Постанова

від 22.01.2024 по справі 922/3312/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/3312/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу відповідача, за вх. №2151 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "27" вересня 2023 р. (суддя Калініченко Н.В.) у справі №922/3312/23

за позовом ТОВ "СТАН-ГРУП" , м.Харків,

до АТ "Українські енергетичні машини" , м.Харків,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 у справі №922/3312/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАН-ГРУП» задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (61037, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 199; код ЄДРПОУ: 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАН-ГРУП» (61051, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 258, приміщення 21-24; код ЄДРПОУ:35860215) основну заборгованість у розмірі 52 456,38 грн., 1% річних у розмірі 1 349,46 грн., інфляційні втрати у розмірі 23 953,01 грн.

В іншій частині позову відмовлено .

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою , поданою в електронній формі .

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що оскаржене судове рішення було прийняте в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Крім того скаржник посилається зокрема на наступне:

- апелянт не є правонаступником за спірними правовідносинами, тому позивач, звертаючись з позовом, обрав неналежного відповідача;

- належним відповідачем у справі має бути Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", яке є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", щодо якого відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про припинення;

- у даному випадку слід безпосередньо застосувати загальні і спеціальні норми права, а саме: ч. 8 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», ч. 4 ст. 91, ч. 1, 5 ст. 104, ч. ч. 2-4 ст. 107 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 114, ч. 4 ст. 115, ст. ст. 119-120 Закону України «Про акціонерні товариства» від 27.07.2022 №2465-IX.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 апеляційна скарга залишена без руху з підстав, висвітлених в ухвалі суду.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання стосовно виконання вимог попередньої ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з Господарського суду Харківської області та ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.

Крім того, судова колегія у складі головуючої судді Склярук О.І., судді Гетьман Р.А., судді Россолова В.В., перебувала у відпустці у період з 01.01.2024 по 18.01.2024 включно, що призвело до розгляду справи №922/3312/23 за межами процесуальних строків розгляду.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.

Позивачем було надано відзив, в якому він просив залишити оскаржене рішення суду без змін, а означену скаргу без задоволення через необґрунтованість , посилаючись на наступне:

- до матеріалів справи долучена копія передавального акту, відповідно до якого правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ «Завод «Електроважмаш» переходять правонаступнику АТ «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження даного передавального акту з 01.12.2021;

- Фондом Державного майна України на запит представника позивача наданий витяг з додатку 15 до передавального акту, щодо зобов`язань АТ «Завод «Електроважмаш» перед ТОВ «СТАН ГРУП», що є предметом даного судового розгляду, переданих правонаступнику, тому належним відповідачем у справі про стягнення заборгованості, що виникла на підставі договорів поставки, укладених із Державним підприємством «ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (код ЄДРПОУ 00213121) є саме відповідач.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.

Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та ДП «Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» укладено договір поставки №234/293С від 09.11.2020 року (надалі «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. означеного Договору постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями згідно Додатку № 1 (Специфікація № 1), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому Договором.

Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва зазначаються у Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 4.1. Договору замовник здійснює оплату кожної партії продукції після 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

За порушення строку оплати продукції, передбаченого Договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат (п. 10.4. Договору).

Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви зобов`язання замовника за вказаним договором були порушені в частині оплати за поставкою згідно із специфікацією № 1 від 11.08.2020 року.

Листом від 09.11.2020 року замовник просив забезпечити поставку партії продукції, строк поставки 25.11.2020 року. 23.11.2020 року відбувалась поставка, що підтверджується видатковою накладною, що підписана з боку замовника Моісенко Т.О. на підставі довіреності № 1137 від 23.11.2020 року.

Відповідно до п. 9.3. Договору датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації.

Видаткова накладна підписана представником замовника, повноваження якого підтверджуються належно оформленими довіреностями на отримання цінностей від позивача.

Замовник мав оплатити вартість партії продукції після 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Таким чином, на думку позивача, оплата за поставку партії продукції за накладною № 56 від 23.11.2020 року є простроченою.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач звернувся до господарського суду про стягнення основної заборгованості у розмірі 52 456,38 грн. та похідних вимог: 1350, 89 грн. 1% річних та 23 953,01 грн. інфляційних втрат.

Позивачем неодноразово надсилались на адресу ДП "Завод "Електроважмаш" вимоги про сплату заборгованості, а саме вимога про сплату заборгованості від 04.01.2021, вимога про сплату заборгованості від 29.01.2021, лист від 15.06.2021, заява про визнання вимог кредитора від 30.06.2021, вимога про сплату заборгованості від 28.09.2021.

26.08.2021 Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації на чолі із Буськом Віктором Михайловичем як головою комісії з припинення (номер запису: 1004801120068009292) (Відомості з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Натомість, за даним кодом ЄДРПОУ, в реєстрі міститься запис про Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", у Графі про дані про юридичних осіб, правонаступником яких є АТ зазначено про Державне підприємство "Завод "Електроважмаш".

Отже, як зазначає позивач, з 26.08.2021 боржником перед ним є Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".

26.08.2021 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", відповідно до п. 1, 2 яких: "Відповідно до пункту 22 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269). Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог законодавства".

Згідно з відомостями з ЄДРПОУ за кодом ЄДРПОУ №05762269 зареєстрована юридична особа: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

17.09.2021 Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" було винесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Таким чином, посилаючись на те, що заборгованість в сумі 77 760, 28 грн. так і не була погашена ДП "Завод "Електроважмаш", позивач звернувся з позовом у цій справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №910/2062/18.

Відповідно до вимог статті 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 року у справі №233/1950/19.

Як встановлено вище, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

Також, розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1228-р встановлює, що Фонд державного майна повинне забезпечити у тижневий строк після завершення процедури приєднання АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини" (але не пізніше 28.12.2021) передачу в управління Кабінету Міністрів України пакета акцій у розмірі 75,22407664 відсотка, що належить державі у статутному капіталі акціонерного товариства "Українські енергетичні машини".

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини (попередня назва АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 № 31/2021, який є у вільному доступі за посиланням https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8171, прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

Згідно з Протоколу спільних позачергових зборів "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини" від 23.12.2021, що є у вільному доступі на сайті останнього Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8193, а також у вільному доступі є і чинний Статут АТ "Українські енергетичні машини" Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82.PDF , де згідно пунктом 1.4 АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

Відповідні обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства Завод Електроважмаш також були предметом дослідження судів у справі №922/3979/21 та №922/4650/21 на стадії заміни сторони спору (Акціонерного товариства Завод Електроважмаш) на його правонаступника Акціонерного товариства Українські енергетичні машини, на стадії виконання рішення суду та видачу наказу.

У відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З обставин зазначеної вище справи, встановленими в ухвалі господарського суду Харківської області від 25.07.2022, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та постановою Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №922/3979/21, вбачається, згідно з пунктом 1 Передавального акту від 01.12.2021, правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.

Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять в повному обсязі до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

Згідно з пунктом 1.4. Статуту Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

Передавальний акт затверджено як АТ "Українські енергетичні машини", так і Фондом державного майна України.

Згідно зі статтею 52 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Для правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників.

Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Ураховуючи встановлені у сукупності обставини в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суд апеляційної інстанції вважає, що такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи, з урахуванням чого доводи апелянта щодо того, що Акціонерне товариство Українські енергетичні машини є неналежним відповідачем у справі, необґрунтованими.

Зазначене також кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18 та вищезазначеним щодо статті 6 Конвенції.

З огляду на наведене, у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме - з 01.12.2021.

Вказаний висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.08.2023 у справі №922/4650/21.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (зокрема з договорів та інших правочинів).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК).

Згідно зі статтями 610 та 611 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1 та 2 ст.612 ЦК).

Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем в апеляційній скарзі не оскаржується факт порушення взятих на себе договірних зобов`язань, обґрунтованість суми основного боргу, відсотків річних, інфляційних втрат, а судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при здійсненні висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладається на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу відповідача, за вх. №2151 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "27" вересня 2023 р. у справі №922/3312/23 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від "27" вересня 2023 р. у справі №922/3312/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов