Постанова

від 11.01.2024 по справі 917/1450/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/1450/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача (апелянта): не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Київ в особі філії "Гадяцьке лісове господарство", м.Гадяч Полтавської області (вх. №2387 П/1),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 (повний текст складено 30.10.2023) у справі №917/1450/23 (суддя Кльопов І.Г.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваземлеустрій", м.Полтава,

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство", м.Київ,

про стягнення 361403,23грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваземлеустрій" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 361403,23грн, з яких: 341858,38грн - боргу за договором №273 про надання послуг з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення від 13.10.2022; 13853,31грн - інфляційних втрат та 5691,54грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №273 від 13.10.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/1450/23 позов задоволено.

Стягнуто з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" на користь ТОВ "Полтаваземлеустрій" 361403,23грн заборгованості, з яких: 341858,38грн боргу за договором №273 про надання послуг з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення від 13.10.2022, інфляційні нарахування у розмірі 13853,31грн та 3% річних у розмірі 5691,54грн, а також 5421,05грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було належним чином виконано свої зобов`язання за договором та передано, а відповідачем прийнято послуги, передбачені умовами договору на суму 542360,88грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі результатів проведення інвентаризації земель від 30.12.2022, в якому, окрім іншого зазначено, що сторони одна до одної претензії не мають. Однак, відповідач у встановлені договором строки не здійснив повну оплату наданих послуг. Разом з цим, суд відхилив посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, мотивувавши свій висновок з посиланням на норми ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України, які визначають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Дослідивши надані сторонами докази, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних підтверджені документально та відповідають положенням законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/1450/23 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

За твердженням скаржника, рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає наступне:

- господарський суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам та доказам відповідача, зокрема тому, що залишок суми у розмірі 341858,00грн не був сплачений філією "Гадяцьке лісове господарство", оскільки філія є неприбутковою організацією та підпорядкована ДСГП "Ліси України", яка одержує бюджетні кошти, що спрямовуються ДСГП "Ліси України" на рахунок філії "Гадяцьке лісове господарство"; а тому, фінансові зобов`язання за договором виникають при наявності та у межах бюджетних асигнувань, встановлених планами бюджетних коштів; факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника є моментом настання строку виконання зобов`язання за договором; у свою чергу, ненадходження коштів з державного або місцевого бюджету на реєстраційний рахунок замовника для оплати послуг є обставинами, що мають місце не з вини замовника;

- крім того, суд залишив поза увагою те, що кошти на рахунок замовника не надходили у зв`язку з тим, що Департаментом безпеки ДСГП "Ліси України" було проведено аналіз технічної документації та направлено застереження до ряду договорів, укладених з позивачем, у тому числі до спірного №273 від 13.10.2022, у зв`язку з тим, що замовником не всі умови договору виконані, оскільки є зауваження щодо меж земельної ділянки; також Департаментом безпеки було повідомлено, що роботи проведені з недотриманням принципу землеустрою, погодження меж земельних ділянок працівниками державних підприємств проводилося без врахування матеріалів лісовпорядкування (порушено цілісність лісових масивів, вилучення виділів, які згідно матеріалів лісовпорядкування рахуються як землі державної власності лісового фонду); відповідно до моніторингу цін та комерційних пропозицій є підставами вважати, що ціна на розроблення технічних документацій щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення - 250грн/га завищена; у зв`язку з цим, Департаментом безпеки було доведено до відома позивача про застереження до договору;

- судом також не було враховано, що відповідно до п. 7.3 укладеного між сторонами договору при затримках у проведенні розрахунково-касових операцій не з вини замовника або відсутності коштів на рахунку замовника, штрафні санкції до замовника не застосовується, а також не здійснюється нарахування відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/1450/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/1450/23 на 11.01.2024 об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного господарського суду 01.12.2023 від ТОВ "Полтаваземлеустрій", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує наступним:

- відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів), комерційного фінансування або відсутність будь-яких умов щодо отримання прибутку відповідачем, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання та безпосередньо від виконання самого зобов`язання з оплати наданих послуг;

- відповідач не надав жодного доказу на підтвердження відсутності достатнього фінансування або відсутності коштів на його рахунках, що спростовує твердження скаржника про те, що фінансові зобов`язання за договором виникають лише при наявності та у межах бюджетних асигнувань;

- посилання відповідача на те, що факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника є моментом настання строку виконання зобов`язання за даним договором, на думку позивача є необґрунтованими та такими, що суперечать п. 4.1. договору та положенням ст. 530 ЦК України;

- відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що технічна документація було повернута замовником виконавцю відповідно до умов договору;

- з огляду на те, що відповідач 30.12.2022 підписав акт прийому-передачі наданих послуг без жодних зауважень чи застережень, тому вважається, що позивач виконав усі зобов`язання за договором належним чином, а усі зобов`язання позивача за договором вважаються припиненими; крім того, з боку відповідача не надходило будь-яких претензій, скарг чи зауважень с приводу виконання умов договору;

- лист Департаменту безпеки ДСГП "Ліси України" №5178 від 26.06.2023 "Застереження до договорів..." не є належним та допустимим доказом на підтвердження того, що відповідач має право в односторонньому поряду не виконувати свої зобов`язання за договором; вказаний лист є лише внутрішнім документом юридичної особи, якій підпорядковується відповідач, і створений з метою уникнення від виконання зобов`язань перед позивачем;

- щодо посилання скаржника на положення п. 7.3. договору, то позивач вказує, що відповідач жодного разу не повідомляв про причини затримки у проведенні розрахунків або відсутність коштів на його рахунках; у свою чергу, норми ст. 625 ЦК України є імперативними і надають позивачу право стягувати інфляційні та відсотки річних від простроченої суми заборгованості.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Полтаваземлеустрій" просить проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024, у зв`язку з відпусткою судді Хачатрня В.С. для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.

10.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Уповноважені представники позивача та відповідача (апелянта) у судове засідання 11.01.2024 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі сторони повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 наведеної статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2022 між Державним підприємством "Гадяцьке лісове господарство" (надалі замовник) та ТОВ "Полтаваземлеустрій" (надалі - виконавець) укладено договір №273 про надання послуг з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення (надалі - договір), за умовами якого виконавець (позивач) взяв на себе зобов`язання протягом 2022 року надати замовникові (відповідачу) послуги з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення на території Полтавської області (надалі -послуги), що зазначені в Додатку 1 до договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору сума договору становить 541675,00грн без ПДВ.

За умовами п. 4.1 договору оплата за надані виконавцем послуги в сумі, передбаченій в Додатку №1 проводяться наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 162502,50грн сплачується замовником на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання даного договору;

- остаточний розрахунок у розмірі 379172,50грн сплачується замовником після підписання сторонами актів прийому-передачі послуг, у місячний термін, за фактом отримання належним чином погодженої технічної документації із землеустрою та додаткових матеріалів відповідної якості замовником в кількості, передбаченій п. 5.3 договору.

Матеріали справи свідчать, що 31.10.2022 на виконання умов п. 4.1. договору замовником (відповідачем) було сплачено авансовий платіж у розмірі 162502,50грн.

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк надання послуг регламентується згідно до календарного плану виконання науково-технічних послуг в галузі інженерії з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення на території Полтавської області (Додаток 2 до договору), але не пізніше 31 грудня 2022 року.

Зобов`язання виконавця щодо надання послуг вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі технічної документації із землеустрою, погодженої належним чином з додатковими матеріалами, у власність замовника за адресою, визначеною у його заявці (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3. договору виконавець надає замовнику за результатами наданих послуг матеріали в двох примірниках:

- технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення на території Полтавської області, яка погоджена та затверджена в порядку, встановленому ст. 186 Земельного кодексу України по кожній окремій адміністративно-територіальній одиниці (територіальній громаді) в паперовому та електронному вигляді на електронних носіях в форматі *.pdf;

- обмінні кадастрові файли (електронний документ на сформовані земельні ділянки формату XML);

- витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру за результатами проведеної інвентаризації земель в паперовому вигляді з підписом і печаткою Державного кадастрового реєстратора та в електронному вигляді у форматі *.pdf (назва файлу повинна відповідати кадастровому номеру відповідної земельної ділянки).

За умовами п.п. 10.1, 10.2 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 включно, але у будь-якому разі до повного виконання виконавцем зобов`язань передбачених цим договором. Дія договору припиняється у разі виконання сторонами своїх зобов`язань 31.12.2022 року у разі виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2022 між замовником і виконавцем підписано акт прийому-передачі результатів проведення інвентаризації земель, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв послуги, що передбачені умовами договору на суму 542360,88грн.

У вказаному акті також зазначено, що сторони одна до одної претензії не мають.

На підставі п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №919 "Про припинення державного підприємства "Гадяцьке лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення, наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 року №25 "Про затвердження передавального акту ДП "Гадяцьке лісове господарство" - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Гадяцьке лісове господарство".

У зв`язку із цим, додатковою угодою №1 від 04.01.2023 (надалі - додаткова угода) до договору про надання послуг з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення №273 від 13.10.2022, укладеною між ДСГП "Ліси України" в особі директора філії "Гадяцьке лісове господарство" (відокремленого підрозділу) (відповідач) та ТОВ "Полтаваземлеустрій" внесені зміни до договору, а саме змінено сторону договору, місцезнаходження та реквізити сторони, строк надання послуг та строк дії договору.

Також, на підставі п. 5 додаткової угоди внесено зміни до п.10.1 розділу X договору та викладено його у наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.07.2023року включно, але у будь-якому разі до повного виконання виконавцем зобов`язань передбачених цим договором. "

Пунктом 8 додаткової угоди визначено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови даної додаткової угоди застосовуються до правовідносин між виконавцем і замовником з 01.01.2023.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" є правонаступником ДП "Гадяцьке лісове господарство", до якого (відповідача) також перейшли всі права та обов`язки за договором №273 від 13.10.2022.

Позивач зазначає, що оскільки 30.12.2022 сторони підписали акт прийому-передачі послуг, відтак, з урахуванням п. 4.1 договору, строк остаточного розрахунку з позивачем на суму 379172,50грн для відповідача настав 01.02.2023.

Разом з цим, 26.05.2023 відповідач сплатив частину заборгованості на суму 38000,00грн. Станом на 10.08.2023 за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 341858,38грн.

Враховуючи, що відповідач у встановлений строк кошти не сплатив, у зв`язку з чим, позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" на користь ТОВ "Полтаваземлеустрій" 341858,38грн заборгованості з оплати наданих послуг за договором №273 від 13.10.2022, а також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 13853,31грн інфляційних втрат та 5691,54грн 3% річних.

Як вже вказувалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області 26.10.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/1450/23, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 341858,38грн боргу за договором №273 від 13.10.2022, інфляційні нарахування у розмірі 13853,31грн та 3% річних у розмірі 5691,54грн з підстав, зазначених раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України). За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

До основних видів господарських зобов`язань відноситься майново-господарське зобов`язання.

Згідно зі ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що ст. 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі.

Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи № 761/16124/15-ц.

Як свідчать матеріали справи, до предмету договору №273 про надання послуг з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення від 13.10.2022, виходячи з його змісту, входять дії виконавця з проведення розроблення технічної документації щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення на території Полтавської області, що зазначені в Додатку 1 до договору, що включає також затвердження відповідної документації в порядку, передбаченому ст. 186 Земельного кодексу України, та проведення на підставі відповідної документації державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.

Отже, до предмету укладеного між сторонами договору відносяться дії виконавця (позивача), спрямовані на задоволення потреб замовника (відповідача) в отриманні погодженої технічної документації із землеустрою з проведення державної інвентаризації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що замовником за наслідком дій виконавця, які є невіддільними від нього, за договором споживається саме корисний, у тому числі юридичний і технічний (інформаційний), тобто нематеріальний ефект від таких дій (з метою регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на основі технічних документацій відповідних рішень), у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з кваліфікацією спірного договору судом першої інстанції як договору про надання послуг.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом першої інстанції, на виконання умов договору №273 від 13.10.2022 позивач передав, а відповідач прийняв послуги, що передбачені умовами укладеного між сторонами договору №273 від 13.10.2022 на суму 542360,88грн, про що сторони склали акт прийому-передачі результатів проведення інвентаризації земель від 30.12.2022.

У вказаному акті також зазначено, що сторони одна до одної претензії не мають.

Тобто, замовник фактично прийняв належним чином надані виконавцем послуги з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення, про що зазначено в самому акті приймання-передачі наданих послуг.

З досліджених у справі доказів судом також встановлено факт виконання ТОВ "Полтаваземлеустрій" взятих на себе зобов`язань за договором №273 від 13.10.2022 з передачі результатів наданих послуг (технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки), які були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень чи застережень.

Як вже вказувалось раніше, відповідно до п. 4.1. договору остаточний розрахунок у розмірі 379172,50грн проводиться замовником після підписання сторонами актів прийому-передачі послуг, у місячний термін, за фактом отримання належним чином погодженої технічної документації із землеустрою та додаткових матеріалів відповідної якості замовником в кількості, передбаченій п. 5.3 договору.

Таким чином, виходячи з умов п. 4.1. договору та дати підписання акту здачі-приймання результатів проведення інвентаризації земель від 30.12.2022 відповідач був зобов`язаний оплати повну вартість отриманих послуг до 01.02.2023, однак як встановлено судом, останнім не було виконано вказаний обов`язок.

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що 26.05.2023 відповідач сплатив лише частину заборгованості на суму 38000,00грн.

У той же час, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було надано будь-яких належних та допустимих у розумінні положень ст.ст. 76 77 ГПК України доказів здійснення своєчасної оплати наданих послуг на залишок суми 341858,38грн у строки, визначені у п. 4.1. договору, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з останнього заборгованості у розмірі 341858,38грн, наведені з посиланням на відсутність достатнього бюджетного фінансування, господарським судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Станом на момент підписання акту здачі-приймання ДП "Гадяцьке лісове господарство" було самостійною юридичною особою, яке мало достатній обсяг повноважень на підписання відповідного акту.

З 04.01.2023 між сторонами укладено додаткову угоду, якою замінено замовника за договором про надання послуг з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення №273 від 13.10.2022, а саме з ДП "Гадяцьке лісове господарство" на ДСГП "Ліси України" в особі директора філії "Гадяцьке лісове господарство" (відокремленого підрозділу).

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати робіт/послуг за відповідним правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18.

Разом з цим, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76 - 79 ГПК України доказів на підтвердження відсутності у ДСГП "Ліси України" або у його філії "Гадяцьке лісове господарство" грошових коштів, достатніх для сплати відповідачем коштів на користь ТОВ "Полтаваземлеутрій" в розмірі 341858,38грн.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідач, в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов договору, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, не виконав свої зобов`язання належним чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про стягнення 341858,38грн суми основної заборгованості за договором.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що кошти на рахунок замовника не надходили у зв`язку з тим, що Департаментом безпеки ДСГП "Ліси України" було проведено аналіз технічної документації та направлено застереження до ряду договорів, укладених з позивачем, у тому числі до спірного №273 від 13.10.2022, у зв`язку з тим, що замовником не всі умови договору виконані, оскільки є зауваження щодо меж земельної ділянки. У вказаному застереженні Департаментом безпеки було повідомлено, що роботи проведені з недотриманням принципу землеустрою, погодження меж земельних ділянок працівниками державних підприємств проводилося без врахування матеріалів лісовпорядкування (порушено цілісність лісових масивів, вилучення виділів, які згідно матеріалів лісовпорядкування рахуються як землі державної власності лісового фонду). До того ж, відповідно до моніторингу цін та комерційних пропозицій є підставами вважати, що ціна на розроблення технічних документацій щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення - 250грн/га завищена. У зв`язку з цим, Департаментом безпеки було доведено до відома позивача про застереження до договору;

Колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Полтаваземлеустрій" виконало свої зобов`язання щодо надання замовникові послуги з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення на території Полтавської області, що зазначені в Додатку 1 до договору, що підтверджується підписаним 30.12.2022 між замовником та виконавцем актом прийому-передачі результатів проведення інвентаризації земель, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв послуги, що передбачені умовами договору на суму 542360,88грн .

Як вже вказувалося раніше, у цьому акті зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають (а. с. 18-19, т.1).

Відповідно до додатку №1 до акту прийому-передачі результатів проведення інвентаризації земель від 30.12.2022 загальна кількість земельних ділянок та кількість технічних документацій із землеустрою складає 65 шт, загальною площею 2169,4435 га (а.с. 20, т.1).

У додатках № 2 та № 3 до акту прийому-передачі від 30.12.2022, а також в накладній б/н (договір від 13.10.2022 року №273) визначено перелік зареєстрованих в Державному земельному кадастрі кадастрових номерів земельних ділянок (а.с. 21-22, т.1).

Як свідчить зміст досліджених судом документів, жодних зауважень чи застережень щодо недостатності поданої документації або вартості послуг у акті замовник не відобразив.

За умовами п. 5.5. договору замовник має право пред`являти претензії виконавцю по кількості та якості наданих послуг. Претензії готуються і подаються у письмовій формі і пред`являються виконавцю: по кількості у день прийому-передачі послуг; по якості в будь-який момент в продовж дії даного договору.

У той же час, відповідач до матеріалів справи не надав будь-яких доказів на підтвердження пред`явлення виконавцю претензії по кількості та якості наданих послуг, як це передбачено умовами п. 5.5. договору.

Крім того, матеріали справи не містять та відповідачем в ході розгляду справив не надано жодних доказів повернення технічної документації виконавцю на доопрацювання, у той час як матеріалами справи підтверджується належне виконання останнім своїх зобов`язань за договором та затвердження замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності на території Полтавської області, що зазначені в Додатку 1 до договору, а також присвоєння відповідним земельним ділянкам кадастрових номерів з їх реєстрацією в Державному земельному кадастрі.

Посилання відповідача на наявність у Департаменту безпеки ДСГП "Ліси України" зауважень щодо розробленої технічної документації та направлення виконавцю відповідних застережень, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки це не є підставою для не проведення оплати за надані позивачем послуги, які були належним чином прийняті відповідачем у відповідності до умов договору, як і не є підставою для відстрочення виконання зобов`язання з оплати таких послуг згідно приписів ст. 613 ЦК України, оскільки: по-перше, питання щодо надання відповідних послуг (їх кількості, обсягу, якості тощо) та відсутність у замовника відповідних зауважень щодо розробленої документації було вирішено на етапі прийняття відповідачем наданих послуг та підписання відповідно акту здачі-приймання без будь-яких зауважень чи застережень; по-друге, обумовлення сторонами вартості наданих послуг у даному випадку здійснювалося саме на етапі укладення договору; у той же час відповідачем не надано будь-якого документального підтвердження завищеної вартості наданих послуг, зокрема доказів проведення заходів державного контролю Державної аудиторської служби України та встановлення завищеної вартості послуг за договором матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від стандарту "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог щодо надання відповідачу послуг за договором №273 від 13.10.2022 на загальну суму 542360,88грн є більш вірогідними, ніж докази, на які посилається відповідач на їх спростування. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано належними та достатніми доказами факт виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання замовникові послуг з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення на території Полтавської області за цим договором.

При цьому, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, який не був спростований відповідачем у встановленому порядку, відносно того, що замовник прийняв надані послуги та не заявив жодних зауважень щодо їх прийняття.

Доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача залишку основного боргу в сумі 341858,38грн спростовуються вищевикладеним та є такими, що не ґрунтуються на умовах договору та положеннях чинного законодавства.

З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд вважає законним та обґрунтованим висновки місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 341858,38грн.

Крім того, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 5691,54грн 3% річних за період з 26.05.2023 по 10.08.2023 та інфляційні в сумі 13853,31 грн за період 02.02.2023 25.05.2023.

За умовами п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

Пунктом 7.3 договору визначено, що при затримках у проведенні розрахунково-касових операцій не з вини замовника або відсутності коштів на рахунку замовника, штрафні санкції до замовника не застосовуються, а також не здійснюється нарахування інфляційних нарахувань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) від 08.11.2005 державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (п. 26). Також, у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" відсутність у державної установи необхідних коштів, не є виправданням для невиконання грошового зобов`язання (п.п. 48 та 40 рішень відповідно).

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю: грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 12.04.2017 у справі №913/869/14.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У той же час, матеріли справи не містять та відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження повідомлення ним позивача про причини не проведення розрахунків у встановлений договором строк та про відсутність коштів на рахунку замовника.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання відповідача на обставини, пов`язані з труднощами бюджетного фінансування філії, відсутність коштів на рахунках ДСГП "Ліси України", достатніх для сплати наявної заборгованості перед позивачем за договором №273 від 13.10.2022, не може об`єктивним чином підтвердити майновий стан відповідача, а відтак не є підставою для врахуванням судом п. 7.3. договору щодо незастосування до відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 5691,54грн та інфляційних втрат в сумі 13853,31грн, суд апеляційної інстанції встановив, що він є арифметично вірним, правильним та відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних нарахувань обґрунтовано задоволені місцевим судом.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/1450/23 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/1450/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/1450/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.01.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко