Постанова

від 19.01.2024 по справі 906/1285/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року Справа № 906/1285/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Шилан О.С.

представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лібос" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 26.10.2023 суддею Машевською О.П. у м. Житомир (повний текст рішення складено 30.10.2023) у справі № 906/1285/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія ВНІС"

до Приватне підприємство "Лібос"

про стягнення 1223694, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Торгова компанія ВНІС" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ПП "Лібос" 954703, 34 грн. основного боргу, 173520, 60 грн. пені, 95470, 33 грн. штрафу.

В обґрунтування позову товариство посилалось на те, що на підставі укладеного договору поставки № К80 від 31.03.2022, останнє передало відповідачу товар, а саме насіння кукурудзи, а останній, прийнявши товар, не виконав обов`язок з його оплати. Оскільки за умовою п. 7.7. договору товар постачається покупцю на умовах часткового відстрочення оплати, 25% вартості товару на суму 304593, 75 грн. відповідачем було сплачено в якості попередньої оплати. Решту вартості поставленого товару відповідач зобов`язаний був сплатити не пізніше 15.09.2022, однак зобов`язання в цій частині не виконано.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Лібос" на користь ТзОВ "Торгова компанія ВНІС" 954703, 34 грн. основного боргу; 95470, 33 грн. штрафу; 1307, 81 грн. пені. У стягненні 172212, 79 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, відповідно до якої просив останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення суду винесено з порушенням ст.ст. 236, 238 ГПК України, інших норм процесуального та матеріального права, без всебічного дослідження матеріалів справи, без належного дослідження та надання оцінки доводам відповідача, а тому підлягає зміні. Зокрема, відповідач посилається на положення розділу 12 договору, згідно якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання договору. Вказує, що з огляду на військову агресію російської федерації проти України, застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату отриманого товару покладає на підприємство додатковий надмірний тягар, який в умовах діючого на території України воєнного стану є недопустимим та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1. Також відповідач вказує, що позивач в порушення критеріїв розумності, справедливості та пропорційності цілеспрямовано здійснював розрахунки штрафних санкцій з явним перевищенням критеріїв які передбачені ст. 625 ЦК України та ст. 232 ГК України. Разом з цим зміна курсу призвела до великої зміни боргу. Вказане призводить до обставин настання таких наслідків невиконання боржником зобов`язання, які вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Лібос" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у справі № 906/1285/23; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судове засідання 11.01.2024 представники сторін не з`явились.

Від скаржника надійшло клопотання, згідно якого останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із неможливістю явки в судове засідання представника ПП "Лібос" директора Прищепи Р.В. з об`єктивних причин (перебування у відпустці).

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 11, 12 ст. 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі, приймаючи до уваги ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд відмовляє ПП "Лібос" у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених у ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що 21.03.2022 між ТзОВ "Торгова компанія ВНІС" (постачальник) та ПП "Лібос" (покупець) укладено договір № К80, згідно умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 3.1. договору, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити цей товар. Згідно п. 2.2. договору, покупець зобов`язався своєчасно та в повному об`ємі здійснити оплату та прийняти товар. Пунктом 3.1. договору визначено, що товаром, що підлягає поставці, є насіння. Найменування, ціна, одиниці виміру, загальна кількість, асортимент, номенклатура товару визначаються специфікаціями, що є додатками до договору (п. 3.2. договору). Поставка передбаченого договором товару здійснюється постачальником на умовах EXW згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 2020 року) - "Інкотермс-2020" за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Адамківська, 2 (п. 5.1. договору). Строк поставки товару: до 15.04.2022. Перехід права власності на товар (дата поставки) відбувається в момент передачі останнього, що оформляється видатковою накладною та (або) товарно-транспортною накладною (п. 6.1. договору). Ціна товару вказується у специфікації (п. 7.1. договору). Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій (специфікацій) товару, поставлених покупцю за договором (п. 7.2. договору). Згідно п. 7.3. договору, розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата за товар, який підлягає поставці відповідно до цього договору, здійснюється покупцем у такому порядку: - 25% вартості товару - протягом 7 (семи) днів з дати виставлення рахунку; - 75% вартості товару - не пізніше 15 вересня 2022 року. Пунктом 7.7. договору сторони погодилися зафіксувати ціну товару у прив`язці до долару США та зобов`язались перераховувати вартість товару на день розрахунку, як це вказано у відповідній специфікації на партію товару. У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості несвоєчасно сплаченого товару (п. 8.5. договору). У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом більше, ніж 10 (десять) календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п. 8.6. договору). Пунктом 8.9. договору сторони обумовили, що до стягнення штрафних санкцій за цим договором застосовується спеціальна позовна давність 1 (один) рік, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань обмежується шестимісячним строком та продовжується до повного виконання зобов`язань. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 10.1. договору та діє до 31.12.2022 (п. 10.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2022 сторони уклали специфікацію № 1 до договору, згідно якої сторони домовилися про поставку товару, а саме: насіння кукурудзи Амарок 290; одиниця виміру міш.; кількість 500; еквівалент ціни за од. товару з ПДВ, USD 41655,00; ціна за одну од. товару на 23.03.2022 з ПДВ, грн. 2436, 75; сума з ПДВ 1218375 грн., сума ПДВ 149625 грн. Згідно п. 4 специфікації, у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті - долар США (USD). На дату цієї специфікації сторони погодилися, що курс долара США до гривні становить 29, 25 грн. за 1 долар США. У випадку, якщо офіційний курс долара США на день оплати зміниться більш як на 5% ніж курс продажу долара США на дату підписання цієї специфікації, сторони в обов`язковому порядку перераховують ціну товару, що залишилася несплаченою, по курсу долара США на день оплати. Сторони визначають курс долара США за даними сайту http:www.bank.gov.ua/. У разі недоступності інформації на веб-сайті http:www.bank.gov.ua/ про курс іноземної валюти, сторони застосовують курс продажу USD, установлений будь-яким банком України на вибір постачальника на відповідний день.

Судом зазначається, що факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 2448 від 29.03.2022 на суму 1218375 грн., згідно якої поставлено насіння кукурудзи Амарок 290 в кількості 500 мішків, а також товарно-транспортною накладною № Р2448 від 29.03.2022.

У свою чергу відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару 28.03.2022 на суму 304593, 75 грн., тобто 25% вартості товару.

Судами встановлено, що позивачем 09.03.2023 надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості № 46/9.

ПП "Лібос" здійснило часткове погашення заборгованість на загальну суму 150000 грн., а саме: 03.03.2023 на суму 50000 грн.; 16.03.2023 на суму 50000 грн.; 24.03.2023 на суму 50000 грн.

Позивачем 20.07.2023 повторно надіслало відповідачу вимогу про сплату заборгованості № 25/9, однак остання залишена без задоволення.

З огляду на зазначені обставини, ТзОВ "Торгова компанія ВНІС" звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з ПП "Лібос" заборгованості на суму 954703, 34 грн. Окрім того, товариство заявило вимоги про стягнення з відповідача пені на суму 173520, 60 грн. та 95 470, 33 грн. штрафу.

Судом апеляційної інстанції зазначається, що в силу приписів ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ч. 2 ст. 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначено вище, 21.03.2022 між ТзОВ "Торгова компанія ВНІС" та ПП "Лібос" (покупець) укладено договір № К80, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від постачальника її передачі.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, пунктом 7.7. договору сторони погодили зафіксувати ціну товару у прив`язці до долару США та зобов`язалися перерахувати вартість товару на день розрахунку, як це вказано у специфікації на партію товару.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 15.09.2022 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 763781, 23 грн. У свою чергу, офіційний курс долара США станом на 15.09.2022 становив 36, 5686, тобто більше 5% ніж курс продажу долара США на дату підписання специфікації.

Статтею 599 ЦК України визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Судами встановлено, що неоплаченою за видатковою накладною № 2448 від 29.03.2022 є сума боргу, з урахуванням еквіваленту долару США станом на дату оплати 15.09.2022, в розмірі 954703, 34 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, як вказано вище, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені на суму 173520, 60 грн.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вказаною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відтак, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Як зазначено вище, пунктом 8.6. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом більше, ніж 10 (десять) календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. Тобто сторони не відступили від загального правила ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, сторони вправі змінити період нарахування пені, ніж передбачає правило ч. 6 ст. 232 ЦК України як у бік збільшення, так і в бік зменшення. Однак сторони не вправі змінити початок перебігу нарахування пені - наступний день від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Позивачем нараховано пеню на суму 173520, 60 грн. за видатковою накладною № 2448 від 29.03.2022 за період з 27.03.2023 до 07.08.2023 на суму боргу 954703, 34 грн., відтак, товариством першим днем початку періоду для нарахування пені взято не 27.09.2022, а 27.03.2023.

Згідно п. 8.6. укладеного договору, першим днем початку прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати повної вартості товару є 16.09.2022, а 10 день прострочення припав на 25.09.2022 (неділя), відтак, 26.09.2022 останній день десятиденного строку прострочення за який пеня не нараховується. Першим днем нарахування пені є 27.09.2022 та, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, 27.03.2023 - останній день нарахування пені. Оскільки пеня за період з 28.03.2023 до 07.08.2023 включно є такою, що нарахована поза межами періоду, встановленого для нарахування пені за законом, у її стягненні місцевий господарський суд вмотивовано відмовив.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов законного висновку про те, що обґрунтованою є лише пеня, нарахована за один день 27.03.2023, яка включена до періоду її нарахування за цим позовом та складає 1307, 81 грн. від суми боргу 954703, 34 грн. Відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні 172212, 79 грн. пені.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 95470, 33 грн. штрафу в розмірі 10% за порушення строків розрахунку за поставлений товар від загальної суми заборгованості 954703, 34 грн.

Судом відмічається, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції суми штрафу, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявленій позивачем сумі 95470, 33 грн.

Стосовно викладених у апеляційній скарзі доводів відповідача про звільнення останнього від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, судом зазначається наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТТП) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 .

ТТП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин ( непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТТП України та уповноважені нею регіональні ТТП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Зокрема, Верховний Суд у своїх постановах від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, чітко висловив правову позицію та вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Судом апеляційної інстанції констатується, що відповідні докази відповідачем не було подано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Відтак, твердження скаржника про вплив форс-мажорних обставин на виконання ним своїх обов`язків відповідно до передбачених договором умов, є недоведеним, а тому відхиляється судом як безпідставне.

Стосовно інших доводів скаржника, викладених ним у апеляційній скарзі, суд зазначає, що перерахунок вартості товару відповідно до зміни курсу іноземної валюти здійснено позивачем на підставі договірної умови п. 7.7. договору № К80 і таку умову відповідачем було погоджено шляхом підписання правочину. Суд зауважує, що якщо відповідач вважав для себе таке положення договору несправедливим, він мав право його не підписувати.

Суд також відхиляє аргументи скаржника стосовно того, що останній є аграрним виробником, оскільки такий статус не звільняє суб`єкта господарювання від виконання договірного зобов`язання перед контрагентом за договором № К80.

З огляду на усе викладене вище, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у справі № 906/1285/23 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.

Зазначені у апеляційній скарзі доводи відповідача не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в судове засідання 11.01.2024 представники сторін не з`явились, датою ухвалення постанови у даній справі є дата складення її повного тексту.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені скаржником судові витрати залишаються за ним у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лібос" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у справі № 906/1285/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 906/1285/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.