Ухвала

від 22.01.2024 по справі 522/626/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/626/24-Е

Провадження № 2/522/2225/24

УХВАЛА

22 січня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: Офісу Генерального прокурора, Адміністрації Державної прикордонної служби, Південного регіонального управління державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: Офісу Генерального прокурора, Адміністрації Державної прикордонної служби, Південного регіонального управління державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), про відшкодування моральної шкоди.

Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Під час вивчення матеріалів указаної позовної заяви судом встановлено її невідповідність вимогам цивільного процесуального законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовнійзаяві позивачпросить звільнитиїї відсплати судовогозбору заподання позовноїзаяви абовідстрочити йогосплату,оскільки внаслідок тривалої злочинної діяльності відповідача та створення ним злочинної організації вона жебракує та не має змоги сплатити судовий збір.

Крім того, 17.01.2024 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала додаткові пояснення, в яких просить не проявляти зайвого формалізму при розгляді цієї справи, адже ця заява служить меті боротьби з організованою злочинністю та корупцією та звільнити її від сплати судового збору.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 щодо звільнення від сплати судового збору суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Указаною нормою визначено умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб`єктів, до яких такі умови застосовуються.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто, законом передбачено перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, вправі звільнити позивача (фізичну особу) від сплати судового збору, розстрочити або відстрочити його сплату.

Отже, єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору, розстрочення або відстрочення його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Вищезазначена норма закріплює дискреційне право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуальної рівноправності сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Kniat v. Poland ; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Jedamskiand Jedamska v. Poland).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, позивач не посилалася та не надала жодного доказу на підтвердження майнового стану, що перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Саме лише посилання заявника на неможливість сплати судового збору без надання доказів на підтвердження майнового стану не може вважатися достатньою підставою для звільнення її від сплати судового збору.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Враховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а вимога сплати судового збору, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, не може вважатися перешкодою у доступі до правосуддя, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено у розмірі 3028,00 гривень.

Як слідує з позовної заяви ОСОБА_1 , вона містить вимогу про стягнення з відповідача на її користь 150 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц).

Таким чином, позивачу за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди слід сплатити судовий збір у розмірі 1 500 грн.

Крім того, відповідно до пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте, усупереч вищевказаної процесуальної норми, позивачем у позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: для подання позовної заяви, яка б відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України; для сплати судового збору у визначеному законом розмірі й надання суду доказів щодо сплати судового збору.

Реквізити суду на оплату судового збору:

Отримувач коштів ГУК в Од. обл./Приморський р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA268999980313111206000015758 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись ст. ст. 175,177,185,260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: Офісу Генерального прокурора, Адміністрації Державної прикордонної служби, Південного регіонального управління державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), про відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.

У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА