Ухвала

від 22.01.2024 по справі 145/87/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/87/23

УХВАЛА

Іменем України

22 січня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Карпінська Ю.Ф.,

розглянувши заявупро самовідвідсудді усправі запозовною заявою ОСОБА_1 доПриватного акціонерноготовариства «Гніванськийзавод спецзалізобетону»про визнаннянезаконним звільнення,поновлення нароботі,скасування наказупро звільненнята виплатувтраченого заробіткуза часвимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

19.01.2024 судді Вінницького районного суду Вінницької області Карпінській Ю.Ф. було передано справи для розгляду, що були розподілені між суддями 18.01.2024.

Під час перевірки справ, що були передані судді Карпінській Ю.Ф. 19.01.2024, було установлено, що відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024, було розподілено справу № 145/87/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та виплату втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час вивчення справи № 145/87/23 було установлено, що вказана справа перебувала в провадженні судді Вінницького районного суду Вінницької області Васильєвої Т.Ю. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та виплату втраченого заробітку за час вимушеного прогулу було залишено без розгляду. Постановою Вінницького апеляційного суду від 26.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнено; ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2023 року скасовано і справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з супровідним листом Вінницького апеляційного суду, справа № 145/87/23 28.12.2023 була повернута до Вінницького районного суду Вінницької області для продовження судового розгляду.

Однак вищезазначена справа № 145/87/23, як вхідна кореспонденція, була зареєстрована у Вінницькому районному суді Вінницької області лише 18.01.2024, тобто не в день її надходження до Вінницького районного суду Вінницької області 28.12.2023, а через 22 дні з моменту її надходження до суду.

22.01.2024 суддею Карпінською Ю.Ф. подано заяву про самовідвід у зв`язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи.

Розглянувши заяву судді Карпінської Ю.Ф. про самовідвід, вивчивши матеріали справи № 145/87/23, доходжу такого висновку.

Статтею 1 Конституції Українипередбачено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 124 Конституції Українивстановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантуєтьсязахист йогоправ,свобод таінтересів урозумні строкинезалежним,безстороннім ісправедливим судом,утвореним законом(частинаперша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Частиною першою статті 39 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у статтях36,37,38цьогоКодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно зі ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Положеннями пункту 5Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №8від 13.06.2007«Про незалежністьсудової влади» роз`яснено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до п. 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Таким чином, на основі зазначеного вище можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не зявляються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу під час об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Суб`єктивними обставинами, за наявності яких можна зробити висновок про невідповідність суду вимогам неупередженості, є, наприклад, висловлювання голови суду по суті правової проблеми у засобах масової інформації до свого головування у судовому органі, покликаному вирішити справу («Сандер проти Сполученого Королівства»); нереагування судді на расистські висловлювання присяжних («Ремлі проти Франції») тощо. Так, у рішенні у справі «Бушемі проти Італії» було визнано порушення суб`єктивного критерію неупередженості суддів, адже голова суду, в якому мала розглядатися справа, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі. З огляду на це ЄСПЛ наголосив, що судді при виконанні ними службових обов`язків мають бути стриманими, щоб гарантувати репутацію безстороннього судочинства.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

При вирішенні, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Так, відповідно до п. 1.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі Положення), затвердженого Рішенням Ради Суддів України 02.04.2015 №25 (зі змінами та доповненнями), Положення визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції (далі автоматизована система), яка забезпечує: реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, в тому числі судових справ, етапів їх руху; об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження); визначення присяжних та народних засідателів для судового розгляду з числа осіб, які внесені до відповідних списків; надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду судових справ у випадках, встановлених законом; оприлюднення передбаченої цим Положенням інформації для розміщення на вебсайтах судів вебпорталу «Судова влада України»; виготовлення та збереження оригіналів електронних документів суду; централізоване зберігання оригіналів електронних документів суду та інших процесуальних документів, в тому числі оригіналів електронних судових рішень, виготовлених судом; підготовку та автоматичне формування статистичних даних, узагальнюючих, аналітичних показників, отриманих на підставі внесеної до автоматизованої системи інформації; видачу копій судових рішень, виконавчих документів на підставі наявних у автоматизованій системі даних; автоматичне надсилання засобами електронного зв`язку оригіналів електронних документів суду (в тому числі текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень) учасникам судового процесу (провадження) за їх заявками; передачу судових справ до електронного архіву.

Згідно з п 2.1.5 Положення, персональну відповідальність за забезпечення належної організації функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду

Пунктом 2.2.1 Положення визначено, що вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження. У разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження, така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду із зазначенням причин встановлення такого терміну.

Відповідно до п. 2.3.1 Положення, розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ЦПК України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених участині другійстатті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Частиною другою статті 14 ЦПК України визначено, що позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Пунктом 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передбачено, що судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Відповідно до п. 2.3.3 Положення, не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли: за два місяці до закінчення повноважень судді; за чотирнадцять днів, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки (якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів); за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів; у період відпустки судді; за один робочий день до відрядження (за три робочі дні - якщо тривалість відрядження становить більше семи календарних днів) та в дні перебування судді у відрядженні; під час тимчасової непрацездатності судді; за один робочий день до направлення судді на навчання, підвищення кваліфікації, для участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у дні перебування судді на навчанні, підвищенні кваліфікації, участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у разі призначення судді членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з моменту прийняття рішення про призначення; в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Згідно з п. 2.3.51 Положення, судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу у разі, якщо суддя, в провадженні якого перебувала судова справа, зазначена в підпункті 2.3.43 пункту 2.3 цього Положення, на момент повернення її із суду апеляційної чи касаційної інстанцій не працює в цьому суді або таку судову справу неможливо передати судді з підстав, зазначених у пункті 2.3.3 цього Положення.

Таким чином, справа № 145/87/23 після повернення з Вінницького апеляційного суду підлягала обов`язковій реєстрації у день її надходження 28 грудня 2023 року та в цей же день мала бути передана раніше визначеному у судовій справі головуючому судді, а саме: судді Васильєвій Т.Ю., яка, згідно з табелем обліку робочого часу, перебувала на робочому місці та щодо неї розподілялися справи 28.12.2023, 29.12.2023, 01.01.2024, 02.01.2024, 09.01.2024, 10.01.204, 11.01.2024, 12.01.2024, 15.01.2024, 16.01.2024, 17.01.2024.

Однак лише 18.01.2024 справа № 145/87/23 була зареєстрована у Вінницькому районному суді Вінницької області та передана на повторний автоматизований розподіл.

Тобто відбулося порушення чинного законодавства.

З огляду на вищезазначені обставини, з метою виключення сумніву щодо об`єктивного розгляду цивільної справи № 145/87/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та виплату втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, для забезпечення умов, за яких у будь-кого не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, вважаю за необхідне задовольнити заяву про самовідвід, оскільки було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

При цьому, у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід права учасників не порушуються.

За таких обставин суд вважає за необхідне передати матеріали цивільної справи № 145/87/23 до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для вирішення питання щодо визначення судді для розгляду даної справи, відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1,124 Конституції України, ст.ст. 1,2,7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.14, 33, 36, 39, 40, 41, 259, 260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Вінницького районного суду Вінницької області Карпінської Юлії Федорівни про самовідвід задовольнити.

Відвести головуючого суддю Карпінську Юлію Федорівну від розгляду цивільної справи № 145/87/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та виплату втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Матеріали цивільної справи № 145/87/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та виплату втраченого заробітку за час вимушеного прогулу передати до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення судді Вінницького районного суду Вінницької області у порядку, встановленомустаттею 33ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА