Постанова

від 18.01.2024 по справі 468/1774/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 468/1774/23

Перша інстанція: суддя Муругов В.В.,

повний текст судового рішення

складено 05.10.2023, м. Баштанка

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Миколаївського обласного центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Баштанському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про накладення адміністративного стягнення від 29 липня 2023 року.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про залишення без задоволення позивних вимог, так як суб`єкт владних повноважень у межах спірних правовідносин не має права вчиняти дії щодо мобілізації позивача до Збройних Сил України.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається про неналежне створення органів державної влади в Україні, а також про відсутність юридичної сили у нормативно-правових актах, якими, на переконання відповідачів та суду першої інстанції регулюються спірні правовідносини.

В свою чергу, Миколаївським обласним центром комплектування та соціальної підтримки подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про залишення без задоволення позовних вимог, оскільки суб`єктом владних повноважень правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у межах спірних правовідносин.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 2023 року Баштанським РТЦК та СП притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а також накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розміром 3 400,00 грн.

З тексту постанови вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Баштанському РТЦК та СП як військовозобов`язаний, пройшов медичний огляд, за результатами якого був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час, був попереджений про відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, 11 липня 2023 року ОСОБА_1 в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовився від отримання повістки про виклик для відправки до військової частини та розписуватися в її отриманні.

За вказаним фактом складено акт та ОСОБА_1 під відеофіксацію оповіщено про обов`язковість прибуття 25 липня 2023 року для відправки до військової частини.

На вказану дату ОСОБА_1 без поважної причини не з`явився, що кваліфіковано у якості порушення вимог ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Не погоджуючись з прийнятою постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень не порушено процедури накладення спірного адміністративного стягнення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

При цьому, згідно абз. 1 ч. 8 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період,- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно ч. 2 ст. 235 КУпАП, від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Колегією суддів встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в Баштанському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення від 29 липня 2023 року накладено на позивача адміністративне стягнення за порушення вимог ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як позивач не з`явився за повісткою до Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені в повістці день та час.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, позивачем фактично не заперечується тієї обставини, що він не з`явився до Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені в повістці останнього день та час, а саме 25 липня 2023 року о 10:00 годин.

При цьому, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази, якими можливо підтвердити наявність у позивача поважних причин для неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, встановлений останнім.

Тому, з урахуванням дії в Україні особливого періоду після оголошення воєнного стану, колегія суддів вважає, що на позивача правомірно накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому, колегія суддів зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації (ст. 210-1 КУпАП).

Між тим, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про неналежне створення органів державної влади в Україні, так як такі доводи не стосуються предмету спору у даній справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Тобто, у разі наявності у позивача переконання, що нормативно-правові акти вищих органів державної влади є протиправними, позивач має право на оскарження останніх у встановленому порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що повноваження щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) Законів України належать до виключної компетенції Конституційному Суду України.

З іншого боку, враховуючи кількість доводів та пояснень, що відображені в апеляційній скарзі позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. При цьому, деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи належним чином надано правову оцінку основним доводам позивача, якими не спростовано факту вчинення спірного правопорушення, а також правильності висновків суду про залишення без задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи, достатніх для скасування його рішення, не допустив.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2023 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян