділених часток у будинку позивачці ОСОБА_1 . Гараж як неподільну річ слід залишити у власності ОСОБА_2 та стягнути з нього компенсацію вартості частини на користь ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що представлені ОСОБА_2 договори позики та інші письмові докази не підтверджують будівництво та опорядження спірного будинку саме за позичені ним кошти, а отже, ним не спростовано презумпцію спільності майна, набутого у шлюбі. Ним також не доведено, що ОСОБА_1 продала спільний автомобіль Suzuki Splash в період шлюбу без його згоди, а також передачу їй 20000 доларів США після розірвання шлюбу, тому відсутні підстави для стягнення на його користь частини цих коштів та грошової компенсації частини вартості автомобіля.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо житлового будинку та земельної ділянки є безпідставними.

Так, статтею 60 СК Українивизначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч.ч. 2-3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зстаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

В разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).

Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, за змістом наведених норм права діє презумпція спільності майна, набутого у шлюбі, а також діє принцип рівності часток подружжя, тобто, частки майна дружини та чоловіка є рівними при поділі їх спільної сумісної власності.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі,в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ст.ст. 12, ст.81ЦПК України цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилався на укладений 14.03.2008 року між ним і ОСОБА_4 договір безвідсоткової позики (в простій письмовій формі), за яким ОСОБА_2 отримує безвідсоткову позику в сумі 250000 доларів США на строк 10 років після отримання останнього платежу (31.12.2012 року).

Згідно з пунктом 1.1. цього договору ця позика надається ОСОБА_2 для сплати пайових внесків згідно Договору про пайову участь у будівництві № 9 від 20.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЖБК «Котеджбуд-2008», а також проведення ремонту та вмеблювання котеджу, який буде переданий позичальнику після сплати пайових внесків за Договором про пайову участь у будівництві № 9 від 20.03.2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ЖБК «Котеджбуд-2008».

Посилання у договорі позики від 14.03.2008 року на договір про пайову участь у будівництві № 9 від 20.03.2008 року, між ОСОБА_2 та ЖБК «Котеджбуд-2008» як на вже укладений (із зазначенням усіх його реквізитів), тоді як за хронологією він укладався на тиждень пізніше, ставить під сумнів дату складання цього договору поруки.

Згідно з пунктом 3.1. цього договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику позику в такі строки: 75 тис.дол.США - до 31.12.2008 року, 69 тис.дол.США до 31.12.2009 року, 40 тис.дол.США до 31.12.2010 року, 40 тис.дол.США до 31.12.2011 року, 26 тис. дол.США - до 31.12.2012 року.

Згідно з розписками ОСОБА_2 він отримав позику від ОСОБА_4 : 19 березня 2008 року - 23000 доларів США, 20 липня 2008 р - 52000 доларів США, 25 січня 2009 р - 21000 доларів США, 24 березня 2009 року - 13000 доларів США, 03 квітня 2009 року - 35000 доларів США, 12 травня 2010 р - 40000 доларів США, 07 червня 2011 року - 40000 доларів США, 10 жовтня 2012 року -26000 доларів США.

07 жовтня 2022 р між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір безвідсоткової позики № 07/10-22, за яким ОСОБА_2 отримав у позику 250000 доларів США на строк 10 років, що підтверджується розпискою від 07 жовтня 2022 року на суму 250000 доларів США. Цільове призначення коштів договором позики не визначено.

Як стверджував представник ОСОБА_2 , саме за рахунок цих коштів він повернув позику 250000 доларів США ОСОБА_4 , що підтверджується актом приймання-передачі від 10.10.2022 року.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вказаним письмовим доказам, а також показанням свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , які не є родичами чи друзями апелянта, і обґрунтовано констатував, що відповідачем не доведено використання отриманої позики за договором від 14.03.2008 року саме на будівництво та опорядження спірного будинку.

При цьому матеріали справи не містять інших достатніх та допустимих доказів на підтвердження використання отриманої позики за договором від 14.03.2008 року на будівництво та опорядження будинку (платіжні документи про перерахунок коштів позикодавцем на рахунок підрядників тощо).

Факт зазначення у договорі позики про мету позики безумовно не свідчить про те, що позика була витрачена саме на будівництво будинку та про обізнаність другого з подружжя про існування такої позики.

При цьому факт придбання у період будівництва і опорядження будинку декількох нових дороговартісних автомобілів як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 свідчить про достатню фінансову спроможність сторін у цей період.

Так, за даними Територіального сервісного центру МВС № 6843 № 31/22/3-П3 від 14.04.2022 року за ОСОБА_2 у період будівництва будинку зареєстровано 11.06.2011 року новий автомобіль AUDI А7, 2011 р.в., 25.07.2013 року перереєстровано на іншого власника.

За ОСОБА_1 12.02.2011 року зареєстровано новий автомобіль FORD KUGA, 2011 р.в., 03.04.2013 р. перереєстровано на іншого власника; 11.06.2011 року зареєстровано автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150, 2011 р.в., 25.07.2013 року перереєстровано на іншого власника.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що презумпція спільності права власності подружжя на житловий будинок по АДРЕСА_1 відповідачем не спростована і цей об`єкт є спільною сумісною власністю подружжя.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.11.2021 року (справа № 675/347/18-ц), а також у постанові від 06.12.2022 року (справа № 753/11289/21).

Висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 207Е-07/21 від 05.11.2021 року встановлено технічну можливість розподілу в натурі житлового будинку, коли кожній із сторін може бути виділено відокремлену (ізольовану) частину будинку із самостійним виходом, які за розміром відповідають розміру часток обох сторін у праві спільної сумісної власності.

Запропонований у висновку цієї судової експертизи № 207Е-07/21 від 05.11.2021 року і прийнятий судом варіант поділу житлового будинку є найбільш наближеним до ідеальних часток співвласників, а тому є прийнятним для поділу спільного житлового будинку, забезпечить належне користування сторонами своєю частиною будинку.

Вказаний варіант розподілу будинку передбачає перепланування та переобладнання у виді демонтажу та влаштування дверних блоків (дверних прорізів) та перегородок, реконструкції систем електро-, водопостачання та водовідведення.

При цьому не має істотного значення відсутність у справі дозволів чи погоджень, необхідних для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, для вирішення судом питання поділу майна. Незалежно від того, чи є у сторін, проектної документації з поділу, технічних висновків про відповідність перепланування будівельним, санітарно-епідеміологічним нормам, правилам пожежної безпеки, оскільки це не перешкоджає суду ухвалити рішення по суті спору, якщо наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 707/2516/18, постанова від 06.11.2023 року.

Враховуючи, що запропонований варіант поділу будинку згідно висновку судової експертизи має незначне відхилення від рівності часток, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості вилічених часток в сумі 26341,50 грн.

За змістом п.5 ч.1 ст. 57 СК України в редакцій, чинній на час набуття права на земельну ділянку, особистою приватноювласністю дружини,чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 6810400000:12:001:0161 площею 0,0253 га для будівництва і обслуговування житлового будинку набута ОСОБА_2 із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, і не належить до спільної сумісної власності сторін.

Водночас нормами ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України визначено принцип єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості.

Так, за змістом ч.2 ст. 120 ЗК України у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на майно житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить до набувачапропорційно до його часткиу праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі.

Відтак суд правильно провів розподіл земельної ділянки площею 0,0253 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810400000:12:001:0161, згідно з варіантом висновку експерта № 207Е-07/21 від 05 листопада 2021 року, виділивши її частину ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив у визнанні спільним сумісним майном 20000 дол. США, оскільки всупереч нормам ст.ст.12, 81 ЦПК України апелянт не надав достатніх та допустимих доказів передачі ОСОБА_1 таких коштів особисто ним, чи через ОСОБА_6 .

Разом з тим, при вирішення питання стягнення компенції вартості частини автомобіля Suzuki Splash, суд припустився помилки.

Дійсно, вказаний автомобіль Suzuki Splash був придбаний сторонами в період шлюбу, зареєстрований за ОСОБА_1 і проданий нею 04.08.2018 року.

Сторони на цей час перебували у шлюбі і проживали спільно, оскільки за змістом позовної заяви ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, саме з 15.08.2018 року вони припинили спільне проживання. 15.08.2018 року ОСОБА_1 поїхала закордон у довготривале відрядження.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже, для укладення одним із подружжя договору щодо відчуження автомобіля згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Суд першої інстанції не застосував норму ч.3 ст.65 СК України і не врахував відсутність письмової згоди ОСОБА_2 на продаж автомобіля дружиною.

За недоведеності використання отриманих коштів в інтересах сім`ї наявні підстави для задоволення вимоги ОСОБА_2 про стягнення з іншої сторони грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Suzuki Splash, 2014 року випуску, в сумі 123410,30 грн.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення щодо відмови у зустрічному позові ОСОБА_2 в частині стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Suzuki Splash слід скасувати задовольнити в цій частині його позов.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеній частині зустрічного позову та апеляційної скарги ОСОБА_2 підлягають стягненню з ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати в сумі 3085,25 грн. (1234,10 грн. за позову та 185115 грн. за подачу апеляції).

Водночас за змістом ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З врахуванням покладення на ОСОБА_2 більшої суми судових витрат (10510 грн.) та обов`язку ОСОБА_1 сплатити йому 3085,25 грн. понесених витрат, слід стягнути різницю цих сум 7424,75 грн. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року щодо відмови у зустрічному позові ОСОБА_2 в частині стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Suzuki Splash скасувати та ухвалити нове судове рішення, змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Suzuki Splash, 2014 року випуску, в сумі 123410,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7424,75 грн. понесених судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 січня 2024 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк