Рішення

від 09.01.2024 по справі 904/4172/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4172/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (м. Дніпро)

до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Дніпропетровська обл., м. Марганець)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Явтух О.Г.;

від відповідача: Кочура С.В.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулось з позовною заявою до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 50789,52грн, з якої: 45360,00грн основного боргу, 309,44грн трьох відсотків річних, 5120,08грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за типовим договором розподілу природного газу, до умов якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання №0942005АРВВР016 від 01.01.2016, в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги з розподілу природного газу за квітень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

11.08.2023 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про усунення недоліків. Відповідно до змісту наведеної заяви позивачем надано докази сплати судового збору та усунуто недоліки.

14.08.2023 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про усунення недоліків з наданням документів, що підтверджують його повноваження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.

31.08.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити провадження у справі №904/4172/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7013/20.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 відмовлено в задоволення клопотання Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення провадження у справі №904/4172/23.

12.09.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору річна замовлена потужність на 2023 рік складала 360000,00куб.м. з якої і розраховувалась плата за надання послуг з розподілу. Однак, споживання відповідача у першому півріччі 2023 року склало 0,00куб.м. і планувалось на друге півріччя 2023 року теж 0,00куб.м. у зв`язку з чим, відповідач звернувся до позивача із заявою про зменшення величини річної заявленої потужності на 2023 рік з 360000,00куб.м. до мінімальної величини. Позивач за заявою відповідача та на підставі положень Кодексу ГРС здійснив перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу по договору розподілу за весь календарний 2023 рік, починаючи з січня місяця 2023 року, що підтверджується наданими відповідачу рахунками та актами. Наведене свідчить про відсутність заборгованості за квітень 2023 року в розмірі 45360,00грн.

Разом із відзивом 12.09.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшло клопотання про зменшення пені на 95%.

14.09.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру пені, аналогічні тим, що надійшли до суду 12.09.2023 засобами електронного зв`язку.

02.10.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість за квітень 2023 у сумі 39,56грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/4172/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.10.2023. Зобов`язано відповідача надати до суду та направити позивачу відзив на позов з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог. Зобов`язано позивача надати до суду та направити відповідачу відповідь на відзив з урахуванням тверджень відповідача про відсутність заборгованості за квітень 2023 року у сумі 39,56грн.

30.10.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, в якому просить надати відповідачу строк для подання до суду платіжного документу про сплату вартості послуг з розподілу природного газу за період січень-вересень 2023 року (включаючи спірний період - квітень 2023 року).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 відкладено підготовче засідання на 16.11.2023.

09.11.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, до якого додано копію платіжної інструкції №915 від 30.10.2023 про сплату 356,06грн за розподіл природного газу по договору за період з січня по вересень 2023 року, в тому числі 39,56грн за квітень 2023 року. Крім того, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору у відповідній частині.

Також, 09.11.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, аналогічний тому, що надійшов засобами електронного зв`язку.

16.11.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі. В обґрунтування наведеної заяви зазначив, що 30.10.2023 споживачем було сплачено суму основної заборгованості, у зв`язку з чим, позивачем подається заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості.

Окрім цього, 16.11.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив про стягнення з відповідача 309,44грн трьох відсотків річних, 5120,08грн пені. Також, просить врахувати вимоги первісного позову в частині стягнення пені та трьох відсотків річних і заяву про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості та здійснити розподіл судових витрат.

16.11.2023 за результатами судового засідання оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 30.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 12.12.2023.

У судовому засіданні 12.12.2023 оголошено перерву до 09.01.2024.

У судовому засіданні 09.01.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної, комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ).

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператор ГРМ (до мереж якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газ, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір розподілу природного газу), в порядку визначеному цим розділом.

Пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем).

Згідно з пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Так, для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу в установленому Кодексом ГРМ порядку Публічним акціонерним товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - споживач, відповідач) 04.01.2016 було підписану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №0942005АРВВР016.

Враховуючи викладене, між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - оператор ГРМ, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - споживач, відповідач) укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовими), шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 №0942005АРВВР016 та самого договору (далі - договір).

Відповідно до п 1.1 договору цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 договору).

Заява-приєднання, згідно з визначенням наведеним у пункті 1.4 договору, це письмова заява-приєднання споживача до умов цього договору, складена відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, що містить персоніфіковані дані щодо споживача та його об`єкта та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п. 2.2 договору обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем (п. 2.3 договору).

За змістом п. 6.1 договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2 договору в редакції додаткової угоди №5 від 26.07.2018).

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 6.3 договору).

Пунктом 6.4 договору, окрім іншого, передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Відповідно до п. 6.6 договору надання оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку визначені договором (п. 7.4 договору).

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.

Відповідно до заяви-приєднання споживачу був присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу (ЕІС код) 56ХО000005АРВ00D (а.с. 11 том 1).

Споживач скористався своїм правом, передбаченим Кодексом ГРМ та у відповідності до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ скорегував обсяги РЗП, про що повідомив Оператора ГРМ листом від 18.10.2022 вих.№2314/1 (а.с. 24 том 1).

Як зазначає позивач, відповідач самостійно замовив РЗП на 2023 рік 360000куб.м., що становить 30000куб.м щомісячно.

На виконання умов договору позивач у квітні 2023 року надав відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності) на суму 45360,00грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП83007770 від 30.04.2023 (а.с. 25 том 1).

Для оплати вказаних послуг позивачем було виставлено рахунок №63005632 від 21.03.2023 на суму 45360,00грн (а.с. 26 том 1).

Вказані документи були направлені в адресу споживача (відповідача), що підтверджується описом вкладення, рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу (а.с. 29, 30 том 1).

Господарський суд зауважує, що акт наданих послуг №ДГП83007770 від 30.04.2023 підписаний лише зі сторони позивача та відповідно не містить підпису та відбитку печатки відповідача.

При цьому, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.6 договору).

Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Під час розгляду справи судом відповідач посилався на те, що не згоден із вартістю послуг за квітень 2023 року.

У той же час, у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем в письмовій формі мотивованої відмови від підписання спірного акта наданих послуг.

Належні та достовірні докази врегулювання розбіжностей щодо обсягу та вартості наданих послуг з розподілу природного газу (потужності) у квітні 2023 року в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, до вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу (потужності) у квітні 2023 року підлягають визначенню відповідно до даних Оператора ГРМ.

Разом з цим, як зазначає позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог, відповідач скористався своїм правом, та скоригував обсяги РЗП на 2023 рік, шляхом подання оператору ГРМ листа вих.№2638/1 від 09.08.2023 (а.с. 123 том 1) у зв`язку з чим, позивачем було здійснено перерахунок заборгованості.

Згідно з даними бухгалтерського обліку AT «Дніпропетровськгаз» станом на 25.09.2023 дебіторська заборгованість споживача за 2023 рік становить 316,50грн, у свою чергу заборгованість за квітень 2023 року становить 39,56грн.

Позивач зазначає, що на час розгляду справи заборгованість відповідача за квітень 2023 року становить 39,56грн, які не сплачені відповідачем, що і стало причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами у пункті 6.6 договору порядок розрахунків за надані послуги, а також погодження позивачем місячної вартості послуги з розподілу природного газу по договору розподілу в розмірі 39,56грн (з ПДВ) за весь календарний 2023 рік (починаючи з січня місяця 2023 року), включаючи квітень місяць 2023 року, господарський суд встановив, що строк оплати послуг з розподілу природного газу, наданих відповідачу у квітні 2023 року у сумі 39,65грн є таким, що настав 10.05.2023, прострочення з 11.05.2023.

Однак, як свідчать наявні у справі докази (а.с. 206 том 1) відповідач здійснив погашення заборгованості з оплати за надані послуги на суму 356,06грн за платіжною інструкцією №915 від 30.10.2023.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (01.08.2023) та дату відкриття провадження у справі (16.08.2023), суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 39,56грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5120,08грн, яка розрахована на підставі 8.2 договору, та 3% річних у сумі 309,44грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку (а.с. 3 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 5120,08грн за період з 11.05.2023 по 01.08.2023, яка розрахована із суми заборгованості у розмірі 45360,00грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано здійснений ним перерахунок вартості послуг за розподіл природного газу за яким у відповідача щомісячний платіж складав не 45360,00грн, а 39,56грн.

Таким чином, основна заборгованість на яку слід нараховувати пеню, як встановлено судом вище, є 39,56грн.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, розміру основної заборгованості та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4,47грн за період з 11.05.2023 по 01.08.2023.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані у сумі 309,44грн за період з 11.05.2023 по 01.08.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем не враховано здійснений ним перерахунок вартості послуг за розподіл природного газу за яким у відповідача щомісячний платіж складав не 45360,00грн, а 39,56грн, як і при розрахунку пені.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, розміру основної заборгованості та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 0,27грн за період з 11.05.2023 по 01.08.2023.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95%, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; у даному випадку сторони при всій своїх турботливості та обачності на момент укладення договору не могли передбачити виникнення у подальшому таких обставин, як запровадження воєнного стану, активні бойові дії, зокрема, у м. Марганці. Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" є промисловим підприємством з видобування та збагачення марганцевої руди. Підприємство та його виробничі потужності розташовані на території Марганецької міської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області. Марганецька міська територіальна громада перебуває під щоденними загрозами артилерійських обстрілів та обстрілів з реактивних систем залпового вогню з боку військових підрозділів РФ, які базуються в районі м. Енергодар на протилежному березі Каховського водосховища. З огляду на це, згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із внесеними змінами та доповненнями), Марганецьку міську територіальну громаду включено до Переліку територій активних бойових дій (відображено в підрозділі 2 Розділу 1 Переліку).

Як зазначає відповідач, вказані обставини істотно вплинули на фінансово-господарську діяльність АТ "Марганецький ГЗК" та погіршили фінансово-майновий стан (зниження об`ємів реалізації продукції та підвищення її собівартості, підвищення цін на всі види ТМЦ та ГСМ, та інше), що підтверджується даними Форми № 2 "Звіт про фінансові результати за 2022 рік АТ "Марганецький ГЗК" відповідно до якої у відповідача збиток сягнув 47062 тис. грн. Крім того, з 01.10.2022 у виробничому простої перебуває один із підрозділів відповідача "Грушівська збагачувальна фабрика", а з 01.12.2022 перебуває в режимі простою все підприємство АТ "Марганецький ГЗК".

Дослідивши подане відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Отже, хоча обставини зазначені відповідачем у клопотанні про зменшення визнаються судом поважними, однак беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, приймаючи до увагу, що розмір пені, за результатом здійсненого судом перерахунку є незначним, суд вважає за необхідне відмовити в клопотанні відповідача про зменшення розміру пені на 95%.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення 4,47грн пені, 0,27грн 3% річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень проти позову, щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання перед позивачем, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на простій та відпустки працівників в контексті наявності форс-мажорних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по типовому договору розподілу природного газу №0942005АРВВР016 від 01.01.2016, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Варто відзначити, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що навіть сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Що ж до висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 08.02.2023 №46/02-03 (а.с. 143-147 том 1) господарський суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень; водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладено в його постановах від 03.09.2020 у справі № 10/15637/19, від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19.

Суд наголошує, що висновок Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 08.02.2023 №46/02-03 не стосується правовідносин сторін, які виникли через заборгованість за послуги розподілу природного газу надані у квітні 2023 року, а тому не є релевантним до справи, що розглядається, отже не враховується судом при вирішенні спору.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відтак, аргументи відповідача в цій частині судом відхиляються.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, так стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2,33грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 185, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 5469,08грн, з якої: 39,56грн основного боргу, 309,44грн трьох відсотків річних, 5120,08грн пені задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 62, ідентифікаційний код 00190911) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) 4,47грн - пені, 0,27грн - 3% річних та 2,33грн - витрат по сплаті судового збору.

Закрити провадження в частині стягнення з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 39,56грн - основного боргу.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 5115,61грн - пені, 309,17грн - 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 19.01.2024.

Суддя В.О. Татарчук