Постанова

від 27.05.2024 по справі 448/816/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 448/816/23 Головуючий у 1 інстанції: Юрій БІЛОУС

Провадження № 22-ц/811/461/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Секретар Cалата Я.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без участі учасників справи в м. Львові цивільну справу №448/816/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гриньо Михайла Івановича на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Гриньо Михайло Іванович звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що гр. ОСОБА_5 є наймачем жилого приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 . У житловому приміщенні, окрім позивача, зареєстровані також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана обставина підтверджується довідкою Центру надання адміністративних послуг Мостиської міської ради Львівської області. Вказує, що у зазначеному вище житловому приміщенні також була зареєстрована ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дружина позивача, котра ІНФОРМАЦІЯ_5 померла. Відповідач - ОСОБА_7 є дочкою померлої дружини позивача, відповідач - ОСОБА_8 , є внучкою такої, а відповідач - ОСОБА_4 , правнуком ОСОБА_9 .. Зазначає, що відповідачі протягом останніх п`яти років за даною адресою не проживають, що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї мешканця АДРЕСА_1 - позивача ОСОБА_10 .. Таким чином, відповідачі по справі не проживають у житловому приміщенні, що за адресою: АДРЕСА_1 без поважних причин понад встановлені законом строки, не приймають жодної участі в утриманні, ремонті і обслуговуванні житла, оплаті за житлово-комунальні послуги та інших витратах. Жодних особистих речей чи іншого майна відповідачів в квартирі не має. Відповідачі самостійно залишили жиле приміщення, перешкод в користуванні таким ніхто не чинив, вони добровільно обрали собі інше місце проживання та на протязі останніх декількох років не цікавилися жилим приміщенням у якому зареєстровані. Покликається на те, що реєстрація відповідачів у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , порушує права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 , як наймача житла, створює йому незручності і перешкоди здійсненні права користування житлом, він не може оформити субсидію на оплату за житлово-комунальні послуги, тощо.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти заявлених вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати залишено за позивачем.

Рішення оскаржив представник позивача-адвокат Гриньо М.І. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення в частині відмови у задоволенні позову, вважає незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Стверджує, що позивачем повністю було доведено факт не проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у житловому приміщенні більше п`яти років без поважних причин, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов. Цей акт жодними доказами не спростований відповідачами. Крім цього, неповнолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав, що з 2017 року не проживає у спірній квартирі, а проживає з батьком та бабцею у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Дану інформацію підтвердила в судовому засіданні його законний представник бабця ОСОБА_12 . Поважних причин за яких відповідач ОСОБА_4 не проживає в квартирі, ні він , ні його законний представник ОСОБА_13 не навели. Посилання суду на висновок органу опіки і піклування Мостиської міської ради є необгрунтованим , оскільки із змісту висновку встановлено, що проживання неповнолітнього у квартирі є неможливим. Також цим висновком встановлено, що неповнолітній проживає з бабусею за місцем реєстрації батька де має задовільні умови проживання. У висновку не наведено жодних обгрунтувань недоцільності визнання його втратившим право користування житловим приміщенням. Крім цього позивач є наймачем квартири, а неповнолітній не є членом його сім`ї , тобто є чужою людиною і ніколи не проживав з позивачем у даній квартирі. Звертає увагу, що відповідач ОСОБА_4 -В. маючи 17 років визначив своє місце проживання з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає з 2017 року , а отже він втратив право на користування житловим приміщенням -квартирою , що у АДРЕСА_1 , оскілки не проживає у ній без поважюдних причин. Таким чином, суд не врахував вимоги ст.29 ЦК України. Просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові та ухвалити в цій нове рішення, яким визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування кваритирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Від представника позивача-адвоката Гриньо Михайла Івановича надійшла заява про закриття апеляційного провадження у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується свідоцтвом про смерть виданим Мостиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області За спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для закриття апеляційного провадження немає та рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає апеляційному перегляду на предмет його законності, враховуючи таке.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Спір у даній справі не допускає правонаступництва, оскільки не пов`язаний з матеріальним правовідношенням, тому апеляційний суд відповідно до ч.3 ст.377 ЦПК України переглядає рішення в оскаржуваній частині.

Позивач оскаржив рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання втратившим право на користування квартирою неповнолітнім відповідачем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,тому апеляційний суд переглядає рішення лише в цій частині.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем квартири безиерміново , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 67,8 кв.м. на підставі Договору найму житлового приміщення №7 від 21.04.2010 року, укладеного між ним та МКП «Житловик» ( а.с.8)

У квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є дочкою померлої дружини позивача ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внучка померлої та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правнук померлої, що стверджується довідкою Мостиської ради від 21.03.2023 року № 564 (а.с.9).

Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.05.2023 року, позивач ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де також зареєстровані відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак такі більше п`яти років у вказаній квартирі не проживають (а.с.10).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання втратившим право на користування квартирою відповідачем ОСОБА_4 , суд виходив з того, що сам по собі факт не проживання неповнолітнього у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його такими, що втратив право користування зазначеним житлом. Також не може бути підставою для визнання неповнолітньої особи такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням не сплата коштів за користування житлово-комунальними послугами, , оскільки заявник (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) неповнолітньої дитини.

Також судом враховано правові і висновки з приводу застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини висловлені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19).

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, позивач позовні вимоги обґрунтовував тим, що неповнолітній ОСОБА_4 без поважних причин не проживає у спірній квартирі.

В судовому засіданні було з`ясовано, що такий проживає за місцем реєстрації свого батька, однак заперечує щодо задоволення позову .

Рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області від 03.11.2023 року за №14 затверджено Висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, згідно з яким орган опіки та піклування Мостиської міської ради вважає, що визнання неповнолітнього ОСОБА_4 , таким, що втратив право на користування житлом є недоцільним, оскільки це призведе до звуження обсягу його існуючих житлових прав та порушення охоронюваних законом інтересів.

За положеннями ч.1 ст. 71, ст.72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад установлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно з чч.1, 2 та 3,6 ст.29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлено в законі. Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За змістом ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

У принципі 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією №1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.59, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання й розвиток; із цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий та післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що на момент реєстрації у спірному житлі, відповідач ОСОБА_4 був малолітнім, отже, не міг самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі до його повноліття, не може бути безумовною підставою для визнання його такими, що втратив право користування зазначеним житлом.

З врахуванням того, що квартира є комунальною та орган опіки та піклування надав висновок щодо недоцільності визнання неповнолітнього ОСОБА_4 , таким, що втратив право на користування житлом, оскільки це призведе до звуження обсягу його існуючих житлових прав та порушення охоронюваних законом інтересів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, тому підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.6 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1;375;377 ч.3; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гриньо Михайла Івановича залишити без задоволення.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 05 червня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк