Постанова

від 19.12.2023 по справі 160/7252/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/7252/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Фермерського господарства Гайворонського А.І. на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі №160/7252/23 за позовом Фермерського господарства Гайворонського А.І. до Державної служби України з безпеки на транспорті, Начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дяденчука Дмитра Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

ФГ Гайворонського А.І. звернулося суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та до начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дяденчука Дмитра Вікторовича, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 357707 від 29 березня 2023 року, винесену Дмитром Дяденчуком, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Фермерського господарства Гайворонського А.І. адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт;

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 357708 від 29 березня 2023 року, винесену Дмитром Дяденчуком, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки та транспорті про стягнення з Фермерського господарства Гайворонського А.І. адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного сууд від 24 травня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі направлення на рейдову перевірку від 24.02.2023 № 014506 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки було складені акти від 01.03.2023 року № 353585, 353586 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якими зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, зокрема, у водія транспортних засобів - ОСОБА_1 відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографу до транспортного засобу за 01.03.2023 також відсутня особиста картка водія. Водій транспортного засобу був ознайомлений з вказаними актами під підпис.

Листом від 16.03.2023 року № 16821/23/24-23 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було повідомлено позивача про розгляд 29.03.2023 року справи про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт.

29.03.2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 357707 та №357708, якими накладено на позивача штрафні санкції у загальному розмірі 34 000,00 грн. (17 000,00 х 2).

Вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнятні на підставі та межах повноважень, з урахування всіх обставин справи, в тому числі з підтвердженням позивачем факту перевезення вантажу без наявності у водія картки водія і роздруківки даних тахографа.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Приписами підпункту 1 пункту 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).

Таким чином на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III), основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Нормами частини 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

В той же час, процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України..

Згідно пункту 4 Порядку №1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

При цьому нормами пункту 12 Порядку № 1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Відповідно до приписів пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно вимог пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

В той же час, нормами статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Отже. Враховуючи наведене, колегія судів зазначає, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, в тому числі, рейдових перевірок, при проведені яких перевірці підлягає наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. При цьому відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оскаржуваними постановами застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абз. 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано штраф у загальному розмірі 34 000,00 грн. (17000,00 х 2).

При цьому в актах перевірки відповідачем встановлено порушення ФГ Гайворонського А.І. вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме, вимог наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385, в частині незабезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, на момент перевірки відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографу до транспортного засобу за 01.03.2023 та відсутня особиста картка водія, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

В той же час нормою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не встановлено вичерпний перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

При цьому пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 (далі - Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що положеннями статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особистої картки водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

В той же час, позивач не заперечує, що транспортні засоби, якими керував водій та щодо якого складено відповідні акти про порушення, були обладнані електронним тахографом. А тому, водій, зобов`язаний був мати при собі роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом та особисту картку водія, проте таких документів водій позивача під час керування транспортним засобом не мав.

Доводи апелянта стосовно того, що порядок облаштування транспортного засобу тахограом передбачено законодавством лише для осіб. Які надають послуги з перевезення вантажів та пасажирів, при цьому в видах діяльності позивача відсутній такий вид економічної діяльності. Як перевезення вантажів, а тому в даному випадку мало місце перевезення вантажу для власних потреб власними засобами, колегія суддів вважає неспроможними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України Про транспортно-експедиторську діяльність, Про транзит вантажів, інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що законом чітко визначено відмінність між особою, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень. А тому, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.

Водночас суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є саме автомобільний перевізник.

При цьому факт того, що до перевірки водій не надав роздруківку даних роботи тахографа та особисту картку водія не заперечується учасниками справи.

Натомість позивач заперечує факт надання саме ним послуг з перевезень вантажів. Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних постанов, позивач виходить з того, що Фермерське господарство Гайворонського А.І. не є перевізником в розумінні Інструкції №385, оскільки, на його думку, законодавець обмежив коло застосування цієї Інструкції, визначивши спеціального суб`єкта цих правовідносин в особі перевізника (суб`єкта господарювання, який провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом), до кола яких позивач не відноситься.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є також питання правомірності застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача як особи, яку відповідач визнав перевізником, а також з`ясування того, хто є дійсним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу транспортними засобами здійснювалося згідно з товарно-транспортними накладними №4 від 01.03.2023 року та №5 від 01.03.2023 року, в яких автомобільним перевізником та вантажовідправником було зазначено Фермерське господарство Гайворинського А.І., вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН.

Отже, наведене підтверджує те, що позивач фактично надав послуги з перевезення вантажу належним йому транспортним засобом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН, а тому, позивач є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Враховуючи підтвердження факту перевезення вантажу без наявності у водія картки водія та роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, з урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Гайворонського А.І. залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі №160/7252/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко