Постанова

від 18.01.2024 по справі 200/5288/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року справа №200/5288/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 200/5288/23 (суддя в І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

В вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), відповідно до якої просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 66772494 від 21.02.2022 року, яка була винесена державним виконавцем Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування позовної заяви позивач, серед іншого, зазначає, що відповідач не повідомляє, або не вважає за необхідне повідомити про наявність повідомлень про необхідність заміни боржника у виконавчому провадженні № 66772494. Боржник виконавчого провадження № 66772494 (Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради) не надав до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про необхідність заміни сторони у виконавчому провадженні. Вказує, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року по справі № 200/6257/21 станом на дату звернення з цим позовом залишається невиконаним.

Згідно з повідомленням Слов`янського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. № 20976 від 04.09.2023 року виконавче провадження № 66772494 закінчено постановою від 21.02.2022 року, а станом на дату закінчення цього виконавчого провадження існувала необхідність заміні боржника виконавчого провадження. Зазначає, що для вчинення цієї процесуальної дії необхідно скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 66772494 від 21.02.2022 року, яку позивач (стягувач у виконавчому провадженні) не отримував, та про існування якої йому стало відомо з листа органу державної виконавчої служби від 04.09.2023 року за вих. № 20976.

Вважає, що скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 66772494 необхідне для заміни боржника цього виконавчого провадження правонаступником та виконання судового рішення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 200/5288/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позов.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року по справі № 200/6257/21 позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (код ЄДРПОУ 25954290, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Василівська, 11) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року по справі № 200/6257/21 внесені виправлення у резолютивну частину рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року № 200/6257/21, шляхом зазначення року грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023 року апеляційну скаргу представника позивача Одорошенко Наталії Михайлівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 р. у справі № 200/6257/21 - залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 р. у справі № 200/6257/21 - залишено без змін.

На примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №200/6257/21 виданого 18.08.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом, щодо зобов`язання Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Даний виконавчий документ був зареєстрований в системі АСВП за № 66772494.

13.09.2021 року на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону № 1404 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66772494 із зазначенням терміну виконання рішення суду протягом 10-ти робочих днів та стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24000 грн.

13.09.2021 року відповідно до частини 1 пункту 2 Наказу №2165/5 від 16.07.2019 р. Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України, керуючись ст.42 Закону№ 1404 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 300,00 грн, яку скеровано боржнику для виконання.

29.09.2021 року за вх.№ 17.19.15/19383 до відділу надійшов лист від Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради із зазначенням, що виплата недоплаченої суми по даному виконавчому документу буде проведена після надходження коштів на виконання судових рішень з Державного бюджету в порядку черговості за датою набрання рішенням законної сили.

31.01.2022 року за вх.№2499 на адресу відділу надійшла скарга ОСОБА_1 від 27.01.2022 року, щодо невиконання вищезазначеного рішення суду та з проханням вжити заходів примусового характеру, а саме у зв`язку з невиконанням без поважних причин боржником рішення суду виконати вимоги статті 63 Закону № 1404.

01.02.2022 року, у зв`язку з невиконанням рішення суду, державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. із зазначенням, у пункті 2 даної постанови про необхідність виконати рішення боржником протягом десяти робочих днів та попереджено його про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

15.02.2022 року, у зв`язку з повторним невиконанням рішення боржником та відсутністю будь-яких повідомлень про неможливість такого виконання, відповідно до статей 63, 75 Закону № 1404 державним виконавцем винесена постанова про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі на суму 10200,00 грн.

Державним виконавцем, на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, частини 3 статті 63 Закону № 1404 було прийнято рішення про надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та про закінчення виконавчого провадження, про що 21.02.2022 року винесено відповідну спірну постанову. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень (стаття Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статтями 48-62 Закону № 1404-VIII, а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 вказаного Закону.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Своєю чергою, пункт 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Спірна постанова винесена на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірної постанови державного виконавця, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною першою статті 255 КАС України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Частинами другою та четвертою статті 257 указаного Кодексу визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього ж Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи Войтенко проти України, Горнсбі проти Греції).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (Піалопулос та інші проти Греції, Юрій Миколайович Іванов проти України, Горнсбі проти Греції).

У справах Шмалько проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа Сук проти України та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень, у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу. Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі судом виконавчого листа у спірних правовідносинах, рішення суду залишається і досі невиконаним.

Своєю чергою, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

При цьому відповідач не надав доказів, а суд не встановив факту дійсної неможливості виконання судових рішень без участі відповідача.

Суд наголошує на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок місцевого суду щодо правомірності спірної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

При апеляційному розгляді враховано висновки Верховного Суду, наведені, серед інших, у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17 та від 04 березня 2020 року в справі № 750/11948/17.

Отже, за наведеного правового регулювання та обставин справи державний виконавець дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження згідно зі спірною постановою. Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо її скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Частковість задоволення апеляційної скарги полягає в тому, що позов задоволено з інших мотивів, ніж наведені в позові.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 200/5288/23 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 200/5288/23 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 66772494 від 21.02.2022 року, яка була винесена державним виконавцем Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Повне судове рішення 18 січня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г.Гаврищук І.В. Сіваченко