Постанова

від 18.01.2024 по справі 916/1666/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1666/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача Білозор О.О., ордер серія ВН №1295964 від 24.10.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПІЛОН ВЕСТ

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2023, повний текст складено та підписано 28.08.2023

та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023, повний текст складено та підписано 06.09.2023

у справі №916/1666/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс монтажпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест"

про стягнення 500 000 грн, -

головуючий суддя Щавинська Ю.М.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місьце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 18.01.2024 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс монтажпроект" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" в якій просило стягнути з отсаннього грошові кошти у сумі 500 000 грн.

Позов мотивований тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс монтажпроект" в період з 03.06.2021 по 24.06.2021 було помилково, без правових підстав перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" грошові кошти заальною сумою 500 000 грн. Вказані обставини підтверджуються відповідними платіжними дорученнями. Позивач також зазначив, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо виконання робіт на суму 500 000 грн, а отже відсутня правова підстава набуття відповідачем відповідних грошових хоштів. Також позивач зазначив, що між ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" та ТОВ "Пілон Вест" лише велись перемовини щодо укладання договору та був підготовлений відповідний проект. Однак договір №1/06 від 01.06.2021 укладений не був.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.08.2023 року по справі №916/1666/23 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс монтажпроект" грошові кошти у сумі 500 000 грн, судовий збір у сумі 7 500 грн.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач без відповідної правової підстави використовує належне позивачу майно - грошові кошти у розмірі 500 000 грн та доказів зворотного (доказів укладання договору між сторонами та виконання чи невиконання відповідачем зобов`язань за таким договором) матеріали справи не містять. Відтак, на переконання місцевого господарського суду, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 по справі №916/1666/23 клопотання позивача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс монтажпроект" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. У задоволенні решти клопотання відмовлено.Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 по справі №916/1666/23 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Скаржник вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийнято при неповному зясуванні обставин справи у зв`язку із введенням позивачм господарського сулду в оману щодо дійсним обставин та правовідносин, що склались між учасниками справи.

Зокрема, скаржник стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс монтажпроект" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" з пропозицією щодо викнання на узгодженому об`єкті робіт з монтажу систем опалення, водопостачання та каналізації. Між позивачем узгоджувались умовами договору а направлялись його проекти з уточненими умовами щодо обсягу та вартості робіт.

03.06.2021 ТОВ "Пілон Вест" направив на адресу позивача підписаний зі свого боку Договір піряду №06/03-1. Апелянт звертає увагу, що саме в день передання вказаного договору, позивачем була здійснена перша з чотирьох частина оплати авансу в узгодженому сторонами розмірі.

Загалом, позивач в рамках фактично укладеного договору перерахував відповідачу узгоджений ними аванс у розмірі 500 000 грн платіжними дорученнями від 03.06.2021, 08.06.2021, 22.06.2021, 24.06.2021 року.

Апелянт вказує, що на виконання вимог ст..201 Подлакового кодексу України, ТОВ "Пілон Вест" були складені та направлені реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні №13 від 03.03.2021, №14 від 08.06.2021, №21 від 22.06.2021, №22 від 24.06.2021 по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" внаслідок реєстрації яких у позивача був сформований податкови кредит у розмірі 83 333,332.

З метою виконання умов договору підряду, умови якого бути фактично узгоджені між позивачем та відповідачем, ТОВ "Пілон Вест" уклав ряд договорів на поставку необхідних для проведення монтажу систем опалення, водопостачання та каналізації матеріалів, виробів, металевих конструкцій з ТОВ «Бізнесбуд-Плюс», ТОВ «Укрінсталоодеса», ТОВ «Стар мітал», ПрАТ «Сантехомплект», а також на здійснення транспортних послуг щодо доставки матеріалів з ФОП Бурімов В.А. (копії первинної документації із заначеними контрагентами додаються).

Також, з метою виконання робіт з монтажу систем опалення, водопостачання, каналізації будівлі учбового корпусу №3 в/м 217 за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, ТОВ "Пілон Вест" уклав договір №8 від 03.06.2021 з ФОП Куртевим І.М., який за вказаним договором здійснював безпосередню організацію виконання робіт з монтажу (копія договору та платіжні доручення додаються).

Таким чином, апелянт стверджує, що не відповідають дійсності пояснення позивача щодо «помилково перерахованих грошових коштів на суму 500 000 грн.», що є нічим іншим, як введення господарського суду в оману.

Враховуючи вищевикладене, на думку скаржника, наявність фактичних договірних відносин між ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" та ТОВ "Пілон Вест", фактичне виконання з боку відповідача умов договору підряду шляхом закупівлі та поставки на об`єкт необхідних матеріалів та конструкцій, виконання безпосередньо робіт з монтажу ситем рпалення, водопроводу та каналізації, суперечлива поведенка позивача щодо проведення чотирьох оплат за фактично укладеним договором, отримання та користування за проведеними операціями податковим кредитом, свідчать про відсутність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів як безпідставно набутих у відповідності до ст.. 1212 ЦК України.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 по справі №916/1666/23 апелянт вважає, що у зв`язку із наявністю підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2023, підлягає скасуванню і додаткове рішення суду від 30.08.2023 у цій справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2023 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 у справі №916/1666/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 у справі №916/1666/23; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" до розгляду на 18 січня 2024 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 18.01.2024р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час апеляційного перегляду, позивачем було перераховано на банківський рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 500 000,00 грн. згідно наступних платіжних доручень:

-платіжним дорученням №UA55305658 від 03.06.2021р. ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" було перераховано ТОВ "Пілон Вест" грошову суму у розмірі 200 000,00грн., гроші кошти були перераховано із призначенням платежу: «оплата за икон.робіт по монтажу ситем опал. зг. Договору №01/06 від 01.06.2021р.»;

-платіжним дорученням № UA55305682 від 08.06.2021р. ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" було перераховано ТОВ "Пілон Вест" грошову суму у розмірі 100 000,00грн., гроші були перераховано із призначенням платежу: «оплата за викон.робіт по монтажу систем опал. зг. Договору №01/06 від 01.06.2021р.»;

-платіжним дорученням №180037,533 від 22.06.2021р. ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" було перераховано ТОВ "Пілон Вест" грошову суму у розмірі 100 000,00грн., гроші були перераховано із призначенням платежу: «оплата за икон.робіт по монтажу ситем опал. зг. Договору №01/06 від 01.06.2021р.»;

-платіжним дорученням №180037,578 від 24.06.2021р. ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" було перераховано ТОВ "Пілон Вест" грошову суму у розмірі 100 000,00грн., гроші були перераховано із призначенням платежу: «оплата за викон.робіт по монтажу ситем опал. зг. Договору №01/06 від 01.06.2021р.».

За поясненнями позивача, між сторонами відсутні договірні відносини щодо виконання робіт на суму 500 000 грн, а отже відсутня правова підстава набуття відповідачем відповідних грошових хоштів.

Також позивач зазначив, що між ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" та ТОВ "Пілон Вест" лише велись перемовини щодо укладання договору та був підготовлений відповідний проект. Однак договір №1/06 від 01.06.2021 укладений не був.

Перерахування грошових коштів було здійснено бухгалтером підприємства помилково.

Вимогою №02/11/22 від 07.11.2022р. позивач вимагав від відповідача повернути безпідставно набуті кошти протягом 10 календарних днів, однак, зазначену вимогу відповідач проігнорував, як було пояснено позивачем.

Посилаючись на те, що неправомірно набуті грошові кошти відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду із заявленим позовом про стягнення з відповідача помилково сплачених коштів в розмірі 500 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Позовні вимоги позивача направлено на стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 500 000,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція грунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстав, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях (наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022р. у справі № 924/1338/19).

Відповідно ст.1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Проаналізувавши матеріали справи, колегією суддів встановлені наступні обставини.

Позивачем було перераховано на банківський рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 500 000,00 грн. згідно наступних платіжних доручень:

-платіжним дорученням №UA55305658 від 03.06.2021р. ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" було перераховано ТОВ "Пілон Вест" грошову суму у розмірі 200 000,00грн., гроші кошти були перераховано із призначенням платежу: «оплата за икон.робіт по монтажу ситем опал. зг. Договору №01/06 від 01.06.2021р.»;

-платіжним дорученням № UA55305682 від 08.06.2021р. ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" було перераховано ТОВ "Пілон Вест" грошову суму у розмірі 100 000,00грн., гроші були перераховано із призначенням платежу: «оплата за викон.робіт по монтажу систем опал. зг. Договору №01/06 від 01.06.2021р.»;

-платіжним дорученням №180037,533 від 22.06.2021р. ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" було перераховано ТОВ "Пілон Вест" грошову суму у розмірі 100 000,00грн., гроші були перераховано із призначенням платежу: «оплата за икон.робіт по монтажу ситем опал. зг. Договору №01/06 від 01.06.2021р.»;

-платіжним дорученням №180037,578 від 24.06.2021р. ТОВ "Будівельний альянс монтажпроект" було перераховано ТОВ "Пілон Вест" грошову суму у розмірі 100 000,00грн., гроші були перераховано із призначенням платежу: «оплата за викон.робіт по монтажу ситем опал. зг. Договору №01/06 від 01.06.2021р.»;

За ґрунтуванням позивача, договірних відносин, у період здійснення зазначених перерахувань, у неї з відповідачем не було, лише велись переговори щодо укладання договору та були підготовлені відповідні проєкти договорів, однак договрі так і не був кладений.

Розглядаючи дану справу та оцінюючи доводи та твердження апелянта, колегія суддів зазначає, що на підтвердження наданих пояснень та тверджень, останнім не було надано жодних доказів в підтвердження своїх посилань, зокрема підписаного Договору підряду з позивачем.

Крім того матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували факт передання або скерування відповідачем відповідних рахунків позивачу на виконання умов відповідного Договору підряду.

Враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що встановлені обставини свідчать про те, що позивачем сплачені відповідачу грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 500 000,00 грн. в порядку статті 1212 ЦК України є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаній частині.

Наведені ТОВ "Пілон Вест" в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023, повний текст складено та підписано 06.09.2023 у справі №916/1666/23, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача у судовому засіданні 24.07.2023 в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України було заявлено клопотання про надання можливості подати докази на підтвердження розміру судових витрат (витрат на правничу допомогу), суд, у резолютивній частині рішення призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати (витрати на правничу допомогу) на 30.08.2023 об 11:45.

28.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 70 000 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Верховний Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Як вбачається з поданого позивачем 28.08.2023 клопотання, останній, заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, зазначає, що такі витрати склали 70 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги №03-03-1 від 03.03.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Дефенсус", з приводу представництва інтересів Клієнта при стягненні безпідставно отриманих грошових коштів ТОВ "Пілон Вест" на підставі ст.1212 ЦК України. За умовами договору вартість правової допомоги становить 70 000 грн.

Крім того позивачем надано суду акт приймання-передачі правової допомоги від 16.08.2023, згідно якого адвокатське об`єднання протягом березня-серпня 2023 року належним чином надало клієнту правову допомогу згідно з договором на суму 70 000 грн до складу якої включається: складання позовної заяви про стягнення безпідставно отриманих коштів ТОВ "Пілон Вест", подання її до суду та участь у судових засіданнях.

Також на підтвердження понесення судових витрат позивачем надано суду платіжне доручення №67 від 16.08.2023 на суму 70 000 грн.

Як зазначалось вище, додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 по справі №916/1666/23 клопотання позивача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс монтажпроект" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. У задоволенні решти клопотання відмовлено.

Вказаний висновок суду мотивований завищеним розміром гонорару адвоката з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та пропорційності по відношенню до сторін та предмету спору. Судом також було враховано, що відповідачем позиція з приводу позовної заяви висловлена не була, що відповідно зумовило відсутність необхідності подання позивачем інших заяв по суті справи окрім позовної заяви, яка за своїм змістом не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, а отже не вимагала значних витрат часу та зусиль. Крім того, жодного разу явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тривалість судових засідань не перевищувала 30 хвилин (з урахуванням також авторизації представника позивача у системі відеоконференц зв`язку).

Колегія суддів оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат щодо надання правової допомоги, в контексті положення пункту 4 частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс монтажпроект" про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване та законне додаткове рішення у даній справі, яке відповідає нормам ГПК та правовим висновкам Верховного Суду, а скаржником не наведено в апеляційній скарзі жодного доводу стосовно незаконності додаткового рішення суду від 30.08.2023.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом першої інстанції.

Згідно з ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 у справі № 916/1666/23 - без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон Вест" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 у справі № 916/1666/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 22.01.2024р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький