Постанова

від 26.04.2024 по справі 910/15494/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2024 р. Справа№ 910/15494/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2024

у справі №910/15494/23 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Акціонерного товариства "Київгаз"

до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва

про стягнення 61 235,00 грн,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Акціонерне товариство "Київгаз" (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - відповідач, Підприємство) та просило стягнути 61 235,00 грн майнової шкоди, завданої пошкодженням газопроводу середнього тиску, що підведений до об`єкта за адресою: м.Київ, вул. Степана Бандери, 28а.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.06.2023 працівниками відповідача під час виконання робіт з прибирання земельної ділянки по вул.Степана Бандери, 26, ковшем екскаватора було пошкоджено газопровід середнього тиску, який перебуває на балансі позивача, і для ліквідації аварії позивачем було виконано комплекс робіт, розмір витрат на які становить 61235,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що в зоні знаходження підземного газопроводу повинні міститись розпізнавальні та сигнальні знак, таблички-покажчики тощо, метою встановлення яких є інформування про наявність підземного газопроводу у відповідній місцевості, проте на час планування та проведення робіт у відповідача були відсутні відомості щодо наявності газопроводу за вказаною адресою у місці проведення робіт і позивач не надав жодних доказів того, що місцевість, де проводились роботи працівниками відповідача, відноситься до охоронної зони, тому у відповідача були відсутні підстави для погодження з позивачем земляних робіт; також позивачем не надано доказів наявності завданої шкоди та перебування газопроводу у власності або на балансі позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 січня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва на користь Акціонерного товариства "Київгаз" 30 617 грн 50 коп. збитків, а також 1 342 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що шкоду позивачу було завдано внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки (газопроводу позивача та екскаватора відповідача), у завданні шкоди наявна вина як позивача, так і відповідача, тому поклав відшкодування збитків в рівних частинах на обидві сторони.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Київгаз" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки виконання земляних робіт в охоронній зоні газопроводу можливе за умов: отримання дозволу, повідомлення представника Оператора ГРМ не пізніше ніж за добу до початку робіт, виявлення фактичного місця розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства, використання ударних механізмів на відстані не ближче ніж 3м від підземного газопроводу, проте відповідач при виконанні робіт порушив всі ці вимоги, що призвело до пошкодження газопроводу; газопровід перебував у статичному стані, що виключає застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу щодо взаємодії джерел підвищеної небезпеки; охоронна зона була належним чином позначена відповідними табличками-покажчиками, що підтверджується фотоматеріалами, доданими до відповіді на відзив, а також службовою запискою 13.11.2023, яка додана до апеляційної скарги і не подавалась суду у зв`язку із підписанням в останній день строку подання відповіді на відзив, з якої вбачається, що відповідні покажчики обслуговуються (і поновлюються при необхідності) 1 раз на місяць, проте, основним порушенням відповідача є проведення земляних робіт без отримання погодження, не виявлення газопроводу шурфуванням вручну, робота екскаватором без дотримання триметрової відстані від газопроводу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2024 року поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 15 березня 2024 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на мотиви, які викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Київгаз" здійснює свою діяльність на підставі виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 року № 854 (з подальшими змінами) ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічного акціонерного товариства "Київгаз", відповідно до додатка.

За змістом означеного додатка, територія, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства - місто Київ (а.с.11-19).

Постановою від 30.09.2015 року №2494 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" затвердила Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Кодексом визначено, що оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей до видів діяльності Товариства віднесено, зокрема, торгівля та розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (а.с.41-45).

Згідно акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін об`єкту газопостачання, вбачається, що на балансі позивача перебуває розподільчий газопровід середнього тиску Д = 110 мм ПЕ, що підведений до об`єкта за адресою: місто Київ, проспект Московський (наразі - Степана Бандери), 28а (а.с.20).

Позивач вказує, що 28.06.2023 року о 10 год. 56 хв під час проведення працівниками Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва земляних робіт та прибирання земельної ділянки за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, 26, будівельними механізмами (ковшем екскаватора) було пошкоджено розподільчий газопровід середнього тиску Д = 110 мм ПЕ (підведений до об`єкта за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, 28а), внаслідок чого стався витік газу, що підтверджується наявними у матеріалах справи фотографіями (а.с. 21-28) та відеозаписами на флеш-накопичувачі (а.с.54).

Відповідач не заперечує факт проведення робіт із застосуванням екскаватору за вказаною адресою та факт пошкодження газопроводу.

За результатами вказаного пошкодження газопроводу працівниками Товариства була складена Заявка №05000_2023 від 28.06.2023 та Технічний акт на аварію (нещасний випадок) зі змісту якого вбачається, що для ліквідації зазначеної аварії працівниками позивача перекрито кран БГК № 16010, припинено газопостачання на ШРП-3273 (пекарня "Нектар"); замінено пошкоджену ділянку газопроводу Д = 110 мм (ПЕ) довжиною 1,5 м та встановлено дві терморезисторні муфти, відкрито БГК № 16010, перевірено зварювальні стики, проведено продувку та пуск газу до ШРП-3273 (а.с. 30-32).

Постановою адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації від 08.08.2023 року № 2017 на працівника Підприємства ОСОБА_1 внаслідок порушення останнім вимог статті 103-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У постанові вказано, що ОСОБА_1 при проведенні земляних робіт, прибирання земельної ділянки КП "УЗН Оболонського району" ковшем екскаватора (державний №77225АА) було пошкоджено розподільчий газопровід ПЕДу діаметром 110 мм середнього тиску ( просп. Степана Бандери ) (а.с.29).

Відповідно до складеного Управлінням аварійно-відновлювальних робіт АТ кошторису на виконання підрядних робіт від 28.06.2023 року вартість робіт з відновлення пошкодженого газопроводу середнього тиску Д = 110 мм ПЕ (з урахуванням технологічної втрати газу) склала 61 235,00 грн (з ПДВ) (а.с.33, 66).

01.08.2023 позивач направив відповідачу Вимогу про сплату коштів у розмірі 61235,00 грн у зв`язку пошкодженням газопроводу та просив сплатити зазначену суму протягом 7-денного строку з моменту отримання вимоги. До вимоги позивач додав копії протоколу №05000 від 28.06.2023, а також рахунок на оплату від 28.06.2023, акт виконаних робіт (надання послуг) та копії довіреностей (а.с.36-37, 34-35).

Відповідач отримав вимогу 04.08.2023, що підтверджується поштовою накладною №0303917050603 та інформацією з сайту відстеження поштових відправлень (а.с.38-40), однак на вимогу не відповів та завдану шкоду не відшкодував.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 61 235,00 грн майнової шкоди, завданої пошкодженням газопроводу середнього тиску.

Заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що на місці знаходження підземного газопроводу повинні міститись розпізнавальні та сигнальні знак, таблички-покажчики тощо, метою встановлення яких є інформування про наявність підземного газопроводу у відповідній місцевості, проте на час планування та проведення робіт у відповідача були відсутні відомості щодо наявності газопроводу за вказаною адресою у місці проведення робіт і позивач не надав жодних доказів того, що місцевість, де проводились роботи працівниками відповідача, відноситься до охоронної зони, тому у відповідача були відсутні підстави для погодження з позивачем земляних робіт; також позивачем не надано доказів наявності завданої шкоди та перебування газопроводу у власності або на балансі позивача.

У відповіді на відзив позивач вказав, що факт перебування газопроводу на балансі позивача підтверджується Актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; позивач надає фотографії, з яких убачається, що відповідно до закону на об`єктах нанесено покажчики розміщення пошкодженого газопроводу (а.с. 94-104), а з витягу з Геоінформаційної системи видно схему розміщення та прокладання газопроводу по проспекту Степана Бандери, 26, де сталось пошкодження (а.с.105).

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що з наданих позивачем фотографій неможливо дійти однозначеного висновку, що на фото відображено саме цю місцевість та коли були встановлені таблички, а тому у відповідача були відсутні підстави для виконання обов`язку щодо погодження з позивачем робіт.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки шкоди позивачу було завдано внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки (газопроводу позивача та екскаватора відповідача), у завданні шкоди наявна вина як позивача, так і відповідача, тому суд поклав відшкодування збитків в рівних частинах на обидві сторони.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Отже, звертаючись з позовом, позивач повинен довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також довести, що ці права порушені саме відповідачем.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У пункті 8 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною третьою статті 22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Крім того, за загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків не настає.

Відповідно до частини 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.

Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

У той же час, за частиною 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Правова природа джерела підвищеної небезпеки визначається через діяльність, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Положення Цивільного кодексу України не містять вичерпного переліку видів джерела підвищеної небезпеки діяльності. До видів джерела підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), зокрема, належать діяльність, пов`язана з: а) використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання; б) використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин; в) утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо.

Об`єкти, діяльність щодо яких може поділятись на види (групи):

1) Фізичні: а) механічні - автомобілі, річкові і морські судна тощо; б) електричні - обладнання та агрегати енергосистеми; в) теплові - парові установки, що перебувають під тиском тощо;

2) Фізико-хімічні: радіоактивні об`єкти і матеріали, атомні станції тощо;

3) Хімічні речовини: а) отруйні; б) вибухонебезпечні; в) вогненебезпечні;

4) Біологічні: а) зоологічні - дикі тварини); б) мікробіологічні - деякі види мікроорганізмів та бактерій.

Під джерелом підвищеної небезпеки розуміється людська діяльність з певними об`єктами, яка створює підвищену небезпеку для оточуючих, а також для особи, яка цю діяльність здійснює. Отже, діяльність як джерело підвищеної небезпеки і є поведінкою людини щодо матеріального об`єкту.

Особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України) та не використовує цей транспортний засіб за призначенням (нерухомий транспортний засіб), не буде відповідальною за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Об`єкт, який не може завдати шкоди випадково, за умови належного дотримання правил техніки безпеки, не можна визнати джерелом підвищеної небезпеки.

Суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 1188 ЦК України, з посиланням на норми Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки", виходив з того, що за своїми технічними характеристиками пошкоджений працівниками Підприємства газопровід є джерелом підвищеної небезпеки, а здійснення позивачем діяльності з розподілу і транспортування природного газу газопроводом у розумінні статті 1187 ЦК України є джерелом підвищеної небезпеки.

Однак, при цьому суд першої інстанції не врахував, що для застосування до діяльності позивача у спірному випадку положень статей 1187, 1187 ЦК України необхідною умовою є доведення факту завдання шкоди належним позивачу джерелом підвищеної небезпеки (газопроводом) внаслідок взаємодії його з належним відповідачем джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом - екскаватором державний №77225АА), проте з матеріалів справи вбачається, що газопровід, який перебуває на балансі у позивача, не завдавав будь-якої шкоди іншим особам, у тому числі відповідачу, тому відсутні правові підстави для застосування норм статті 1188 ЦК України до спірних правовідносин.

Виходячи з цього, позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема постановою адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації від 08.08.2023 року № 2017, підтверджується, що газопровід середнього тиску був пошкоджений працівником відповідача ОСОБА_1 та належним відповідачу екскаватором (державний №77225АА), що відповідачем не заперечується, отже відповідач, в силу положень статей 1172, 1187 ЦК України, є відповідальною особою за завдану шкоду.

Відповідно до підпункту 17 пункту "а" частини першої ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого та другого частини 1 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №870 затверджено Типовий порядок видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів (далі за текстом - Типовий порядок). Вказаний порядок встановлює процедуру видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою (далі - дозвіл) або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 4 Типового порядку дозвіл видається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за місцем проведення робіт на підставі письмової заяви, що подається відповідною юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем (або їх уповноваженим представником), за формою згідно з додатком 1. Для отримання дозволу подається заява юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що здійснюють порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з проведенням земляних та/або ремонтних робіт.

Пунктом 6 Типового порядку передбачено, що дозвіл видається на проведення робіт, перелік яких наведено у додатку 3. Строк дії дозволу визначається з урахуванням умов проведення робіт і не може перевищувати один рік.

Додаток 3 до Типового порядку затверджено Перелік земляних та/або ремонтних робіт, для проведення яких необхідно отримати дозвіл, такими роботами є:

1. Земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд.

2. Земляні або монтажні роботи, пов`язані з розриттям дорожнього покриття вулиць, доріг, майданів, площ.

3. Роботи, пов`язані з порушенням благоустрою об`єктів зеленого господарства.

4. Роботи, пов`язані з інженерними вишукуваннями.

5. Роботи, пов`язані з археологічними дослідженнями.

6. Улаштування нових та/або заміна існуючих посадкових майданчиків для пасажирів міського громадського транспорту з встановленням навісу або павільйону.

7. Ремонт та/або улаштування майданчиків для паркування транспортних засобів, спортивних, дитячих та інших майданчиків.

8. Заміна пошкоджених та застарілих конструкцій опор, ліхтарів, освітлювальної арматури, тросів, розтяжок, кабелів, дротів, комунікаційної апаратури.

9. Прокладення, перекладення або заміна водостічних, водопровідних труб та водоприймальних колодязів.

10. Установлення нових, відновлення, ремонт та заміна існуючих малих архітектурних форм.

11. Відбудова, відновлення зруйнованих частин фундаментів пам`ятників, декоративних скульптур та композицій, елементів обладнання фонтанів та декоративних басейнів із заміною зношених труб та водопровідної арматури фонтанів тощо.

12. Установлення нових та/або ремонт і відбудова пошкоджених споруд і обладнання пляжів (гардеробів, камер схову, пунктів прокату пляжного інвентарю, туалетів, лав, грибків, навісів, альтанок тощо), спортивного та дитячого устаткування.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства, відповідач перед початком проведенням земляних робіт в межах населеного пункту - міста Києва зобов`язаний був отримати дозвіл від органу місцевого самоврядування, проте в матеріалах справи відсутній дозвіл органу місцевого самоврядування для проведення відповідачем будь-яких земляних робіт.

Відповідно до пунктів 7 та 8 глави 4 розділу III Кодексу газорозподільних систем проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ.

Письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).

Відповідно до пунктів 13 та 14 глави 4 розділу III Кодексу ГРМ дозвіл на порушення об`єктів благоустрою видається відповідним виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за місцем проведення робіт. Підставою для отримання дозволу на порушення благоустрою для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронній зоні є письмове погодження, видане Оператором ГРМ відповідно до вимог цієї глави.

Тобто, підставою для отримання дозволу виконавчого органу місцевого самоврядування на проведення земляних робіт в межах населеного пункту є письмове погодження, видане Оператором ГРМ, проте спірні роботи проводились без дозволу органу місцевого самоврядування на порушення об`єктів благоустрою та обов`язкового письмового погодження з Товариством.

В свою чергу, у випадку дотримання відповідачем законодавства, а саме отримання дозволу органу місцевого самоврядування та повідомлення до початку робіт Оператора ГРМ щодо проведення робіт, представником Оператора ГРМ, у відповідності до п. п. 17 глави 4 розділу III Кодексу ГРС, особи, які залучені для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронних зонах, були б ознайомлені (проінструктовані) з інформацією про місцезнаходження газопроводу і споруд на ньому, їх позначення на місцевості, можливі аварійні ситуації і дії при їх виникненні, тому доводи відповідача про відсутність розпізнавальних та сигнальних знаків апеляційним господарським судом відхиляються.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач виконував земляні роботи без отримання дозволу органу місцевого самоврядування, підставою для якого мав бути письмовий дозвіл Оператора ГРМ; не повідомив Оператора ГРМ, у відповідності до п. 16 глави 4 розділу III Кодексу ГРС, не пізніше ніж за добу до початку проведення земляних робіт; не виявив фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства, у відповідності до п. 1.34 Правил безпеки систем газопостачання, у зв`язку з чим пошкодив газопровід середнього тиску, що підведений до об`єкта за адресою: м.Київ, вул. Степана Бандери, 28а, який перебуває у балансі у Товариства, що призвело до витоку газу та необхідності позивачу проводити роботи для усунення аварійної ситуації.

Внаслідок пошкодження газопроводу позивачу були завдані збитки в загальному розмірі 61 235,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема кошторисом на виконання підрядних робіт від 28.06.2023 року та розрахунком технологічної втрати газу. Розмір шкоди перевірено судом, він визнаний арифметично та методологічно правильним і відповідачем не спростований.

Між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою існує прямий причинний зв`язок.

Частиною 5 ст.1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак, відповідач не довів, що у спірному випадку шкоди позивачу було завдано внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення у діях відповідача, отже позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19 січня 2024 року в частині відмови у позові визнати законним та обґрунтованим не можна, оскільки воно прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про повне задоволення позову, отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19 січня 2024 року в частині відмови у позові про стягнення 30 617,50 грн збитків та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19 січня 2024 року у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (04073, місто Київ, Московський проспект, будинок 26а; код ЄДРПОУ 05416745) на користь Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 4б; код ЄДРПОУ 03346331) - 61235 (шістдесят одна тисяча двісті тридцять п`ять) грн. 00 коп. збитків, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили."

4. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (04073, місто Київ, Московський проспект, будинок 26а; код ЄДРПОУ 05416745) на користь Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 4б; код ЄДРПОУ 03346331) - 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.04.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко