Постанова

від 21.12.2023 по справі 927/330/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р. Справа№ 927/330/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Помаз А.П, адвокат;

від відповідача 1 за первісним позовом (третьої особи 1 за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Янкович В.О., адвокат;

від відповідача 3 за первісним позовом (третьої особи 2 за зустрічним позовом): не з`явився,

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Супрун Ніни Петрівни та Фермерського господарства "БОРОДІЙ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 (повний текст складено 27.06.2023)

у справі № 927/330/23 (суддя Белов С.В.)

за первісним позовом Фермерського господарства "БОРОДІЙ", смт. Парафіївка, Чернігівська обл.

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, м. Чернігів

2. Фізичної особи-підприємця Супрун Ніни Петрівни,

АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди та повернення земельної ділянки,

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Супрун Ніни Петрівни, с. Коломійцівка, Чернігівська обл.

до Фермерського господарства "БОРОДІЙ", смт. Парафіївка, Чернігівська обл.

треті особи без самостійних вимог:

1. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, м. Чернігів

2. Макіївська сільська рада, с. Макіївка, Чернігівської обл.

про визнання недійсним Державного акту на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою 40,4 га,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.

У березні 2023 року Фермерське господарство "Бородій" (далі - ФГ "Бородій", позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідач 1 за первісним позовом), Фізичної особи -підприємця Супрун Ніни Петрівни (далі - ФОП Супрун Н.П., відповідач 2 за первісним позовом) та Макіївської сільської ради (Сільська рада, відповідач 3 за первісним позовом) про визнання недійсним договору оренди землі від 20.09.2013, укладеного між ГУ Держземагенства у Чернігівській області та Супрун Ніною Петрівною щодо оренди земельної ділянки площею 26,0542 га, кадастровий номер 7423881500:02:001:1003, додаткової угоди №1 від 31.03.2021, укладеної між Макіївською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області та Супрун Ніною Петрівною , до договору оренди землі від 20.09.2013 та зобов`язати ФОП Супрун Ніну Петрівну повернути йому земельну ділянку.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Державного акта на право довічного успадкованого володіння землею ОСОБА_2 , як землеволодільцю, надано у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства 40,4 гектарів землі в межах згідно з планом землеволодіння. Проте, у зв`язку з відсутністю у Державному земельному кадастрі відомостей щодо надання земельної ділянки ОСОБА_2 у довічне успадковане володіння, відповідна ділянка обліковувалась як землі запасу та була надана на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.08.2013 № ЧН/7423881500:02:001:00000431 та договору оренди землі від 20.09.2013 в частині площею 26,0542 га в користування Супрун Ніні Петрівні строком на 10 років. 31.03.2021 року між Супрун Ніною Петрівною та Сільською радою укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 20.09.2013, якою змінено орендодавця на Макіївську сільську раду та визначено, що договір укладено строком на 20 років. Позивач за первісним позовом зазначає, що договір оренди землі та додаткова угода №1 до нього порушує його права користування частиною земельної ділянки.

Короткий зміст та підстави позовних вимог за зустрічним позовом.

27.03.2023 ФОП Супрун Н.П. (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулася до Господарського суду Чернігівської області із зустрічним позовом (який ухвалою від 30.03.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом) до Фермерського господарства "Бородій" (далі - відповідач за зустрічним позовом) за участю третіх осіб без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - третя особа 1) та Макіївської сільської ради (далі - третя особа 2), про визнання недійсним Державного акту на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою 40,4 га, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 26,0542 га, кадастровий номер 7423881500:02:001:1003, що входить до складу земельної ділянки площею 40,4 га, яка надана ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право довічного успадковуваного володіння, внаслідок віднесення її до земель запасу (у зв`язку з припиненням Фермерського господарства "Промінь") була правомірно передана Супрун Ніні Петрівні в оренду, згідно договору оренди землі від 20.09.2013. Як зазначає позивач за зустрічним позовом Супрун Ніна Петрівна є законним користувачем земельної ділянки площею 26,0542 га, кадастровий номер 7423881500:02:001:1003, та вважає, що її законні інтереси порушуються наявністю у ОСОБА_2 . Державного акта на право довічного успадкованого володіння, а визнання недійсним вказаного акта забезпечить відновлення порушеного права.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі № 927/330/23 у задоволенні первісного позову відмовлено у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним Державного акта про право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 40,4 га, виданого на ім`я ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Супрун Н.П. не доведені відповідними доказами та необґрунтовані, оскільки:

1) право, посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи користування, а тому захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку, докази визнання відповідного рішення недійсним сторонами суду не надані;

2) матеріали справи не містять доказів припинення позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) у відповідності до вимог статті 141 Земельного кодексу України права користування земельною ділянкою, зокрема, на підставі добровільної відмови від такого права чи вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

3) незважаючи на відсутність у Земельному кодексі УРСР, чинному станом на момент видачі спірного Державного акта, такого правового титулу права на землю як довічне успадковуване володіння, доводи позивача за зустрічним позовом не дозволяють дійти беззаперечного висновку, що оспорюваний Державний акт виданий з порушенням норм законодавства та може бути визнаний недійсним;

4) спірний Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, виданий в 1992 році, не може порушувати цивільні права чи інтереси ФОП Супрун Н.П., що виникли у 2013 році.

Розглядаючи первісні позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 20.09.2013, додаткової угоди до нього від 31.03.2021 №1 та зобов`язання ФОП Супрун Н.П. повернути ФГ "Бородій" земельну ділянку площею 26,0542 га, за кадастровим номером 7423881500:02:001:1003, суд першої інстанції врахував встановлені обставини щодо належності ОСОБА_2 права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 40,4 га, яке не припинилося в установленому законом порядку, та дійшов висновку, що ГУ Держземагенства у Чернігівській області станом на 20.09.2013 та Макіївська сільська рада станом на 31.03.2021 не мали правових підстав для укладення оспорюваних договору оренди землі від 20.09.2013 та додаткової угоди № 1 від 31.03.2021 до нього, а отже позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими.

Однак, з огляду на подану ФОП Супрун Н.П., в порядку передбаченому статтею 267 Цивільного кодексу України, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та враховуючи встановлений факт спливу позовної давності, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог за первісним позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ФГ "Бородій" та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФГ "Бородій" 14.07.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі № 927/330/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог з мотивів спливу строків позовної давності та ухвалити нове рішення про задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі; стягнути з відповідачів на користь позивача за первісним позовом судовий збір в сумі 20 130,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 36 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову з підстав спливу позовної давності неправильно визначено початок перебігу позовної давності, не застосовано приписи пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження позовної давності (загальної та спеціальної) на строк дії карантину та воєнного стану, не враховано обставини продовження права оренди земельної ділянки Додатковою угодою №1 від 31.03.2021 (яка є предметом оспорювання). Зазначені аргументи, за доводами апелянта, свідчать про те, що ФГ "Бородій" не пропущено строку звернення до господарського суду з даним позовом у цій справі, а отже підстави для застосування судом наслідків спливу позовної давності відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ФОП Супрун Н.О. та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП Супрун Н.П. 17.07.2023 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову; ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 залишити без змін; судові витрати покласти на ФГ "Бородій".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ФОП Супрун Н.П. зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового вирішення спору по суті.

Так, ФОП Супрун Н.П. вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не взяв уваги та не спростував в установленому порядку докази і доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не отримував і не міг отримати спірний Державний акт довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 40,3 (40,4) га як в силу відсутності відповідного рішення Ради народних депутатів, так і відсутності норми матеріального права, яка б передбачала таку можливість.

При цьому, оскільки рішення про надання у довічне успадковуване володіння вказаної земельної ділянки ОСОБА_6. ніколи не приймалось (що не спростовано відповідачем за зустрічним позовом), апелянт акцентує увагу на неправомірності висновку суду першої інстанції щодо неможливості здійснення позивачем за зустрічним позовом захисту своїх прав на земельну ділянку шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним.

Також ФОП Супрун Н.М. вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що виданий у 1992 році спірний Державний акт не може порушувати цивільні права чи інтереси позивача за зустрічним позовом, які виникли у 2013 році, посилаючись на те, що саме поданням первісного позову, обґрунтованого наявністю спірного Державного акта, ФГ "Бородій" не визнає та оспорює право оренди ФОП Супрун Н.М. на земельну ділянку площею 26,0542 га, що змусило її звернутися до господарського суду з зустрічним позовом у даній справі з вимогою про усунення перешкод у порушенні прав користування земельною ділянкою у відповідності до приписів частини 2 статті 152 Земельного кодексу України.

За твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав оцінки поданим ним та наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують наявність у ОСОБА_2 та членів його сім`ї прав приватної власності на земельні ділянки, що виникли на підставі розпорядження Носівської районної державної адміністрації від 27.04.2004 №172, з масиву земель, які, як стверджує його представник, до цього часу знаходяться у його довічному успадковуваному володінні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 справу № 927/330/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів: Яковлєва М.Л. та Станіка С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/330/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ФОП Супрун Н.П. на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі № 927/330/23.

Згідно з Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.07.2023 апеляційну скаргу ФГ "Бородій" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів: Яковлєва М.Л., Станіка С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/330/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ФГ "Бородій" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі № 927/330/23.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 справу №927/330/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів: Яковлєва М.Л. та Козир Т.П.

Згідно з Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.09.2023 апеляційну скаргу ФГ "Бородій" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі № 927/330/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів: Яковлєва М.Л. та Козир Т.П.

Після надходження до суду апеляційної інстанції матеріалів справи №927/330/23, колегією суддів ухвалою від 26.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Супрун Н.П. на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі № 927/330/23, розгляд справи призначено на 18.10.2023 о 15 год 15 хв., запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Бородій" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23, об`єднано апеляційні скарги ФОП Супрун Н.П. та ФГ "Бородій" в одне провадження для спільного розгляду у справі № 927/330/23, справу призначено до розгляду на 18.10.2023 о 15 год 15 хв., запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 задоволено клопотання представника ФГ "Бородій" адвоката Помаза А.П. про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, постановлено проводити судове засідання, що призначене у справі №927/330/23 на 18.10.2023 о 15 год 15 хв, в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/, визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник ФГ "Бородій" - адвокат Помаз А.П. Вказаною ухвалою попереджено сторін, що відповідно до вимог частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні 18.10.2023 у справі №927/330/23 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву до 13 год 30 хв 22.11.2023 з призначенням проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник ФГ "Бородій" - адвокат Помаз А.П., про що винесено відповідну ухвалу від 18.10.2023.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 справу № 927/330/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 зазначеною колегією прийнято до свого провадження апеляційні скарги ФОП Супрун Н.П. та ФГ "Бородій" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі № 927/330/23, розгляд апеляційних скарг у даній справі призначено на 14.12.2023 об 11 год 20 хв у судовому засіданні в режимі відеконференції, визначено представника ФГ "Бородій" -адвоката Помаз А.П. особою, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14.12.2023 з 11 год 06 хв до 12 год 41 хв в м. Київ була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим розгляд даної справи не відбувся з об`єктивних причин, які не залежали від суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 розгляд апеляційних скарг ФГ Супрун Н.П. та ФГ "Бородій" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 призначено на 21.12.2023 об 11 год 00 хв в режимі відеоконференції з визначенням представника ФГ "Бородій" -адвоката Помаз А.П. особою, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Позиція інших учасників справи.

12.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ФОП Супрун Н.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу ФГ "Бородій", в якому відповідач 2 за первісним позовом просить відмовити скаржнику у задоволенні його апеляційної скарги в повному обсязі та судові витрати покласти на останнього.

Свою позицію ФОП Супрун Н.О. у зазначеному відзиві аргументує наданими нею та наявними в матеріалах справи доказами листування ФГ "Бородій" з Калинівською сільською радою Носівського району Чернігівської області (копії листа-звернення від 07.11.2017 та листа-відповіді від 18.01.2018 №15), ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (копії листів-заяв від 28.09.2018 та листів-відповідей від 09.11.2028 за № 27-25-0.16-751/90-18, №27-25-0.16-752/90-18), з яких убачається, що з січня 2018 року ФГ "Бородію" було відомо про факт користування, в тому числі спірною земельною ділянкою, ФОП Супрун Н.П. Зазначеними обставинами, на думку відповідача 2, повністю спростовуються доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ФГ "Бородій".

ФГ "Бородій" 26.10.2023 подано до суду апеляційної інстанції відповідь на вказаний відзив, у якій спростовуються викладені у відзиві доводи, стверджується про те, що із листа-відповіді Калинівської сільської ради №15 від 18.01.2018 позивач за первісним позовом не міг дізнатися про порушення його прав, також матеріали справи не містять доказів направлення цього листа та отримання його скаржником. Фактично, лише 05.04.2021 з висновку спеціаліста позивач довідався про порушення його права, поділу належної йому земельної ділянки площею 40,4 га шляхом незаконного виділення з її складу земельної ділянки площею 26,0542 га для передачі відповідачу 2 за первісним позовом. Таким чином, ФГ "Бородій" вважає, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, позовну давність ним не пропущено, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог з мотивів спливу позовної давності підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ФГ "Бородій" за первісним позовом повністю.

12.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ФГ "Бородій" надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Супрун Н.П. (надісланий поштою 10.10.2023), в якому відповідач за зустрічним позовом просить рішення суду першої інстанції за зустрічним позовом залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зазначеному відзиві ФГ "Бородій" свої заперечення проти поданої ФОП Супрун Н.П. апеляційної скарги мотивує:

- не доведеністю ФОП Супрун Н.П. порушення її прав чи законних інтересів прийняттям рішення та видачею Носівською райрадою у 1992 році спірного Державного акта, адже на цей момент позивач за зустрічним позовом будь-якого відношення до земельної ділянки не мав, а набув незаконно у користування лише частину земельної ділянки на праві оренди 20.09.2013;

- неможливістю ФОП Супрун Н.П. бути позивачем у справі у відповідності до вимог частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, оскільки вона не є власником частини спірної земельної ділянки;

-право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 40,4 га ОСОБА_2 не припинилось, тому ГУ Держземагенства у Чернігівській області та Макіївська сільська рада не мали законних підстав для укладення оспорюваних Договору оренди від 20.09.2013 та Додаткової угоди №1 від 31.03.2021 до цього Договору;

- неналежністю доказу - розпорядження Носівської районної державної адміністрації від 27.04.2004 №172 про видачу державних актів про право власності на землю ОСОБА_2 та членам його сім`ї взамін сертифікатів на земельну ділянку, частку (пай), оскільки він не входить в предмет доказування у даній справі.

У відповіді на вказаний відзив, що надійшла 17.10.2023 до суду апеляційної інстанції від ФОП Супрун Н.О., останньою звертається увагу на те, що підставою для визнання спірного Державного акта недійсним є його безпідставне видання, оскільки рішення про надання ОСОБА_2 земельної ділянки 40,3 (40,4) га саме у довічне успадковуване володіння ніколи не приймалось Радою народних депутатів Носівського району, і в силу змін в земельному законодавстві не могло бути прийняте. А наявне в матеріалах справи рішення від 28.07.1992, на яке ФГ "Бородій" посилається як на підставу видачі йому Державного акта, не могло бути належною правовою підставою надання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, оскільки ним передбачено надання йому землі в користування.

Крім того, ФОП Супрун Н.В. наполягає на невідповідності даних, зазначених у спірному Державному акті, інформації, що міститься в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею по Носівській районній раді народних депутатів Чернігівської області. А наявність у ФГ "Бородій" інших Державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею, які видані на підставі одного і того ж рішення районної Ради народних депутатів з однаковим реєстраційним номером, однак на різних бланках, з різними печатками, реквізитами та підписами посадових осіб та з різними площами земельних ділянок, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного Державного акта недійсним.

09.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду від ГУ Держгеокадастру надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Супрун Н.П. (надіслано поштою 04.10.2023), в якому третя особа 1 за зустрічним позовом погодилася з доводами зазначеної апеляційної скарги стосовно того, що висновки суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для визнання спірного Державного акта недійсним не ґрунтуються на матеріалах справи та є помилковими, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування з прийняттям нового рішення про задоволення зустрічного позову ФОП Супрун Н.П.

Дослідивши зміст вказаного відзиву, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що він не відповідає вимогам пункту 3 частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить заперечень щодо вимог апеляційної скарги та їх обґрунтувань.

12.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду від ФГ "Бородій" надійшла відповідь на відзив третьої особи 1 за зустрічним позовом, у якій спростовуються доводи ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про наявність у ФОП Супрун Н.П. права на захист прав шляхом визнання спірного Державного акта недійсним з огляду на подання ФГ "Бородій" позову, направленого на позбавлення її права оренди земельної ділянки площею 26,0542, а також визнаються правильними висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про відсутність у Держземагенства у Чернігівській області та Макіївської сільської ради підстав для укладення оспорюваних Договору оренди від 20.09.2013 та Додаткової угоди №1 від 31.03.2021 до нього.

Інші учасники справи не скористалась правом на подання відзиву (пояснень) щодо поданих апеляційних скарг в установленому порядку та строк. Однак, зазначене відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.

Явка представників сторін.

У судове засідання 21.12.2023 з`явилися представники ФГ "Бородій" та ФОП Супрун Н.П.

Представники ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, Макіївської сільської ради у судове засідання не з`явилися, про поважність причин нез`явлення повноважних представників зазначені особи апеляційний господарський суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надійшло.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями.

За приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, Макіївської сільської ради.

Представник ФГ "Бородій" у судовому засіданні 21.12.2023 підтримав вимоги поданої позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів спливу строків позовної давності та ухвалити нове рішення про задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі з покладенням на відповідачів судових витрат. У задоволенні апеляційної скарги ФОП Супрун Н.П. просив відмовити.

Присутній у судовому засіданні 21.12.2023 представник ФОП Супрун Н.П. підтримав вимоги апеляційної скарги поданої позивачем за зустрічним позовом (відповідачем 2 за первісним позовом), просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, судові витрати покласти на ФГ "Бородій". Також представник ФОП Супрун Н.П. повідрмив суд апеляційної інстанції про намір подати заяву про стягнення витрат на послуги адвоката.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 26.03.1992 виконавчим комітетом Носівської районної Ради народних депутатів Чернігівської області було прийняте рішення №42 "Про відведення земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства", відповідно до якого припинялось право колгоспу ім. Калініна на користування землями запасу та надано гр. ОСОБА_2 у довічне успадковуване володіння для створення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку загальною площею 10 га, в тому числі 10 га сільгоспугідь, з них 10 га ріллі, розташованих на території Калинівської сільської Ради народних депутатів.

Даним рішенням затверджено Головою селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2, членами господарства: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - син (арк.153 т. І).

06.04.1992 виконавчим комітетом Носівської районної Ради народних депутатів Чернігівської області було прийняте рішення №54 "Про розширення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 ", відповідно до якого залишено земельну ділянку в розмірі 10 га, виділену відповідно до рішення виконкому від 26.03.1992 №42 та рекомендовано виконкому Калинівської сільської Ради розглянути питання про надання гр. ОСОБА_2 у тимчасове користування (на умовах оренди) земельну ділянку в розмірі 40 га (арк. 154 т. І).

12.05.1992 Носівською районною Радою народних депутатів (десята сесія двадцять першого скликання) прийнято рішення "Про відведення земельної ділянки для створення селянського господарства гр. ОСОБА_2 ", яким припинено право колгоспу ім. Калініна на користування землями запасу та надано гр. ОСОБА_2 у довічне успадковуване володіння для створення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку загальною площею 10 га, в тому числі 10 га сільгоспугідь, з них 10 га ріллі, розташовану на території Калинівської сільської Ради народних депутатів. Даним рішенням затверджено головою селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , членами господарства: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - син (арк.155 т. І).

28.07.1992 Носівською районною Радою народних депутатів (одинадцята сесія двадцять першого скликання) прийнято рішення "Про виділення земельної ділянки під розширення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 ", яким припинено право колгоспу ім. Калініна на користування землями запасу на площі 40,3 га, в т.ч. 40 га сільгоспугідь, з них 38 га ріллі, 2 га пасовищ, 0,1 га доріг, 0,2 га водоймищ, та надано гр. ОСОБА_2 у користування для розширення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку загальною площею 40,3 га, в т.ч. 40 га сільгоспугідь, з них 38 га ріллі, 2 га пасовищ, 0,1 га доріг, 0,2 га водоймищ із земель запасу, розташованих на території Калинівської сільської Ради народних депутатів (арк.156 т. І).

Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого гр. ОСОБА_2 , що свідчить про надання вказаному землеволодільцю у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства 40,4 га землі в межах згідно з планом землеволодіння на підставі рішення 11 сесії районної Ради народних депутатів Носівського району Чернігівської області Української РСР від 28.07.1992 (без зазначення номеру). В даному Державному акті вказано, що цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 14 (арк.10-11 т. І).

Наданою до матеріалів справи копією Акта про перенесення в натуру меж земельної ділянки, наданої гр. ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, від 30.08.1992 підтверджується, що на виконання рішення 11 сесії 21 скликання Носівської районної Ради народних депутатів від 28.08.1992 інженером землевпорядної організації у присутності представника районного відділу землекористування і землеустрою та землекористувача проведено перенесення в натуру меж земельної ділянки наданої з земель запасу Калинівської сільської Ради народних депутатів Носівського району у довічне успадковуване володіння загальною площею 40,4 га, в тому числі за угіддями: орної 39,0 га, пасовища 1,0 га, дороги 0,2 га, копані 0,2 га. Межові знаки, якими закріплені земельні ділянки, в кількості 11 штук, показані представником в натурі, відповідальність за збереження меж і межових знаків покладено на землеволодільця (землекористувача) та місцеву Раду народних депутатів.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.09.1995 ОСОБА_2 було створено господарство "Промінь" (код ЄДРПОУ 21408946, місцезнаходження: 17145, Чернігівська обл., Носівський р-н, село Коломійцівка, вул. Калініна, 8), яке 25.11.2009 було припинено, номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 10530000005000064, підстава: рішення щодо припинення (арк. 152 т. І).

27.08.2013 ГУ Держземагенства у Чернігівській області прийнято наказ №ЧН/7423881500:02:001/00000431 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", згідно з яким затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства Супрун Ніні Петрівні на території Калинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області" (пункт 1), надано Супрун Ніні Петрівні в оренду земельну ділянку площею 26,0542 га (кадастровий номер 7423881500:02:001:1003), для ведення фермерського господарства, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 103967474238), строком на 10 років, розташовану на території Калинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області, встановлено орендну плату (пункт 2), встановлено річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4 (чотири) відсотки від її нормативної грошової оцінки (пункт 3), начальнику відділу Держземагенства у Носівському районі здійснити заходи щодо укладення договору оренди земельної ділянки (пункт 4).

Зазначений наказ, як убачається з його змісту, виданий у відповідності до вимог статей 15-1, 123, 124, статті 134 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду", Закону України "Про фермерське господарство" (арк. 15 т. І).

20.09.2013 між ГУ Держземагенства у Чернігівській області (орендодавець) та Супрун Ніною Петрівною (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - Договір від 20.09.2013), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 26,0542 га, в тому числі: рілля - 20,5818 га, сіножаті-0,1136 га, пасовища-5,3153 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,0435 га, яка знаходиться на території Калинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області (арк. 30-31 т. І).

Земельна ділянка, як об`єкт оренди, має кадастровий номер 7423881500:02:001:1003, форму власності - державну (відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: серія ЕАІ №813372 від 12.07.2013), нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 486 265,69 грн (пункти 2, 4, 5 Договору від 20.09.2013).

Відповідно до пункту 8 Договору від 20.09.2013 договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Сторони визнають, що земельна ділянка площею 26,0542 га з кадастровим номером 7423881500:02:001:1003 є частиною земельної ділянки 40,4 га, визначеної згідно з планом землеволодіння Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею.

22.02.2017 Супрун Ніна Петрівна була зареєстрована як фізична особа - підприємець з метою ведення фермерського господарства, про що свідчить зареєстрований вид діяльності - 01.11;46.21;01.13, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.151 т. І).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.11.2017 року ОСОБА_2 було створено та зареєстровано нове Фермерське господарства "Бородій" (код ЄДРПОУ 41705123, місце реєстрації: вул. Лесі Українки, 24, смт. Парафіївка, Прилуцького району, Чернігівської області, 16730) (арк.37-39 т. І).

Як свідчать матеріали справи, 25.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області прийнято наказ №6-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до якого вирішено передати Макіївській сільській раді Носівського району Чернігівської області у комунальну власність Макіївської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 607,0165га, які розташовані за межами населених пунктів на території Макіївської територіальної громади Носівського району Чернігівської області, згідно з актом приймання -передачі земельної ділянки ( арк. 74 т. І).

До складу зазначених земельних ділянок увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 7423881500:02:001:1003, площею 26,0542 га, цільовим призначенням - 01.02 Для ведення фермерського господарства, відомості про обтяження речових прав - оренда, від 20.09.2013 Супрун Н.П. , відомості про обмеження у використанні - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи 0,7439га, що підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 25.11.2020 та Додатком до Акту від 25.11.2020 (арк.75-77 т. І). вказані документи підписані начальником ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Макіївським сільським головою, підписи яких скріплені печатками установ.

Підставою для здійснення такої передачі, як убачається зі змісту наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №6-ОТГ від 25.11.2020, слугували вимоги статей 15-1, 117, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №730-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад Чернігівської області", наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 №485 "Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності", Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 №53).

19.03.2021 Макіївською сільською радою (шоста сесія восьмого скликання) прийнято рішення "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок", яким вирішено внести зміни, зокрема пунктом 5 рішення, до договору оренди землі від 20.09.2013, кадастровий номер 7423881500:02:001:1003, а саме: змінити розмір орендної плати на 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та продовжити термін дії договору після його закінчення на 10 років.

31.03.2021 між Макіївською сільською радою (орендодавець) та Супрун Ніною Петрівною (орендар) укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 20.09.2013, якою внесено зміни та доповнення Договору оренди землі від 20.09.2013, зокрема: змінено сторону договору орендодавця, яким визначено Макіївську сільську раду; збільшено орендну плату, її розмір встановлено на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що склало 58 926,60 грн; викладено в новій редакції пункт 8 Договору: "Договір укладено строком на 20 років, але в будь-якому випадку він діє до закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.".

Вважаючи, що Договір оренди землі від 20.09.2013 та Додаткова угода №1 від 31.03.2021 до нього укладені з порушенням вимог земельного законодавства, позбавляють ФГ "Бородій" права користування переданою йому у довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, оскільки відповідачі приймали рішення про передачу частини цієї ділянки в оренду ОСОБА_7 з перевищенням повноваженням та у не передбачений законом спосіб, з порушенням положень статей 13, 14 Конституції України, без припинення у встановленому чинним законодавством порядку припинення права користування попереднього землекористувача, ФГ "Бородій" звернулось до господарського суду з первісним позовом у даній справі.

ФОП Супрун Н.П. заперечило проти наявності підстав для задоволення первісного позову ФГ "Бородій" про визнання недійсними Договору оренди землі від 20.09.2013 та Додаткової угоди №1 від 31.03.2021 до нього, оскільки на думку відповідача 2 за первісним позовом, ОСОБА_2 , як засновнику фермерського господарства, в різний час надавалися різні за розміром та правовими титулами земельні ділянки, одна (площею 10,0га) для створення, а інша (площею 40,3га) для розширення та ведення селянського (фермерського) господарства. При цьому, перша надавалася в довічне успадковуване володіння, а друга - в користування, і використовувати їх могло лише ФГ "Промінь", створене ОСОБА_2 у 1995 році і припинене у 2009 році, після чого залишок земельних ділянок (частина була приватизована ОСОБА_2 та його родиною) повернуто до земель запасу, а в подальшому на законних підставах отримано в оренду відповідачем 2 за первісним позовом. Створивши у 2017 році нове фермерське господарство, позивач помилково вважає, що має право користування спірною земельною ділянкою, підтверджуючи це право неналежними і недостовірними доказами, отже за твердженням ФОП Супрун Н.П., позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими, права ФГ "Бородій" оспорюваними Договором та Додатковою угодою не порушені, у первісному позові слід відмовити. Поряд з цим, відповідачем 2 за первісним позовом у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Вважаючи, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 40,3 (40,4) га була передана ОСОБА_2 не у довічне успадковуване володіння, а у користування з метою розширення фермерського господарства, ФОП Супрун Н.П. звернулась до господарського суду з зустрічною позовною заявою у даній справі про визнання недійсним Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею площею 40,4 га виданого ОСОБА_2 на підставі рішення Носівської районної Ради народних депутатів (одинадцята сесія двадцять першого скликання) від 28.07.1992 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння за №14, як такого, що виданий з порушенням вимог чинного законодавства та порушує права заявника на користування спірною земельною ділянкою.

ФГ "Бородій" заперечило зазначені позовні вимоги ФОП Супрун Н.П., оскільки вважає, що прийняттям уповноваженим органом рішення та видачею ним оспорюваного Державного акта не порушено прав чи законних інтересів позивача за зустрічним позовом, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити. Також ФГ "Бородій" заявило про застосування до заявлених зустрічних позовних вимог позовної давності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом первісного позову у цій справі є вимоги ФГ "Бородій" про визнання недійсними Договору оренди землі від 20.09.2013 та Додаткової угоди №1 від 31.03.2021 до вказаного Договору, що укладені між орендодавцями - ГУ Держземагенства у Чернігівській області та Макіївською сільською радою, відповідно, та орендарем - Супрун Н.П.

Водночас, предметом зустрічного позову є вимоги ФОП Супрун Н.П. про визнання недійсним Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею площею 40,4 га, виданого ОСОБА_2, на підставі рішення одинадцятої сесії двадцять першого скликання Носівської районної Ради народних депутатів від 28.07.1992 та зареєстрованого в Книзі державних актів на право довічного успадковуваного володіння за №14, на якому ґрунтуються позовні вимоги за первісним позовом та яким підтверджується, що ФГ "Бородій" є володільцем земельної ділянки, частина якої за оспорюваними Договором та Додатковою угодою передана в оренду ФОП Супрун Н.П.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України серед можливих способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено, зокрема, визнання правочину недійсним.

Саме такий спосіб захисту обрав позивач за первісним позовом у даній справі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині третій зазначеної статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають на підставі правочинів, якими є в тому числі і договори.

З огляду на те, що позивач за первісним позовом не є стороною оспорюваних ним Договору та Додаткової угоди до нього, які укладено між відповідачами, у вирішенні даного спору необхідно з`ясувати як правову заінтересованість первісного позивача у позові, так і спроможність обраного ним способу захисту ефективно захистити його порушене право або законний інтерес за умови встановлення факту такого порушення чи оспорення.

Оскільки питання правомірності/неправомірності застосування судом першої інстанції у даній справі наслідків спливу позовної давності залежить від встановлення обставин обґрунтованості безпосередньо заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду у відповідності до положень частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне при перегляді справи за результатами розгляду первісного позову в межах доводів та вимог апеляційної скарги перевірити законність і обґрунтованість ухваленого рішення суду першої інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права.

ФГ "Бородій" стверджує, що йому належить право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 40,4 га, що підтверджується Державним актом, виданим землеволодільцю ОСОБА_2 який є засновником і головою фермерського господарства, на підставі рішення 11 сесії районної Ради народних депутатів Носівського району Чернігівської області від 28.07.1992 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Станом на дату прийняття рішення, на яке міститься посилання у Державному акті на право довічного успадковуваного володіння землею, земельні відносини щодо передачі земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства регулювалися Земельним кодексом України у редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-ХІІ (набрав чинності 16.05.1992) та Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-ХІІ.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 зазначеного Земельного кодексу України власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим.

За приписами статті 50 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на 28.07.1992) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку. У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.

Порядок надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства було встановлено у статті 51 цього Кодексу, який передбачав, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляється про їх досвід роботи в сільському господарстві і наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливі також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування відповідна Рада народних депутатів розглядає у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Положення Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату прийняття рішення, на яке міститься посилання у Державному акті на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого землеволодільцю ОСОБА_2 ) передбачали, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею. Надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у порядку, визначеному у пункті 1 статті 7 цього Закону. У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів (частина 1 статті 5 Закону).

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, у власність або в оренду подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцеположенням земельної ділянки заяву, яку підписує голова селянського (фермерського) господарства, що створюється.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, у власність або в оренду за поданням сільської, селищної Ради народних депутатів розглядає виконавчий комітет районної, міської Ради народних депутатів у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств землевпорядній організації розробку проекту її відведення (частина 5 статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

Рішення про надання земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства або про відмову у наданні землі районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З наведеного убачається, що Земельний кодекс України (у редакції, чинній на дату прийняття рішення, на яке міститься посилання у Державному акті на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого землеволодільцю ОСОБА_2 ) не передбачав можливості надання громадянам, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельних ділянок у довічне успадковуване володіння на відміну від Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", у редакції, яка була чинною станом на вказану дату, 28.07.1992.

Оскільки Закон України "Про селянське (фермерське) господарство", який визначав економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні, є спеціальним по відношенню до Земельного кодексу України, який є загальним у питаннях регулювання земельних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норми спеціального закону.

Таким чином, станом на 28.07.1992 громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, могли одержати земельні ділянки у довічне успадковуване володіння за рішенням відповідної Ради народних депутатів на умовах і в порядку, визначеному Законом України "Про селянське (фермерське) господарство".

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що за встановленим Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" порядком обов`язковою умовою для прийняття рішення, у даному випадку, районною Радою народних депутатів є попередній розгляд поданої громадянином відповідної заяви виконавчим комітетом цієї Ради при наявності подання сільської, селищної Ради народних депутатів.

З матеріалів даної справи убачається, що позивач за первісним позовом посилається як на підставу видачі громадянину ОСОБА_2 . Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого за №14, саме на рішення одинадцятої сесії двадцять першого скликання Носівської районної Ради народних депутатів від 28.07.1992 "Про виділення земельної ділянки під розширення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 ", копію якого надав до позовних матеріалів (т. 1, а.с. 9).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за вказаним рішенням земельна ділянка загальною площею 40,3 га із земель запасу, розташованих на території Калинівської сільської Ради народних депутатів, надавалася громадянину ОСОБА_2 для розширення селянського (фермерського) господарства у користування.

Зазначеному рішенню, прийнятому на сесії Носівської районної Ради народних депутатів, передувало рішення виконавчого комітету цієї Ради від 06.04.1992 №54 "Про розширення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 ". Відповідно до пункту 2 вказаного рішення рекомендовано виконкому Калинівської сільської Ради розглянути питання про надання гр. ОСОБА_2 у тимчасове користування (на умовах оренди) земельну ділянку в розмірі 40 га.

Інших рішень одинадцятої сесії двадцять першого скликання Носівської районної Ради народних депутатів від 28.07.1992 одночасно з попереднім рішенням виконкому цієї Ради про надання громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 40,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, зокрема, у довічне успадковуване володіння, матеріали справи не містять, позивачем за первісним позовом до суду першої інстанції не надано.

З огляду на приписи частини 4 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" у разі надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства у користування з головою цього господарства укладається договір на користування землею на умовах оренди, у разі надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння землею або у приватну власність на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідний Державний акт.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наслідком прийнятого одинадцятою сесією двадцять першого скликання Носівської районної Ради народних депутатів рішення від 28.07.1992 "Про виділення земельної ділянки під розширення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 ", на яке посилається позивач за первісним позовом, за яким надано ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 40,3 га із земель запасу у користування, є укладення з головою селянського (фермерського) господарства договору на користування землею на умовах оренди.

Норми чинного на вказаний період Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" не передбачають видачу на ім`я голови селянського (фермерського) господарства Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів про надання земельної ділянки у користування.

Отже, позивачем за первісним позовом не доведено належними доказами та не обґрунтовано нормами чинного законодавства правових підстав для набуття ОСОБА_2 права довічного успадковуваного володіння та видачі йому, як землеволодільцю, Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 40,4 га, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №14.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статей, 17, 19 Земельного кодексу України (у досліджуваних редакціях) право власності та користування земельними ділянками громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, набувають за рішенням, зокрема, районної Ради народних депутатів, в межах наданих їй повноважень у галузі регулювання земельних відносин відповідно до статті 11 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

За приписами статей 23, 24 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, форми державних актів затверджуються Верховною Радою України; право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди оформляється договором, форма якого і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів.

Отже, правовою підставою набуття права власності чи права користування на землю громадянами, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, є відповідне рішення районної Ради народних депутатів, яке є правовстановлюючим документом, а державний акт є похідним від такого рішення документом, яким посвідчується відповідне право власника чи користувача земельної ділянки. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлюється відповідним договором.

З огляду на встановленні у даній справі обставини, позивачем за первісним позовом не доведено наявність рішення Носівської районної Ради народних депутатів, як правовстановлюючого документа, про надання ОСОБА_2 , у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки площею 40,4 га. Без зазначеного рішення Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, виданий ОСОБА_2 , не має юридичної сили та не може бути належним доказом посвідчення набуття ОСОБА_2 права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 40.4 га для ведення селянського фермерського господарства.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до копій сторінок з Книги записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею по Носівській районній Раді народних депутатів Чернігівської області, що є додатками до листа-відповіді ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.01.2023 № 29-25-0.3-435/2-23 на адвокатський запит, та зі змісту цієї відповіді убачається, за №14 вчинено запис про реєстрацію Державного акта на право довічного успідковуваного володіння землею, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 10 га. Запис про реєстрацію Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 40,4 га здійснено 16.10.1992 у хронологічному порядку після запису від 14.10.1992 за №20, проте з присвоєнням йому номера 14 а.

Зазначені обставини також підтверджені поясненнями ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №9-25-0.6-1632/2-23 від 03.04.2023, що надавалися останнім до суду першої інстанції.

Не надано позивачем за первісним позовом до матеріалів справи і договору про користування (оренду) земельною ділянкою площею 40,3 га, оформленого на підставі рішення одинадцятої сесії двадцять першого скликання Носівської районної Ради народних депутатів від 28.07.1992 "Про виділення земельної ділянки під розширення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 ", за яким зазначена земельна ділянка надавалася ОСОБА_2 у користування із земель запасу, розташованих на території Калинівської сільської Ради народних депутатів, для розширення селянського (фермерського) господарства

Після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягало державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування (частина 1 статті 8 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 22.09.1995 було створено ФГ "Промінь", яке в подальшому за рішенням власника припинено, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.11.2009 вчинено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

03.11.2017 ОСОБА_2 було створено та зареєстровано нове Фермерське господарства "Бородій", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За інформацією зазначеного Витягу вбачається, що ФГ "Бородій" зареєстровано 03.11.2017, ідентифікаційний код юридичної особи 41705123, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 16730, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, селище міського типу Парафіївка, вулиця Лесі Українки, будинок, 24; засновником юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) є ОСОБА_2 ; керівником юридичної особи (згідно статуту) є ОСОБА_2 . Статуту та інших документів, на підставі яких здійснювалася державна реєстрація ФГ "Бородій", матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації ФГ "Бородій") фермерське господарство підлягало державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність рішення 11 сесії Носівської районної Ради народних депутатів від 28.07.1992, як правовстановлюючого документа, про надання ОСОБА_2 у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки площею 40,4 га, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, виданий ОСОБА_2 , що містить посилання на його реєстрацію в Книзі записів державних актів за №14, не є належним доказом, який посвідчує набуття ОСОБА_2 права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 40.4 га для ведення селянського фермерського господарства.

За таких обставин, зазначений Державний акт без відповідного рішення Носівської районної Ради народних депутатів не може слугувати підставою для державної реєстрації ОСОБА_2 фермерського господарства, оскільки він не набув права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою загальною площею 40,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Відповідно, ФГ "Бородій" не доведено, що з моменту його державної реєстрації та набуття ним прав юридичної особи ним набуто як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки площею 40,4 га.

Зважаючи на встановлені обставини та з огляду на те, що обґрунтуванням позовних вимог за первісним позовом слугувало саме посилання ФГ "Бородій" на перехід до нього від засновника права володіння земельною ділянкою загальною площею 40,4 га, посвідчене Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого за №14, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем за первісним позовом не доведено того, що він є заінтересованою особою і його права, як землекористувача, порушені укладеними між відповідачами за первісним позовом Договором від 20.09.2013 та Додатковою угодою №1 до нього від 31.03.2021, предметом оренди за якими є земельна ділянка площею 26, 0542 га з кадастровим номером 7423881500:02:001:1003, розташована на території Калинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області.

Установивши відсутність у ФГ "Бородій" суб`єктивного матеріального права землекористувача (права довічного успадковуваного володіння) на земельну ділянку площею 40,4 га, на захист якого ним подано первісний позов, а отже відсутність факту порушення цього права, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для відмови у первісному позові у зв`язку з його необґрунтованістю.

Посилання ФГ "Бородій" на положення пункту 8 постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 №2200 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі", відповідно до яких громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції відхиляє. Зазначена норма постанови застосовується до тих правовідносин, за якими право на довічне успадковуване володіння земельної ділянкою набуто у встановленому порядку. Позивачем за первісним позовом не доведено набуття ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства у встановленому порядку прав довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 40,4 га.

З аналогічних підстав безпідставним є посилання ФГ "Бородій" на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками).

Щодо застосування позовної давності у даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, при дослідженні доказів з`ясована відсутність порушеного у позивача за первісним позовом права, за захистом якого він звернувся до господарського суду у даній справі, що є підставою для відмови у первісному позові у зв`язку з його необґрунтованістю, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню позовна давність, про яку заявила ФОП Супрун Н.П.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ФГ "Бородій", викладені в апеляційній скарзі, та наголошує на відсутності підстав встановлення початкового моменту перебігу позовної давності. Відповідно заява ФОП Супрун Н.П. про застосування позовної давності за позовними вимогами первісного позову, що подана до суду першої інстанції, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на наведене, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову, але з інших підстав, оскаржуване рішення суду першої інстанції за результатами вирішення спору за первісним позовом підлягає зміні, з викладенням мотивувальної його частини у редакції даної постанови.

Як підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу ГУ Держземагенства у Чернігівській області №ЧН/7423881500:02:001/00000431 від 27.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянку на території Калинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області та надано в оренду Супрун Н.П. земельну ділянку площею 26,0542 га (кадастровий номер 7423881500:02:001:1003) для ведення фермерського господарства, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 103967474238).

На підставі цього наказу між ГУ Держземагенства у Чернігівській області та Супрун Н. П. укладено Договір оренди землі від 20.09.2013, строк дії якого становив10 років.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки за вказаним Договором здійснена 20.09.2013, номер запису про інше речове право: 2579255, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.02.2020 за №202046420.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність чи користування відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України належали Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам для ведення фермерського господарства.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 125, 126 Земельного кодексу України).

З огляду на вказані норми чинного законодавства та досліджені в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції встановив, що у Супрун Н.П. з 20.09.2013 виникло право оренди строком на 10 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 26,0542 га з кадастровим номером 7423881500:02:001:1003, державної форми власності, яка знаходиться на території Калинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області.

22.02.2017 Супрун Н.П. з метою ведення фермерського господарства була зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується наявною в матеріалах інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Відповідно до приписів частин 4, 5 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця) встановлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа - підприємець та члени її сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

Головою сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи є член сім`ї, зареєстрований як фізична особа - підприємець, який має право виступати від імені такого господарства без статусу юридичної особи (частина 3, 4 Закону України "Про фермерське господарство").

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

Таким чином, за змістом наведених вище положень законодавства після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності користувачем орендованої земельної ділянки у даних спірних правовідносинах є саме фізична особа-підприємець.

Отже, ФОП Супрун Н.П. набула як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки за Договором від 20.09.2013, а тому у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, у тому числі спорах безпосередньо пов`язаних з використанням переданої в оренду земельної ділянки відповідного цільового призначення, виступає саме ФОП Супрун Н.П., як суб`єкт підприємницької діяльності.

Враховуючи встановлений в Договорі від 20.09.2013 строк його дії, зазначений Договір діє до 20.09.2023, тобто на момент звернення ФОП Супрун Н.П. з зустрічним позовом у даній справі він був чинним.

В подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 7423881500:02:001:1003 на виконання вимог Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 №485 "Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності" з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №730-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад Чернігівської області" у порядку, встановленому статтею 117 Земельного кодексу України за Актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 25.11.2020 передана ГУ Держгеокадастром у Чернігівській області із державної власності у комунальну власність Макіївської сільської територіальної громади, від імені якої земельну ділянку у складі з іншими прийняла Макіївська сільська рада Носівського району Чернігівської області.

31.03.2021 на підставі рішення шостої сесії восьмого скликання Макіївської сільської ради від 19.03.2021 між Макіївською сільською радою, як орендодавцем, та Супрун Н.П., як орендарем, укладено Додаткову угоду № 1 до договори оренди землі від 20.09.2013, якою внесені зміни і доповнення до вказаного договору в частині зміни найменування орендодавця, продовжено термін дії Договору на 10 років та змінено відповідно строк його дії з 10 на 20 років, змінено розмір орендної плати шляхом встановлення нового її розміру - 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зміни щодо форми власності з державної на комунальну та державної реєстрації речового права на спірну земельні ділянку внесені до Державного реєстру прав 11.01.2022, що підтверджується копією Поземельної книги, яка міститься в матеріалах справи.

За приписами статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, орендар як і власник земельної ділянки у відповідності з положеннями статті 391 Цивільного кодексу має право на захист свого права від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме: має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном (орендованою земельною ділянкою).

З вказаними нормами кореспондуються приписи частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15.

Як встановлено судом апеляційної інстанції наявними у справі доказами підтверджено, що позивач за зустрічним позовом є правомірним користувачем (володільцем) спірної земельної ділянки площею 26, 0542га.

Однак, це право оспорююється ФГ Бородій", зокрема, шляхом подання первісного позову у даній справі про визнання недійсними Договору від 20.09.2013 та Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору від 31.03.2021, яка мотивована наявністю у нього права володіння цією земельною ділянкою, оскільки вона є частиною земельної ділянки загальною площею 40,4 га, яка надана голові фермерського господарства ОСОБА_2 у довічне успадковуване володіння, що підтверджується Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі відповідних актів за №14.

Саме вимога про визнання недійсним зазначеного Державного акта є предметом зустрічного позову ФОП Супрун Н.П.

Колегією суддів апеляційного господарського суду при перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі за первісним позовом встановлено, що спірний Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, виданий без правовстановлюючого документа - рішення Носівської районної Ради народних депутатів про надання ОСОБА_2 у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки площею 40, 4 га та номер його реєстрації не відповідає як номеру, зазначеному у Книзі реєстрації, так і хронологічному порядковому номеру за датою здійсненої реєстрації.

На підставі встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, виданий ОСОБА_2 , що містить посилання на його реєстрацію в Книзі записів державних актів за №14, не є належним доказом посвідчення набуття ОСОБА_2 права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 40,4 га для ведення селянського фермерського господарства. Оскільки ОСОБА_2 не набув право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою загальною площею 40,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства, вказаний Державний акт без відповідного рішення Носівської районної Ради народних депутатів не міг слугувати підставою для державної реєстрації фермерського господарства. Відповідно, ФГ "Бородій" не доведено, що з моменту його державної реєстрації та набуття ним прав юридичної особи ним набуто як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки площею 40,4 га. За встановлених обставин суд апеляційної інстанції визнав відсутніми підстави для задоволення первісного позову.

При розгляді зустрічного позову суд апеляційної інстанції враховує вже встановлені обставини у спорі за первісним позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що спірний Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею не є підставою для набуття відповідного права, а є лише посвідченням набуття особою права володіння. Фактичним користувачем земельною ділянки є позивач за зустрічним позовом. Проте, наявність у розпорядженні ФГ "Бородій" спірного Державного акта призводить до вчинення останнім дій, направлених на проведення державної реєстрації права володіння земельною ділянкою, пред`явлення позову до ФОП Супрун Н.П. про визнання недійсними Договору та Додаткової угоди до нього, за якими ФОП Супрун Н.П. на законних підставах отримала в оренду земельну ділянку, яка частково накладається на земельну ділянку зазначену у плані землеволодіння Державного акта площею 40,4 га.

Існування вказаного Державного акта, яким посвідчується право ОСОБА_2, як засновника і голови ФГ "Бородій", довічного успадковуваного володіння землею площею 40,4 га, без наявності такого права, порушує право користування (оренди) ФОП Супрун Н.П., оскільки до складу земельної ділянки площею 40,4 га згідно з планом землеволодіння цього Державного акта включена земельна ділянка площею 26,0542 га, яка у відповідності до норм чинного законодавства надана та фактично перебуває в оренді у ФОП Супрун Н.П.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).

У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Якщо позивач вважає порушеними свої права на предмет оренди (внаслідок оспорювання цього права відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Судом апеляційної інстанції у даній справі досліджено та встановлено порушення прав позивача за зустрічним позовом. Як наслідок, необхідно також встановити належний та ефективний спосіб захисту прав позивача за зустрічним позовом з огляду на обставини цієї справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з зустрічним позовом та прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права оренди позивача за зустрічним позовом необхідно усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним документа, яким посвідчене неіснуюче у відповідача право, оскільки наявністю цього документа відповідач оспорює належне позивачу право. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, пункту б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Оскільки порушення права користування (оренди) позивача за зустрічним позовом відбулось у результаті оспорення ФГ "Бородій" зазначеного права шляхом вчинення дій щодо проведення державної реєстрації іншого речового права - права володіння та пред`явлення первісного позову на підставі виданого ОСОБА_2, який є засновником та головою ФГ "Бородій", Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, як посвідчувального документа без наявності такого права та підтвердження його набуття належними доказами, заявлені ФОП Супрун Н.П. позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі реєстрації за №14, опосередковують усунення перешкод у користуванні майном шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Отже, враховуючи встановлені у даній справі обставини, вимога про визнання недійсним Державного акта, як документа, що посвідчує право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, при відсутності правовстановлюючого документа про набуття такого права, а також при доведеності перебування частини цієї земельної ділянки на законних підставах у користуванні позивача за зустрічним позовом, не може бути розцінена судом апеляційної інстанції як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призведе до скасування (анулювання) документа, яким посвідчене неіснуюче право відповідача за зустрічним позовом, та забезпечить запобігання вчиненню дій, що порушують права позивача за зустрічним позовом.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20).

Протилежний підхід, за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Позивач за зустрічним позовом фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю у нього права користування на земельну ділянку площею 26,0542 га та протиправністю дій відповідача за зустрічним позовом щодо оспорення цього права на підставі спірного Державного акта, який виданий без наявності правових підстав, встановлених чинним законодавством.

Судом апеляційної інстанції встановлено порушення прав позивача відповідачем за зустрічним позовом. У цьому разі відмова у позові виключно з причини відсутності посилання на певний спосіб захисту, передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не відповідає завданню господарського судочинства (зокрема, щодо справедливого та своєчасного вирішення судом спорів), визначеному у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у зустрічному позові у даній справі визначив відповідачем ФГ "Бородій". З цього приводу колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зміст і характер спірних правовідносин, встановлені обставини цієї справи підтверджують, що спір у позивача є саме з ФГ "Бородій", у розпорядженні якого знаходиться спірний Державний акт, а не з органом місцевого самоврядування, який виконував функцію видачі і реєстрації цього акта.

Отже, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що зустрічний позов заявлений до належного відповідача.

У поданому до суду першої інстанції відзиві на зустрічну позовну заяву ФГ "Бородій" заявило про застосування до спірних правовідносин позовної давності з посиланням на статті 256, 268 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи заяву тим, що оспорюваний Державний акт був виданий у 1991 році, зустрічна позовна заява пред`явлена у 2023 році.

Позивач за зустрічним позовом у відповіді на відзив заперечив вказану заяву, зазначивши про те, що він дізнався про невизнання та оспорення його права оренди лише після отримання позовної заяви ОСОБА_2 та ухвали Носівського районного суду про відкриття провадження у справі від 08.10.2021, інших доказів на підтвердження пропуску ФОП Супрун Н.П. строку на звернення до суду з зустрічним позовом на захист оспорюваних прав ФГ "Бородій" не надано.

В силу положень статті 256 Цивільного кодексу України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень частин 2, 3 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( стаття 261 Цивільного кодексу України).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", вжитих у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач - що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначене є наслідком дії загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, котрі є підставами її вимог і заперечень.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права

Як свідчать матеріали справи, позивач за зустрічним позовом щодо оспорення належного йому права оренди довідався та міг довідатися лише з поданої ОСОБА_2 позовної заяви до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, Супрун Н.П. , Макіївської сільської ради про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, скасування рішення та запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди землі. За вказаним позовом від 31.08.2021 Носівським районним судом Чернігівської області відкрито провадження у справі №741/1079/21, що підтверджується винесеною судом ухвалою від 08.10.2021. Зазначених обставин відповідачем за зустрічним позовом не спростовано.

Отже, зустрічна позовна заява ФОП Супрун Н.В. у даній справі подана в межах позовної давності, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Заява ФГ "Бородій" про застосування до поданого ФОП Супрун Н.П. зустрічного позову позовної давності не підлягає задоволенню.

Заперечення ФГ "Бородій" щодо зустрічного позову, які ґрунтуються на доводах неможливості задоволення зустрічного позову, оскільки рішення на підставі якого видано Державний акт не визнано недійсним у встановленому порядку, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на встановлення за наявними в матеріалах справи доказами відсутність рішення 11 сесії Носівської районної Ради народних депутатів від 28.07.1992, яким би на праві довічного успадковуваного володіння ОСОБА_2 була надана земельна ділянка загальною площею 40,4 га.

Посилання відповідача за зустрічним позовом у поданому відзиві на апеляційну скаргу на норму статті 141 Земельного кодексу України у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки за встановленими у даній справі обставинами ОСОБА_2 , а отже і відповідач за зустрічним позовом, не набув право довічного успадковуваного володіння спірною земельною ділянки, наслідком чого є відсутність підстав для застосування цієї норми, якою регламентується припинення такого права.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ФОП Супрун Н.П. знайшли своє підтвердження, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині результатів розгляду зустрічного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення зустрічного позову повністю.

Відповідно апеляційну скаргу ФОП Супрун Н.П. щодо доводів і аргументів, які стосуються оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині результатів вирішення спору за зустрічним позовом, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає підставною та обґрунтованою.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи та аргументи учасників справи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення..

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на досліджені та встановлені у даній справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ФГ "Бородій" на рішення суду першої інстанції за результатами вирішення первісного позову у даній справі не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ФОП Супрун Н.П. на оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору за зустрічним позовом у даній справі підлягає задоволенню як обґрунтована. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 в частині мотивів відмови в задоволенні первісного позову змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ФОП Супрун Н.П. задовольнити.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання первісного та зустрічного позовів, а також апеляційних скарг покладаються на ФГ "Бородій".

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "БОРОДІЙ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Супрун Ніни Петрівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 задовольнити повністю.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 в частині мотивів відмови в задоволенні первісного позову змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/330/23 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

5. Прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Супрун Ніни Петрівни до Фермерського господарства "БОРОДІЙ" задовольнити.

6. Визнати недійсним Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею площею 40,4 га виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Носівської районної Ради народних депутатів (одинадцята сесія двадцять першого скликання) від 28.07.1992 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння за №14.

7. Стягнути з Фермерського господарства "Бородій" (16730, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Парафіївка, вул. Лесі Українки, 24, ідентифікаційний код: 41705123) на користь Фізичної особи-підприємця Супрун Ніни Петрівни ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

8. Стягнути з Фермерського господарства "Бородій" (16730, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Парафіївка, вул. Лесі Українки, 24, ідентифікаційний код: 41705123) на користь Фізичної особи-підприємця Супрун Ніни Петрівни ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) 4026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги .

9. Доручити місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

10. Матеріали справи №927/330/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.01.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир