Рішення

від 22.01.2024 по справі 905/1515/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.2024р. Справа №905/1515/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до відповідача: Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (код ЄДРПОУ 43978045; адреса: 84792, Донецька область, Бахмутський р-н, м. Світлодарськ (пн), пр. Миру, буд. 5)

про стягнення 82475,91 грн.

Суддя Величко Н.В.

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» через підсистему "Електронний суд" подано позовну заяву від 15.11.2023 б/н про стягнення з Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області заборгованості в сумі 82475,91 грн. за отриманий природний газ за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», з них: основний борг 55164,48 грн., пеня 6680,20 грн., 3% річних 2756,71 грн., інфляційні втрати 17874,52 грн., крім того судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого в період 03.11.2021-20.11.2021 природного газу за типовим договором постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, відсотки річних та інфляційні втрати.

На підтвердження вимог надано суду: адвокатський запит та відповідь на нього від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 27.09.2023 № ТОВВИХ-23-13599 з додатками щодо остаточної алокації відборів споживача за період з 03.11.2021 по 30.06.2023, інформацію щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХS00017R619005 в Реєстрі споживачів постачальника (Додаток 14), паперову копію Інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (Форма № 10) з розшифровкою КЕП, роздруківку Архів ціни ПОН для непобутових споживачів, рахунок на оплату № 31270 на суму 55164,48 грн. з доказами його надсилання відповідачу, довідку АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/60103/2023 від 22.09.2023 про надходження (не надходження) коштів на поточний рахунок, розрахунок позовних вимог, правовстановлюючі документи підписанта.

Матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи 905/1515/23, які за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді Величко Н.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023).

Ухвалою суду від 22.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1515/23; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для вчинення дій процесуального характеру.

Вказана ухвала направлена позивачу і відповідачу в електронний кабінет ЄСІТС та доставлена до електронного кабінету отримувача 22.11.23 о 14:20 відповідно, що підтверджується довідками Господарського суду Донецької області про доставку електронного листа.

Відповідач у поданому через підсистему «Електронний суд» відзиві (вх.№ 07-10/6205/23 від 08.12.23) заперечує проти задоволення позовних вимог повністю.

На обґрунтування заперечень відповідач вказує на відсутність належних доказів надсилання йому позивачем рахунку на оплату у порядку і строки, визначені типовим договором, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501. Також вказує, що між сторонами не проводилась переговорна процедура, передбачена Законом України «Про публічні закупівлі», що унеможливило реєстрацію бюджетного зобов`язання і, як наслідок, його оплату. Крім того, позивач не є оператором газотранспортної системи, між позивачем і відповідачем не укладався договір транспортування природного газу, тому позивач безпідставно вказує, що він передав відповідачу природний газ об`ємом 3,2836 тис.куб.м. на загальну суму 55164,48 грн. з урахуванням вартості транспортування. На думку відповідача, відсутня його вина у несплаті за договором природного газу, тому відсутні й підстави для сплати пені, 3% річних та інфляційних. Відповідач звертає увагу на обставину запровадження в Україні воєнного стану та визнання території Світлодарської міської територіальної громади тимчасово окупованою з 24.05.2022, що є форс-мажорною обставиною і є підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань з цієї дати.

У відповіді на відзив (вх.№ 07-10/6571/23 від 19.12.23) позивач заперечує проти аргументів відповідача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, наполягає на задоволенні позовних вимог. В частині включення послуг транспортування природного газу до тарифу позивач посилається на лист НКРЕКП від 12.08.2019 № 8475/16.3.2/7-19, копія якого додається.

Відповідач 25.12.2023 через підсистему Електронний суд подав заперечення на відповідь на відзив позивача (вх.№ 07-10/6718/23) .

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників в умовах воєнного стану та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

При прийнятті рішення у цій справі суд керується таким.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

За змістом п.п.19, 26, 37 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу": постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 від 9 грудня 2020 року № 1236".

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

В значенні Бюджетного кодексу України Відділ освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області є бюджетною установою.

Як зазначає позивач, а відповідач не оспорює, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 03.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Згідно з ч.1, 3 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з ч.1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до п.1 розд.VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених п. 3 розд. VI. з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на Інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

У даному випадку, включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується матеріалами справи, а саме: листом Оператора ГТС від 17.09.2023 № ТОВВИХ-23-13599, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (Форма № 10) з розшифровкою КЕП, відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Згідно з Формою № 10, Відділ освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом споживача або ЕІС-кодом точки комерційного обліку споживача 56ХS00017R619005.

Згідно з п.2.1. Типового договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п.3.1., 3.2., 3.3. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

У пункті 4.1 цього договору встановлено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

За умовами п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Згідно п. 4.4 договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з п.п.1 п. 5.1 та п.п.1 п. 5.2 договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.11.1 договір набирає чинності з дня, визначеного Інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в Інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до Інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ №1102.

Цією ж Постановою КМ №1102 на період постачання з 01.10.2021 по 30.11.2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн за 1 м.куб з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за м.куб, отже, у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 м.куб.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

За відомостями Оператора ГРМ в Інформаційній платформі Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00017R619005 за період з 03.11.2021 по 20.11.2021 відібрано 3283,60 куб.м. природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував та направив 12.12.2021 на адресу відповідача рахунок на оплату № 31270 (розрахунковий період 1-30 листопада 2021 року) за 3,28360 тис.куб.м. природного газу на загальну суму (враховуючи послугу транспортування природного газу) 55164,48 грн.

Надсилання цього рахунку відповідачу підтверджується списком АТ Укрпошта згрупованих відправлень категорії «рекомендований лист» та фіскальним чеком АТ Укрпошта.

Вказаний рахунок відповідач не оплатив, що також підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/60103/2023 від 22.09.2023 про надходження (не надходження) коштів на поточний рахунок позивача.

Виходячи з умов пункту 4.4. Договору, відповідач мав розрахуватись за спожитий природний газ у листопаді 2021 року в строк по 31.12.2021 (оплату прострочено з 01.01.2022).

Таким чином у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість на суму 55164,48 грн. за спожитий у листопаді 2021 року (з 01.11.2021 по 20.11.2021) природний газ.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині повної оплати поставленого газу позивачем нараховані пеня у сумі 6680,20 грн. (період з 01.01.22 по 30.06.22), 3% річних у сумі 2756,71 грн. (період з 01.01.22 по 31.08.23), інфляційні втрати 17874,52 грн. (період січень 2022-червень 2023 року).

Неоплата відповідачем вказаних вище сум боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами публічний Типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме невиконання відповідачем зобов`язання за Типовим договором про постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині повної оплати поставленого за таким договором природного газу та ненадання ним доказів, які б спростовували дане порушення, господарський суд виснував про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення з відповідача 55164,48 грн. заборгованості за поставлений природний газ.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що між сторонами не проводилась переговорна процедура, передбачена Законом України «Про публічні закупівлі», що унеможливило реєстрацію бюджетного зобов`язання і, як наслідок, його оплату.

Відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету (п.14). Під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов`язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи (п.20).

На переконання суду, можливість здійснення оплати за поставлений природний газ залежала саме від відповідача, від включення ним сум зобов`язань до проекту кошторису на відповідний рік.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 3 Закону "Про публічні закупівлі" придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті, здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель, встановленого цим Законом, у разі укладення договору про закупівлю з постачальником "останньої надії" на постачання електричної енергії або природного газу.

Суд вважає, що у даному випадку, норми Закону України "Про публічні закупівлі" щодо необхідності проведення спрощеної процедури закупівлі не розповсюджують свою дію на відносини з укладення типових договорів, які автоматично укладаються з позивачем у справі як з постачальником "останньої надії", оскільки фактично укладаючи договір (починаючи споживання природного газу) сторони не можуть знати який саме обсяг природного газу буде спожито відповідачем та на яку суму.

Отже, відповідні норми Закону "Про публічні закупівлі" щодо проведення спрощеної процедури закупівлі у разі укладення договору з постачальником "останньої надії" не регулюють спірних правовідносин, натомість підлягають застосуванню положення пункту 2 частини сьомої статті 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Водночас, дотримання наведених вище принципі в у спірних правовідносинах забезпечується через процедуру проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" та нормативного регулювання умов постачання природного газу постачальником "останньої надії", адже відповідний договір на постачання природного газу укладається на умовах і в порядку, що визначені нормативними приписами, а ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМ від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ № 1102.

З огляду на викладене вище, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не впливає на можливість самостійного обрання суб`єкта, на якого будуть покладені обов`язки постачальника газу "останньої надії" та на визначення ціни природного газу, який ним фактично споживається, за відсутності інших постачальників газу, суд доходить висновку про відсутність підстав для проведення переговорної процедури для укладення договору постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111833112).

Суд також відхиляє аргументи відповідача про відсутність належних доказів надсилання йому позивачем рахунку на оплату у порядку і строки, визначені типовим договором, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, як такі що спростовуються матеріалами справи.

За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Відповідно до п. 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, споживач самостійно контролює власне споживання.

Згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18).

Як відомо зі змісту договору, підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника, однак враховуючи положення ст.692 ЦК України та пункти 3.1, 4.3, 4.4 договору, така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується від дати передачі товару, а не від дати отримання рахунку.

Також суд не приймає до уваги аргументи відповідача про безпідставність включення позивачем до ціни газу вартості послуг з транспортування. Згідно з роз`ясненнями НКРЕКП у листі № 8475/16.3.2/7-19 від 12.08.2019, вартість замовленої потужності оплачується Оператору ГТС постачальником природного газу, який в свою чергу має право включати її до кінцевої вартості природного газу. При цьому, у разі якщо об`єкт споживача підключений до газорозподільної системи, то договір транспортування природного газу не укладається, а отже у зазначеному випадку такий споживач не є замовником послуг транспортування.

За висновком суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений природний газ вартістю 55164,48 грн. (враховуючи послугу транспортування природного газу).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, в тому числі, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що їх розмір за заявлені періоди є правомірним, обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи; розрахунок позивача - арифметично вірний.

Отже, з огляду на доведеність факту порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, заявлені ним позовні вимоги про стягнення пені у сумі 6680,20, 3% річних 2756,71 та інфляційних втрат 17874,52 є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.

Суд ставиться критично до аргументів відповідача про запровадження в Україні воєнного стану та визнання території Світлодарської міської територіальної громади тимчасово окупованою з 24.05.2022, що є форс-мажорною обставиною і є підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань з цієї дати.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

У той же час, строк виконання у відповідача обов`язку з оплати отриманого у листопаді 2021 року настав 31.12.2021 (з 01.01.2022 почалась прострочка), тобто раніше ніж в Україні запроваджено воєнний стан та відбулась фактична окупація російською федерацією території Світлодарської міської територіальної громади.

Відповідач не надав до матеріалів справи належних доказів наявності обставин непереборної сили, що об`єктивно унеможливили належне виконання ним свого обов`язку на час виникнення грошових зобов`язань перед позивачем за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні".

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За правилами статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вирогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок позивачем виконаний, оскільки ним доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а відповідач не довів суду протилежного, що зумовлює задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в позовній заяві заявлена позовна вимога майнового характеру в загальному розмірі 82475,91 грн. Позовна заява подана до суду в електронній формі.

З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства судовий збір за таким позовом становить 2147,20 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0000000164 від 14.11.2023.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір у розмірі 2147,20 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (код ЄДРПОУ 43978045; адреса: 84792, Донецька область, Бахмутський р-н, м. Світлодарськ (пн), пр. Миру, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) основний борг 55164,48 грн., пеня 6680,20 грн., 3% річних 2756,71 грн., інфляційні втрати 17874,52 грн., що разом становить 82475,91 грн., крім того 2147,20 грн. відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 22.01.2024

Суддя Н.В. Величко