Постанова

від 22.01.2024 по справі 904/2475/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2475/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Коваль Л.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023 (повний текст рішення складено 01.09.2023, суддя Панна С.П.) у справі № 904/2475/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬСЕРВІС", 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд.2, код ЄДРПОУ 30734801

до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА", 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд.5, код ЄДРПОУ 00191329

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬСЕРВІС" звернулось з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" про стягнення заборгованості у розмірі 58 104,00 грн., інфляційного збільшення в розмірі 13 813,02 грн., 3 % річних в розмірі 1 989,86 грн. та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 2307 від 23.07.2020 в частині оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023, у даній справі, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА", 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд.5, код ЄДРПОУ 00191329 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬСЕРВІС", 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд.2, код ЄДРПОУ 30734801 заборгованість в розмірі 58 104,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 13 813,02 грн., 3 % річних в розмірі 1 989,86 грн. та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "СУХА БАЛКА" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-системний аналіз положень укладеного договору дає підстави стверджувати, що обов`язковою передумовою здійснення відповідачем оплати за партію товару є надання позивачем повного пакету документів, передбачених, зокрема, пунктом 2.3 договору. У випадку не виконання цього обов`язку позивачем у відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за товар, а штрафні санкції до відповідача за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються відповідачем;

-позивач не додав до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, зокрема, рахунків-фактури, що є передумовою здійснення відповідачем оплати за поставлений товар. Відтак, позивач не надав суду доказів виникнення у відповідача обов`язку здійснення оплати за договором, у відповідача не настав обов`язок здійснити оплату за договором внаслідок прострочення позивача, то нарахування 3% річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним;

-скаржник посилається на п.10.1 договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення договору та лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддямивід 26.09.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2475/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2475/23.

04.10.2023 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023 у справі № 904/2475/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

30.10.2023 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання, яким долучено до апеляційної скарги платіжну інструкцію № 14148 від 23.10.2023 про сплату судового збору у розмірі 4026,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023 у справі № 904/2475/23; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 23.07.2020 між Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИЗЕЛЬСЕРВІС" (постачальник) був укладений договір № 2307.

Відповідно до умов пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених договором умовах.

У пункті 13.5. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами у специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в Специфікаціях (додатках) обов`язково вказується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог:

- при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД;

- при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до пункту 1.2. договору.

Відповідно до умов пункту 3.2. договору загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних до договору, які є невід`ємною частиною договору.

У розділі 2 договору сторонами були визначені умови поставки, зокрема:

- поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом (пункт 2.1. договору);

- базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору (пункт 2.2. договору);

- на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал);

- сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, засвідчений печаткою постачальника);

- видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту;

- інші документи, перераховані в специфікації (додатку).

Зазначені документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж 2 робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених документах поруч з найменуванням товару зазначається код УКТ ЗЕД також товару з дотриманням вимог, вказаних у пункті 1.2. договору (пункт 2.3. договору);

- датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком). Право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права на товар, визначений у специфікаціях (додатках) (пункт 2.4. договору).

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови платежу, зокрема:

- оплата вартості партії товару (платежі) здійснюються в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, на умовах оплати, узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками) (пункт 4.1. договору);

- підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є вставлений постачальником рахунок (пункт 4.2. договору);

- у випадку, коли документи, зазначені у пункті 2.3. договору, не надані постачальником у встановлений в пункті 2.3. договору у строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов пункту 2.3. договору, покупець має право затримати оплату товару для надання постачальником повного комплекту належними чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1. договору збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3. договору, оформлених належним чином. Також, в даному випадку штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем (пункт 4.3. договору).

У відповідності до вказаних умов договору, позивачем та відповідачем було підписано Специфікації № 4 від 08.09.2021 на суму 38 736,00 грн. та № 5 від 10.11.2021 на суму 19 368,00 грн.,

У пункті 3 специфікацій визначені умови оплати, а саме: за фактом поставки, протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Як зазначає позивач, та що не заперечується відповідачем, поставлений позивачем товар у визначені в Специфікації строки оплачений відповідачем не був.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору, позивачем 12.01.2022 та 16.02.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 58 104,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 10 від 12.01.2022р. на суму 19 368,00 грн. та № 44 від 16.02.2022р. на суму 38 736,00 грн.

Товар, зазначений у видаткових накладних від 12.01.2022 та від 16.02.2022, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 11.11.2022, в якій вимагав протягом 7 днів з дня отримання даної претензії перерахувати всю суму основного боргу за договором № 2307 від 23.07.2020р., яка складає 58 104,00 грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 11 924,50 грн. на рахунок постачальника за реквізитами.

Вказана вище претензія була направлена на адресу відповідача 17.11.2022, про що свідчить накладна № 5005302407860, але претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором № 2307 від 23.07.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 12.01.2022 та 16.02.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 58 104,00 грн., що і стало причиною звернення з позовом до суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з вимогами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, між позивачем та відповідачем був укладений договір №2307 від 23.07.2020. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками).

Так, у специфікаціях №4 від 08.09.2021 та №5 від 10.11.2021, наявних в матеріалах справи, сторонами узгоджено оплату товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем на умовах: впродовж 30-ти календарних днів з моменту поставки продукції (п. 3).

У пункті 2.3 договору визначено, що на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю такі документи: рахунок-фактуру; сертифікат якості виробника/паспорт на товар; видаткову накладну; інші документи, перераховані в специфікації (додатку).

За доводами апелянта, невиконання позивачем п. 2.3 договору є відкладальною умовою, що є підставою для не оплати товару.

Як зазначено Верховним Судом у справі № 908/771/19, рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунка-фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором. Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи №918/537/18, від 29.08.2019 зі справи №905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи №915/400/18, від 29.04.2020 зі справи №915/641/19.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, поставлений позивачем товар прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень, претензій, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №10 від 12.01.2022 та №44 від 16.02.2022, а відповідачем не надано доказів направлення повідомлення про порушення позивачем п.2.3 договору як цього вимагає п.4.3., тому посилання відповідача на порушення позивачем п.2.3 як на підставу ненастання обов`язку з оплати за поставлений товар, апеляційним господарським судом відхиляються з огляду на їх необґрунтованість.

Окрім цього, факт прийняття відповідальною особою відповідача поставленого товару від позивача підтверджується підписаними без зауважень ТТН №13 від 12.01.2022 на суму 19 368,00 грн. та ТТН №58 від 16.02.2022 на суму 38 736,00 грн.

Відповідно до статті 666 ЦК України:

1. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

2. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апелянтом не надано належних і допустимих доказів на підтвердження реалізації ним можливостей, передбачених частиною 2 статті 666 ЦК України щодо відмови від отримання товару в зв`язку з ненаданням йому необхідних документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поставка товару є підтвердженою, а тому заперечення відповідача оцінюються критично, оскільки така поведінка відповідача свідчить про його недобросовісні дії стосовно оплати поставленого товару.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції, доказів сплати заборгованості у розмірі 58 104,00 грн. сторонами не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення суми з відповідача на користь позивача у розмірі 58 104,00 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятого на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, позивачем було нараховано 3% річних за період з 12.02.2022 по 27.04.2023 у розмірі 1989,86 грн., інфляційні втрати за період з лютого 2022 по квітень 2023 в розмірі 13 813,02 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає, що вони є обґрунтованими, арифметично вірними, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на п.10.1. договору та лист ТТП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 як на підставу для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, з огляду на наступне.

Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу та ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Судова колегія зауважує, що лист ТПП України, на який посилається скаржник, адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Таким чином, наявність форс-мажорних обставин, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між ними та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

На особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням зобов`язань з оплати вартості отриманого за Договором №2307 від 23.07.2020 товару та введенням на території України режиму воєнного стану.

Відповідно до пункту 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення договору.

Положеннями пункту 10.4 Договору врегульовані дії сторін у разі настання форс-мажорних обставин, відповідно до якого сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язання за договором, внаслідок виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, зобов`язана сповістити іншу сторону про це в письмовому вигляді протягом 10-ти (десяти) календарних днів (з попереднім одночасним направленням повідомлення в найкоротші терміни по факсу або телеграмою) про настання, терміни можливого їх припинення, характер несприятливих обставин, що наступили і можливі наслідки.

Посилання апелянта на вказані положення договору колегією суддів відхиляються з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов пункту 10.4 Договору, а також доказів того, що відповідачем вживалися заходи для недопущення господарського правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. У той час як викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023 у справі №904/2475/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023 у справі №904/2475/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.А. Коваль

Суддя І.М. Кощеєв