Ухвала

від 19.01.2024 по справі 918/157/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" січня 2024 р.м.РівнеСправа №918/157/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.

розглянувши подання Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАНЕКС"

про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором в розмірі 236 543,51 євро та 655 752,31 грн.

Без виклику заявника та учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАНЕКС" про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором в розмірі 236 543,51 євро та 655 752,31 грн. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Кредитного договору №13-10 від 30.08.2010 р.

Рішенням від 08.05.2018 позов задоволено повнiстю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" (33024, Рівненська область, місто Рівне, вул. Соборна 466, код ЄДРПОУ 22557008) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, Львівська область, місто Львів, вул. Сахарова 78, код ЄДРПОУ 09807862) 236 543 (двісті тридцять шість тисяч п`ятсот сорок три) євро 51 євроцент заборгованості та 655 752 (шістсот п`ятдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят два) грн. 31 коп. пені, 128 380 (сто двадцять вісім тисяч триста вісімдесят) грн. 06 коп. судового збору.

На виконання рішення видано наказ від 05.06.2018.

19.01.2024 до Господарського суду Рівненської області надійшло подання Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стариченко Іванни Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАНЕКС" Гуріна Володимира Івановича у справі № 918/157/18. У поданні головний державний виконавець вказує, що рішення боржником не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". З метою забезпечення реального виконання рішення про майнові стягнення та усунення можливості відчуження майна боржника при попередніх пред`явленнях виконавчого документа до виконання державним виконавцем було накладено арешт майна боржника. Державним виконавцем неодноразово здійснювалися виходи за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі, а саме: м. Рівне, вул. Соборна,446 та встановлено, що боржника та належного йому майна за даною адресою немає. Обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України може спонукати його до фактичного виконання рішення суду, оскільки це є одним з ефективних важелів впливу.

Відповідно до ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд розглянув подання та зазначає наступне.

06.07.2022 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, пунктом 2 якої зобов`язано боржника подати декларацію про доходи.

Постанова, яка надсилалася боржнику, повернута виконавцю з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

26.08.2022 виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника.

З метою виконання рішення суду виконавець скерував запити в реєструючі органи з метою перевірки майнового стану боржника.

Згідно відповідей:

- Державної авіаційної служби України відсутня інформація про зареєстровані за боржником повітряні судна.

- Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про володіння боржником значними пакетами акцій емітентів інформація відсутня.

- МВС України за боржником зареєстровані транспортні засоби, які згідно постанови державного виконавця від 26.08.2022 оголошено в розшук, проте станом на 27.10.2023 транспортні засоби не розшукані.

- Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником права власності на нерухоме майно не зареєстровано.

- Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області зареєстрованої за боржником с/г, дорожньо-будівельної та іншої техніки не значиться.

- у боржника наявний відкритий рахунок в АТ "ЧЕРНІВЕЦЬКА.ОФ АКБ "УСБ" М.ЧЕРНІВЦІ" проте постанова про арешт коштів повернута без виконання у зв`язку з відсутністю рахунків/клієнта.

Державним виконавцем неодноразово здійснювалися виходи за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі, а саме: м. Рівне, вул. Соборна,446 та встановлено, що боржника та належного йому майна за даною адресою немає.

Адреса боржника ТзОВ "Тріанекс" згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань співпадає з адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: м. Рівне, вул. Соборна,446 та не змінювалася.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Дана норма встановлює право виконавця на звернення до суду.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Статтею 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" встановлено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Згідно зі статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За умовами статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи - боржника за межі України є винятковим заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно, для застосування такого заходу щодо боржника суд має отримати докази застосування виконавцем усіх можливих загальних заходів примусового виконання рішення, визначених статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження", та встановити факт ухилення боржника від виконання судового рішення.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подання, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик, накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності.

Отже, неявка боржника на виклики державного виконавця, відсутність за місцем проживання/реєстрації та ненадання відомостей про доходи юридичної особи не є підставою для застосування до керівника юридичної особи такого виключного заходу, як обмеження виїзду за кордон керівника цього підприємства.

Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливості його виконання за відсутності майна та коштів.

Поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями тощо.

З матеріалів справи не слідує, що керівник боржника свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов`язку юридичної особи у виконавчому провадженні, і що виконати цей обов`язок у юридичної особи є всі реальні можливості.

Отже, фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що виконавцем не надано жодних доказів на які він посилається у поданні, та належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, зокрема: доказів умисного нез`явлення на виклик виконавця, приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

Крім того, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника реально забезпечить виконання судових рішень, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання судових рішень.

Отже, у межах даної справи відсутні підстави для задоволення подання Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.

Керуючись статтями 337, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАНЕКС" Гуріна Володимира Івановича у справі № 918/157/18.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України 19.01.2024 та підлягає оскарженню в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 19.01.2024.

Суддя Бережнюк В.В.