Рішення

від 15.01.2024 по справі 448/816/23

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/816/23

Провадження № 2/448/59/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повне)

15.01.2024 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Юрія БІЛОУСА,

за участю секретаря судового засідання Ірини РОМАНЧЕНКО,

сторони:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Мостиської міської ради Львівської області та Міське комунальне підприємство «Житловик»,

про: визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

учасники справи:

позивач ОСОБА_5 , не з`явився,

його представник-адвокат Михайло ГРИНЬО, (договір про надання правової допомоги від 15.05.2023 року),

відповідачі: ОСОБА_6 , не з`явились,

відповідач ОСОБА_7 , його законний представник ОСОБА_8 ,

треті особи представники Служби у справах дітей Мостиської міської ради Львівської області та Міського комунального підприємства «Житловик», не з`явились (клопотання),

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад обставин справи:

Представник позивача ОСОБА_9 -адвокат Гриньо М. звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що гр. ОСОБА_9 є наймачем жилого приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується договором найму житлового приміщення. У вищевказаному житловому приміщенні, окрім позивача, зареєстровані також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана обставина підтверджується довідкою Центру надання адміністративних послуг Мостиської міської ради Львівської області.

Вказує, що у зазначеному вище житловому приміщенні також була зареєстрована ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дружина позивача, котра ІНФОРМАЦІЯ_5 померла. Відповідач - ОСОБА_11 є дочкою померлої дружини позивача, відповідач - ОСОБА_12 , є внучкою такої, а відповідач - ОСОБА_4 , правнуком ОСОБА_13 ..

Стверджує, що відповідачі протягом останніх п`яти років за даною адресою не проживають. Дана обставина стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї мешканця АДРЕСА_1 позивача ОСОБА_14 ..

Таким чином, відповідачі по справі не проживають у житловому приміщенні, що за адресою: АДРЕСА_1 без поважних причин понад встановлені законом строки, не приймають жодної участі в утриманні, ремонті і обслуговуванні житла, оплаті за житлово-комунальні послуги та інших витратах. Жодних особистих речей чи іншого майна відповідачів в квартирі не має. Відповідачі самостійно залишили жиле приміщення, перешкод в користуванні таким ніхто не чинив, вони добровільно обрали собі інше місце проживання та на протязі останніх декількох років не цікавилися жилим приміщенням у якому зареєстровані.

Покликається на те, що реєстрація відповідачів у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , порушує права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 , як наймача житла, створює йому незручності і перешкоди здійсненні права користування житлом, він не може оформити субсидію на оплату за житлово-комунальні послуги, тощо.

З огляду на вищенаведене, просив суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІІ. Позиція учасників справи:

Позивач ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься повноваження представника, згідно яких його інтереси представлятиме адвокат Гриньо М.

Представник позивача ОСОБА_9 -адвокат Гриньо М. в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав, просив суд такі задоволити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_15 і ОСОБА_12 про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися без поважних причин, клопотань про відкладення або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило. Відзиву від вказаних осіб на адресу суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_16 , в судовому засіданні проти позову в частині втрати права користування жилим приміщенням ОСОБА_4 заперечили.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Мостиської міської ради Львівської області Чура Р., в судове засідання не з`явилася, однак подала на адресу суду висновок, в якому зазначила про недоцільність визнання неповнолітнього ОСОБА_4 , таким, що втратив право користування квартирою, що за адресою: АДРЕСА_1 . Просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник третьої особи МКП «Житловик», в судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій зазначив, що не заперечує щодо заявлених вимог сторони позивача. Просив розгляд справи проводити у його відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану цивільну справу передано судді Білоусу Ю.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 02.06.2023 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.12.2023року залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору МКП «Житловик».

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності із статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Громадянин ОСОБА_9 (позивач) на підставі Договору найму житлового приміщення №7 від 21.04.2010 року, укладеного між ним та МКП «Житловик» є основним квартиронаймачем квартири безстроково, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 67,8 кв.м.

Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг Мостиської міської ради за №564 від 21.03.2023 року, у вказаній вище квартирі зареєстровані наступні особи: позивач ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його покійна дружина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка померлої ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внучка померлої ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правнук померлої

ОСОБА_17 метою встановлення факту відсутності відповідачів за місцем реєстрації протягом тривалого часу, позивач ОСОБА_9 звертався до Мостиської міської ради Львівської області.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.05.2023 року, позивач ОСОБА_9 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де також зареєстровані відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак такі більше п`яти років у вказаній квартирі не проживають.

Відповідно до довідки Мостиської міської ради Львівської області про реєстрацію місця проживання, відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас відповідачі знятими з реєстрації за вказаною вище адресою, не значаться, що також стверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру.

Звертаючись до суду з позовом, як на підставу позовних вимог позивач посилався на те, що він, як наймач, отримав безстроково у користування квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі проживав із дружиною ОСОБА_10 , яка у 2021 році померла. Окрім них у вказаній квартирі проживали і були зареєстровані відповідачі, котрі були пов`язані родинними відносинами виключно із померлою дружиною позивача. Відповідачі понад п`ять років не проживають у такій. Позивач наголошує на тому, що він сам проживає у спірному житлі, несе тягар його повного утримання, сплачує комунальні послуги, які розраховані з кількості зареєстрованих в житловому приміщенні осіб, а відповідачі не проживають у спірному житлі більше встановленого законом строку, тобто шести місяців, без поважних причин, витрати на утримання житла не несуть, а тому є підстави вважати їх (відповідачів) такими, що втратили право користування житлом.

Відповідно до ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла, охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Водночас, статтею 41 Конституції України визначено, що закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.16, 386, 391 ЦК України.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частин 4-5 статті 9 ЖК, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до статті 61 ЖК, порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного житлового фонду регулюється нормами ЖК та положеннями укладеного договору найму.

За змістом статті 64 ЖК, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, але членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, які входили до складу сім`ї наймача, перестали бути членами його сім`ї, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

За змістом статті 65 ЖК, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно статті 815 ЦК України, наймач зобов`язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми особами. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім`ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено ст.71 ЖК, а їхні права та обов`язки - ст.78 ЖК, які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

Відповідно до статті 71 ЖК, при тимчасовій відсутності наймача або членів сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно статті 72 ЖК, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, основний квартиронаймач має право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст.2 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи надані стороною позивача докази, суд приходить до переконання, що відповідачі ОСОБА_15 і ОСОБА_12 втратили право користування квартирою за вищевказаною адресою, оскільки позивач є наймачем квартири, відповідачі ( ОСОБА_15 і ОСОБА_12 ), не проживають в ній без поважних причин понад встановлений строк, факт не проживання вказаних відповідачів у квартирі підтверджується наданими позивачем доказами.

У сукупності вбачається, що відповідачі ОСОБА_15 і ОСОБА_12 без поважних причин більше п`яти років не користуються квартирою та відсутні там, ніякої участі в утриманні житла не приймають, особистих речей та речей повсякденного використання, які б належали відповідачам, у квартирі не має, що в свою чергу, свідчить про втрату ними інтересу щодо права на користування цим житлом.

Оскільки квартира перебуває у комунальній власності та позивач ОСОБА_9 , є основним наймачем житлового приміщення, відповідачі ОСОБА_15 , і ОСОБА_12 , проживали у квартирі як члени сім`ї, між вказаними особами виникли відносини щодо користування спірним житлом, що регулюється саме нормами ст.62 ЖК, враховуючи вищезазначені норми права та обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав про визнання відповідачів ОСОБА_15 , і ОСОБА_12 , такими, що втратили право користування спірним житлом, на підтвердження ст.71 ЖК.

Щодо позовних вимог щодо втрати права користування жилим приміщенням відповідачем ОСОБА_4 , то з даного приводу суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області від 03.11.2023 року за №14 затверджено Висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, згідно якого орган опіки та піклування Мостиської міської ради вважає, що визнання неповнолітнього ОСОБА_4 , таким, що втратив право на користування житлом є недоцільним, оскільки це призведе до звуження обсягу його існуючих житлових прав та порушення охоронюваних законом інтересів.

Слід також зазначити і те, що на момент реєстрації у спірному житлі, відповідач ОСОБА_4 був малолітнім, отже, не міг самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його такими, що втратив право користування зазначеним житлом.

Не сплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами, також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки заявник (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) неповнолітньої дитини.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції). Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки неповнолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19).

Тому, враховуючи вищевказаний висновок та вимоги ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», з метою захисту права неповнолітнього ОСОБА_4 , на житло, позовні вимоги щодо визнання його втратившим право на користування житлом задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів та підстав.

На думку суду, у рішенні з`ясовані та повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

V. Судові витрати:

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на правничу допомогу.

Виходячи з вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки питання розподілу судових витрат позивачем не порушувалось, тому такі не підлягають стягненню зі сторони відповідача.

Керуючись ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Мостиської міської ради Львівської області, Міське комунальне підприємство «Житловик», про: визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти заявлених вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати залишити за таким.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Повний текст судового рішення складено 22 січня 2024 року

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

- Служба у справах дітей Мостиської міської ради Львівської області, юридична адреса: 81300, м.Мостиська, вул. Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області;

- Міське комунальне підприємство «Житловик», юридична адреса: 81300, м.Мостиська, вул. Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області.

Суддя Юрій БІЛОУС