Постанова

від 16.01.2024 по справі 917/1722/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/1722/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕМБУДМОНТАЖ вх. № 2619 П/2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023, ухвалене суддею Пушком І.І. у приміщенні Господарського суду Полтавської області в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін у справі №917/1722/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ДАКО-ГРУП ЛТД, в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю ДАКО-ГРУП ЛТД, м. Кременчук Полтавської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕМБУДМОНТАЖ, м. Кременчук Полтавської області,

про стягнення 533053,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ДАКО-ГРУП ЛТД, в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю ДАКО-ГРУП ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕМБУДМОНТАЖ про стягнення 533053,88 грн заборгованості за договором поставки № ПФ-120/21 від 10.11.2021 з яких: 400220,80 грн основний борг; 18190,86 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 04.09.2023; 114642,22 грн сума інфляційного збільшення боргу за період з березня 2022 по квітень 2023 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1722/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕМБУДМОНТАЖ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДАКО-ГРУП ЛТД, в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю ДАКО-ГРУП ЛТД 400220,80 грн основного боргу, 18190,86 грн 3% річних; 104388,21 грн інфляційного збільшення суми боргу; 7841,00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині вимог у позові відмовлено.

В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив наступне: надані позивачем докази свідчать про передачу відповідачу товару на суму 400220,80 грн за Договором поставки №ПФ-120/21 від 10.11.2021 (що відповідачем не спростовано) та про наявність у відповідача обов`язку з оплати позивачу коштів за отриманий товар; відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю; вимоги про стягнення 3% річних на суму 18190,86 грн також є обґрунтованими. Стосовно інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 114642,22 грн, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за розрахунком суду інфляційні втрати на суму 400220,80 грн боргу у період з березня 2022 року по серпень 2023 року складають 104388,21 грн, за таких обставин, стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 104388,21 грн, інша частина вимог про стягнення інфляційних відхиляється за їх безпідставністю.

Відповідач у межах встановленого законом строку через систему Електронний суд надіслав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати в частині, якою позов задоволено, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: відповідно до розрахунку суми заборгованості, яку заявлено до стягнення, охоплюється період 2021 2023 р.р., тобто, період, протягом якого діяв запроваджений 11 березня 2020 року постановою КМ України №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", на всій території України карантин, який постійно продовжувався і діяв до липня 2023 року; окрім того, 24.02.2022, в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч.1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався Указами Президента України і безперервно продовжує діяти і станом на даний час. На думку апелянта, зазначені обставини є цілком очевидними та такими, що не підлягають додатковому доведенню; вказані чинники прямо вплинули на господарську діяльність апелянта, призвели до різкого падіння його доходів та втрати цілого ряду контрагентів, перспективних підрядів і розриву логістичних ланцюгів, внаслідок чого апелянт не має змоги своєчасно погасити заборгованість перед позивачем. На думку заявника скарги, відповідне свідчить про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у розумінні ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, тобто надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Заявник скарги зазначає, що ст.617 ЦК України визначає обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань; аналогічний висновок випливає зі змісту ст. 218 ГКУ, яка покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху з тих підстав, що апелянтом не повною мірою дотримано вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, відповідно до якого до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Іншою ухвалою від цієї ж дати витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, які надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду 18.12.2023.

Після усунення заявником недоліків апеляційної скарги, ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕМБУДМОНТАЖ на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1722/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "16" січня 2024 р. о 14:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк до 11.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

09.01.2024, тобто в межах установленого судом строку, позивач через систему "Електронний суд" направив відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає наступне: апелянтом не додано до матеріалів справи відповідної довідки/сертифікату регіональної філії ТПП, а також жодного іншого документу, який би підтверджував наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) внаслідок яких відповідач з об`єктивних причин не в змозі виконати зобов`язання щодо оплати за отриманий товар; апелянт не спростовує фактів отримання товару та наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 400220,80 грн, а також не заперечує щодо розміру нарахування судом першої інстанції розміру інфляційного збільшення боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України. Позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити рішення господарського суду в даній справі без змін.

10.01.2024 позивач подав заяву про участь представника в судовому засіданні 16.01.2024 у режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 15.01.2024 вказану заяву було задоволено.

15.01.2024 відповідач надав відповідь на відзив, в якій зазначає, що основними його постачальниками були підприємства, які знаходились на Сході України і які перші потрапили під ворожі обстріли і були або зруйновані, або припинили свою діяльність через виїзд їх керівництва та персоналу у безпечні регіони України або за її кордони; введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022; даний лист ТПП є документом, необхідним для доведення форс-мажору та, на думку апелянта, є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань.

16.01.2023, у день судового засідання, апелянт подав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи через участь представника ТОВ КРЕМБУДМОНТАЖ, адвоката Гонтаря В.М. в іншому судовому засіданні; розгляд справи провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. На доказ обставин щодо участі представника в іншому судовому засіданні надано роздруківку з порталу Судової влади, відповідно до якої в Автозаводському районному суді м.Кременчука призначена до розгляду на 16.01.2024 о 13:30 год. цивільна справа №524/8627/23, в якій позивача представляє адвокат Гонтар В.М.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Посилаючись на необхідність участі у судовому засіданні в Автозаводському районному суді м.Кременчука 16.01.2024 о 13:30 год., представник відповідача не зазначає, коли саме було призначено вказане засідання та чому йому було надано перевагу перед судовим засіданням Східного апеляційного господарського суду.

Враховуючи, що судове засідання в даній господарській справі №917/1722/23 призначено на 16.01.2024 о 14:45 годині, колегія суддів зазначає, що адвокат Гонтар В.М., у разі подання у встановлений законом строк клопотання про участь у розгляді справи №917/1722/23 в режимі відеоконференції, міг би встигнути взяти участь у розгляді даної справи після закінчення судового засідання в Автозаводському районному суді м.Кременчука.

Окрім того, відповідачем не доведено неможливості направлення в судове засідання іншого представника, а також не обґрунтовано неможливості розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні без участі представника апелянта (правову позицію якого викладено у скарзі та у відповіді на відзив на апеляційну скаргу), зокрема, не зазначено про наявність у представника пояснень та доказів, які станом на 16.01.2024 відсутні в матеріалах справи, не могли бути надані раніше з об`єктивних причин та мають значення для її розгляду.

За таких обставин, враховуючи, що явку представників учасників справи в судове засідання не було визнано обов`язковою, колегія суддів, керуючись принципами рівності всіх юридичних осіб перед законом і судом (ст.7 ГПК України), пропорційності у господарському судочинстві (ст.15 ГПК України), дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Стосовно суті спору, присутній у судовому засіданні 16.01.2024 представник позивача (в режимі відеоконференції) підтримав викладену ним письмово правову позицію.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні представник позивача не висловлював заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Між ТОВ ДАКО - ГРУП ЛТД в особі Полтавської філії ТОВ ДАКО - ГРУП ЛТД (постачальник) та ТОВ КРЕМБУДМОНТАЖ (покупець) був укладений договір поставки №ПФ-120/21 від 10.11.2021 (далі Договір) згідно з умовами якого постачальник у строки, визначені Договором постачає покупцю товар (будівельні матеріали), а покупець приймає товар та здійснює його оплату на умовах визначених Договором.

Згідно з п. 1.1 Договору, постачальник у строки, визначені цим Договором, передає у власність покупцю товар, а Покупець приймає Товар та здійснює його оплату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно до п.1.2 Договору найменування (асортимент та комплектність) товару, а також кількість товару, що підлягає продажу, визначається замовленням покупця (відповідача), що є невід`ємною частиною даного Договору. (п. 1.2. Договору).

Ціна, яку повинен сплатити покупець за переданий товар визначається рахунком на оплату, виставленим постачальником в момент надходження від покупця замовлення (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.3.1 Договору розрахунок за товар, замовлений покупцем, здійснюється останнім наступним чином: - послідуюча оплата у розмірі 100% від вартості замовлення протягом 7 календарних днів з моменту отримання/оформлення замовлення від продавця у відповідності до п. 3.4. даного Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору виконання Постачальником обов`язку передати товар та перехід права власності на товар до Покупця відбувається після передачі товару останньому або його представнику з відповідними товаророзпорядчими документами від Постачальника, його представника або перевізника у випадку, якщо поставка товару здійснюється Постачальником. Датою переходу права власності на товар до Покупця є дата, зазначена у відповідних товаророзпорядчих документах.

Відповідно до п. 3.5 Договору товаророзпорядчими документами, зазначеними у п.3.4 даного Договору, є видаткова накладна або товаро-транспортна накладна.

Згідно до п.8.2, п.8.3 Договору сторона, у якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, зобов`язана про настання і припинення вищевказаних обставин сповістити іншу сторону в письмовій формі протягом 10-ти календарних днів. Належним доказом неможливості виконання договору і тривалості форс-мажорних обставин будуть служити відповідні довідки, видані регіональними відділеннями торгово-промислової палати України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс-мажорних обставин позбавляє винну сторону права посилатися на них в подальшому.

На виконання умов Договору позивачем у період з 19.11.2021 по 21.02.2022 було поставлено відповідачу товар (будівельні матеріали) партіями на загальну суму 400220,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками постачальника та покупця і засвідчені печатками сторін.

Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовується апелянтом, ТОВ КРЕМБУДМОНТАЖ не розрахувалося за отриманий товар.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ТОВ ДАКО-ГРУП ЛТД, в особі Полтавської філії ТОВ ДАКО-ГРУП ЛТД звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ КРЕМБУДМОНТАЖ 533053,88 грн заборгованості за договором поставки № ПФ-120/21 від 10.11.2021 з яких: 400220,80 грн основний борг; 18190,86 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 04.09.2023; 114642,22 грн сума інфляційного збільшення боргу за період з березня 2022 по квітень 2023 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі № 917/1722/23 позов задоволено частково з наведених вище підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає вказане рішення за апеляційною скаргою відповідача, в межах наведених у скарзі доводів та вимог, відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога постачальника про стягнення з покупця коштів за отриманий товар, а також нарахувань на суму основного боргу в порядку ст.625 ЦК України.

Згідно з ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, строк виконання зобов`язання є таким, що настав згідно з п. 2.3.1 Договору поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов`язку з оплати позивачу коштів за отриманий товар у розмірі 400220,80 грн, а також, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів погашення вказаного боргу на час розгляду справи, зазначив про те, що відповідна прострочена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надавши оцінку правомірності вимог позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат (із посиланням на приписи зазначеної норми ЦК України, а також на висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць, викладені у пунктах 25-26 мотивувальної частини постанови від 20.11.2020 №910/13071/19), господарський суд зазначив, що вимоги про стягнення 3% річних на суму 18190,86 грн також є обґрунтованими; стосовно інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 114642,22 грн, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за розрахунком суду інфляційні втрати на суму 400220,80 грн боргу у період з березня 2022 року по серпень 2023 року складають 104388,21 грн, за таких обставин, стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 104388,21 грн, інша частина вимог про стягнення інфляційних відхиляється за їх безпідставністю.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач не заперечує ні факту отримання товару від позивача, ні правових підстав нарахування та розміру заявленої до стягнення суми основного боргу, а також не наводить контррозрахунку щодо сум 3% річних та інфляційних втрат, стягнутих з ТОВ КРЕМБУДМОНТАЖ оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Разом з тим, відповідач наполягає на тому, що виконання зобов`язання перед позивачем виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Апелянт наполягає на тому, що в даному випадку форс-мажорними обставинами є епідемія коронавірусу COVID-19 (у зв`язку з чим в Україні було запроваджено карантин), а також військова агресія РФ проти України, з початком якої у країні введено воєнний стан.

Колегія суддів зазначає, що відповідні обставини дійсно є загальновідомими.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договір поставки, з якого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, укладено 10.11.2021, тобто вже під час дії карантину, який було запроваджено у березні 2020 року. Апелянтом не доведено, яким чином поширення коронавірусної хвороби або ж карантинні обмеження перешкодили своєчасному виконанню ТОВ КРЕМБУДМОНТАЖ взятих на себе договірних зобов`язань.

Щодо посилання заявника скарги на воєнний стан та на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як на доказ існування форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає, що вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, Верховний Суд зазначив, що: лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку; сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання; той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без винятку суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором. Відповідну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 922/193/23.

Матеріали даної справи №917/1722/23 не містять доказів - сертифікату ТПП, повідомлень відповідачем позивача про наявність форс-мажорних обставин в порядку вищенаведених норм п.8.2, п.8.3 Договору, або будь-яких інших документів, з яких би вбачалося настання форс-мажорних обставин саме у спірних правовідносинах, що виникли з договору поставки №ПФ-120/21 від 10.11.2021.

За відсутності таких доказів, колегія суддів не вважає належними аргументами посилання апелянта на те, що основними постачальниками ТОВ КРЕМБУДМОНТАЖ були підприємства, які знаходились на Сході України і які перші потрапили під ворожі обстріли і були або зруйновані, або припинили свою діяльність через виїзд їх керівництва та персоналу у безпечні регіони України або за її кордони оскільки відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.617 ЦК України, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається зі змісту вказаної норми та відповідних положень Договору, внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона звільняється саме від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань а не від виконання самого зобов`язання.

Апелянтом не наведено посилань на жодні обставини та норми чинного законодавства, які б звільняли його від виконання договірного обов`язку розрахуватися за придбаний у позивача товар, факт отримання якого ТОВ КРЕМБУДМОНТАЖ не заперечує, а також сплатити суми 3% річних і інфляційних втрат, нараховані на суму основного боргу, які є не штрафними санкціями, а платою за користування коштами, несвоєчасно сплаченими боржником, та компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, і входять до складу грошового зобов`язання (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 921/489/22).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали господарського суду від 19.09.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, направлену на поштову адресу відповідача: 39600, м. Кременчук, вул.29 Вересня, 7-Б, кв.5 (яку зазначено також і в апеляційній скарзі), було повернуто до суду відділенням зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.88).

Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже ТОВ КРЕМБУДМОНТАЖ було повідомлено належним чином про розгляд даної справи господарським судом, однак вказане товариство не надало заперечень стосовно позовних вимог і стверджувало про наявність форс-мажорних обставин вже під час апеляційного оскарження рішення господарського суду (без надання жодних доказів на підтвердження існування таких обставин).

На думку колегії суддів, відповідне не узгоджується з вимогами ч.1 ст.43 ГПК України, відповідно до якої учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, відповідачем не наведено обставин, що могли б бути визнані належною підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам апелянта, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕМБУДМОНТАЖ залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1722/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.01.2024.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна