Рішення

від 22.01.2024 по справі 357/11080/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11080/23

Провадження № 2-др/357/13/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 січня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Козубенко Я. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

11 січня 2024 року за вх. № 2050 судом отримано від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям та зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року у справі № 357/11080/23 позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» задоволені частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Левандовий дім» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 7 638 гривень, моральну шкоду в розмірі 500 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 гривень, загалом 10 285,20 гривень ( десять тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень двадцять копійок ). Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 22 914 гривень, моральну шкоду в розмірі 500 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 гривень, загалом 25 561,20 гривень ( двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня двадцять копійок ). Зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» провести ремонт та усунути пошкодження даху ( покрівлі ) в будинку АДРЕСА_1 . В решті вимог, - відмовлено. Разом із позовною заявою представником позивачів були надані копії договорів про надання правничої допомоги, а також копії платіжних інструкцій від 10.08.2023 року про оплату вартості юридичних послуг, платниками за якими є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Таким чином в матеріалах справи містяться докази понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу. Під час судового розгляду, представником позивачів було також додатково зроблено заяву про те, що протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду будуть подані докази понесення витрат на правову допомогу, оскільки на той момент судовий розгляд справи тривав і не було можливості розрахувати точний розмір та вартість правничої допомоги, яка буде надана позивачам. Просив суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн., а на користь ОСОБА_3 8000 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду від 11.01.2024 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І.

Відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, зазначені матеріали були отриманні суддею 12.01.2024 року.

Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи в судове засідання не викликалися, оскільки у відповідності до вимог ст. 270 ЦПК України не є обов`язковим.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям та зобов`язання вчинити певні дії були задоволені частково, стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 7 638 гривень, моральну шкоду в розмірі 500 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 гривень, загалом 10 285,20 гривень ( десять тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень двадцять копійок ), стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 22 914 гривень, моральну шкоду в розмірі 500 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 гривень, загалом 25 561,20 гривень ( двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня двадцять копійок ) та зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» провести ремонт та усунути пошкодження даху ( покрівлі ) в будинку АДРЕСА_1 . В решті вимог, - відмовлено ( а. с. 218-233 ).

Зазначене судове рішення на час розгляду даної заяви про ухвалення додаткового судового рішення не набрало законної сили.

За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Так, в судовому засіданні 14.11.2023 року представник позивачів ОСОБА_1 повідомляв суд, що докази понесення позивачами витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судом судового рішення ( а. с. 189-194 ).

Тобто, з боку сторони позивача ( їх представника ) у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України було зроблено відповідну заяву.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу була отримана судом 11.01.2024 року, що підтверджується відповідним штампом суду, отримана суддею відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді 12.01.2024 року, направлено до суду засобами поштового зв`язку 29.12.2023 року, тобто з порушенням п`яти днів після ухвалення рішення суду ( 06.12.2023 року ухвалено рішення, п`ять днів для подачі відповідної заяви 11.12.2023 р., подано 29.12.2023 року ).

Отже, як зазначено вище, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року позовні вимоги позивачів були задоволені частково.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, разом із позовною заявою представником позивачів були надані копії договорів про надання правничої допомоги, а також копії платіжних інструкцій від 10.08.2023 року про оплату вартості юридичних послуг, платниками за якими є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( а. с. 101-109, 110-118, 122, 123 ).

Таким чином в матеріалах справи на час прийняття судового рішення, містилися докази понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу.

До того ж, в самій позовній заяві було зазначено, що в процесі розгляду справи позивачі планують понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. ( а. с. 7 ).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, при зверненні до суду з позовною заявою, судові витрати понесені позивачами підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договором № 2202/23 про надання правової допомоги від 22.02.2023 року, укладеного між ОСОБА_3 та АО «Максимальний захист» в особі керівника Герасько Максима Григоровича ( а. с. 101-109); Договором № 0907/23 про надання правової допомоги від 09.07.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та АО «Максимальний захист» в особі керівника Герасько Максима Григоровича ( а. с. 110-118); платіжною інструкцією № 0.0.3138928219.1 від 10.08.2023 року, де платник ОСОБА_3 , отримувач АО «Максимальний захист», сума 8000 грн. призначення платежу юридичні послуги згідно Договору про надання правової допомоги від 22.02.2023 року № 2202/23 ( а. с. 122 ); платіжною інструкцією № 0.0.3138920113.1 від 10.08.2023 року, де платник ОСОБА_2 , отримувач АО «Максимальний захист», сума 12 000 грн. призначення платежу юридичні послуги згідно Договору про надання правової допомоги від 09.07.2023 року № 0907/23 ( а. с. 123 ).

Відповідно до умов вищевказаних договорів ( ідентичні ), надання Об`єднанням послуг в межах Договору може здійснюватися на підставі додаткових угод, що укладаються Сторонами в межах даного Договору або за письмовим завданням ( дорученням, заявкою) Замовника, за результатами надання юридичних послуг Замовнику, Об`єднання складає звіт про надані послуги, який разом з розрахунком на оплату юридичних послуг направляється поштою ( або передається особисто ) Замовнику. Звір про виконанні роботи повинен містити: дату надання послуг; вказівку на працівника Об`єднання, який працював по проекту та надавав відповідні послуги; опис кожної послуги; кількість годин, витрачених на надання послуги; погодинну ставку працівника Об`єднання, який надавав послугу ( у випадку здійснення оплати на підставі погодинних ставок ); суму витрат понесених Об`єднанням у зв`язку з наданням юридичних послуг ( п.п. 7.1., 7.8., 7.8.1., 7.8.2., 7.8.3., 7.8.4., 7.8.5., 7.8.6. п. 7 Договору ).

Згідно з умовами вищевказаних договорів ( ідентичні ), оплата послуг Об`єднання здійснюється на підставі виставлених рахунків, ціна даного Договору ( розмір винагороди ) визначається гонораром, розмір якого та умови оплати обумовлені сторонами в Додатковій угоді № 2 до даного Договору, Додаткова угода № 2 до договору може бути підписана сторонами протягом 1 року з моменту укладання даного Договору або раніше, розмір гонорару зазначений в Додатковій угоді № 2 Замовник зобов`язаний сплатити безготівковим способом на розрахунковий рахунок Об`єднання зазначений в даному Договору протягом 24 годин д дня укладання Додаткової угоди № 2 та/або готівкою ( п.п. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. п. 8 Договору ).

Однак, звертаючись до суду з позовною заявою, до вищевказаних договорів про надання правової допомоги та платіжних інструкцій не було додано Додаткових угод № 2, про що було зазначено в Договорах про надання правової допомоги.

Так, в судовому засіданні 14.11.2023 року представник позивачів ОСОБА_1 повідомляв суд, що докази понесення позивачами витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судом судового рішення ( а. с. 189-194 ).

Як зазначено вище, лише 29.12.2023 року представник позивачів засобами поштового відправлення направив на адресу суд заяву про ухвалення додаткового рішення та додав Додаткові угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги від 22.02.2023 року та від 09.07.20233 року, тобто з порушенням п`ятиденного строку для подачі доказів понесення витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду ( 06.12.2023 року ухвалено рішення).

Однак, з боку представника позивачів було надано до суду клопотання про поновлення строку для подання доказів, яка обґрунтована тим, що рішення суду було ухвалене 06.12.2023 року, останнім днем на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу було 11.12.2023 року, однак, починаючи з 07.12.2023 року по 28.12.2023 року представник позивачів - адвокат Опалюк С.В. перебував у відпустці та не мав змоги завчасно подати додаткові угоди до договорів про надання правничої допомоги, які підтверджують понесення позивачами витрат на правничу допомогу.

До вказаного вище клопотання було додано Наказ № 5 від 01.12.2023 року про надання відпустки адвокату АО «Максимальний захист» Опалюку Сергію Валерійовичу, щорічну відпустку за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року тривалістю 20 календарних днів, починаючи з 07.12.2023 року по 28.12.2023 року.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення ( ч. 1 ст. 127 ЦПК України ).

Враховуючи ту обставину, що адвокат позивачів Опалюк С.В. перебував у відпустці, з 07.12.2023 року по 28.12.2023 року, про що свідчить відповідний Наказ, суд приходить до висновку, що з поважних причин останній пропустив строк для подання доказів, тому вважає, що процесуальний строк повинен бути поновлений, а докази прийняті судом.

Так, з доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення Додаткових угод № 2 до Договору про надання правової допомоги від 22.02.2023 року та 09.07.2023 року вбачається, наступне.

Додатковою угодою № 2 до Договору про надання правової допомоги від 22.02.2023 року, укладеною між ОСОБА_3 та АО «Максимальний захист», даною додатковою угодою сторони домовились визначити ціну договору наступним чином: окрема процесуальна дія, а саме: ознайомлення з матеріалами справи та підготовка позову складає 8000 грн.

Додатковою угодою № 2 до Договору про надання правової допомоги від 09.07.2023 року, укладеною між ОСОБА_2 та АО «Максимальний захист», даною додатковою угодою сторони домовились визначити ціну договору наступним чином: окрема процесуальна дія, а саме: підготовка позову про затоплення, акту про залиття, адвокатського запиту, клопотання про витребування доказу складає 12 000 грн.

Отже, позивачами доведено понесення останніми витрат на правову допомогу при розгляді вищевказаної справи.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону N 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловлену у постановах від 27.06.2021 року у справі № 922/2495/20, від 25.06.2021 року у справі № 922/902/20, від 23.06.2021 року у справі № 910/2478/20, від 18.06.2021 року у справі № 905/411/17, від 15.06.2021 року у справі № 910/3419/20, від 01.06.2021 року у справі № 922/2385/20, від 21.03.2021 року у справі № 712/1720/19, Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначені фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвокатом іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Отже, сума гонорару є фіксованою, а при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Отже, згідно з умовами наявних у справі Договорів про надання правової допомоги, ціна Договору ( розмір винагороди ) визначається гонораром, розмір якого та умови оплати обумовлені сторонами в Додатковій угоді № 2 до даного Договору ( п.п. 8.2. п. 8 Договору ).

Під-час розгляду вищевказаної заяви, з боку сторони відповідача ( його представника ) не надходило жодних клопотань, як і клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Хоча, з доданих з боку представника позивачів до заяви про ухвалення додаткового рішення додатків вбачається, що відповідачу ОСББ «Лавандовий дім» 29.12.2023 року рекомендованим листом направлялася документи, згідно Опису: заява про ухвалення додаткового рішення; клопотання про поновлення строку для подання доказів; копія наказу про надання відпустки; копії додаткових угод; копії платіжних інструкцій.

Окрім цього, звертаючись до суду з вказаною вище позовною заявою, в ній зазначалося, що в процесі розгляду справи позивачу планують понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. ( а. с. 7 ).

Ознайомившись з позовною заявою та направляючи відзив на позовну заяву позивачів, отриманий судом 26.10.2023 року ( а. с. 179-183), представник відповідача стосовно витрат на правову допомогу не висловлювався, як і не висловлювався будучи в судовому засіданні 06.12.2023 року при дослідженні матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц зазначено, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічної позиції дотримується ВС КЦС у справі № 523/3904/19 від 09.02.2022 року.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При цьому, потрібно враховувати правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Також, судом враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 12.05.2020 зі справи №904/4507/18.

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, колегія суддів зазначає, що в контексті правовідносин, які склались у даній справі, суд апеляційної інстанції при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи №910/7540/19 в суді апеляційної інстанції повинен був не обмежуватись лише посиланням на те, що вказана сума є "фіксованим гонораром", визначеним відповідачем 1 та адвокатом, а повинен був надати оцінку заявленій ПАТ "Оболонь" сумі на предмет її обгрунтованості, необхідності та неминучості, в частині такого перевищення та відповідно оцінити, чи відповідають такі витрати, критерію реальності та розумності їхнього розміру.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо ( постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №808/1849/18 ).

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат ( постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 ).

ВП ВС в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, яке відповідно до ст. 1512 Конституції України є обов`язковим, остаточним і не може бути оскаржено, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

Враховуючи вищезазначене, розмір витрат позивачів на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним.

Так, суд не може в повній мірі погодитися з тим, що за ознайомлення з матеріалами справи та підготовка позову, клієнт ОСОБА_3 , де вартість наданих послуг адвокатом складає 8000 гривень, оскільки справа не є складною та не потребувала значного часу для складання позовної заяви.

До того ж є не зрозумілим, з якими матеріалами справи адвокат ознайомлювався після чого підготував позов, про що зазначено у Додатковій угоді № 2 до Договору про надання правової допомоги від 22.02.2023 року, укладеною між ОСОБА_3 та АО «Максимальний захист».

Також, суд не може в повній мірі погодитися з тим, що підготовка позову про залиття, акту про залиття, адвокатського запиту, клопотання про витребування доказів, клієнт ОСОБА_2 , де вартість таких послуг наданих адвокатом склало 12 000 гривень, оскільки у вищевказаній справі позивачами є дві фізичні особи ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ), згідно укладеного Договору про надання правової допомоги від 22.02.2023 року, адвокатом надавалися адвокатські послуги по складанню позовної заяви ОСОБА_3 про залиття квартири, а тому надаючи адвокатські послуги іншому позивачу ОСОБА_2 , відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 09.07.2023 року ( пізніше ), не потребувало з боку адвоката значного часу та складності для підготовки позовної заяви ОСОБА_2 , тому що такі ж самі послуги з приводу тих самих обставин ( залиття квартири ) були надані раніше ОСОБА_3 та відповідно з боку адвоката вивчалися ( адвокат Герасько М.Г. ).

Крім того така послуга, як підготовка адвокатом акту про залиття не може бути врахована судом, оскільки у відповідності до вимог діючого законодавства такий Акт про затоплення складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку (ЖЕКу, ОСББ), в якому знаходиться квартира, яку було залито. Згідно Додатку № 4 та роз`яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 р. N 12/20-11-1975).

Окрім цього, в даних послугах зазначено, як підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказу, однак матеріали справи не містять жодного адвокатського запиту, як і клопотання про витребування доказу.

Суд, оцінюючи подані документи, якими позивачі ( представник ) обґрунтовують фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи, витраченим часом адвоката та наданих з боку останнього послуг.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 2 000 грн., а також зменшити розмір судових витрат позивача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 1 000 грн.

Тому, з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 з урахуванням вищенаведеного, підлягає стягненню понесення витрат на правову допомогу у розмірі 2000 гривень, на користь позивача ОСОБА_2 у розмірі 1 000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 89, 126, 127, 133, 137, 141, 247, 258, 263, 264, 270, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 ( дві тисячі ) гривень.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 ( одна тисяча ) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лавандовий дім» ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 51, ЄДРПОУ: 44168803 ).

Повний текст додаткового рішення складено 22 січня 2024 року.

Додаткове рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов