Постанова

від 27.05.2024 по справі 905/1515/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/1515/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (вх. № 383 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2024 у справі № 905/1515/23 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Величко Н.В., повний текст рішення складено 22.01.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

до Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, м. Світлодарськ, Бахмутський район, Донецька область,

про стягнення 82 475,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області заборгованості в сумі 82475,91 грн за отриманий природний газ за договором постачання природного газу постачальником останньої надії, з яких: основний борг 55164,48 грн, пеня 6680,20 грн, 3% річних 2756,71 грн, інфляційні втрати 17874,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого в період 03.11.2021-20.11.2021 природного газу за типовим договором постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.01.2024 у справі №905/1515/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задоволено.

Стягнуто з Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України основний борг у розмірі 55164,48 грн, пеню у розмірі 6680,20 грн, 3% річних у розмірі 2756,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 17874,52 грн, що разом становить 82475,91 грн. Крім того 2147,20 грн відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи.

Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки у спірних правовідносинах відповідач не впливає на можливість самостійного обрання суб`єкта, на якого будуть покладені обов`язки постачальника газу "останньої надії" та на визначення ціни природного газу, який ним фактично споживається, за відсутності інших постачальників газу, відсутні підстави для проведення переговорної процедури для укладення договору постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем. Суд відхилив аргументи відповідача про відсутність належних доказів надсилання йому позивачем рахунку на оплату у порядку і строки, визначені типовим договором, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, як такі що спростовуються матеріалами справи. Також суд не прийняв до уваги аргументи відповідача про безпідставність включення позивачем до ціни газу вартості послуг з транспортування, з огляду на те, що згідно з роз`ясненнями НКРЕКП у листі № 8475/16.3.2/7-19 від 12.08.2019, вартість замовленої потужності оплачується Оператору ГТС постачальником природного газу, який в свою чергу має право включати її до кінцевої вартості природного газу. При цьому, у разі якщо об`єкт споживача підключений до газорозподільної системи, то договір транспортування природного газу не укладається, а отже у зазначеному випадку такий споживач не є замовником послуг транспортування. За висновком суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ ГК Нафтогаз України про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений природний газ вартістю 55164,48 грн (враховуючи послугу транспортування природного газу). Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що їх розмір за заявлені періоди є правомірним, обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Відділ освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у справі № 905/1515/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України частково, а саме стягнути з Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України суму основного боргу 55164,48 грн, в решті позовних вимог відмовити.

Скарга обґрунтована тим, суд першої інстанції не врахував доводи відповідача щодо необхідності застосування переговорної процедури закупівель у відповідності до Закону України Про публічні закупівлі, натомість наголосив про недоцільність застосування спрощеної процедури закупівель. Стверджує, що відповідно до абз.6 п.2 ч.2 ст.40 Закону України Про публічні закупівлі переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі укладення договору з постачальником "останньої надії" на постачання електричної енергії або природного газу. Відповідно до положень Закону України Про публічні закупівлі процедура відкритих торгів та спрощена процедура закупівель відрізняються сумою, на яку здійснюється закупівля. А переговорна процедура є окремим видом закупівлі (не є процедурою відкритих торгів або спрощеною процедурою закупівель), яка проводиться у випадках, прямо передбачених ст. 40 Закону України Про публічні закупівлі і не залежить від ціни.

Посилається на те, що з матеріалів справи, а саме з копії «Рекомендованого листа», вбачається, що рахунок на оплату № 31270 (розрахунковий період 1-30 листопада 2021 року) за 3,28360 тис.куб.м. природного газу на загальну суму (враховуючи послугу транспортування природного газу) 55164,48 грн, був направлений позивачем 15.12.2021, що є порушенням п 4.3 Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», відповідно до якої постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував доводи відповідача щодо ненаправлення рахунку позивачем взагалі. В доказах, наданих позивачем щодо направлення рахунку відповідачу, немає опису вкладеного, тобто фактичних даних, на підставі яких можна встановити, що відповідачу було направлено саме рахунок.

Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував доводи відповідача щодо дії форс-мажорних обставин. Вважає, що в даному випадку торгово-промисловою палатою України підтверджено факт настання форс-мажорних обставин в Україні з 24.02.2022.

Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (вх. № 383 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2024 у справі №905/1515/23 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 10.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 10.04.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.

25.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№5914), в якому останній просить застосувати строки позовної давності щодо стягнення пені.

29.04.2024 до суду від позивача надійшли заперечення (вх.№6025), в яких останній заперечує проти заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності та зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Однак, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Враховуючи ту обставину, що з 24.02.2022 по теперішній час на території України діє воєнний стан, строки позовної давності є продовженими.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача (вх.№5914 від 25.04.2024) про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені та заперечення позивача (вх.№6025 від 29.04.2024), зазначає наступне.

Як вже зазначалось, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, зокрема, встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо до 10.04.2024.

Згідно зі ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що сторони повинні добросовісно користуватися своїми правами та подавати свої документи у визначений ГПК України або судом строк.

За таких обставин, клопотання відповідача (вх.№5914 від 25.04.2024) та заперечення позивача (вх.№6025 від 29.04.2024) залишаються судом без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 (набула чинності 26.10.2021) "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236" визначено зобов`язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 03.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

В значенні Бюджетного кодексу України Відділ освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області є бюджетною установою.

Відповідно до інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ/оператора ГТС (форма № 10) Відділ освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області включено до переліку таких споживачів з ЕІС-кодом споживача або ЕІС-кодом точки комерційного обліку споживача 56ХS00017R619005.

Тим самим, Відділ освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області приєднався до публічного Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Згідно з п.2.1. Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Положеннями п.2.2 Типового договору визначено, що обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Відповідно до п.3.1. Типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання (п. 3.2 Типового договору).

За умовами п.3.3 Типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

У пункті 4.1 Типового договору встановлено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Відповідно до п. 4.2 Типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

За умовами п. 4.3 Типового договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Типового договору).

Умовами п.4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.п.1 п. 5.1 та п.п.1 п. 5.2 Типового договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

За умовами п.п.5 п.5.2 Типового договору споживач зобов`язується знімати фактичні показання комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані постачальнику у спосіб, визначений на веб-сайті постачальника. Споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За змістом п.п.4 п.6.2 Типового договору постачальник зобов`язався протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача.

Пунктом 8.1 Типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.11.1 Типового договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного Інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Пунктом 24 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 визначено формулу, за якою буде визначатися ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії".

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 №1236" визначено, що для бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року здійснюється постачальником "останньої надії" за ціною, що не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в Інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до Інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Позивач зазначає, що протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за м.куб, отже, у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 м.куб.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача.

За відомостями Оператора ГРМ в Інформаційній платформі Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00017R619005 за період з 03.11.2021 по 20.11.2021 відібрано 3283,60 куб.м. природного газу.

Позивач зазначає, що з 03.11.2021 по 20.11.2021 він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 3,2836 тис. куб. м. на загальну суму 55 164,48 грн (з урахуванням вартості транспортування), на підтвердження чого надав рахунок на оплату (природний газ) №31270 за розрахунковий період 1-30 листопада 2021 року.

На підтвердження направлення рахунку відповідачу, позивачем до матеріалів справи надано список згрупованих поштових відправлень №15.12.2021 КЦ-12 та фіскальний чек АТ Укрпошта.

Випискою Акціонерного товариства Ощадбанк за період з 01.11.2021 по 20.09.2023 №16/2-09/60103/2023 від 22.09.2023 підтверджено, що Відділ освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області оплату постачання природного газу не здійснював.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, в той час як відповідачем не здійснено оплату вартості спожитого газу. Таким чином, у останнього перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ за період з 03.11.2021 по 20.11.2021 у розмірі 55164,48 грн, яку він і просить стягнути з відповідача.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано і заявлено до стягнення з відповідача також пеню в розмірі 6680,20 грн, 3% річних в розмірі 2756,71 грн та інфляційні втрати в розмірі 17 874,52 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

У абзаці 2 частини першої статті 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами першою, третьою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша стаття 173 Господарського кодексу України).

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Взаємовідносини, які виникають у процесі укладання та виконання договорів між постачальником та споживачем природного газу, особливості постачання природного газу споживачу регулюються нормами Закону України Про ринок природного газу (далі - Закон), Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в редакції від 23.09.2020 від 23.09.2020 № 1752 (далі - Правила) та є однаковими для всіх споживачів України.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 12 Закону постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Положеннями статті 15 цього Закону Постачальник останньої надії унормовано, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії".

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами (абзац 1 частини першої статті 12 Закону).

Відповідно до абзацу 4 частини першої, частин другої, третьої статті 12 цього Закону постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 Цивільного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021 року № 1102 затверджено Зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236, в пункті 2 якої зазначено: 41-8. З метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року: 1) акціонерному товариству Магістральні газопроводи України, товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторам газорозподільних систем: забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником; забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: - бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень абзацу 19 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу Газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував доводи відповідача щодо необхідності застосування переговорної процедури закупівель у відповідності до Закону України Про публічні закупівлі, натомість наголосив про недоцільність застосування спрощеної процедури закупівель.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 3 Закону "Про публічні закупівлі" придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті, здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель, встановленого цим Законом, у разі укладення договору про закупівлю з постачальником "останньої надії" на постачання електричної енергії або природного газу.

У даному випадку норми Закону України "Про публічні закупівлі" щодо необхідності проведення спрощеної процедури закупівлі не розповсюджують свою дію на відносини з укладення типових договорів, які автоматично укладаються з позивачем у справі як з постачальником "останньої надії", оскільки фактично укладаючи договір (починаючи споживання природного газу) сторони не можуть знати який саме обсяг природного газу буде спожито відповідачем та на яку суму.

Отже, відповідні норми Закону "Про публічні закупівлі" щодо проведення спрощеної процедури закупівлі у разі укладення договору з постачальником "останньої надії" не регулюють спірних правовідносин, натомість підлягають застосуванню положення пункту 2 частини сьомої статті 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Крім того, відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Водночас, дотримання наведених вище принципів у спірних правовідносинах забезпечується через процедуру проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" та нормативного регулювання умов постачання природного газу постачальником "останньої надії", адже відповідний договір на постачання природного газу укладається на умовах і в порядку, що визначені нормативними приписами, а ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції постанови № 1102.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач не впливає на можливість самостійного обрання суб`єкта, на якого будуть покладені обов`язки постачальника газу "останньої надії" та на визначення ціни природного газу, який ним фактично споживається, за відсутності інших постачальників газу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для проведення переговорної процедури для укладення договору постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22.

Відповідно до абз.1 п.1 гл.2 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2012 №2493, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем.

Абзацом 2 п.1 гл.2 розділу VI Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код.

Згідно з абз.4 п.1 гл.2 розділу VI Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

Підпунктом 4.2 розділу ІV Типового договору встановлено, що об`єм (обсяг) постачання та споживання газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу споживачами проводиться згідно з Кодексом ГТС.

Відповідно до п.1 розділу ІV Кодексу ГТС інформаційна платформа містить такі дані, зокрема серед іншого: інформацію про фактичне добове споживання, інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця.

Згідно з п.2 гл.7 розділу ХIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюється щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця.

Відтак об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

За умовами пункту 4.2 Типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Положеннями абз.11 п.2 гл.5 розділу ІV Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії визначається в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі.

Зі змісту листа ТОВ Оператор газотранспортної системи України №ТОВВИХ-23-13599 від 27.09.2023 вбачається, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХS00017R619005 (Відділ освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 03.11.2021 по 20.11.2021, з 01.01.2023 по 28.02.2023, з 02.03.2023 по 30.04.2023, з 02.05.2023 по 30.06.2023. Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХS00017R619005 внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у періоди з 03.11.2021 по 20.11.2021 становить: 3283,60 м3.

Позивач склав, підписав та направив відповідачу рахунок на оплату №31270 за період 1-30 листопада 2021 року на загальну суму 55 164,48 грн.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про відсутність доказів направлення йому рахунку, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Відповідно до п. 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, споживач самостійно контролює власне споживання.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 26.02.2020 у справі №915/400/18).

Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника, однак враховуючи положення ст.692 ЦК України та пункти 3.1, 4.3, 4.4 договору, така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується від дати передачі товару, а не від дати отримання рахунку.

Позивачем на підтвердження доказів направлення рахунку відповідачу надано список згрупованих поштових відправлень №15.12.2021 КЦ-12 та фіскальний чек АТ Укрпошта.

За таких обставин, місцевий господарський суд визнав нарахування позивачем вартості спожитого відповідачем газу у період з 03.11.2021 по 20.11.2021 у розмірі 55 164,48 грн правомірним.

Наявність зазначеної заборгованості не заперечується і самим відповідачем в апеляційній скарзі, оскільки апелянт просить стягнути з Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України суму основного боргу 55164,48 грн, в решті позовних вимог відмовити.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надані апелянтом фотокопії на яких відображені сторінки із журналу вхідної документації відділу освіти за період з 15.12.2021 по 31.12.2021, з огляду на те, що відсутність в журналі вхідної кореспонденції відомостей про надходження на адресу відповідача рахунку не є доказом ненаправлення даного рахунку позивачем відповідачу.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність опису вкладення до фіскального чеку та списку згрупованих поштових відправлень АТ Укрпошта, оскільки умовами п.4.3. Типового договору встановлено обов`язок постачальника надати споживачу рахунок на оплату природного газ, серед іншого, поштою, однак не передбачено умови направлення постачальником рахунків споживачу рекомендованим листом з описом вкладення.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільно-правова відповідальність це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5. Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо оплати поставленого позивачем природного газу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені у розмірі 6680,20 грн за період з 01.01.2022 по 01.07.2022.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Враховуючи правомірне нарахування позивачем вартості спожитого відповідачем газу, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 17 874,52 грн та 3% річних в сумі 2756,71 грн.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта на не врахування судом дії форс-мажорних обставин, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України саме для відповідача за невиконання ним своїх договірних зобов`язань.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що настання форс-мажорних обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а не від виконання самого зобов`язання.

Як вже зазначалось, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Строк виконання у відповідача обов`язку з оплати отриманого у листопаді 2021 року газу настав 31.12.2021, тобто раніше ніж в Україні запроваджено воєнний стан та відбулась фактична окупація російською федерацією території Світлодарської міської територіальної громади.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2024 у справі № 905/1515/23 в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних - без змін, як такого, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2024 у справі № 905/1515/23 в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова