Постанова

від 18.01.2024 по справі 917/987/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/987/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю:

прокурора Горгуль Н.В. службове посвідчення №072883 від 01.03.2023 в залі суду;

від відповідача ТОВ "АФГ "Еліта" - адвокат Назаревич І.Р. ордер ПТ №189523 від 31.10.2023, свідоцтво ПТ №3279 від 28.01.2020 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в режимі відеоконференції на підставі ухвали суду,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава (вх.№2046 П/2 від 04.10.2023) на:

1.рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 (повний текст складено 11.09.2023, суддя Сірош Д.М.)

2.додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 (повний текст складено 26.09.2023, суддя Сірош Д.М.)

у справі №917/987/20

за позовом Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації

до 1. Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, м. Решетилівка, Полтавська область;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта", с. Малий Бакай, Полтавська область

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. Решетилівська міська територіальна громада Полтавської області в особі Решетилівської міської ради Полтавської області, м. Решетилівка, Полтавська область;

2. Сектор з питань надання реєстраційних послуг Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, м. Решетилівка, Полтавська область

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Перший заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, в якому просив:

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 158,3га, укладений між Решетилівською районною державною адміністрацією та ТОВ АФГ «Еліта», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Решетилівському районі 14.09.2012 року;

-скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ АФГ «Еліта» за договором оренди земельної ділянки від 14.09.2012, внесеного до Державного реєстру земель за №5324420004003484, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-зобов`язати ТОВ АФГ «Еліта» повернути орендовану земельну ділянку площею 158,30га на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області до земель запасу Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області вартістю 4млн 810тис грн.

-крім того, просить вирішити питання щодо розподілу витрат зі сплати судового збору.

Позивач вважає, що оспорюваний Договір оренди землі укладений з численними порушеннями вимог закону. Зокрема, передача в оренду земель лісогосподарського призначення особам приватного права не передбачена законом; не проведена нормативно грошова оцінка землі та інші порушення.

Після відкриття провадження у справі, Господарський суд Полтавської області залишав позов без руху, з підстав відсутності зазначення ціни позову та виявлення інших недоліків позовної заяви.

Після цього, 23.11.2020 прокуратурою подано позовну заяву з усуненням зазначених судом недоліків. (т.1 а.с.170-195).

ТОВ АФГ «Еліта» подано заяву, в якій просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, який на думку ТОВ АФГ «Еліта» пропущений прокурором.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2021, крім іншого, замінено Кобеляцьку місцеву прокуратуру Полтавської області на Решетилівську окружну прокуратуру Полтавської області; третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Малобакайську сільську раду Решетилівського району Полтавської області на її правонаступника Решетилівську міську територіальну громаду Полтавської області в особі Решетилівської міської ради Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.09.2021 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість, недоведеність та безпідставність позовних вимог. З огляду на такий висновок, суд залишив без задоволення заяву про застосування позовної давності.

Крім того, 17.09.2021 Господарським судом Полтавської області ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з Полтавської обласної державної адміністрації на користь ТОВ АФГ «Еліта» 8600грн витрат на професійну правничу допомогу.

Полтавська обласна прокуратура не погодилась з ухваленими у справі рішеннями та звернулась з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2022, крім іншого, рішення Господарського суду Полтавської області від 06.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2021 залишені без змін.

Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що прокурором подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог з порушенням строку на їх подання. З огляду на що, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено заявлених вимог. Оскільки інші вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, тому, за висновком суду, вони також не підлягають задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2022, рішення Господарського суду Полтавської області від 06.09.2021, додаткове рішення від 17.09.2021 скасовані, а справу №917/987/20 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд зазначив, що подані прокурором докази, які, за висновком апеляційного господарського суду, подані з порушенням строку, НЕ Є НОВИМИ. Ці докази були подані разом з позовною заявою, однак, на вимогу суду, подані в належній якості та належному засвідченні. При цьому, Верховний Суд зауважив, що суд першої інстанції відповідною ухвалою вирішив питання про приєднання цих доказів до матеріалів справи.

Направляючи справу на розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що зазначені докази не є новими, приєднані до матеріалів справи, ОДНАК ВСУПЕРЕЧ ВИМОГАМ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ ЇМ НЕ НАДАНО ОЦІНКИ АНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, АНІ АПЕЛЯЦІЙНИМ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДОМ.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності. Верховний Суд зауважив, що наявним в матеріалах справи доказам необхідно надати оцінку та прийняти рішення після оцінки таких доказів.

За результатами нового розгляду справи 30.08.2023 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду справи, суд Господарський суд Полтавської області дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного договору, належить до земель лісогосподарського призначення; державним реєстратором допущені порушення при здійсненні реєстрації спірної земельної ділянки; оспорюваний договір оренди укладений з порушенням вимог закону. Отже, судом встановлено наявність порушеного права. Разом з цим, судом розглянуто заяву про застосування наслідків спливу позовної давності для звернення з позовом у даній справі та встановлено пропуск цього строку. Тому, в позові відмовлено через сплив позовної давності.

26.09.2023 Господарський суд Полтавської області ухвалив додаткове рішення у справі, яким задовольнив заяву ТОВ АФГ «Еліта» та ухвалив стягнути з Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області 25000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Полтавська обласна прокуратура не погодилась з ухваленими у справі Господарським судом Полтавської області 30.08.2023 рішенням і 26.09.2023 додатковим рішенням та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

У скарзі просить суд скасувати рішення від 30.08.2023 та додаткове рішення 26.09.2023 Господарського суду Полтавської області у справі №917/987/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити, вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Доводами апеляційної скарги є наступне: суд, застосовуючи наслідки спливу строку позовної давності, визначив уповноваженим органом у спірних правовідносинах щодо оспорюваного договору оренди Решетилівську районну адміністрацію. Однак, відповідно до норм чинного законодавства, таким органом є Полтавська обласна адміністрація.

Апелянт з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду зазначає, що сам по собі факт обізнаності прокурора чи органу, в інтересах якого подавався позов, про існування оскаржуваного договору оренди не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав.

На думку апелянта, судом не надано оцінки запереченням прокурора щодо допустимості та достовірності наданим ТОВ АФГ «Еліта» доказам.

Також апелянт зауважує на тому, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (апеляційної скарги) між суддями Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 справу передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, крім іншого, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

Від ТОВ АФГ «Еліта» 14.11.2023 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві вважає, що прокурором не доведено того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. ТОВ АФГ «Еліта» вважає посилання прокурора на непроведення нормативно грошової оцінки землі таким, що не є підставою для визнання недійсним договору оренди землі, оскільки, при цьому, є спірним питання що за умови такої оцінки орендна плата була б більшою. На думку, ТОВ АФГ «Еліта» прокурором не доведено порушення інтересів держави укладанням оспорюваного договору оренди. Крім того, вважає, що прокурором пропущений строк позовної давності для звернення з позовом у даній справі. У відзиві просить суд змінити оскаржуване рішення, виключивши з його мотивувальної частини висновок суду про наявність порушеного права та відмову у позові з підстав пропуску строків позовної давності. Викласти мотивувальну частину рішення відповідно до обставин, встановлених у суді апеляційної інстанції. Просить відмовити у задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права та необґрунтованості позовних вимог. Додаткове рішення у даній справі просить залишити без змін.

23.11.2023 від ТОВ АФГ «Еліта» надійшли письмові пояснення щодо його позиції у спірних правовідносинах. У поясненнях вважає, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, що на думку ТОВ АФГ «Еліта» підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру. Звертає увагу на те, що прокурором не надано доказів звернення до державного кадастрового реєстратора із вимогою про виправлення помилки щодо призначення земель шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру. Також наводить додаткові аргументи щодо пропуску прокурором строків позовної давності.

Від ТОВ АФГ «Еліта» 05.12.2023 надійшли додаткові пояснення, в яких він зауважує на суперечливості підстав та предмету позову. Наполягає на помилковості висновку про те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Крім того, 05.12.2023 ТОВ АФГ «Еліта» подав заяву про судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом апеляційної скарги. Зазначає, що відповідні докази понесених витрат та їх розміру будуть подані після закінчення апеляційного розгляду.

Від Решетилівської окружної прокуратури 05.12.2023 надійшли додаткові пояснення у справі. У поясненнях наводить аргументи на підтвердження своєї позиції у справі та заперечення на доводи, висловлені ТОВ АФГ «Еліта» як у письмових поясненнях, так і усно під час судових засідань.

13.12.2023 від Решетилівської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі, в яких надає деталізовний опис обставин справи і вважає, що належними та допустимими доказами підтверджено, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у державній власності. Зауважує на тому, що земельна ділянка передана в оренду суб`єктом, який не мав права нею розпоряджатись. Пояснює, що оскільки станом на момент підписання спірного договору оренди, земельна ділянка передана ТОВ АФГ «Еліта» із земель запасу Малобакайської сільської ради Решетилівського району, при цьому, суб`єктом, уповноваженим на розпорядження цією земельною ділянкою, була саме Полтавська обласна державна адміністрація, тому позов заявлено в інтересах держави в особі уповноваженого суб`єкта (Полтавської обласної державної адміністрації), однак повернути землю прокурор просив до земель запасу сільської ради.

При цьому, звертає увагу на те, що на даний час здійснювати повноваження власника/розпорядника спірної земельної ділянки має право Полтавська обласна державна адміністрація (Полтавська обласна військова адміністрація), яка і визначена позивачем у справі. Вважає, що ефективним способом захисту та поновлення порушених інтересів держави буде саме задоволення позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки у розпорядження держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації).

На підтвердження своєї позиції, окрім положень чинного законодавства, наводить приклади судової практики Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду з аналогічних правовідносин.

19.12.2023 від ТОВ АФГ «Еліта» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких звертає увагу на невідповідність, на його думку, в заявлених вимогах прокурора. Так, товариство вказує на те, що відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка належить до державної форми власності, при цьому, прокурор просить її повернути до комунальної власності. Зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів передачі земельної ділянки з державної до комунальної власності. З огляду на наведене, вважає, що фактичне використання та розпорядження спірною земельною ділянкою на даний час сільська (міська) рада здійснювати не може. Крім того, наводить інші аргументи, які, на його думку, унеможливлюють задоволення вимоги про повернення земельної ділянки. Зокрема, про те, що на даний час Малобакайська міська рада реорганізовується шляхом приєднання до Решетилівської міської ради.

Також, ТОВ АФГ «Еліта» наводить додаткові заперечення щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди. А саме, вказує на те, що до Державного реєстру речових прав відомості про оспорюваний договір не були внесені. Тому вважає, що не можливо скасувати реєстрацію речового права, яка не була проведена.

В судових засіданнях оголошувалось про перерви.

18.01.2024 судове засідання продовжено після перерви.

Відповідач-1 та треті особи до судового засідання, 18.01.2024, не направили своїх представників. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що явка представників сторін та третіх осіб не визначалася обов`язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників зазначених учасників провадження у справі.

Крім того, відповідач-1 та треті особи не скористалися своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 263 ГПК України, відповідно до якого відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за наявними матеріалами. При цьому, суд враховує, що справа розглядалась судами всіх інстанцій неодноразово, в матеріалах справи містяться пояснення всіх учасників провадження щодо заявлених вимог.

В судовому засіданні 18.01.2024 прокурор наполягала на вимогах апеляційної скарги та просить її задовольнити. Скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати повернути ТОВ "АФГ "Еліта" земельну ділянку Державі в особі Полтавської обласної державної (військової) адміністрації та розподілити судові витрати.

В судовому засіданні 18.01.2024 представник ТОВ "АФГ "Еліта" заперечував проти доводів апелянта та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення та додаткового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 18.01.2011 ТОВ АФГ «Еліта» звернувся до Приватного підприємства «Алан-Зем» з клопотанням, в якому просив виконати роботи по виготовленню Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельних ділянок ТОВ АФГ «Еліта» на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (т. 2 а.с. 198).

ПП «Алан-Зем» розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки ТОВ АФГ «Еліта» на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Відповідно до позначки про визначення кадастрового номеру, земельна ділянка має номер 5324282200:00:005:0001. (т.2 а.с.195-197).

При цьому, в п.1.3 Пояснювальної записки до Технічної документації зазначено, що земельна ділянка передана в оренду для ведення лісового господарства на підставі розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації від 24.03.2011 №217 (т.2 а.с. 196).

Розпорядженням Голови Решетилівської районної державної адміністрації № 443 від 17.06.2011 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах договору оренди ТОВ АФГ «Еліта» (т.3 а.с. 166).

24.03.2011 Голова Решетилівської районної адміністрації видав розпорядження №217, в якому зазначено «внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.09.2007, укладеного на території Малобакайської сільської ради між Решетилівською районною райдержадміністрацією та ТОВ АФГ «Еліта», а саме в розділі «Орендна плата пункт 9 замінити слідуючим «Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 50,00грн за 1га»».(т.2 а.с. 197).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками провадження у справі, у 2007 році НЕ укладався договір оренди земельної ділянки між Решетилівською районною держадміністрацією та ТОВ АФГ «Еліта».

Так, в матеріалах справи міститься відповідь Решетилівської районної державної адміністрації №01-36/2936 від 28.12.2017 на запит прокурора. Згідно вказаної відповіді у Решетилівській районній державній адміністрації відсутні відомості про укладення договору оренди землі з ТОВ АФГ «Еліта» у 2007 році. (т.2 а.с. 207).

В матеріалах справи міститься відповідь Решетилівського відділу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2007 на запит прокурора, в якій також повідомляється про відсутність інформації щодо укладання між Решетилівської РДА та ТОВ АФГ «Еліта» договору оренди землі у 2007 році. (т. 2 а.с. 208).

При цьому, з матеріалів справи убачається та підтверджується поясненнями учасників справи, у 2012 році між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області в особі Голови, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» Решетилівського району Полтавської області в особі генерального директора, як Орендарем, підписано договір оренди землі.

Договір не містить числа та місяця його підписання, лише рік 2012. Відповідно до Договору, його предметом є строкове платне користування земельною ділянкою для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, яка знаходиться на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

В розділі «об`єкт оренди» зазначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 158,3га, у тому числі землі лісогосподарського призначення 158,3га. В договорі не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки.

Відповідно до умов договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 11872,50грн з розрахунку 75грн за 1га.

Строк дії договору 17 років, починаючи з дати державної реєстрації, але в будь-якому випадку до моменту закінчення виробничо-технологічного циклу діяльності Орендаря на об`єкті оренди.

В розділі «Умови використання земельної ділянки» зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

На останній сторінці договору міститься відмітка, що він зареєстрований у відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 14 вересня 2012 року №532420004003484. (т.2 а.с. 190-193).

Між Решетилівською районною державною адміністрацією, в особі голови, з боку Орендодавця, та ТОВ АФГ «Еліта» в особі генерального директора, з боку Орендаря, підписано акт приймання - передачі земельної ділянки 158,3га. В акті відсутній кадастровий номер земельної ділянки та не зазначено числа та місяця його складання, лише рік 2012. В акті вказано, що передається земельна ділянка площею 158,3га, в тому числі лісові землі 158,3га. (т.2 а.с. 194).

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформовано 24.09.2020 на запит юридичного департаменту Полтавської ОДА земельна ділянка з кадастровим номером 5324282200:00:005:0001, що розташована Полтавська область, Решетилівський район, Малобакайська сільська рада площею 158,3 цільове призначення 3.2, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, державна власність, дата реєстрації земельної ділянки 14.09.2012, орендар СТОВ «Славутич», дата реєстрації речового права 12.12.2012, строк дії речового права 25 років. (т. 1 а.с. 128-129).

Відповідно до Висновку Відділу Держкомзему у Решетилівському районі щодо надання земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ АФГ «Еліта», від 31.01.2011: «земельна ділянка загальною площею 158,30га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг код цільового використання землі згідно Українського класифікатора цільового використання землі (КВЦПЗ): 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. Передається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю АФГ «Еліта» на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області землі мають слідуючі правові обмеження : Заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки». (т.2 а.с. 200).

Відповідно до Висновку Відділу містобудування та архітектури Решетилівської райдержадміністрації щодо правових обмежень, обтяжень містобудівного характеру земельної ділянки, що передається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю АФГ «Еліта», яка розташована на території Малобакайської сільської ради площею 158,30га, надана для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг. Право на земельну ділянку обмежено (зміна цільового призначення тільки за проектами землеустрою), обтяження містобудівного характеру відсутні. Висновок датований 31.01.2011 (т. 2 а.с. 200).

Як зазначено вище, пред`являючи позов, прокурор посилався на те, що районна державна адміністрація розпорядилася землями лісогосподарського призначення, розпорядження якими відноситься до компетенції обласних державних адміністрацій. Крім того, землі лісогосподарського призначення станом на момент виникнення спірних правовідносин не могли бути передані в оренду чи тимчасове користування юридичній особі приватного права.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як зазначено вище, справа розглядалась судами неодноразово. Обставини наявності у прокурора підстав для представництва досліджувались судами та встановлено наявність таких підстав. Під час апеляційного перегляду заперечень з приводу наявності у прокурора підстав для представництва не висловлювалось, тому відповідно до статті 269 ГПК України, зазначеним обставинам оцінка не надається.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням характеру спірних правовідносин вирішенню підлягають питання:

-категорії земельної ділянки, яка передана в оренду за оспорюваним договором;

-суб`єкта, який мав право розпорядження спірною земельною ділянкою, в залежності від встановлення її категорії;

-відповідність оспорюваного договору вимогам закону;

-наявність чи відсутність підстав для скасування державної реєстрації спірного договору;

-наявність чи відсутність підстав для повернення земельної ділянки

-наявність чи відсутність підстав для застосування позовної давності щодо заявлених вимог.

При вирішенні зазначених питань Східний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (вересень 2012 року) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно частини 2 статті 18 Земельного кодексу України у відповідній редакції категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 Земельного кодексу України (редакція станом на вересень 2012 року) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтею 55 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на вересень 2012 року) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Щодо визначення категорії земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного договору оренди.

Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324282200:00:005:0001 площею 158,3га належить до земель лісогосподарського призначення з огляду на наступне.

Станом на 2011 рік (дата виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку, яка є предметом спірного договору оренди) форма державної статистичної звітності 6-зем підтверджувала віднесення земельних ділянок по відповідної категорії угідь за їх цільовим призначенням.

Порядок ведення цієї форми визначено Наказом Державного комітету статистики України №377 від 05.11.98, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за N788/3228 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення» (далі - Інструкція).

Формою 6-зем. встановлювалася наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами та угіддями.

З інформації, що міститься у довідці 6-зем встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 53244282200:00:005:0001, має наступний склад угідь - ліси та інші лісовкриті землі на площі 158,30 га. У довідці також вказаний землекористувач - ТОВ АФГ «Еліта».

Крім того, в технічній документації мається висновок відділу Держкомзему у Решетилівському районі, згідно якого, земельна ділянка загальною площею 158,30га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, код цільового використання землі згідно Українського класифікатора цільового використання землі (КВЦПЗ): 09.01. Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, що передається ТОВ АФГ «Еліта» на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області має правові обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, стаття 20 Земельного кодексу України; тільки за проектом землеустрою.

Також доказами належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення є дані Публічної кадастрової карти України, які є загальнодоступними, і де візуально видно, що спірна земельна ділянка майже повністю вкрита лісовим масивом. (Викопіювання з кадастрової карти на спірну земельну ділянку наявне в матеріалах справи).

Крім того, відповідно до листа від 20.10.2021 Головного управління держгеокадастру у Полтавській області у відповідь на звернення Полтавської обласної адміністрації в Управлінні відсутня інформація про розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення на запитувану земельну ділянку з кадастровим номером 5324282200:00:005:0001 (т.3 а.с.176). Тобто, самим Державним геокадастром визнається відсутність змін цільового призначення спірної земельної ділянки.

Зазначені докази є належними та допустимими і вони безумовно свідчать про те, що спірна земельна ділянка є землями лісогосподарського призначення, що правильно встановив місцевий господарський суд.

Східний апеляційний господарський суд вважає безпідставним заперечення ТОВ АФГ «Еліта» на висновок суду про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Так, АФГ «Еліта» стверджує про те, що жодні документи, окрім інформації з Державного земельного кадастру, не є доказами, які підтверджують належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Однак, Східний апеляційний господарський суд звертає увагу на наступне.

У довідці Головного управління Держкомзему у Полтавській області від 07.12.2010 року №3418 помилково зазначено щодо земельної ділянки площею 153,8 га, яка знаходиться на території Малобакайської сільської ради, неправильний кадастровий номер 5324282200:00:005:0006.

Така ж помилка міститься на кадастровому плані земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, разом з цим, на цьому ж кадастровому плані земельної ділянки наявна позначка про визначення кадастрового номера земельної ділянки станом на 26.11.2011 року, відповідно до якої правильний кадастровий номер цієї земельної ділянки 5324282200:00:005:0001.

Аналогічна відмітка стоїть і на сторінці каталогу координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки, відповідно до якої кадастровий номер цієї земельної ділянки - 5324282200:00:005:0001. Така ж відмітка наявна і на титульному аркуші документації із землеустрою.

Зазначений кадастровий номер земельної ділянки є правильним, оскільки присвоєний уповноваженим органом у порядку, визначеному Постановою КМУ від 18 серпня 2010 №749 «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці» (чинній на момент присвоєння кадастрового номеру - 26.11.2011), далі Постанова.

Відповідно до Пункту 15 Постанови визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, переданій у власність (користування) без проведення її державної реєстрації, здійснюють територіальні органи Держземагентства протягом двадцяти чотирьох робочих днів.

Пунктом 17 Постанови передбачено, що територіальний орган Держземагентства робить на титульному аркуші документації із землеустрою, плані меж або кадастровому плані земельної ділянки, відомостях про обробку теодолітного ходу та визначення координат поворотних точок меж земельних ділянок позначку, в якій зазначаються кадастровий номер, дата його визначення, прізвище та ініціали посадової особи, що зробила цю позначку, і ставиться її підпис.

Так, у документації із землеустрою на титульному аркуші, на кадастровому плані земельної ділянки та каталогу координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки стоїть позначка уповноваженого суб`єкта територіального органу Держземагентства про визначення кадастрового номера земельної ділянки площею 153,8 га земель лісогосподарського призначення, яка знаходиться на території Малобакайської сільської ради - 5324282200:00:005:0001. Таким чином, документація із землеустрою містить необхідні реквізити, які дають можливість визначити кадастровий номер спірної земельної ділянки.

Приватне підприємство «АЛАН-ЗЕМ», який є розробником документації, не має повноважень щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, ним лише декілька разів допущена технічна помилка під час розроблення документів, які є складовими частинами документації із землеустрою.

Те, що в інформації з Державного земельного кадастру щодо реєстрації прав на спірну земельну ділянку містяться численні помилки підтверджується також наступним.

Як встановлено та зазначено вище, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 24.09.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 5324282200:00:005:0001, яка розташована Полтавська область, Решетилівський район, Малобакайська сільська рада має :

-цільове призначення 3.2.

-категорія земель сільськогосподарські;

-власність державна;

-інформація про документацію із землеустрою проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 05.01.2005, СП «Алан»

-дата державної реєстрації 14.09.2012;

-орендар СТОВ «Славутич»;

-дата державної реєстрації речового права 12.12.2012;

-строк дії речового права 25 років.

Однак, по-перше, відповідно до Наказу №548 від 23.07.2010 Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі з 01 по 19, код цільового призначення 3.2. взагалі не застосовується.

По-друге, відомості про державну реєстрацію спірної земельної ділянки внесені 14.09.2012 з посиланням на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05.01.2005 та із зазначенням орендарем СТОВ «Славутич» (код ЄДРПОУ 30891222). При цьому, на момент вчинення зазначеної реєстраційної дії розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації від 17 червня 2011 року №443 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки, площею 158,3га Товариством з обмеженою відповідальністю АФГ «Еліта» на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району, розроблену у 2011 році, згідно якої код цільового використання землі згідно Українського класифікатора цільового використання землі (КВЦПЗ): 09.01. Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг;

По-трете, 14 вересня 2012 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 158,3га лісогосподарського призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг терміном на 17 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Решетилівському районі 14 вересня 2012 року за № 532420004003484 та підписано акт прийому передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення;

По-четверте, з наявних в матеріалах справи пояснень учасників провадження у справі, вбачається, що розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації від 23 листопада 2004 року №526 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ТОВ «Славутич» на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району та надано в довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку на території Малобакайської сільської ради із земель запасу (ліси) для ведення лісового господарства.

Між ТОВ «Славутич» та Решетилівською районною державною адміністрацією 29 листопада 2004 року укладений договір оренди землі лісогосподарського призначення площею 158,3га терміном на 25 років на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району.

Вказаний договір оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення зареєстрований у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 березня 2005 року за №040556100001.

При цьому, Східний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що наведені обставини щодо попереднього користувача спірної земельної ділянки СТОВ «Славутич» не підтверджені жодними документами. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували таку інформацію.

Разом з цим, Східний апеляційний господарський суд встановив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.08.2008 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи СТОВ «Славутич» (код ЄДРПОУ 30891222). Правонаступником всіх прав та обов`язків СТОВ «Славутич» є ТОВ АФГ «Еліта» (код ЄДРПОУ 24389445).

Отже, факт припинення юридичної особи СТОВ «Славутич» у 2008 році є встановленим.

Також Східний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до матеріалів справи предметом спору у даній справі не є договір оренди земельної ділянки з СТОВ «Славутич», а є договір оренди земельної ділянки від 2012 року з ТОВ АФГ «Еліта». Матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів того, що ці договори є взаємопов`язаними або що оспорюваний договір залежить від договору з СТОВ «Славутич». Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ АФГ «Еліта» з 2011 року вчиняв самостійні дії з отримання спірної земельної ділянки в оренду/користування (розроблення технічної документації, дії з укладення нового договору). Тобто ТОВ АФГ «Еліта» вчиняв дії з отримання спірної земельної ділянки як НОВИЙ ОРЕНДАР, А НЕ ЯК ПРАВОНАСТУПНИК СТОВ «Славутич». Доказів протилежного матеріали справи не містять, ТОВ АФГ «Еліта» на протязі розгляду даної справи також не посилався на ці обставини.

З огляду на зазначене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що обставини щодо укладення договору з СТОВ «Славутич» не відносяться до предмету доказування у даній справі та ці обставини не впливають на вирішення даного спору.

Також Східний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що всі наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що спірна земельна ділянка як до моменту вчинення дій ТОВ АФГ «Еліта» щодо її отримання в користування (2011 рік), так і після цього моменту відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення. Протилежних доказів матеріали справи не містять, а учасниками справи їх не надано та не доведено факту їх існування. Тобто, відсутня правова підстава зміни реєстратором категорії земель під час вчинення реєстраційних дій.

Отже, підсумовуючи наведене вище, із зазначеного витягу Державного земельного кадастру вбачається, що допущені явні помилки:

-у цільовому призначенні (код 3.2 замість 09.01);

-категорії земель (сільськогосподарське замість лісогосподарське);

-інформації про документацію із землеустрою (05.01.2005, СП «Алан» замість 2011 ПП «Алан-Зем»);

-строку дії речового права (25 років замість 17 років);

-зазначенні орендаря земельної ділянки (СТОВ «Славутич» замість ТОВ АФГ «Еліта»).

Наявність таких численних та явних помилок і невідповідностей в інформації з Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки безумовно свідчить про те, що її реєстрація проводилась з порушеннями, а інформація, на достовірності якої наполягає ТОВ АФГ «Еліта», НЕ ВІДПОВІДАЄ ДІЙСНОСТІ.

При цьому, Східний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що ТОВ АФГ «Еліта» намагається спотворити реальні обставини справи та цитує зазначену інформацію лише вибірково у частині, яка є вигідною для нього, а саме, ТІЛЬКИ В ЧАСТИНІ ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЇ ЗЕМЕЛЬ щодо інших, зазначених вище, невідповідностей у витязі з Державного земельного кадастру ТОВ АФГ «Еліта» не висловлюється.

З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про допущення Державним реєстратором порушень під час реєстрації спірної земельної ділянки, в тому числі, щодо категорії земель, а саме, замість земель лісогосподарського призначення зазначено сільськогосподарського призначення.

Надаючи оцінку відповідності оспорюваного договору оренди землі вимогам чинного законодавства та висновкам суду першої інстанції за результатами розгляду цієї вимоги, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Згідно статті 3 Земельного кодексу у відповідній редакції земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Разом з цим у частині другій статті 5 Лісового кодексу України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 21-570 а14 від 22.01.2015).

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Отже, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Згідно зі статтею 57 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що із внесенням 08.02.2006 змін до Земельного кодексу України, не передбачена передача в оренду земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Частиною 3 статті 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Частиною 7 статті 122 ЗК України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу. Статті 149 та 150 ЗК України регулюють порядок вилучення земель для відповідних потреб та встановлюють порядок для особливо цінних земель.

У відповідності до п.п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин та на даний час), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин, передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території, приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка площею 158,30га кадастровий номер 5324282200000050001 знаходиться на території Малобакайської сільської ради ЗА МЕЖАМИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ та відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, фактичним розпорядником спірної земельної ділянки є і була станом на момент підписання оспорюваного договору оренди Полтавська обласна державна адміністрація.

При цьому, як встановлено та зазначено вище, спірний договір оренди підписаний з боку Орендодавця Решетилівською районною державною адміністрацією, яка не є належним суб`єктом розпорядження спірною земельною ділянкою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи рішення про надання в оренду ТОВ АФГ «Еліта» спірної земельної ділянки суб`єктом розпорядження спірною земельною ділянкою не приймалось. Таке рішення не приймалось і Решетилівською районною державною адміністрацією, яка підписала спірний договір з боку Орендодавця.

З матеріалів справи убачається, що таким рішенням ТОВ АФГ «Еліта» , ПП «Алан-Зем» (який виконував роботи з розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку) вважають розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації від 24.03.2011 №217.

Так, як встановлено та зазначено вище, в п.1.3 Пояснювальної записки до Технічної документації зазначено, що земельна ділянка передана в оренду для ведення лісового господарства на підставі розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації від 24.03.2011 №217 (т.2 а.с. 196).

Разом з тим, зазначене розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації від 24.03.2011 №217 має інший зміст, а саме : «внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.09.2007, укладеного на території Малобакайської сільської ради між Решетилівською районною райдержадміністрації та ТОВ АФГ «Еліта», а саме в розділі «Орендна плата пункт 9 замінити слідуючим «Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 50,00грн за 1га»».(т.2 а.с. 197).

При цьому, як встановлено та зазначено вище, договір оренди між Решетилівською районною райдержадміністрації та ТОВ АФГ «Еліта» у 2007 році не укладався договір оренди спірної земельної ділянки. Такий договір був укладений лише у 2012 році.

Тобто, суб`єктом, уповноваженим розпоряджатись спірною земельною ділянкою, рішення про надання спірної земельної ділянки в користування ТОВ АФГ «Еліта» НЕ ПРИЙМАЛОСЬ.

Також, Східний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що зі змісту оспорюваного договору від 2012 року між ТОВ АФГ «Еліта» та Решетилівською районною державною адміністрацією вбачається, що земельна ділянка надається для ведення лісогосподарства та пов`язаних з ним послуг. У відзивах, запереченнях та поясненнях, які надавались ТОВ АФГ «Еліта» протягом розгляду даної справи, він вважає, що договір оренди укладено на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Так, зокрема, на сторінці 2 відзиву на апеляційну скаргу ТОВ АФГ «Еліта» зазначає про те, що «зазначення у п. 1 договору оренди землі від 06.03.2012 виду користування земельною ділянкою для ведення лісового господарства і пов`язаних із ним послуг є технічною помилкою, оскільки він був виготовлений на бланку, в якому вже було цільове призначення».

Однак, Східний апеляційний господарський суд вважає, що такі пояснення суперечать іншим наявним в матеріалах справи документам та протирічать змісту інших пунктів договору. Таким як:

1. Розпорядження Голови Решетилівської районної державної адміністрації 17.06.2011 №443 про затвердження технічної документації на спірну земельну ділянку. В розпорядженні визначено ці землі як землі лісового фонду;

2. Висновку відділу містобудування та архітектури Решетилівської районної державної адміністрації щодо правових обмежень, обтяжень містобудівного характеру земельної ділянки, що передається в оренду ТОВ АФГ «Еліта», в якому зазначено, що земельна ділянка площею 158,3га передається для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг;

3. Технічною документацією на спірну земельну ділянку, яка виготовлялась на замовлення ТОВ АФГ «Еліта» та іншим наявним в матеріалах справи документам.

З огляду на зазначене Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку що такі пояснення ТОВ АФГ «Еліта» є довільним та на власний розсуд трактуванням обставин справи.

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення лісового господарства застосуванню підлягає порядок, визначений Земельним кодексом України (який має пріоритет) та Лісовим кодексом України.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За умовами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено та зазначено вище, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення державної власності передана в оренду ТОВ АФГ «Еліта» з численними порушеннями норм земельного законодавства, а саме:

1. За відсутності рішення суб`єкта уповноваженого розпоряджатись такими землями;

2. Договір підписаний неуповноваженим суб`єктом на розпорядження земельною ділянкою, користування якою є предметом спірного договору;

3. Після 08.02.2006 не передбачено можливості передачі в оренду земель лісогосподарського призначення та надання їх особам приватного права.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктами "б", "ґ" ст. 5 ЗК України унормовано, що земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Разом з тим, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З наведеного та встановленого вище вбачається, що дії ТОВ АФГ «Еліта» призвели до незаконного отримання в користування земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі від 2012 року укладений без дотримання вимог земельного законодавства та за відсутності для цього підстав, визначених ЗК України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16ц звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 2012 року між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ТОВ АФГ «Еліта» задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемний в силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням предмета та підстав позову, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 2012 року, укладеного між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ТОВ АФГ «Еліта» щодо оренди земельної ділянки площею 158,3га, кадастровий номер5324282200:00:005:0001, проте помилково виходив з інших мотивів (пропуску прокурором передбаченого законом строку позовної давності і відсутності поважності причин їх пропуску), у зв`язку з чим оскаржуване рішення необхідно змінити у вказаній частині, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Незважаючи на зміну мотивувальної частини оскаржуваного рішення щодо вимог про визнання договору оренди недійсним, Східний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити про помилковість висновків суду першої інстанції про обчислення строків позовної давності.

Так, в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що оскільки оспорюваний договір був укладений між Решетилівською РДА та ТОВ АФГ «Еліта» 06.03.2012, тому Держава в особі відповідного органу довідалась про наявні порушення з моменту укладення оспорюваного договору.

Однак, такі висновки суду першої інстанції про обчислення строків позовної давності з моменту укладення оспорюваного договору є помилковими. Оскільки уповноваженим органом розпорядження спірною земельною ділянкою в даному випадку є Полтавська обласна державна адміністрація, а не Полтавська РДА, яка з боку орендаря підписувала оспорюваний договір.

Відповідно до ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Наведена правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 08.01.2022 справа №910/11193/20; постанові від 26.04.2022 справа №372/453/19.

З урахуванням встановлених судом обставин, наявних у матеріалах справи доказів, сам по собі факт обізнаності прокурора чи органу, в інтересах якого подавався позов, про існування оскаржуваного договору оренди не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав.

Як зазначено вище, уповноваженим органом в даному випадку є Полтавська обласна державна адміністрація.

Наявність у Полтавської обласної адміністрації, в силу статті 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноважень щодо спрямування діяльності районних державних адміністрацій та здійснення контролю за їх діяльністю, не може свідчити про те, що Полтавська обласна державна адміністрація була обізнана про підписання оспорюваного договору з моменту його підписання та наявності порушень закону.

Щодо доводів позивача про те, що спірна земельна ділянка передана в оренду без проведення нормативно грошової оцінки, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Дійсно, низка рішень ЄСПЛ містить та розвиває такий підхід до обґрунтованості судових рішень.

Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Отже, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки наведених вище порушень закону достатньо для висновку про нікчемність оспорюваного договору оренди від 2012 року між Решетилівською РДА та ТОВ АФГ «Еліта» і Земельним кодексом України не передбачено можливості передання земельної ділянки лісогосподарського призначення в оренду та користування особам приватного права, тому обставини наявності чи відсутності нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки не впливають на висновок про нікчемність такого договору.

Щодо вимог про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як встановлено та зазначено вище, спірна земельна ділянка площею 158,3га з кадастровим номером 5324282200:00:005:0001, призначення лісогосподарське, державної форми власності. Суб`єктом наділеним правом розпорядження цією земельною ділянкою є Полтавська обласна державна адміністрація.

Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено Полтавську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Таким чином, фактичним розпорядником спірної земельної ділянки є Полтавська обласна державна адміністрація (Полтавська обласна військова адміністрація).

Як вбачається з оскаржуваного рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/987/20, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність порушеного права, однак, відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, про застосування наслідків якого було зроблено відповідну заяву ТОВ АФГ «Еліта».

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 викладено правовий висновок, про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ч. 2 ст. 153 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц викладено висновок: "зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок".

Зазначений висновок уточнено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц шляхом викладення його першого речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що ТОВ АФГ «Еліта» отримав у користування за договором оренди від 2012 року земельну ділянку 158,3га з кадастровим номером 5324282200:00:005:0001 лісогосподарського призначення з порушенням норм земельного та лісового законодавства. Тобто, земельна ділянка не вибувала з власності Держави, тому саме Державі належать права володіння, користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

ТОВ АФГ «Еліта» є лише її фактичним користувачем, який порушує права власника майна Держави Україна.

Відсутність у орендаря правових підстав для користування земельними ділянками свідчить про те, що він володіє ними незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Тому позов про повернення земельних ділянок в даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України). Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

За таких обставин, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що даний позов є негаторним і позовна давність до вимог такого позову не застосовується.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позов заявлено прокурором в інтересах Держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації. Саме Полтавська обласна державна адміністрація, як встановлено та зазначено вище, відповідно до положень закону була і є розпорядником спірної земельної ділянки, що отримана в користування ТОВ АФГ «Еліта» за нікчемним договором, що правомірно зазначається прокурором як у позовній заяві, так і на протязі всього розгляду справи.

При цьому, прокурор просив повернути її до земель запасу Малобакаївської сільської ради. Однак, як встановлено під час розгляду справи, земельна ділянка НЕ ВИБУВАЛА з державної власності та її розпорядник залишався не змінним. Зазначене не тільки не заперечується, а й зазначається в поясненнях ТОВ АФГ «Еліта». Такі ж пояснення надаються і прокурором.

У п. 11.12 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 справа №633/408/18 у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

При цьому, у п. 11.13 цієї ж Постанови ВП ВС від 20.06.2023 у справі №633/408/18 зазначено «Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071) слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь власника. Зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади).»

В даному випадку, у справі №917/987/20 прокурором правильно визначено позивача у справі Полтавську обласну державну адміністрацію, правильно визначено суб`єкта який був і залишається розпорядником спірної земельної ділянки. Вимога прокурора сформульована «зобов`язати ТОВ АФГ «Еліта» повернути орендовану земельну ділянку площею 158,30га на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області до земель запасу Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області вартістю 4млн 810тис грн».

При цьому, як виходячи зі встановленого вище, зважаючи на те, що прокурором вірно визначено позивача та розпорядника земельної ділянки, враховуючи пояснення прокурора, надані під час розгляду справи, та з урахуванням висновків, викладених у наведеній Постанові Великої Палати Верховного Суду, Східний апеляційний господарський суд розцінює що мета, яку прагне досягти прокурор, звертаючись з позовом у даній справі це ПОВЕРНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ЇЇ ВЛАСНИКУ ДЕРЖАВІ УКРАЇНА в особі належного розпорядника Полтавської обласної державної адміністрації та припинення її незаконного використовування ТОВ АФГ «Еліта».

Східний апеляційний господарський суд враховує, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі «Беллє проти Франції»). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Отже, мета, яку прагне досягти прокурор законна та справедлива.

При цьому, заперечення ТОВ АФГ «Еліта» зводяться до прагнення продовжити незаконно користуватись земельною ділянкою державної власності, яку він отримав з порушеннями закону.

Зважаючи на наведене, за висновком Східного апеляційного господарського суду, відмова у задоволенні вимоги прокурора про повернення спірної земельної ділянки Державі в особі уповноваженого суб`єкта на розпорядження нею (Полтавської обласної державної (військової) адміністрації) з формальних підстав буде свідчити про зайвий формалізм та призведе до продовження незаконного користування земельною ділянкою ТОВ АФГ «Еліта», що не відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог прокурора про зобов`язання ТОВ АФГ «Еліта» повернути земельну ділянку площею 158,30га кадастровий номер 5324282200:00:005:0001 Державі в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавській обласній військовій адміністрації).

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди.

Оскільки відповідно до наведених вище висновків договір оренди земельної ділянки від 2012 року між Решетилівською районною державною адміністрацією та ТОВ АФГ «Еліта» є нікчемним, тому його реєстрація у відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 14 вересня 2012 року №532420004003484 підлягає скасуванню. Крім того, як встановлено вище, окрім встановленої судом нікчемності оспорюваного договору, його реєстрація була проведена відділом Держкомзему у Решетилівському районі з чисельними порушеннями, що призводить до суперечливості відомостей щодо вказаної земельної ділянки дійсним обставинам.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями ТОВ АФГ «Еліта» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо оспорюваного договору оренди не вчинявся.

З огляду на викладене, скасуванню підлягає лише реєстрація договору у державному реєстрі земель, про яку вчинено запис від 14 вересня 2012 року №532420004003484, тому така вимога прокурора підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, доводи заявника апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, отже, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.

Під час ухвалення оскаржуваного рішення 30.08.2023 Господарським судом Полтавської області не враховано наведені вище обставини, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судом не враховано норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, отже оскаржуване рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/987/20 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на ТОВ АФГ «Еліта».

Розглянувши апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 у справі №917/987/20, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2023 Господарський суд Полтавської області ухвалив у справі №917/987/20 додаткове рішення, яким задовольнив заяву ТОВ АФГ «Еліта» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та ухвалив стягнути з Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області 25000грн витрат на професійну правничу допомогу.

При ухваленні додаткового рішення, Господарський суд Полтавської області виходив з того, що оскільки рішенням суду від 30.08.2023 у даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі на професійну правничу допомогу), покладаються на позивача.

Зважаючи на висновок Східного апеляційного господарського суду про скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/987/20 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням приписів вищенаведених процесуальних норм, колегія суддів зазначає, що у зв`язку прийняттям у даній справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені відповідачем ТОВ АФГ «Еліта» під час розгляду даної справи, покладаються на останнього і не підлягають розподілу між сторонами.

Тому у задоволенні заяви ТОВ АФГ «Еліта» про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/987/20 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 5324282200:00:005:0001, проведену відділом у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 14.09.2012 за №5324200040003484.

Зобов`язати ТОВ агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» повернути земельну ділянку площею 158,30га кадастровий номер 5324282200:00:005:0001 Державі в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавській обласній військовій адміністрації).

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати у вигляді судового збору 6306 грн за розгляд позовної заяви та 9459грн за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 у справі №917/987/20 скасувати. Прийняти нове рішення. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття; порядок і строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.01.2024

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко