Рішення

від 19.01.2024 по справі 910/15494/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2024Справа № 910/15494/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Київгаз"

до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва

про стягнення 61 235,00 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Київгаз" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 61 235,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що 28.06.2023 року працівниками відповідача під час прибирання земельної ділянки за адресою: проспект Степана Бандери, 62 в Оболонському районі міста Києва, було пошкоджено розподільчий газопровід середнього тиску Д = 110 мм ПЕ, що перебуває на балансі Товариства, внаслідок чого останньому було завдано збитків у загальному розмірі 61 235,00 грн.

Ухвалою від 09.10.2023 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

16.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства від 12.10.2023 року № 104-09/01-1 про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 23.10.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/15494/23 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

06.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Підприємства на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Товариства з огляду на те, що на час планування та проведення працівниками відповідача робіт за адресою: проспект Степана Бандери, 62 в Оболонському районі міста Києва, у Підприємства не було відомостей щодо наявності газопроводу в місці проведення робіт, у той час як матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що місцевість, де проводилися такі роботи, відноситься до охоронної зони. Крім того, Товариством не надано документів, які б свідчили про наявність будь-яких розпізнавальних знаків у зоні знаходження спірного газопроводу.

16.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства від 13.11.2023 року № 111-09/01-1 на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказав, що місцезнаходження спірного розподільчого газопроводу, який перебуває на балансі Товариства, було позначене показниками на відповідних об`єктах, а схема розміщення та прокладання газопроводу наявна у геоінформаційній системі (ГІС).

22.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача, в який останній навів додаткові обґрунтування на спростування вимог Товариства.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство здійснює свою діяльність на підставі виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 року № 854 (з подальшими змінами) ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічного акціонерного товариства "Київгаз", відповідно до додатка. За змістом означеного додатка, територія, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства - місто Київ.

Постановою від 30.09.2015 року № 2494 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) затвердила Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Кодексом визначено, що оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей до видів діяльності Товариства віднесено, зокрема, торгівля та розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

З матеріалів справи, зокрема, акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін об`єкту газопостачання, вбачається, що на балансі позивача перебуває розподільчий газопровід середнього тиску Д = 110 мм ПЕ, що підведений до об`єкта за адресою: місто Київ, проспект Московський (Степана Бандери), 28а.

Судом встановлено та сторонами визнається, що 28.06.2023 року о 10 год. 56 хв під час проведення працівниками Підприємства земляних робіт та прибирання земельної ділянки за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, 26, будівельними механізмами (ковшем екскаватора) було пошкоджено розподільчий газопровід середнього тиску Д = 110 мм ПЕ (підведений до об`єкта за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, 28а), внаслідок чого стався витік газу.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії складеного працівниками позивача технічного акту на аварію (нещасний випадок) та інших наданих сторонами документів вбачається, що для ліквідації вищенаведеної аварії працівниками позивача перекрито кран БГК № 16010, припинено газопостачання на ШРП-3273 (пекарня "Нектар"); замінено пошкоджену ділянку газопроводу Д = 110 мм (ПЕ) довжиною 1,5 м та встановлено дві терморезисторні муфти, відкрито БГК № 16010, перевірено зварювальні стики, проведено продувку та пуск газу до ШРП-3273.

Постановою адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації від 08.08.2023 року № 2017 на працівника Підприємства Камінського Олександра Івановича внаслідок порушення останнім вимог статті 1032 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до складеного Управлінням аварійно-відновлювальних робіт АТ кошторису на виконання підрядних робіт від 28.06.2023 року вартість робіт з відновлення пошкодженого газопроводу середнього тиску Д = 110 мм ПЕ (з урахуванням технологічної втрати газу) склала 61 235,00 грн. (з ПДВ).

Зважаючи на те, що внаслідок пошкодження працівниками відповідача розподільчого газопроводу середнього тиску Д = 110 мм ПЕ, що перебуває на балансі позивача, останньому було завдано збитків у загальному розмірі 61 235,00 грн., Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з означеним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України унормовано, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України доведення відсутності вини у спричиненні шкоди покладено на відповідача.

З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України, факт завдання шкоди майну потерпілого, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних відносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такої шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для покладення на особу обов`язку з відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом із тим, за умовами статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Стаття 1172 Цивільного кодексу України врегульовує відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою.

Згідно з частиною 1 цієї статті юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 1193 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини між сторонами у справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону, Кодексу ГРМ, Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 року № 285, ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.11.2018 року № 305.

За змістом пункту 17 статті 1 Закону Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 38 Закону з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 глави 1 Кодексу ГРМ оператор газорозподільної системи (далі - ГРМ) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем (пункт 1 розділу 1 глави 3 Кодексу ГРМ).

Пунктом 4 розділу 1 глави 3 Кодексу ГРМ встановлено, що Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів. У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов`язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи.

Главою 4 розділу III Кодексу ГРМ визначено порядок проведення земляних робіт у охоронній зоні об`єктів газорозподільної системи (об`єктів ГРМ).

Так, охоронна зона об`єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж (пункт 1).

Власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів ГРМ (пункт 4).

Земельні ділянки, що входять до охоронних зон, використовуються власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з обов`язковим дотриманням вимог цього Кодексу (пункт 5).

Межі охоронних зон газорозподільної системи визначаються відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119 (далі - ПБСГ) (пункт 18).

Згідно з пунктом 2.1 розділу II ПБСГ охоронна зона об`єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільчих газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

З метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2м з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; складування матеріалів і устаткування; ведення земляних та будівельно-монтажних робіт; садіння дерев; улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових (пункт 1.12. глави 1 розділу V ПБСГ).

Відповідно до частини 3 пункту 1.6 глави 1 розділ V ПБСГ при технічному огляді підземних газопроводів (у тому числі з поліетиленових труб) необхідно перевіряти їх технічний стан, щільність і виявляти витікання газу за зовнішніми ознаками та за допомогою приладів (газоаналізатора або газошукача). Контролюється виконання земляних і будівельних робіт, що проводяться у смузі 15 м, з обох боків від осі газопроводу з метою попередження його пошкодження.

Поняття "земляні роботи" є нерозривно пов`язаним із будівництвом і є комплексом робіт, в тому числі глибинним переміщенням, ущільненням, розробкою ґрунту, що у свою чергу несе збільшені ризики пошкодження газопроводів, для запобігання чого Кодексом ГРМ встановлено більш жорсткі умови для отримання дозволу для початку проведення таких робіт у встановлених охоронних зонах об`єктів ГРМ - шляхом отримання виконавцем погодження у оператора ГРМ.

Згідно із статтею 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

За змістом статті 28 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості про обмеження у використанні земель підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі заяви: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності або особи, на користь якої встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються використання певної земельної ділянки; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, - щодо інших обмежень.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку були внесені відомості про обмеження у використанні земельної ділянки (позначення щодо наявності газопроводу та встановленої навколо нього охоронної зони), де 28.06.2023 року працівниками Підприємства було пошкоджено розподільчий газопровід середнього тиску Д = 110 мм ПЕ (підведений до об`єкта за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, 28а).

Крім того, норми ДБН В.2.5.-20:2018 (пункт 7.23) встановлюють, що траси підземних газопроводів повинні бути відмічені табличками-покажчиками. Покажчики встановлюються, зокрема: на прямих ділянках траси газопроводу на відстані прямої видимості не більше 200 м один від одного на території населених пунктів (з урахуванням покажчиків, встановлених у місцях розташування споруд, поворотів і відгалужень газопроводів); у місцях перетину траси газопроводу з межами земельних ділянок власників, орендарів, землевласників та землекористувачів; у місцях повороту траси газопроводу; у місцях переходу через автомобільні і залізничні дороги; у місцях відгалужень поліетиленових газопроводів і нерознімних з`єднань поліетиленових газопроводів зі сталевими. На сталевих газопроводах між населеними пунктами допускається використовувати як орієнтирні стовпчики контрольно-вимірювальні пункти та контрольні трубки.

Аналогічні за змістом положення були закріплені у пункті 4.23 попередніх ДБН В.2.5.-20:2001.

На підтвердження факту позначення траси підземного газопроводу середнього тиску Д = 110 мм ПЕ табличками-покажчиками Товариство надало суду фотографічні зображення відповідних покажчиків та власне земельної ділянки (на якій, за доводами позивача, проходить розподільчий газопровід середнього тиску Д = 110 мм ПЕ, де 28.06.2023 року сталася аварія), на яких зображені стовпи з відповідними позначками щодо прокладеного поруч газопроводу.

Проте наведені фотографічні матеріали не можуть бути взяті судом до уваги в якості належних та достовірних доказів на підтвердження факту позначення траси пошкодженого підземного газопроводу середнього тиску Д = 110 мм ПЕ табличками-покажчиками, оскільки з них неможливо встановити, де вони були сфотографовані та чи дійсно об`єкти, зображені на наданих фотоматеріалах, розміщені саме на земельній ділянці (у безпосередній близькості до неї), де проходить розподільчий газопровід середнього тиску Д = 110 мм ПЕ.

Крім того, з наданих позивачем фотоматеріалів вбачається, що останні були відзняті задовго після спірної аварії на газопроводі середнього тиску Д = 110 мм ПЕ, яка сталася 28.06.2023 року, оскільки за зображеною на них обстановкою фотографії були виконані не влітку, а принаймні восени.

Отже, надані Товариством фотографічні зображення є неналежними та недостовірними доказами наявності стовпів з відповідними позначками прокладеного газопроводу саме на спірній земельній ділянці (у безпосередній близькості до неї) на час настання 28.06.2023 року події пошкодження газопроводу середнього тиску Д = 110 мм ПЕ.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що охоронна зона підземного газопроводу була позначена відповідними табличками-покажчиками.

Одночасно з цим, за змістом Глави 4 розділу III Кодексу ГРМ проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ (пункт 7).

Письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо) (пункт 8).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов`язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника Оператора ГРМ щодо проведення робіт (пункт 16).

Фізична особа або персонал юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, залучені для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронних зонах, повинні бути ознайомлені (проінструктовані) представником Оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу і споруд на ньому, їх позначення на місцевості, можливі аварійні ситуації і дії при їх виникненні (пункт 17).

Крім того, згідно з підпунктом 17 пункту а) частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить видача дозволів на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого та другого статі 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 року № 870 затверджено Типовий порядок видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 4 Типового порядку, дозвіл видається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за місцем проведення робіт на підставі письмової заяви, що подається відповідною юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем (або їх уповноваженим представником), за формою згідно з додатком 1. Для отримання дозволу подається заява юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що здійснюють порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з проведенням земляних та/або ремонтних робіт.

Видача дозволу, його переоформлення, видача дубліката та анулювання дозволу здійснюються на безоплатній основі (пункт 5 Типового порядку).

Згідно з пунктом 6 Типового порядку дозвіл видається на проведення робіт, перелік яких наведено у додатку 3, зокрема: земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд; земляні або монтажні роботи, пов`язані з розриттям дорожнього покриття вулиць, доріг, майданів, площ.

Враховуючи вищевикладене, відповідач перед проведенням спірних земляних робіт був зобов`язаний щонайменше отримати дозвіл від органу місцевого самоврядування (Київської міської ради), якому б мало передувати письмове погодження з Товариством, що передбачено пунктами 13, 14 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ.

При цьому, чинними нормами Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також Земельним кодексом України обов`язок з виготовлення технічної документації із землеустрою та подання відомостей для внесення до Державного земельного кадастру, а також, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно покладено на розробника технічної документації із землеустрою, власника земельної ділянки або користувача, у той час як позивач не належить до жодної із зазначених категорій осіб, а являється Оператором ГРМ, який зобов`язаний вживати заходів з безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи у межах міста Києва.

З огляду на вищенаведені обставини в їх сукупності, суд зазначає таке.

За наявними у матеріалах справи документами пошкоджений газопровід використовується позивачем для здійснення діяльності з розподілу і транспортування природного газу газопроводом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" небезпечна речовина - речовина або суміш речовин, що має хімічні, токсичні, вибухові, окислювальні, горючі властивості, безпосередня чи опосередкована дія якої може призвести до загибелі, гострих чи хронічних захворювань або отруєння людей чи до забруднення навколишнього природного середовища.

За своїми характеристиками газ є хімічною, токсичною, вибуховою, окислювальною, горючою речовиною та за певних обставин може призвести до загибелі, гострих чи хронічних захворювань або отруєння людей чи до забруднення навколишнього природного середовища тощо.

У той же час, газопровід призначений для доставки газу від газорозподільчих станцій до кінцевого споживача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що за своїми технічними характеристиками пошкоджений працівниками Підприємства газопровід є джерелом підвищеної небезпеки, а здійснення позивачем діяльності з розподілу і транспортування природного газу газопроводом у розумінні статті 1187 Цивільного кодексу України є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, виконання працівником відповідача земельних робіт у зоні пролягання газопроводу із застосуванням будівельного механізму - екскаватора (державний номер НОМЕР_1 ), також містить ознаки діяльності, яка є джерелом підвищеної небезпеки.

Обставини аварії встановлені у складеному працівниками позивача технічному акті на аварію (нещасний випадок) та не суперечать поясненням відповідача, який у відзиві на позовну заяву визнав факт здійснення його працівниками робіт по проспекту Степана Бандери, 26 у місті Києві та пошкодження газопроводу Д = 110 мм (ПЕ).

Як було зазначено вище, постановою адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації від 08.08.2023 року № 2017 на працівника Підприємства Камінського Олександра Івановича внаслідок порушення останнім вимог статті 1032 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 Цивільного кодексу України, системний аналіз яких дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Аналогічна правова позиція щодо відшкодування шкоди внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі № 328/2750/18.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини у їх сукупності, а також норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у правовідносинах між сторонами, суд дійшов висновку про те, що спірна подія (аварія) відбулась внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, забезпечення безпечної діяльності яких покладено на обидві сторони. При цьому, в діях обох сторін вбачаються ознаки необережної вини, а саме: позивач (як особа, обізнана про проходження газопроводу по відповідній земельній ділянці) належним чином не відмітив трасу підземного газопроводу табличками-покажчиками. Водночас відповідач виконував земляні роботи з використанням спеціальної техніки без попереднього повідомлення про їх початок Оператора ГРМ (дозволу від органу місцевого самоврядування) та пошкодив підземний газопровід.

Відтак, за наявності вини обох сторін, діяльністю яких було завдано шкоди, з урахуванням викладених обставин, відповідальність за спричинення спірних збитків, розмір яких Товариством доведено та відповідачем фактично не оспорювався, покладається на відповідача, проте розмір відшкодування визначається у частці, що складає 50 % від заявленої у позові, та становить 30 617,50 грн. Разом із тим, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з Підприємства решти заявленої суми збитків у розмірі 30 617,50 грн. слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищенаведені обставини, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (04073, місто Київ, Московський проспект, будинок 26а; код ЄДРПОУ 05416745) на користь Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 4б; код ЄДРПОУ 03346331) 30 617 (тридцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 50 коп. збитків, а також 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.01.2024 року.

Суддя В.С. Ломака