Постанова

від 10.01.2024 по справі 922/2831/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/2831/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

за участю представників:

позивача Грецький В.Г. на підставі ордеру серії АН №1061704 від 22.06.2023;

відповідача Дородних С.В. на підставі ордеру серії АН №1167998 від 17.05.2023;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація, м.Харків, (вх. №2616 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023р. у справі №922/2831/23 (суддя Фурсова С.М., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту 10.11.2023р.)

за позовом: фізичної особи-підприємця Гуторової Галини Володимирівни, Донецька область, м. Слов`янськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація, м.Харків,

про стягнення 598068,49грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гуторова Галина Володимирівна звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація про стягнення 571258,61грн., з яких: 514838,00грн. заборгованість, 56420,61грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020р. в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2023 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

19.07.2023р. матеріали позовної заяви №922/2831/23 надійшли до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у справі №922/2831/23 задоволено частково позовні вимоги фізичної особи-підприємця Гуторової Галини Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація про стягнення 598068,49грн., з яких: 539000,00грн. заборгованість, 59068,49грн. пеня; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація на користь фізичної особи-підприємця Гуторової Галини Володимирівни 531416,67грн. заборгованості, 17595,91грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 8235,18грн.; відмовлено в частині стягнення 7583,33грн. заборгованості та 41472,58грн. пені.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 530, 765, 795 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 283, 285, 286 Господарського кодексу України мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, що свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 531416,67грн.

Господарським судом першої інстанції також було частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 17595,91грн., з огляду на часткову арифметичну невірність наданого позивачем розрахунку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у справі №922/2831/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Також, апелянт просить суд зупинити дію оскаржуваного рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у справі №922/2831/23.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що позивачем не було доведено, а матеріали справи не містять доказів набуття відповідачем статусу сторони (наймача) за договором оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020, а тому у ТОВ «Лізинг Фармація» відсутній обов`язок сплачувати на користь фізичної особи-підприємця Гуторової Г.В. орендну плату у розмірі, строках та спосіб, встановлених цим договором, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у справі №922/2831/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у справі №922/2831/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація на рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у справі №922/2831/23; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 10.01.2024 о 14:15 год.

29.12.2023 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№16319), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація, рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у справі №922/2831/23 залишити без змін.

09.01.2024р. представником позивача подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 задоволено заяву представника позивача фізичної особи-підприємця Гуторової Г.В. про участь у судовому засіданні 10.01.2024 р. у справі №922/2831/23 в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.01.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у справі №922/2831/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у справі №922/2831/23 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2020 між фізичною особою-підприємцем Гуторовою Галиною Володимирівною (надалі орендодавець) та Малим приватним підприємством Галеніка (надалі орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 (надалі договір т. 1 а.с.10-13), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування для розміщення аптеки нежитлові приміщення, площею 182,4 кв.м., розташоване на першому поверсі за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Ком`яхова, 51 (надалі об`єкт оренди, приміщення) (пункт 1.1. договору).

Приміщення належить орендодавцю на праві приватної власності №23852793 від 11.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням цього договору та Акту прийому-передачі приміщення.

Приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі (повернення) приміщення (пункт 2.2. договору).

За умовами пункту 4.1. договору, орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування об`єктом оренди в розмірі 30000,00грн. за місяць.

Платежі відповідно до пункту 4.3. договору, передбачені даним договором, вносяться орендарем на рахунок орендодавця у наступному порядку:

- орендна плата щомісячно не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється оплата, з урахуванням умов, передбачених пункт 4.3.2. договору (пункт 4.3.1. договору);

- орендна плата за останній місяць користування об`єктом оренди протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору у розмірі, визначеному в пункті 4.1. договору (пункт 4.3.2. договору).

Згідно з пунктом 4.4. договору орендодавець зобов`язаний щомісяця, до 5-го числа поточного місяця, направляти орендарю акти виконаних робіт (наданих послуг) за попередній місяць, які орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю або направити мотивовані зауваження щодо наданого акту.

В разі закінчення дії цього договору орендар сплачує орендну плату за час користування об`єктом оренди по день фактичного повернення приміщення (пункт 4.5. договору).

У разі не внесення орендарем відповідних платежів у терміни, встановлені цим договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 5.2. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2022 включно.

Орендар має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, попередивши про це орендодавця не менше ніж за 30 календарних днів. У такому випадку за одностороннє дострокове розірвання договору орендар фінансової відповідальності перед орендодавцем не несе, обов`язок відшкодування збитків (шкоди) не виникає. У випадку, якщо орендар покидає об`єкт оренди без письмового повідомлення, а також складання Акту прийому-передачі (повернення) приміщення в робочому стані, то він несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду приміщенню. При цьому орендар не звільняється від внесення плати за користування приміщенням до здачі приміщення орендодавцю за Актом прийому-передачі (повернення) приміщення (пункт 7.2. договору).

Якщо за три місяці до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не заявить про небажання його продовжувати, він вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах і на той самий строк (пункт 7.4. договору).

На виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020 сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі приміщення від 01.01.2020, який є додатком до вказаного договору (т.1 а.с.14).

Договір оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020 та Акт прийому-передачі приміщення підписані уповноваженими представниками сторін, підпис орендаря скріплено печаткою підприємства.

Доказів припинення строку дії договору матеріали справи не містять а тому вважається діючим на момент вирішення спору.

01.10.2020 між фізичною особою-підприємцем Гуторовою Галиною Володимирівною (надалі орендодавець) Малим приватним підприємством Галеніка (надалі орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація (надалі правонаступник) було укладено Угоду про заміну сторони у договорі оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020 (надалі угода т.1 а.с.15-16), зокрема про таке:

1.Сторони дійшли згоди здійснити заміну сторони договору оренди, а саме орендаря на правонаступника.

2.В порядку та на умовах, визначених даною угодою, орендар передає всі свої права та зобов`язання за договором оренди правонаступнику, внаслідок чого правонаступник замінює орендаря у договорі оренди та набуває всіх прав та обов`язків останнього.

3.Перехід прав та зобов`язань за договором оренди від орендаря до правонаступника відбувається з моменту передачі орендарем правонаступнику об`єкту оренди, а саме нежитлових приміщень, площею 182,4 кв.м., розташованих на першому поверсі за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Ком`яхова, 51, за Актом прийому-передачі об`єкту оренди.

4.Орендар зобов`язаний передати об`єкт оренди правонаступнику в день підписання даної Угоди про заміну сторони.

5. З моменту підписання Акту прийому-передачі об`єкту оренди правонаступник є набувачем всіх прав та обов`язків орендаря, визначених договором оренди.

Дана угода є невід`ємною частиною договору оренди та набирає чинності з моменту її підписання сторонами (пункт 12 угоди).

Угода про заміну сторони у договорі оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020 підписана уповноваженими представниками сторін, підписи орендаря та правонаступника скріплено печатками підприємств.

В подальшому, 01.10.2020 між фізичною особою-підприємцем Гуторовою Галиною Володимирівною (надалі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація (надалі орендар) було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020 (т.1 а.с.17).

Даною додатковою угодою сторони доповнили пункт 4.1. договору пунктом 4.1.1 наступного змісту: Починаючи з 01.10.2020 - у розмірі 35000,00 гривень (ПДВ не передбачений).

А також доповнили договір пунктом 4.6.: Починаючи з 13 місяця строку оренди та не частіше одного разу на рік, розмір орендної плати може бути змінений на сукупний розмір індексу інфляції за попередні 12 місяців, про що сторони підписують відповідну додаткову угоду до договору.

Всі іншу умови договору залишено без змін.

Додаткова угода №1 від 01.10.2020 підписана уповноваженими представниками сторін, підпис орендаря скріплено печаткою товариства.

Як зазначав в позовній заяві позивач, відповідачем всупереч умов укладеного між сторонами договору, не вносив орендну плату у визначені договором строки в період з 10.03.2022 по 22.06.2023, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 514838,00грн.

У зв`язку із вказаними обставинами, з метою досудового врегулювання спору, 08.02.2023 орендодавцем було направлено на адресу правонаступника претензію (т.1 а.с.34), в якій вимагав сплатити орендну плату з лютого 2022 року в розмірі 420000,00грн.

Факт направлення вказаної претензії підтверджується доданими до позовної заяви копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштової накладної та опису вкладення у цінний лист з штрихкодовим ідентифікатором №3603401600113 (т.1 а.с.31-33).

Проте, відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було в добровільному порядку суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення фізична особа-підприємець Гуторова Галина Володимирівна звернулась до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація про стягнення 571258,61грн., з яких: 514838,00грн. - основна заборгованість, пеня в сумі 56420,61грн. (т.1 а.с.1-38, 55-60).

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.2023 у даній справі часткового задоволено позовні вимоги (т.1 а.с.179-184).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями частини 3 статті 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Щодо доводів апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів набуття відповідачем статусу сторони (наймача) за договором оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020, а тому у ТОВ «Лізинг Фармація» відсутній обов`язок сплачувати на користь ФОП Гуторової Г.В. орендну плату у розмірі, строках та спосіб, встановлених цим договором, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

За приписами частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020 між ФОП Гуторовою Галиною Володимирівною (орендар) та Малим приватним підприємством Галеніка (первісним орендарем) було складено Акт прийому-передачі приміщення від 01.01.2020.

Пунктом 4 угоди від 01.10.2020 про заміну сторони у договорі оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020 сторони погодили, що орендар - (МПП Галеніка) зобов`язаний передати об`єкт оренди правонаступнику (ТОВ Лізинг фармація) в день підписання даної Угоди про заміну сторони.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту вказаного пункту договору випливає, що Акт приймання-передачі об`єкту оренди має укладатись саме між первісним орендарем - МПП Галеніка та його правонаступником - ТОВ Лізинг Фармація. Даною умовою угоди не було передбачено обов`язку з передачі примірника такого акту орендодавцю - фізичної особи-підприємця Гуторової Галини Володимирівни.

В контексті спірних правовідносин щодо беззаперечності (належності, допустимості) доказів відносно факту користування об`єктом оренди, підтвердження прийняття майна в оренду, судова колегія також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №925/1596/16, в якій Суд вказав, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків), щодо обрахування початку перебігу строку оренди та щодо підтвердження продовження користування орендованим майном має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством (частина 1 статті 795 Цивільного кодексу України), що підтверджує прийняття майна в оренду.

Аналогічні висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 910/29775/15, 10.04.2018 у справі №910/5440/17, від 27.08.2019 у справі № 906/565/18.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача період з жовтня 2020 року по лютий 2022 року підтверджується, що відповідачем проводились оплати з призначенням платежу плата за оренду приміщення згідно договору №С1/01-20 від 01.01.2020 із зазначенням місяця за який здійснюється платіж (т.1 а.с.79).

Крім того, відповідачем не було надано ані під час розгляду справи місцевим господарським судом ані під час апеляційного перегляду даної справи доказів на підтвердження тих обставин, що між сторонами існували правовідносини з приводу оренди іншого нерухомого майна, аніж як за договором оренди нежитлового приміщення№С1/01-20 від 01.01.2020.

З огляду на викладені вище обставини, що відповідачем майже 1,5 роки здійснювалась оплата за договором, господарський суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачу було передано об`єкт оренди, отже, з моменту укладення угоди від 01.10.2020 про заміну сторони у договорі оренди нежитлового приміщення №С1/01-20 від 01.01.2020 та додаткової угоди №1 від 01.10.2023 відповідач набув прав та обов`язків орендаря за договором оренди, а відтак у відповідача виник обов`язок сплачувати орендну плату та комунальні платежі.

Доказів повідомлення позивача про намір дострокового розірвання або припинення договору оренди матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, судова колегія, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахованої заборгованості, погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 531416,67грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 56420,61грн., судова колегія зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Господарського кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З аналізу вказаних статей випливає, що початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Як було зазначено вище, пунктом 5.2. договору оренди сторони погодили, що у разі не внесення орендарем відповідних платежів у терміни, встановлені цим договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується за кожний день прострочення, включаючи день оплати

Таким чином, чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору встановлено відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме: пені в розмірі 17595,91грн.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин і норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, а рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023р. у справі №922/2831/23 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2023р. у справі №922/2831/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.01.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя П.В. Тихий