Постанова

від 11.01.2024 по справі 911/84/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/84/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал»:

Таран О.М.,

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бузівське»:

Усок Т.С.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Центр»

Усок Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Центр»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023

(головуючий - Демидова А.М., судді Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.)

та рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2022

(суддя - Ярема В.А.)

у справі № 911/84/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал»

до: 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бузівське», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Центр»

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» (далі - ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал», позивач) звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бузівське» (далі - СТОВ «Бузівське», Товариство, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Центр» (далі - ТОВ «Земельний Центр», відповідач-2) про:

- визначення розміру статутного капіталу СТОВ «Бузівське» в розмірі 1 000 000,00 грн;

- визначення часток учасників СТОВ «Бузівське» таким чином: ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» з розміром частки учасника в статутному капіталі 97 000,00 грн, що становить 9,7% статутного капіталу; ТОВ «Земельний Центр» з розміром частки учасника в статутному капіталі 903 000,00 грн, що становить 90,3% статутного капіталу;

- зобов`язання СТОВ «Бузівське» вчинити дії щодо державної реєстрації змін про розмір статутного капіталу СТОВ «Бузівське», розміри часток у статутному капіталі та складу учасників щодо визначення частки учасників СТОВ «Бузівське».

2. Позов мотивовано здійсненням ряду незаконних дій щодо належної позивачеві частки в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» у розмірі 9,7 %, внаслідок яких ця частка вибула з власності позивача поза його волею, а відповідні обставини, як преюдиційні для зазначеної справи, встановлено судовими рішеннями у справах № 910/23629/17 та № 910/23635/17, та зміною розміру статутного капіталу та зміною учасників СТОВ «Бузівське».

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 26.12.2022 у справі №911/84/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, позовні вимоги ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» задоволено частково. Визначено розмір статутного капіталу СТОВ «Бузівське» в розмірі 1 000 000,00 грн. Визначено частки учасників СТОВ «Бузівське» таким чином: ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» з розміром частки учасника в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» 97 000,00 грн, що становить 9,7 % статутного капіталу; ТОВ «Земельний Центр» з розміром частки учасника в статутному капіталі 903 000,00 грн, що становить 90,3 % статутного капіталу. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.

4. Судові рішення мотивовані тим, що частка в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» у розмірі 93 000,00 грн (9,7% статутного капіталу) вибула з володіння ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» без його волі іншим шляхом, зміни складу учасників СТОВ «Бузівське» та розміру його статутного капіталу свідчать про невизнання відповідачами обставин належності ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» права власності на частку в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» у розмірі 93 000,00 грн (9,7% статутного капіталу) та, відповідно, права участі у такому Товаристві, що, відповідно, свідчить як про порушення корпоративних прав ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» - правонаступника власника частки/учасника СТОВ «Бузівське», так і про наявність підстав для відновлення таких прав, шляхом визначення складу учасників СТОВ «Бузівське», розмірів їх часток у статутному капіталі цього товариства, які існували до стверджуваного порушення та визначення розміру статутного капіталу СТОВ «Бузівське».

5. Судами попередніх інстанцій взято до уваги обставини встановлені в рішеннях господарського суду у справах № 910/23629/17, №910/23635/17, № 911/803/20.

6. Суди попередніх інстанцій зазначають, що внаслідок неправомірних дій відповідачів стало неможливим поновлення корпоративних прав ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» навіть після того, як судовими рішеннями у справі № 911/803/20 на користь ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» від ОСОБА_1 було витребувано спірну частку в статутному капіталі. Отже, позивач, звернувшись до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу Товариства та розмірів часток учасників Товариства, обрав правильний та належний спосіб захисту своїх прав. Відповідний спосіб захисту, як спеціальний, дозволяє не здійснювати оскарження кожного рішення загальних зборів учасників, що послідовно приймалися із порушенням та обумовлені прийняттям попереднього, яке або вже визнано судом недійсним, або не породжує жодних юридичних наслідків.

7. Відсутність судового рішення про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та/або записів про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, спрямованих на зміну складу учасників товариства/збільшення розміру статутного капіталу, не презюмує їхню законність та правомірність, оскільки під час розгляду справи за належною позовною вимогою, яка відповідає пп.пп. «д» або «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», суд у мотивувальній частині рішення дає правову оцінку рішенням загальних зборів учасників товариства, які, на думку позивача, призвели до порушення його прав.

8. Щодо застосування позовної давності суди вказують на те, що з 2017 року порушення обумовлювалось вибуттям частки в статутному капіталі із власності позивача поза його волею, тоді як у спорі за позовом у зазначеній справі порушення полягає у вчиненні відповідачами дій, внаслідок яких позивач позбавлений можливості відновити себе у складі СТОВ «Бузівське» із належними йому 9,7 % частки в статутному капіталі, що складає 97 000,00 грн.

9. Саме з 05.07.2021 позивач мав змогу довідатись про порушення свого корпоративного права, пов`язаного з відновленням у складі учасників СТОВ «Бузівське» та, відповідно, отримав можливість захистити його шляхом подання позову про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників Товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

10. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ «Земельний Центр» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, з урахуванням поданих доповнень, в якій просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2022 у справі №911/84/22 в частині позовних вимог про визначення розміру статутного капіталу СТОВ «Бузівське» в розмірі 1 000 000,00 грн та визначення частки учасників СТОВ «Бузівське» та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

11. Скаржник у касаційній скарзі, з урахуванням поданих доповнень до касаційної скарги, в якості підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень посилається на п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

12. ТОВ «Земельний Центр» вказує на незастосування судами попередніх інстанцій висновків: Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (щодо врахування інтересів усіх учасників і самого товариства); Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.08.2022 у справі № 924/700/21 (щодо правильного способу захисту).

13. Скаржник зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

14. ТОВ «Земельний Центр» вказує на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми ст.ст. 13, 14, 74, 75 ГПК України, неправильно застосовано норми ст. 261 Цивільного кодексу України, безпідставно не застосовано ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах відсутній.

15. Також скаржник наголошує на тому, що оспорюване рішення є прямим втручанням суду в діяльність СТОВ «Бузівське» і повернення його до попереднього стану шляхом зменшення статутного капіталу, без урахування наслідків для Товариства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. Ухвалою від 04.12.2023 Верховний Суд встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 05.01.2024.

17. У відзиві, поданому в межах строку встановленого Судом, СТОВ «Бузівське» підтримує вимоги касаційної скарги ТОВ «Земельний Центр».

18. ТОВ «Регіон-Капітал» 11.01.2024 в системі «Електронний суд» сформовано відзив на касаційну скаргу ТОВ «Земельний Центр». Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить поновити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу, оскільки позивач з касаційною скаргою ознайомився лише 10.01.2024.

19. Тобто позивачем подано відзив з пропуском встановленого Верховним Судом строку для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. За приписами ч. 4 ст. 294 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

21. За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

22. Таким чином, Верховний Суд зазначає про те, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим.

23. Відповідно до ч. 2 ст. 118 зазначеного Кодексу заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

24. З огляду на зазначене, та враховуючи, що матеріали справи містять докази направлення позивачеві копій касаційної скарги і доповнення до касаційної скарги, та беручі до уваги, що ухвалу Верховного Суду від 04.12.2023 направлено позивачеві 05.12.2023, Верховний Суд залишає без задоволення клопотання позивача про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу, а відзив позивача залишає без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

25. Закрите акціонерне товариство «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» (ідентифікаційний код 34531727) з 2006 року набуло право власності на частку в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бузівське» (ідентифікаційний код 00849385) у розмірі 9,7%.

26. До 24 травня 2017 року учасниками СТОВ «Бузівське» були: ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» (ідентифікаційний код 34531727), як правонаступник ЗАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» (ідентифікаційний код 34531727), та ТОВ «Земельний Центр» (ідентифікаційний код 32554831), в підтвердження відповідних обставин до позовної заяви долучено, зокрема, копії:

- договору відступлення частки в статутному фонді СТОВ «Бузівське» від 25.10.2006;

- протоколу №25/10-06 загальних зборів учасників СТОВ «Бузівське» від 25.10.2006;

- статуту СТОВ «Бузівське» ідентифікаційний код 00849385) в редакції, затвердженій загальними зборами учасників СТОВ «Бузівське» (протокол №25/10-06 від 25.10.2006);

- статуту СТОВ «Бузівське» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом №24-05/17 від 24.05.2017;

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.05.2017.

27. ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» (ідентифікаційний код 34531727) перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» (ідентифікаційний код 34531727), в підтвердження чого до позовної заяви додано копії: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.09.2021, рішення №1 учасника ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» (ідентифікаційний код 34531727) від 18.02.2020 та затвердженого таким рішенням статуту ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал».

28. З 2015 року єдиним учасником ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» була Компанія Новаліс Груп Лімітед, яка придбала акції зазначеного акціонерного товариства на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-13/15-1 від 16.03.2015 у ОСОБА_2 , який був і директором ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон - Капітал».

29. 11 травня 2017 року ОСОБА_2 , довіреністю від 11.05.2017, посвідченою державним нотаріусом Восьмої донецької нотаріальної контори Дубінською Л.І. за реєстровим №2-115, уповноважив ОСОБА_3 діяти від його імені, як власника (100% учасника) ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал».

30. ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 11.05.2017, прийняв рішення єдиного акціонера ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон - Капітал» №22/05-2017 від 22.05.2017 про звільнення ОСОБА_2 з посади директора ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» та призначення ОСОБА_3 з 23.05.2017 директором ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон - Капітал».

31. Рішенням єдиного акціонера ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» №24/05-2017-4 від 24.05.2017, прийнятим ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_4 державним нотаріусом 11.05.2017 за реєстровим №2-115, відступлено частку, належну ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» у статутному капіталі СТОВ «Бузівське» у розмірі 97 000,00 грн, що становить 9,7% статутного капіталу Товариства, шляхом укладення договору купівлі-продажу з громадянином України - ОСОБА_5 , за ціною 50 000,00 грн та вийшло зі складу учасників СТОВ «Бузівське».

32. Рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Бузівське», оформленим протоколом №24-05/17-2 від 24.05.2017, надано згоду на відступлення частки у статутному капіталі Товариства учасником - ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон - Капітал» на користь громадянина України ОСОБА_5 у розмірі 97 000,00 грн, що становить 9,7% статутного капіталу Товариства, шляхом укладення договору купівлі - продажу; виведено ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон - Капітал» зі складу учасників товариства у зв`язку з продажом належної йому частки в статутному капіталі товариства; включено громадянина України ОСОБА_5 до складу учасників товариства, у зв`язку з набуттям права власності на частку в статутному капіталі товариства; затверджено наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства: ТОВ «Земельний центр» - 903 000,00 грн, що становить 90,3% частки у статутному капіталі та ОСОБА_5 - 97 000,00 грн, що становить 9,7% частки у статутному капіталі.

33. 24 травня 2017 року між ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон - Капітал» в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» №24/05/17-1.

34. 25 травня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства Київської обласної ради «ГОТОВО» Гнатюк М.В. за №13391050020003816 було зареєстровано нову редакцію статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бузівське», якою закріплено відповідні зміни стосовно складу або інформації про засновників.

35. Рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Бузівське», оформленим протоколом №16-01/18 від 16.01.2018, надано згоду на відступлення частки у статутному капіталі СТОВ «Бузівське» учасником СТОВ «Бузівське» ОСОБА_5 на користь громадянина України ОСОБА_1 у розмірі 97 000,00 грн, що становить 9,7% статутного капіталу Товариства, шляхом укладення договору купівлі-продажу; виведено ОСОБА_5 зі складу учасників СТОВ «Бузівське» у зв`язку з продажом належної йому частки в статутному капіталі Товариства; включено громадянина України ОСОБА_1 до складу учасників Товариства у зв`язку з набуттям права власності на частку в статутному капіталі Товариства; затверджено наступний розподіл часток у статутному капіталі Товариства: ТОВ «Земельний центр» - 903 000,00 грн, що становить 90,3% частки у статутному капіталі, ОСОБА_1 - 97 000,00 грн, що становить 9,7% частки у статутному капіталі; затверджено зміни до статуту СТОВ «Бузівське», шляхом викладення його в новій редакції згідно із запропонованим проєктом.

36. 16 січня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» №16/01/18.

37. 22 січня 2018 року державний реєстратор - приватний нотаріус Ракул О.В. за №13391050021003816 зареєстрував нову редакцію статуту СТОВ «Бузівське», якою закріплено відповідні зміни щодо складу або інформації про засновників.

38. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/23629/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19.12.2018, позов Компанії НОВАЛІС ГРУП ЛІМІТЕД задоволено. Визнано недійсною довіреність від 11.05.2017, видану ОСОБА_2 , посвідчену державним нотаріусом Восьмої Донецької державної нотаріальної контори Дубінською Л.І. за реєстровим номером 2-115; визнано недійсним рішення єдиного акціонера ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» № 22/05-2017 від 22.05.2017; визнано недійсним рішення єдиного акціонера ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» № 30/05-2017 від 30.05.2017; визнано недійсним статут ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-капітал», затверджений рішенням єдиного акціонера ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» №22/05-2017 від 22.05.2017; скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лозової Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

39. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 у справі № 910/23635/17, зокрема визнано недійсним рішення єдиного акціонера Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна група «Регіон-Капітал», №24/05-2017-4 від 24.05.2017 про відступлення частки належної ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» у статутному капіталі СТОВ «Бузівське» в розмірі 97 000,00 грн, що становить 9,7 % статутного капіталу. Постановою Верховного Суду від 24.06.2020 залишено без змін цю постанову в зазначеній частині.

40. Рішенням Господарського суду Київської області від 31.03.2021 у справі №911/803/20, зокрема, витребувано у ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» частку в розмірі 9,7% статутного капіталу СТОВ «Бузівське», яка вибула з володіння ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» не з його волі іншим шляхом.

41. Зазначене рішення у відповідній частині залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 та постановою Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №911/803/20.

42. Позивачу з витягу з ЄДР станом на 09.12.2021 стало відомо про зміну 05.07.2021 як розміру статутного капіталу СТОВ «Бузівське» - з 1 000 000,00 грн на 2 003 000,00 грн, так і складу учасників такого товариства - виключення ОСОБА_1 і реєстрацію єдиним учасником - ТОВ «Земельний Центр», що свідчить про повторний перепродаж частки позивача та зменшення її розміру у відсотковому вимірі і номінальній вартості, тобто здійснено розмивання частки, з огляду на зазначене позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Позиція Верховного Суду

43. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

44. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

45. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

46. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

47. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

48. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

49. У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

50. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

51. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

52. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

53. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

54. Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

55. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

56. Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

57. За приписами пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи, зокрема судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві.

58. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону заявник - позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

59. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 зазначила, що:

- позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;

- за змістом позовної заяви позивач, якого виключено зі складу учасників товариства, прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення попереднього складу учасників. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу;

- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

60. Судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 зазначила, що Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника. Відповідати за таким позовом мають товариство та інші учасники, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Тобто Велика Палата Верховного Суду прямо робить висновок про можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, у такому разі суд має надавати оцінку добросовісності поведінки відповідачів.

61. Корпоративна Палата вважає, що витребування (переведення прав) частки не є єдино можливим способом захисту прав позивача - колишнього учасника товариства, що був виключений, у спорі з учасниками, які вступили до товариства. Навпаки такі способи захисту застосовуються у чітко визначених законом випадках, зокрема: якщо відповідач незаконно заволодів часткою позивача (належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 ЦК України); якщо порушено переважне право учасником на придбання частки (належним способом захисту є переведення прав покупця); якщо частка була набута безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом захисту є витребування від добросовісного набувача у всіх випадках відповідно до частини другої статті 388 ЦК України); якщо частка була набута оплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом є витребування від добросовісного набувача у випадках, передбачених у частині першій статті 388 ЦК України).

Корпоративна Палата виходить з того, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Зокрема, слід враховувати, що після виключення учасника зі складу товариства можуть відбуватися зміни у складі учасників. Статутний капітал товариства підлягає зменшенню внаслідок виключення учасника, а надалі може бути збільшено за рахунок додаткових внесків третіх осіб.

Наведене дає підстави для висновку, що учасник, якого незаконно виключили зі складу товариства, немає іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, у межах якого встановлює та перевіряє обставини, пов`язані з законністю виключення учасника, та надає оцінку добросовісності поведінці відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

62. Звертаючись з відповідним позовом про визначення розміру статутного капіталу СТОВ «Бузівське» та визначення часток учасників Товариства, позивач прагне відновити становище, яке існувало до порушення його прав, відновити склад учасників товариства та розмір статутного капіталу, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки у статутному капіталі Товариства, оскільки розмір статутного капіталу було збільшено, що призвело до зменшення розміру частки позивача і до неможливості повернути відповідну частку.

63. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

64. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц).

65. Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18).

66. Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

67. Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

68. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 зазначила, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

69. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

70. Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/1090/18.

71. Пунктом 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлено, що зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

72. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

73. За загальним правилом позивач звертається за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах.

74. Предметом позову в цій справі є визначення розміру статутного капіталу СТОВ «Бузівське» та розмірів часток учасників Товариства, зобов`язання вчинити певні дії. Підставою позову позивач зазначає здійснення ряду незаконних дій, внаслідок яких частка позивача вибула з власності позивача поза його волею, в подальшому зміну як розміру статутного капіталу СТОВ «Бузівське» - з 1 000 000,00 грн на 2 003 000,00 грн, так і складу учасників такого Товариства і реєстрацію єдиним учасником ТОВ «Земельний Центр».

75. Під час вирішення справи №910/23629/17 судом встановлено, що власником 3 917 000 штук іменних простих акцій (100% частки у СТОВ «Бузівське»), емітентом яких є ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал», є та була на момент вчинення спірної довіреності компанії Новаліс Груп Лімітед (NOVALIS GROUP LIMITED), а не ОСОБА_2 .

Враховуючи, що довіреність є одностороннім правочином, а ОСОБА_2 , не будучи власником акцій ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» та не маючи статусу акціонера останнього, не мав повноважень на вчинення довіреності на представництво його інтересів, як учасника ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал», суд дійшов висновку про визнання недійсною довіреності, виданої 11.05.2017 громадянином ОСОБА_2 , посвідченої державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори Дубінською Л. І. за реєстровим №2-115, про уповноваження на вчинення певних дій ОСОБА_3 від ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал», визнання недійсними рішень єдиного акціонера ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» ОСОБА_2 №22/05-2017 від 22.05.2017 та №30/05-2017 від 30.05.2017 про звільнення/призначення директорів ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал», в т.ч. щодо призначення директором ОСОБА_3 , визнання недійсним статуту ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал», затвердженого рішенням №22/05-2017 єдиного акціонера ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» від 22.05.2017, та скасовано відповідні записи про їх державну реєстрацію.

76. Верховний Суд, залишаючи в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/23629/17, дійшов висновку, що представник ОСОБА_3 діяв при прийнятті рішень на підставі недійсної довіреності, яка не створює жодних юридичних наслідків.

77. Під час розгляду справи №910/23635/17 за позовом єдиного акціонера ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» - Компанії «Новаліс Груп Лімітед», предметом розгляду у якій були позовні вимоги щодо недійсності спірних протоколу про відчуження, договору купівлі-продажу, змін до статуту та до державного реєстру, була встановлена відсутність волі акціонера позивача на відчуження часток і вихід зі складу учасників СТОВ «Бузівське», оскільки акціонер позивача - Компанія з обмеженою відповідальністю «Новаліс Груп Лімітед» рішень про відчуження частки і вихід із СТОВ «Бузівське» не приймала, дозволу на відчуження корпоративних прав позивача у СТОВ «Бузівське» не надавала, а отже частка позивача в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» в розмірі 9,7%, що становить 97 000,00 грн, вибула з володіння позивача не з його волі, іншим шляхом та в подальшому незаконно була продана ОСОБА_5 згідно з договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» від 24.05.2017 №24/05/17-2 та з подальшим внесенням змін до статуту Товариства та до державного реєстру.

78. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 у справі №910/23635/17 визнано недійсним рішення єдиного акціонера ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» ОСОБА_2 , яким уповноважено ОСОБА_3 на спірний продаж ОСОБА_5 частки в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» в розмірі 9,7% та на участь в спірних загальних зборах СТОВ «Бузівське», що відбулись 24.05.2017, яка у цій частині залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.06.2020. В решті позовних вимог було відмовлено з огляду на те, що за захистом порушених прав та інтересів звернувся акціонер ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» - Компанія «Новаліс Груп Лімітед», а не саме ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал», корпоративні права якого були порушені.

Останнім набувачем частки в розмірі 9,7% в статутному капіталі СТОВ «Бузівське», яка вибула з володіння ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» не з його волі іншим шляхом, є ОСОБА_1 .

79. Рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2021 в частині задоволення позову про витребування у ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» частки статутного капіталу СТОВ «Бузівське» в розмірі 9,7%, яка вибула з володіння ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» не з його волі іншим шляхом, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 та постановою Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 911/803/20.

80. У справі № 911/803/20, задовольняючи позов у частині витребування від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» частки статутного капіталу СТОВ «Бузівське» в розмірі 9,7 %, яка вибула з володіння ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» не з його волі іншим шляхом, суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився і касаційний господарський суд, керувалися обставинами, встановленими у справах № 910/23629/17 та № 910/23635/17, остаточне рішення в яких ухвалено Верховним Судом.

81. Позивач брав участь у зазначених справах.

82. Судами попередніх інстанцій у справі №911/84/22 встановлено, що згідно з витягом з ЄДР № 1006261768 від 29.01.2020 щодо СТОВ «Бузівське» станом на 29.01.2020 зареєстровано, зокрема, такі відомості:

- перелік засновників (учасників) такої юридичної особи: ТОВ «Земельний Центр» (ідентифікаційний код 32554831) - розмір внеску до статутного фонду 903 000,00 грн, ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду 97 000,00 грн.

- розмір статутного капіталу - 1 000 000,00 грн.

83. Водночас, відповідно до витягу з ЄДР № 147241772525 від 09.12.2021 щодо СТОВ «Бузівське» станом на 09.12.2021 зареєстровано, зокрема, такі відомості:

- перелік засновників (учасників) такої юридичної особи: ТОВ «Земельний Центр» (ідентифікаційний код 32554831);

- розмір статутного капіталу - 2 003 000,00 грн.

84. Як встановлено судами попередніх інстанцій, не зважаючи на судові рішення у справах № 910/23629/17 та № 910/23635/17, а також наявність у суді ще не вирішеного спору у справі № 911/803/20, спірна частка в розмірі 9,7 % у статутному капіталі СТОВ «Бузівське» вкотре була відчужена, внаслідок чого єдиним учасником СТОВ «Бузівське» стало ТОВ «Земельний Центр», яке надалі шляхом додаткового внеску збільшило розмір статутного капіталу СТОВ «Бузівське» з 1 000 000,00 грн до 2 003 000,00 грн.

Внаслідок таких дій відповідачів стало неможливим поновлення корпоративних прав ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» навіть після того, як судовими рішеннями у справі № 911/803/20 на користь ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» від ОСОБА_1 було витребувано спірну частку в статутному капіталі.

85. У постанові від 02.09.2020 у справі № 904/1409/19 Верховний Суд послався на те, що аналіз ч. 5 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому за змістом згаданої норми Закону зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними.

86. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пп. «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону).

87. Оскільки частка в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» в розмірі 93 000,00 грн (9,7 % статутного капіталу) вибула з володіння ПрАТ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» без його волі іншим шляхом, змінювався склад учасників Товариства і розмір його статутного капіталу, та вносились відповідні відомості до ЄДР, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність вимоги ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» про визначення розміру статутного капіталу СТОВ «Бузівське» в розмірі 1 000 000,00 грн та визначення частки ТОВ «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» з розміром частки учасника в статутному капіталі цього Товариства - 97 000,00 грн, що становить 9,7 % статутного капіталу, а ТОВ «Земельний Центр» з розміром частки учасника в статутному капіталі СТОВ «Бузівське» - 903 000,00 грн, що становить 90,3 % статутного капіталу СТОВ «Бузівське».

88. Щодо застосування позовної давності, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з 2017 року порушення прав позивача обумовлювалось вибуттям частки в статутному капіталі із власності позивача поза його волею, тоді як у спорі за позовом у цій справі порушення полягає у вчиненні відповідачами дій, внаслідок яких позивач позбавлений можливості відновити себе у складі СТОВ «Бузівське» із належними йому 9,7 % частки в статутному капіталі, що складає 97 000,00 грн.

89. Ураховуючи предмет та підстави позову у зазначеній справі, а також суть спірних правовідносин, які безпосередньо пов`язані зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників СТОВ «Бузівське» та розміру статутного капіталу, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що позивачу до моменту вчинення такої державної реєстрації змін не могло бути відомо про порушення відповідних корпоративних прав позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що саме з 05.07.2021 позивач мав змогу довідатись про порушення свого корпоративного права, пов`язаного з відновленням його у складі учасників СТОВ «Бузівське» та, відповідно, отримав можливість захистити його шляхом подання позову про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників Товариства.

90. До моменту зміни складу учасників Товариства та збільшення його статутного капіталу, у позивача не виникало права та необхідності звертатися з позовом саме про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників.

91. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

92. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

93. Позивач звернувся з відповідним позовом до суду 30.12.2021, тобто в межах строку, передбаченого нормами ст. 257 ЦК України.

94. Скаржник у касаційній скарзі, з урахуванням поданих доповнень до касаційної скарги, в якості підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень посилається на п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

95. ТОВ «Земельний Центр» вказує на незастосування судами попередніх інстанцій висновків: Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (щодо врахування інтересів усіх учасників і самого товариства); Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.08.2022 у справі № 924/700/21 (щодо правильного способу захисту).

96. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові виходить з того, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника. Відповідати за таким позовом мають товариство та інші учасники, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Тобто Велика Палата Верховного Суду прямо робить висновок про можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства.

97. Учасник, частка якого вибула з його володіння без його волі іншим шляхом, якого виключено зі складу учасників товариства та в подальшому змінено склад учасників та розмір статутного капіталу, не має іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, у межах якого в разі задоволення позовних вимог відповідачі будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Такий судовий захист буде повним та відповідатиме принципу процесуальної економії, тобто забезпечить відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

98. Верховний Суд зазначає, що ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства.

99. З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій прийнято судові рішення з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.

100. Щодо посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.08.2022 у справі № 924/700/21 (щодо правильного способу захисту), Верховний Суд враховує, що склад учасників СТОВ «Бузівське» істотно не відрізняється від складу учасників, який прагне відновити позивач, ТОВ «Земельний Центр» не втрачає статусу учасника СТОВ «Бузівське», питання щодо наслідків зменшення статутного капіталу Товариства можуть бути вирішені між учасниками СТОВ «Бузівське», шляхом прийняття відповідних рішень на загальних зборах учасників СТОВ «Бузівське».

101. Скаржник зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

102. За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

103. За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

104. Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

105. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

106. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

107. Водночас у силу приписів ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

108. Скаржник, зазначаючи про те, що судом першої інстанції до тому 2 матеріалів справи № 911/84/22 підшито документи, які не містять реєстраційної позначки (штампу) канцелярії суду, не вказує, які обставини можуть підтверджувати ці документи і чи встановлював суд конкретні обставини справи на підставі цих доказів, та не враховує вимоги ч. 2 ст. 86 ГПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

109. Судом першої інстанції взято до уваги витяги з ЄДР № 1006261768 від 29.01.2020, № 147241772525 від 09.12.2021, який містить дані про хронологію реєстраційних дій державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СТОВ «Бузівське», які додані позивачем до позовної заяви.

110. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

111. Пунктом 8 ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема перелік засновників (учасників) (крім акціонерних товариств, громадських формувань) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; інформація для здійснення зв`язку із засновником (учасником) юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти).

112. Верховний Суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 11 Закону України відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата. Державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, органи Бюро економічної безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

113. Верховний Суд зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

114. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених ст. 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

115. ТОВ «Земельний Центр» вказує на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми ст.ст. 13, 14, 74, 75 ГПК України, неправильно застосовано норми ст. 261 ЦК України, безпідставно не застосовано ч. 5 ст. 89 ЦК України, ст.ст. 17, 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах відсутній.

116. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

117. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

118. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

119. Посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та підстав для задоволення позову.

120. Ураховуючи викладене, підстави касаційного оскарження судових рішень, а саме п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилися, та, як наслідок, виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

121. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

122. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

123. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

124. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

125. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Центр» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2022 у справі № 911/84/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

О. Р. Кібенко