Рішення

від 18.01.2024 по справі 335/8726/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/8726/23 2/335/262/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Панчулової А.І., представника позивача: Богач А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначив про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 помер на тимчасово окупованій території, а саме у с. Басань, Пологівського району, Запорізької області, що підтверджується Лікарським свідоцтвом про смерть № 52 від 08.12.2022 року, а також Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 04.09.2023 р. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема: житловий будинок, земельні ділянки та інше майно. За свого життя, ОСОБА_4 , був складений заповіт від 13.03.2019 року, посвідчений ОСОБА_5 , секретарем виконавчого комітету Басанської сільської ради Пологівського району Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 06, в якому спадкодавець зробив розпорядження на випадок своєї смерті та заповів: належний йому на праві власності будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Відповідачу);решту майна, де б воно не було та з чого б воно не складалося своєму онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Позивачу).Позивач будучи спадкоємцем за заповітом, 05.09.2023 року звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О. з заявою про заведення спадкової справи, прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 гр. ОСОБА_4 . За наслідками такого звернення, вказаним нотаріусом було заведено спадкову справу№ 131/2023 (номер справи у спадковому реєстрі 71187257).Разом з тим, даним нотаріусом також було видано Позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.09.2023 року, відповідно до якої, відмовлено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 діда гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Проте, Позивач у встановлений законодавством строк звернутися з заявою про прийняття спадщини не встиг через об`єктивні та поважні обставини, що унеможливлювали таке звернення, внаслідок чого, Позивач з метою реалізації своїх спадкових прав, вимушений звернутися до суду з цим позовом та просити суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті свого діда. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , отже саме з вказаного часу відкрилася спадщина на його майно, а у спадкоємців виник обов`язок звернутися з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. З урахуванням даного, шестимісячний строк, регламентований ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини тривав до 07.06.2023 року. Однак, зазначаємо, що у спірний період діяла постанова КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 р. № 164.Так, відповідно до п.3 вказаної постанови КМУ передбачалося, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Таким чином, на момент настання смерті ОСОБА_4 , Позивач керувався п.3 постанови КМУ № 164 від 28.02.2022 р., яка регламентувала 10-ти місячний строк для прийняття спадщини, який за даних правовідносин мав тривати аж до 07.10.2023 року.

Разом з тим, внесення змін до п.3 постанови КМУ № 164 від 28.02.2022 р., внаслідок яких вказаний пункт з 18.06.2023 року було виключено з такої постанови, позбавило Позивача права у встановлені заздалегідь строки звернутися до нотаріуса для прийняття спадщини.

Крім того, Позивачу не було відомо також, що вказані строки для прийняття спадщини з 10 місяців скоротилися до раніше встановлених 6 місяців, що зокрема й призвело до несвоєчасного звернення Позивача за оформленням своїх спадкових прав.Також, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Басань, Пологівського району Запорізької області. Станом на теперішній час вказана територія є тимчасово окупованою російськими військами, а відтак на ній не діють органи державної влади України. Тож, з урахуванням наведеного та для підтвердження Позивачем факту смерті спадкодавця ОСОБА_4 , Позивач мав надати нотаріусу його свідоцтво про смерть або ж в реєстрі мали міститися відомості про смерть вказаної особи. Разом з тим, настання смерті спадкодавця на тимчасово окупованій території призвело до відсутності вказаних відомостей у державному реєстрі актів цивільного стану в Україні.А відтак, для належного проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_4 та отримання свідоцтва про його смерть за законодавством України у відповідному органі державної реєстрації актів цивільного стану, Позивачу необхідний був час, аби отримати відповідні документи з окупованої території та на їх підставі провести відповідні реєстраційні дії на підконтрольній території України. Такі дії Позивачу вдалося здійснити лише 04.09.2023 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , в якому зазначено дату його видачі Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 04.09.2023 року. Відповідно, Позивач на наступний день з дня проведення державної реєстрації смерті особи спадкодавця та отримання свідоцтва про його смерть, звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини після смерті свого діда. Тобто, Позивач жодним чином не зволікав та не втрачав інтерес щодо належної йому спадщини.

Крім того, Позивач у відповідності до його паспорту НОМЕР_2 та відмітки в ньому про перетин державного кордону, 17.10.2022 року виїхав через Польщу з України, а відтак був відсутній на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 07.12.2022 року в Україні. З вказаного часу, Позивач проживав у Німеччині, де має вид на проживання, що підтверджується відміткою на паспорті про це (Bng).Таким чином, Позивач лише у серпні 2023 р. зміг приїхати до України з метою оформлення належної йому спадщини після смерті свого діда. Вказані обставини, у сукупності з іншими попередньо наведеними, зумовили пропуск Позивачем строку для прийняття спадщини, з поважних причин, тобто тих, які від нього не залежали та були об`єктивними, не пов`язаними з його волевиявленням.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додатковий строк тривалістю в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 .

Ухвалою суду 02.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Встановлено строки для подання заяв по суті справи. Витребувано спадкову справу після померлого ОСОБА_4

20.11.2023 року на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи № 131/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4

22.11.2023 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій він позовні вимоги визнав і просить позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи здійснювати у його відсутність.

Ухвалою суду від 05.12.2023 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача Пологівську міську раду Пологівського района Запорізької області.

19.12.2023 року від Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області до суду надійшла заява, в якій відповідач не заперечує проти задоволення позову, просить справу розглядати у його відсутність.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.12.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та визначити позивачу додатковий строк на подання заяви на прийняття спадщини.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, проти позову не заперечуються.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна не з`явилися, повідомлена належним чином, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у її відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали нотаріальної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідност. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змістуст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77,81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується: свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , з якого слідує, що матір`ю Позивача є ОСОБА_6 ; свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 , з якого слідує, що дошлюбним прізвищем ОСОБА_6 було ОСОБА_7 ;свідоцтвом про народження № НОМЕР_5 , з якого слідує, що ОСОБА_4 був батьком ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 помер на тимчасово окупованій території, а саме у с. Басань, Пологівського району, Запорізької області, що підтверджується Лікарським свідоцтвом про смерть № 52 від 08.12.2022 року, а також Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 04.09.2023 р.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема: житловий будинок, земельні ділянки та інше майно.

За свого життя, ОСОБА_4 , був складений заповіт від 13.03.2019 року, посвідчений ОСОБА_5 , секретарем виконавчого комітету Басанскьої сільської ради Пологівського району Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 06, в якому спадкодавець зробив розпорядження на випадок своєї смерті та заповів:належний йому на праві власності будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Відповідачу); решту майна, де б воно не було та з чого б воно не складалося своєму онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Позивачу).

05.09.2023 року ОСОБА_9 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О. з заявою про заведення спадкової справи, прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 гр. ОСОБА_4 .

За наслідками такого звернення, вказаним нотаріусом було заведено спадкову справу№ 131/2023 (номер справи у спадковому реєстрі 71187257).

Проте, нотаріусом видано Позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.09.2023 року, відповідно до якої, відмовлено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 діда гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Зі спадкової справи № 131/2023 відкритої 05.09.2023 року за заявою ОСОБА_1 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 у визначений законом строк спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не зверталися, заява про прийняття спадщини надійшла від онука спадкодавця ОСОБА_1 05.09.2023 року.

З огляду на вказане, належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 є територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч.1 ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1-2 ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з ч.1 та ч.5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За положеннями ч.1-2 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як слідує з приписів ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Ідентичне положення визначено і в п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування» за яким, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідност. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (в момент активної фази повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України) і саме з вказаного часу відкрилася спадщина на його майно, а у спадкоємців виник обов`язок звернутися з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини.

З урахуванням даного, шестимісячний строк, регламентований ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини тривав до 07.06.2023 року.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону УкраїниПро правовий режим воєнного стану, статей 7 і 34 Закону УкраїниПро нотаріат, Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64Про введення воєнного стану в УкраїніКабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану». Так, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

У листі Міністерства юстиції України «Щодо деяких питань нотаріату в умовах воєнного стану» від 11.07.2022 р. № 55476/37.1/32-22, наведено роз`яснення, що «Для спадщини, 6-місячний строк для прийняття якої не сплинув до набрання чинності пунктом 3 Постанови або яка відкрилася під час дії воєнного стану, строк для прийняття (відмови від) спадщини становитиме 10 місяців».

Станом на час спливу шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 -07.06.2023 року діяли положення Постанови КМУ від 28.02.2022 року №164, тобто цей строк зупинявся на час дії воєнного стану, але не більше 4 місяців, тобто заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 міг подати до 07.10.2023 року.

Проте, 19 червня 2023 року, набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Басань, Пологівського району Запорізької області.

Станом на теперішній час вказана територія є тимчасово окупованою російськими військами, а відтак на ній не діють органи державної влади України.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

У відповідності до п.1.3. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану.

Тож, з урахуванням наведеного та для підтвердження Позивачем факту смерті спадкодавця ОСОБА_4 , Позивач мав надати нотаріусу його свідоцтво про смерть або ж в реєстрі мали міститися відомості про смерть вказаної особи.

Разом з тим, настання смерті спадкодавця на тимчасово окупованій території призвело до відсутності вказаних відомостей у державному реєстрі актів цивільного стану в Україні.А відтак, для належного проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_4 та отримання свідоцтва про його смерть за законодавством України у відповідному органі державної реєстрації актів цивільного стану, Позивачу необхідний був час, аби отримати відповідні документи з окупованої території та на їх підставі провести відповідні реєстраційні дії на підконтрольній території України.

Такі дії Позивачу вдалося здійснити лише 04.09.2023 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , в якому зазначено дату його видачі Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 04.09.2023 року.

Відповідно, Позивач на наступний день з дня проведення державної реєстрації смерті особи спадкодавця та отримання свідоцтва про його смерть, звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини після смерті свого діда.Тобто, Позивач жодним чином не зволікав та не втрачав інтерес щодо належної йому спадщини.

Крім того, Позивач у відповідності до його паспорту НОМЕР_2 та відмітки в ньому про перетин державного кордону, 17.10.2022 року виїхав через Польщу з України, а відтак був відсутній на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 07.12.2022 року в Україні. З вказаного часу, Позивач проживав у Німеччині, де має вид на проживання, що підтверджується відміткою на паспорті про це (Bng). Таким чином, Позивач лише у серпні 2023 р. зміг приїхати до України з метою оформлення належної йому спадщини після смерті свого діда.

25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.

Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для застосування, позивач, звернувшись 05.09.2023 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 пропустив шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини за заповітом і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій; смертю спадкодавця на тимчасово окупованій території України, що призвело до відсутності відомостей про смерть у державному реєстрі актів цивільного стану в Україні, що для належного проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_4 та отримання свідоцтва про його смерть за законодавством України у відповідному органі державної реєстрації актів цивільного стану вимагало від позивача часу для отримання відповідних документів з окупованої території та на їх підставі провести відповідні реєстраційні дії на підконтрольній території України; у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємця та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі ним заяви про прийняття спадщини, оскільки на момент настання смерті ОСОБА_4 , позивач керувався п.3 постанови КМУ № 164 від 28.02.2022 р., яка регламентувала 10-ти місячний строк для прийняття спадщини, який за даних правовідносин мав тривати аж до 07.10.2023 року, що зокрема призвело до несвоєчасного звернення Позивача за оформленням своїх спадкових прав.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Крім того, суд також враховує ту обставину, що пропущений ОСОБА_1 строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, більш того, останній вважав, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючисьпостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений.

Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті діда за заповітом і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є один місяць, про що просить сам позивач, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного,керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 89, 259,263-265ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті діда - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 терміном 1 (один) місяць з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18.01.2024 року. Повне судове рішення складено 22.01.2024 року.

Суддя Ю.В. Апаллонова