Постанова

від 11.01.2024 по справі 914/2348/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Справа №914/2348/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 20.11.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 (повний текст рішення складено 06.11.2023, суддя Король М.Р.)

у справі № 914/2348/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортлюкс»

до відповідача 2 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

від позивача не з`явились,

від відповідача 1 не з`явились,

від відповідача 2 ОСОБА_2 .

01.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Сортлюкс» та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

В ході підготовчого провадження, позивачкою було подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до змісту якого остання просила:

1. Визнати трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сортлюкс» та ОСОБА_1 припиненими на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 10.07.2020 року;

2. Внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни інформації про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортлюкс», а саме в графі «дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» зазначити, що трудові відносини вважаються припиненими з 10.07.2020 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 стверджує, що повідомила учасників відповідача-1 про бажання звільнитися з посади директора ТОВ «Сортлюкс» в порядку, визначеному ст.38 Кодексу законів про працю України, шляхом направлення заяви від 26.06.2020, проте, станом на день подання позовної заяви, жодної відповіді від учасників ТОВ «Сортлюкс» отримано не було.

Оскільки питання про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з посади директора ТОВ «Сортлюкс» не вирішено це стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Господарський суд Львівської області у рішенні від 25.10.2023 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Сортолюкс» про визнання трудових відносин припиненими відмовив, позаяк встановив, що ОСОБА_1 не додержано порядку, передбаченого ст.32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 6.5 статуту ТОВ «Сортлюкс» щодо належного повідомлення учасників останнього про проведення загальних зборів учасників товариства для розгляду питання порядку денного про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Сортлюкс» та призначення нового директора.

В задоволенні позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради судом також відмовлено з огляду на те, що вчинення реєстраційних дій державним реєстратором регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», який не передбачає можливості зобов`язання (судом) реєстратора до вчинення дій, які необхідно вчиняти виключно відповідно до вимог Закону; підстави внесення відомостей до ЄДР ЮО, ФОП та ГФ передбачено нормами статей 9, 17 Закону; рішення суду про припинення трудових відносин, у відповідності до ч.1 ст.25 вказаного Закону, є належною підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги та не надав оцінку долученим до позовної заяви протоколам за №1-2606/20 від 26 червня 2020 року та за № 1-1007/20 від 10 липня 2020 року, що підтверджують фактичне направлення повідомлень про скликання загальних зборів учасникам товариства.

Поряд з цим, апелянтка звертає увагу суду на те, що після подання позовної заяви до суду першої інстанції, остання звернулася до учасників товариства з проханням надати письмове підтвердження того, що ними було отримано згадані вище повідомлення про скликання загальних зборів, однак, станом на день винесення рішення такі підтвердження не були нею отримані. Водночас позивачка зазначила, що означені докази будуть подані нею суду апеляційної інстанції, після їх отримання.

Скориставшись своїм право, передбаченим ст. 263 ГПК України, відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив наступне:

-позивач порушено передбачений ст.32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» порядок належного повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів учасників такого для розгляду питання порядку денного про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Сортлюкс» та призначення нового директора. Водночас, відповідач-2, з покликанням на норму ст. 39 вказаного Закону та правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/27466/20 зазначає, що у разі звільнення директора, який є одноосібним виконавчим органом, товариство залишається без органу управління, на який законом покладено керівництво поточною діяльністю товариства, вчинення дій від його імені без довіреності, тощо, а звільнення директора без призначення іншої особи на цю посаду може призвести до блокування діяльності товариства;

-щодо статусу управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради як відповідача у даній справі, останній заявляє, що орган реєстрації не встановлює права і обов`язки для суб`єктів господарювання і не проводить реєстраційні дії від власного імені. Права і обов`язки сторони набувають на підставі рішення засновника (засновників), а реєстраційні дії проводяться державним реєстратором тільки на підставі визначеного законодавством переліку документів.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги у даній справі відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

28 грудня 2023 на адресу суду апеляційної інстанції від позивачки надійшло клопотання про долучення доказів. У вказаному клопотанні ОСОБА_1 просила суд долучити до матеріалів справи копію нотаріально засвідченого листа ОСОБА_3 із перекладом, в якому він підтвердив отримання повідомлення про скликання загальних зборів ТОВ «Сортолюкс».

Розглянувши клопотання про долучення доказів, судова колегія ухвалила долучити таке до матеріалів справи, однак оцінка поданим в суді апеляційної інстанції доказам не надається, з огляду на положення ст. 269 ГПК України, оскільки такі не досліджувалися судом першої інстанції. ОСОБА_1 в тексті апеляційної скарги зазначила про звернення після подання позовної заяви до учасників товариства з проханням надання письмового підтвердження отримання повідомлень про скликання загальних зборів, однак жодної відповіді станом на день прийняття оскаржуваного рішення нею отримано не було. Варто зауважити, що позовна заява ОСОБА_1 від 25.07.2023 надійшла на адресу суду 01.08.2023, відповідь ОСОБА_3 датована 20.12.2023, тоді як позивачка жодними доказами не підтверджує, коли саме мало місце її звернення до учасників товариства з відповідними листами.

В дане судове засідання прибула представниця відповідача-2, яка висловила свої заперечення на апеляційну скаргу. Позивачка та відповідач-1 участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія встановила наступне:

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сортлюкс» зареєстровано 10.11.2017р., керівником є ОСОБА_1 , учасники ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Установчими зборами засновників ТОВ «Сортклюкс» від 09.11.2017, які оформлені відповідним протоколом, директором ТОВ «Сортлюкс» було призначено ОСОБА_1 , що також підтверджується і наказом за №11/11/17 від 11.11.2017 року.

Цього ж дня, 09.11.2017р. рішенням загальних зборів учасників товариства було затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортлюкс» (далі статут), відповідно до п.6.24 якого, виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є дирекція. Дирекцію, у відповідності до п. 6.25 статуту, очолює директор.

За змістом пп. 6.15.3 п. 6.15 статуту, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить створення та відкликання виконавчого органу товариства.

Пункти 6.3 та 6.4 статуту передбачають, що загальні збори учасників товариства скликаються не рідше 2 (двох) разів на рік дирекцією або на вимогу учасників, які володіють у сукупності більше, як 20% (двадцятьма відсотками) голосів.

Про проведення загальних зборів учасників товариства, учасникам надсилається повідомлення про дату місце проведення зборів та порядок проведення зборів рекомендованим листом з повідомленням про вручення або учасники повідомляються шляхом персонального вручення із зазначенням дати одержання та особистого підпису учасника або на персональну електронну пошту учасника товариства, надану учасником. (п.6.5 статуту).

Як зазначає ОСОБА_1 , 26.06.2020 року вона подала до ТОВ «Сортлюкс» на ім`я учасників ТОВ «Сортлюкс» заяву про звільнення з посади директора ТОВ «Сортлюкс» за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Того ж дня, 26.06.2020 року, директором ТОВ «Сортлюкс» - ОСОБА_1 було складено повідомлення (для кожного із учасників) за вихідними номерами №1-26/06/20, №2-26/06/20, №З- 26/06/20 про скликання (проведення) позачергових зборів учасників товариства з ініціативи виконавчого органу товариства, на розгляд яких винесено наступні питання:

1. Про обрання головуючого загальних зборів ТОВ «Сортлюкс».

2. Про обрання секретаря загальних зборів ТОВ «Сортлюкс».

3. Про звільнення директора ТОВ «Сортлюкс».

4. Про обрання нового директора ТОВ «Сортлюкс».

5. Про обрання особи, уповноваженої на здійснення реєстраційних дій від імені ТОВ «Сортлюкс».

Дату, час та місце проведення позачергових загальних зборів учасників товариства призначено на 13 год. 00 хв. 28.07.2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені повідомлення, як стверджує позивачка, того ж дня, були надіслані на адреси учасників ТОВ «Сортлюкс»: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

За твердженням ОСОБА_1 , 10.07.2020 року вона повторно надіслала учасникам товариства повідомлення про скликання позачергових зборів товариства, у зв`язку із неотриманням жодної відповіді на попередні повідомлення. Однак, станом на день подання позовної заяви, як вказує позивачка, жодної відповіді від учасників ТОВ «Сортлюкс» отримано не було.

28.07.2020 року виконавчим органом ТОВ «Сортлюкс» в особі директора та в присутності свідків складений акт за №28/07/20 про неявку учасників ТОВ «Сортлюкс» на загальні збори учасників товариства, що скликалися з ініціативи виконавчого органу товариства від 28.07.2020 року, у зв`язку з чим збори не відбулися.

Враховуючи, що загальні збори учасників товариства не відбулися, питання про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з посади директора ТОВ «Сортолюкс» не вирішено, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог),в якому вона просить суд:

1.Визнати трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сортлюкс» та ОСОБА_1 припиненими на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 10.07.2020 року;

2.Внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни інформації про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортлюкс», а саме в графі «дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» зазначити, що трудові відносини вважаються припиненими з 10.07.2020 року.

Право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод регламентовано ст. 55 Конституції України. Аналогічну норму містить і с. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, у відповідності до ст. 4 ГПК України, гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019р. у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019р. у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023р. у справі №127/27466/20 дійшла висновку, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Вказаними висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019р. у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021р. у справі №761/40378/18 та від 19.01.2022р. у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах №761/40378/18, №758/1861/18 та №911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, з врахуванням вказаних правових висновків Верховного Суду, з огляду на предмет спору в даній справі, для даного спору необхідним є встановлення дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

За змістом ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Частина перша статті 98 ЦК України передбачає право загальних зборів учасників товариства приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Як вбачається з п.6.24 статуту ТОВ «Сортлюкс», виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є дирекція. Дирекцію, у відповідності до п. 6.25 статуту, очолює директор

Водночас, у пп. 6.15.3 п. 6.15 статуту ТзОВ «Сортлюкс» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить створення та відкликання виконавчого органу товариства.

Пункти п.6.3 та п.6.4 статуту передбачено, що загальні збори учасників товариства скликаються не рідше 2 (двох) разів на рік та скликаються дирекцією або на вимогу учасників, які володіють у сукупності більше, як 20% (двадцятьма відсотками) голосів.

За змістом ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Відповідно до ч.2-6 ст.32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Пункт 6.5 статуту визначає порядок повідомлення сторін про проведення загальних зборів, зокрема, встановлено, що про проведення загальних зборів учасників товариства, учасникам надсилається повідомлення про дату місце проведення зборів та порядок проведення зборів рекомендованим листом з повідомленням про вручення або учасники повідомляються шляхом персонального вручення із зазначенням дати одержання та особистого підпису учасника або на персональну електронну пошту учасника товариства, надану учасником..

Отже, вказане свідчить, що директору для припинення його повноважень, як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою, необхідно скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Водночас, директор зобов`язаний дотриматись вимог статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання електронною поштою або поштовим відправленням повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивачкою долучено повідомлення, адресовані учасникам відповідача - ТОВ «Сортлюкс» про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Сортлюкс» від 26.06.2020р., складені директором ОСОБА_1 з визначенням дати та місця проведення цих зборів, а також порядку денного, в тому числі: про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 з посади директора товариства та призначення нового директора товариства.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не подані жодні докази, які б свідчили про надіслання на поштову або електронну адресу учасників ТОВ «Сортлюкс» заяви ОСОБА_1 від 26.06.2020р. про звільнення з посади директора ТОВ «Сортлюкс» та повідомлень від 26.06.2020р. про скликання загальних зборів ТОВ «Сортлюкс», призначених на 28.07.2020р, а також відсутні докази про вручення таких повідомлень учасникам особисто.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження повторного повідомлення учасників товариства, про яке стверджує позивачка.

Варто вказати, що Велика Палата Верховного Суду у п.8.33 постанови від 06.09.2023р. у справі №127/27466/20 дійшла висновку, що позов директора не підлягав задоволенню, оскільки недотримання ним визначеного Законом № 2275-VIII та статутом порядку скликання загальних зборів учасників товариства з власної ініціативи не дає підстав для висновку про те, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про недотримання ОСОБА_1 порядку, передбаченого ст.32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 6.5 статуту ТОВ «Сортлюкс» щодо належного повідомлення учасників останнього про проведення загальних зборів учасників товариства для розгляду питання порядку денного про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Сортлюкс» та призначення нового директора, у зв`язку з чим, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідача-1. Водночас, позовні вимоги до відповідача-2 також правомірно відхилені місцевим господарським судом, позаяк вчинення реєстраційних дій державним реєстратором регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», який не передбачає можливості зобов`язання (судом) реєстратора до вчинення дій, які необхідно вчиняти виключно відповідно до вимог Закону. Внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбувається на підставі статей 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а згідно ч.1 ст.25 вказаного Закону, рішення суду про припинення трудових відносин є належною підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської від 25.10.2023 у справі № 914/2348/23.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 у справі №914/2348/23 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 19.01.2024.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік