Постанова

від 03.04.2024 по справі 917/987/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/987/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 (колегія суддів: Лакіза В. В., Бородіна Л. І., Здоровко Л. М.) у справі

за позовом першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до відповідачів: 1) Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Решетилівська міська територіальна громада Полтавської області в особі Решетилівської міської ради Полтавської області; 2) Сектор з питань надання реєстраційних послуг Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Підяш О .С.,

відповідача-2 - Назаревич І. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Перший заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області (правонаступник - Решетилівська окружна прокуратура Полтавської області) в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Решетилівська РДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта" (далі - ТОВ "АФГ "Еліта"), в якому просив суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 158,3 га, укладений між Решетилівською РДА та ТОВ "АФГ "Еліта", зареєстрований у відділі Держкомзему у Решетилівському районі 14.09.2012;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "АФГ "Еліта" за договором оренди землі від 14.09.2012, внесеного до Державного реєстру земель за № 5324420004003484, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати ТОВ "АФГ "Еліта" повернути орендовану земельну ділянку площею 158,30 га на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області вартістю 4 млн. 810 тис. грн до земель запасу Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

2. Позов обґрунтовано тим, що спірний договір оренди укладено з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, зокрема, положень статей 3, 56, 57 Земельного кодексу України, частини другої статті 5 Лісового кодексу України, частини першої статті 6, статті 13, частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі", частини першої статті 13, частин першої та другої статті 15 Закону України "Про оцінку земель", якими встановлено неможливість передачі приватним підприємствам земель лісового фонду на умовах оренди; крім цього договір укладено без прийняття розпорядження уповноваженого органу щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки лісового фонду площею 158,30 га та без проведення нормативно грошової оцінки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Рішенням тринадцятої сесії четвертого скликання від 17.11.2004 Малобакайської сільської ради погоджено передачу із земель запасу Малобакайської сільської ради СТОВ "Славутич" в довгострокову оренду терміном на 25 років земельні ділянки загальною площею 161,3 га на території Малобакайської сільської ради.

4. Розпорядженням голови Решетилівської РДА від 23.11.2004 № 526 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ТОВ "Славутич" на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району та надано в довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 161,3 га на території Малобакайської сільської ради із земель запасу (ліси) для ведення лісового господарства.

5. 29.11.2004 між СТОВ "Славутич" та Решетилівська районна державна адміністрація укладений договір оренди землі лісогосподарського призначення площею 158,3 га терміном на 25 років на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району, який зареєстровано у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.03.2005 за № 040556100001.

6. Земельна ділянка лісового фонду площею 3,00 га в межах населеного пункту (село Мушти) на території Малобакайської сільської ради використовується на підставі договору оренди землі, укладеного між Малобакайською сільською радою та СТОВ "Славутич" від 19.11.2004 та зареєстрованого у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" від 09.03.2005 за № 040556100002.

7. Правонаступником всіх прав та обов`язків СТОВ "Славутич" є ТОВ "АФГ "Еліта".

8. Розпорядженням голови Решетилівської РДА від 24.03.2011 № 217 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 2007 року" внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.09.2007, укладеного на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області між Решетилівською РДА та ТОВ "АФГ "Еліта".

9. Разом з тим, відповідно до листа Решетилівської РДА від 28.12.2017 № 01-36/2936 у райдержадміністрації відсутні відомості щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки у 2007 році між Решетилівською РДА та ТОВ "АФГ "Еліта".

10. Відповідно до листа відділу Держгеокадастру в Решетилівському районі від 28.12.2017 № 595/11.4-14 інформація щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення, площею 158,3 га на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району, укладеного 20.09.2007 між Решетилівською райдержадміністрацією та ТОВ "АФГ "Еліта" у відділі відсутня.

11. Розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації від 17.06.2011 № 443 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки, площею 158,3 га ТОВ "АФГ "Еліта" на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району.

12. На підставі розпорядження голови Решетилівської райдержадміністрації № 217 від 24.03.2011 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 2007 року" між Решетилівською РДА та ТОВ "АФГ "Еліта" у 2012 році підписано договір оренди земельної ділянки площею 158,3 га лісогосподарського призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг терміном на 17 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Решетилівському районі 14.09.2012 за № 532420004003484 та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.

13. Звертаючись до суду з позовом прокурор посилався на те, що районна державна адміністрація розпорядилася землями лісогосподарського призначення, розпорядження якими відноситься до компетенції обласних державних адміністрацій. Крім того, землі лісогосподарського призначення станом на момент виникнення спірних правовідносин не могли бути передані в оренду чи тимчасове користування юридичній особі приватного права.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

15. 30.08.2023 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення про відмову у позові, а 26.09.2023 - додаткове рішення про стягнення з Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

16. 18.01.2024 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про часткове задоволення позову; скасував реєстрацію договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5324282200:00:005:0001, зобов`язав ТОВ "АФГ "Еліта" повернути цю земельну ділянку Державі в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавській обласній військовій адміністрації); в іншій частині позову відмовив; здійснив розподіл витрат щодо сплати судового збору; скасував додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про відмову у задоволенні заяви ТОВ "АФГ "Еліта" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

17. Апеляційна інстанція виходила з того, що спірний договір оренди землі укладений без дотримання вимог земельного законодавства та за відсутності для цього підстав, визначених Земельним кодексом України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

18. Також апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відмова у задоволенні вимоги прокурора про повернення спірної земельної ділянки Державі в особі уповноваженого суб`єкта на розпорядження нею (Полтавської обласної державної (військової) адміністрації) з формальних підстав буде свідчити про зайвий формалізм та призведе до продовження незаконного користування земельною ділянкою ТОВ АФГ "Еліта", що не відповідатиме принципам розумності та справедливості.

19. Крім того, з огляду на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо оспорюваного договору оренди не вчинявся, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування реєстрації договору у державному реєстрі земель.

Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи

20. У касаційній скарзі ТОВ "АФГ "Еліта" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду.

21. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду, викладених ним у касаційній скарзі.

22. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Позиція Верховного Суду

Щодо вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди.

23. Згідно з частинами першою і другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

24. У справі, яка переглядається, апеляційна інстанція виходила з того, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення державної власності передана в оренду ТОВ АФГ "Еліта" з порушеннями норм земельного законодавства, зокрема, за відсутності рішення суб`єкта уповноваженого розпоряджатись такими землями.

25. За наведених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний договір оренди спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, а відтак такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

26. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

28. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

29. У справі, яка переглядається, апеляційною інстанцією встановлено, що спірний договір оренди з боку орендодавця підписаний Решетилівською РДА, яка не є належним суб`єктом розпорядження спірною земельною ділянкою. При цьому рішення про надання в оренду цієї ділянки суб`єктом розпорядження спірною земельною ділянкою не приймалось та таке рішення не приймалось і Решетилівською РДА.

30. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним і не потребує визнання судом недійсним за відповідною позовною вимогою.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди.

31. Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

32. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

33. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2022 у справі № 597/977/21 та від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, у розумінні положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц сформульовано висновок про те, що скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності не є належним способом захисту.

35. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

36. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди задоволенню не підлягає та, відповідно, не надає оцінку доводам скаржника про вихід судом апеляційної інстанції за межі заявлених позовних вимог в цій частині.

37. Тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги, але з інших підстав.

Щодо вимоги про повернення спірної земельної ділянки.

38. Визначальним критерієм для розмежування позовів власника про витребування майна з володіння іншої особи і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є відсутність або наявність у позивача володіння майном. Такі відсутність або наявність визначаються виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, відповідного до якого володіння нерухомим майном підтверджують відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц і № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 755/9215/15-ц, від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).

39. На відміну від вимоги про витребування майна з володіння його набувача, негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17).

Інакше кажучи, відсутність фізичного володіння, зокрема можливості фактично користуватися земельною ділянкою, не означає, що власник втратив володіння цим його майном. Для підтвердження того, що він володіє нерухомим майном, фізичне володіння останнім не є обов`язковим. Власник, який передав земельну ділянку в оренду, не втрачає володіння нею, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не з`являються відомості про державну реєстрацію права власності на цю ділянку за іншим суб`єктом.

40. Державна реєстрація права оренди нерухомості, а тим більше надання її власником у користування (найм) без такої реєстрації чи самовільне зайняття відповідного майна не змінює його володільця. Ним залишається той, за ким зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості. Державна реєстрація права оренди такого об`єкта, надання його в користування без вчинення відповідної реєстраційної дії чи зайняття без дозволу власника зумовлюють появу опосередкованого володіння та відповідного тимчасового володільця (орендаря, наймача, користувача), що не виводить власника з безпосереднього володіння цим майном (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18).

41. Тому зайняття земельної ділянки фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його володіння цим об`єктом. Тобто зайняття останнього не є заволодінням ним (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17). Такий власник, зберігаючи володіння його майном, може заявити негаторний позов, тобто просити суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні відповідним об`єктом, зокрема шляхом повернення останнього (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

42. Ураховуючи встановлені обставини щодо нікчемності договору оренди та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ТОВ АФГ "Еліта", належним способом захисту порушеного права власності держави буде повернення їй цієї ділянки.

43. Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

44. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції з огляду на те, що прокурором вірно визначений позивач та розпорядник земельної ділянки, виходячи з мети позову і його обґрунтування, дійшов вірного висновку, що заявлена вимога спрямована на повернення земельної ділянки її власнику в особі належного розпорядника Полтавської ОДА та припинення її незаконного використання ТОВ "АФГ "Еліта".

45. Підсумовуючи викладене, судова колегія висновує, що позов прокурора підлягає частковому задоволенню шляхом повернення державі в особі Полтавської ОДА (Полтавській обласній військовій адміністрації) земельної ділянки площею 158,30 га з кадастровим номером 5324282200:00:005:0001.

46. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

47. Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц).

48. З огляду на зазначене вірним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

49. Доводи заявника про скасування апеляційною інстанцією додаткового рішення місцевого господарського суду без нормативно-правового обґрунтування є безпідставними, оскільки керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд з огляду на прийняття у даній справі нового рішення про часткове задоволення позовну, дійшов вірного висновку, що судові витрати, понесені відповідачем під час розгляду даної справи, покладаються на останнього і не підлягають розподілу між сторонами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

52. Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

53. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування реєстрації договору оренди земельної ділянки скасувати, мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду в цій частині змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, а резолютивну частину рішення в цій частині залишити в силі. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 917/987/20 в частині скасування реєстрації договору оренди земельної ділянки скасувати, мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 в цій частині змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, а резолютивну частину рішення в цій частині залишити в силі.

3. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 917/987/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач