Рішення

від 22.01.2024 по справі 908/3292/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/227/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 Справа № 908/3292/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін матеріали справи № 908/3292/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21, ідентифікаційний код 20037376)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМА-КИТ (69114, м.Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка/вул. Героїв 93-ї Бригади, буд. 68/32, офіс 2, ідентифікаційний код 38626047)

про стягнення 3675,76 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Фармако з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМА-КИТ про стягнення 3675,76 грн., з яких 3449,77 грн. пеня, 225,99 грн. 3% річних за порушення строків розрахунку за договором поставки №ПК/131 від 19.05.2014, заборгованість за яким стягнута рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі №908/2183/23.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 549, 611, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.11.2023 у справі №908/3292/23 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач отримав копію ухвали суду в електронному кабінеті 02.11.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

17.11.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.11.2023 у справі №908/3292/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/227/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 20.11.2023.

Копію даної ухали доставлено до електронного кабінету позивача 22.11.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідачу копія ухвали була надіслана на електронну адресу 21.11.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Також відповідачем отримано копію ухвали поштою 28.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

14.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову в повному обсязі. Посилається на те, що за умовами п. 9.1 договору на період дії форс-мажорних обставин, зокрема війни, строк виконання зобов`язань сторін продовжується. Вказує, що відстрочка оплати заборгованості з боку відповідача була пов`язана з розглядом спору в суді. Після набрання чинності судовим рішенням відповідач у повному обсязі в добровільному порядку сплатив заборгованість. Якщо суд не знайде підстав для відмови в задоволенні позову, відповідач просить у такому випадку зменшити розмір штрафних санкцій на 90% від заявленої позивачем суми, посилаючись на те, що стягнення з відповідача штрафних санкцій не відповідає принципу справедливості, оскільки строк виконання зобов`язань настав в період війни. На підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів та потенційної неплатоспроможності або можливої зупинки роботи підприємства відповідач надав довідки банків по рахункам. Відповідач також просить суд врахувати вид господарської діяльності відповідача (забезпечення населення, установ охорони здоров`я та інших закладів, підприємств, організацій продукцією медико-фармацевтичного призначення), яка в даний час має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення у постраждалих районах країни.

02.01.2024 позивач надав відповідь на відзив, у якій зауважив, що відповідач не довів наявність форс-мажорних обставин для конкретного випадку невиконання господарських зобов`язань, зокрема не надав сертифікату ТПП України для спірного випадку невиконання зобов`язань, а загальний лист ТПП України не є допустимим доказом існування цих обставин. Відповідач не повідомляв позивача про наявність форс-мажорних обставин. Судовим рішенням у справі №908/2183/23 надано оцінку доводам відповідача про наявність форс-мажорних обставин та встановлено відсутність форс-мажорних обставин для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання. Посилаючись на акти звірки розрахунків, які підписані сторонами за 1 та 2 квартал 2023 року, позивач вказує, що відповідач проводив фінансово-господарську діяльність під час війни у 2023 році до моменту зупинки оплат наприкінці травня 2023 року. Також вказує що відповідач здійснював закупівлю та отримував товар у позивача в квітні та травні 2023 року, сплачував кошти за товар, що, на думку позивача свідчить про повноцінне здійснення відповідачем фінансово-господарської діяльності під час війни у 2023 році. Крім того, позивач зауважив, що за умовами п. 9.4 договору (розділ 9 «форс-мажорні обставини») відсутність у відповідача необхідних коштів не може розглядатися як підстава для неоплати товару постачальнику. Також зауважив, що розгляд справи №908/2183/23 у суді не є відповідно до законодавства підставою для відстрочення оплати товару.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій позивач зауважив, що сума 3% річних не є штрафною санкцією, як їх розцінює відповідач, а тому не може бути зменшена судом згідно зі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Підстав для зменшення пені позивач не вбачає, оскільки відповідно до інформації щодо фінансового стану відповідача за 2022 рік у відкритій інформаційній системі https://opendatabot.ua/с/38626047 чистий прибуток відповідача склав 5668000,00 грн., а розрахунки за товар у 2023 році, на думку позивача, свідчать про те, що майновий стані відповідача є стабільно-дохідним. Розмір пред`явленої до стягнення пені, на думку позивача є незначним та є справедливою компенсацією за допущене відповідачем прострочення виконанням зобов`язання.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв`язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У справі №908/2183/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Фармако звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 26.06.2023 №26/06/1-юр до Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма-Кит про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 18832,90 грн. за договором поставки №ПК/131 від 19.05.2014.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі №908/2183/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма-Кит на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако 18832,90 грн. основного боргу, відстрочивши виконання рішення господарського суду у справі № 908/2183/23 від 27.09.2023 строком на три місяці - до 27.12.2023.

Даним судовим рішенням встановлені такі обставини.

19.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фармако (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фарма-Кит, (Покупець) укладено Договір поставки № ПК/131, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов?язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількості та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 1.2.договору предметом поставки є наступний товар: 1.2.1. лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 19.05.2014) право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару Покупцеві та підписання ним видаткової накладної на товар .

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата Покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається Постачальником при поданні Замовлення на поставку Покупцем.

Згідно з п. 6.2 договору при здійсненні Покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за Товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати Товару відстроченням платежу не є обов`язковим.

Відповідно до п. 6.3 договору при здійсненні Покупцем оплати товару за цим договором шляхом попередньої оплати, така оплата має бути здійснена протягом 2 банківських днів з дня отримання Покупцем рахунку-фактури.

Згідно з п. 12.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 09.08.2018 ) даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов цього Договору за один місяць до закінчення строку дії Договору, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які передбачені Договором.

На виконання умов договору у період з 01.4.2023 по 30.06.2023 позивач поставив відповідачу товар (лікарські засоби та вироби медичного призначення), про що свідчить видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Всі видаткові накладні підписані уповноваженою особою відповідача, з урахуванням укладеної між сторонами Угоди, із застосуванням ЕЦП, що підтверджується відміткою Документ прийнято контрагентом, проставлений ЕЦП уповноваженої особи відповідача та ЕЦ Печатка відповідача, та випискою/квитанцією із М.Е.DОС по кожній видатковій накладній про факт затвердження документа відповідачем із статусом ДОКУМЕНТ ЗАТВЕРДЖЕНО із інформацію про особу, яка підписала документ та проставила електронну печатку Покупця та направлення такого повідомлення позивачу.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару доведений видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій.

У кожній видатковій накладній вказано - дата оплати: 23.05.2023.

Тобто обов`язок щодо оплати поставленого товару встановлено до 23.05.2023.

Відповідачем оплата товару, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

На момент звернення позивача до суду з позовом у справі №908/2183/23 відповідач сплатив поставлений товар частково, внаслідок чого сума заборгованості становила 18832,90 грн.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, суд встановив, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів. Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку. Лист Торгово-промислової палати України вих. № 2021/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований всім, кого він стосується, а не конкретно відповідача.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд у справі №908/2183/23 дійшов висновку, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за договором поставки №ПК/131 від 19.05.2014.

Відповідачем у справі №908/2183/23 було заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду у даній справі на один рік з моменту його винесення.

Враховуючи збалансованість інтересів обох сторін, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь вини боржника з урахуванням часткової сплати відповідачем основного боргу, судовим рішенням у справі №908/2183/23 задоволено заяву відповідача частково та надано відстрочку виконання рішення господарського суду у даній справі на три місяці - до 27.12.2023.

Відповідач здійснив погашення заборгованості в повному обсязі 16.10.2023, що підтверджується випискою банку по рахунку позивача за 16.10.2023, відповідно до якої відповідач сплатив суму 21516,90 грн. на виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/2183/23: суму 18832,90 грн. заборгованості та суму 2684,00 грн. судового збору.

У справі №908/3292/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Фармако звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМА-КИТ 3449,77 грн. пені та 225,99 грн. 3% річних за порушення строків розрахунку за договором поставки №ПК/131 від 19.05.2014, заборгованість за яким стягнута рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі №908/2183/23.

Відповідно до позовної заяви пеня та 3% річних нараховані на суму заборгованості 18832,90 грн. за період з 24.05.2023 по 16.10.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд ухвалив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з такого.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі №908/2183/23, судом надано відстрочку зі стягнення з основного боргу в сумі 18832,90 грн. строком на три місяці - до 27.12.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, надання судом відстрочення виконання судового рішення в сенсі процесуального права означає можливість для боржника протягом наданого строку відстрочки виконати рішення суду добровільно, при цьому механізми примусового виконання рішення не застосовуються.

Натомість право кредитора в матеріально-правових відносинах із боржником щодо можливості на нарахування за час прострочення сплати основного боргу 3% річних та пені (у разі передбачення їх договором) з наданням відстрочки не обмежується.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 45 - 48 постанови Великої палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 викладено правову позицію про те, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Також суд зазначає, що законодавство не встановлює підстав для звільнення боржника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання та нарахування 3% річних на період перебування справи на розгляді суду.

У зв`язку з цим суд визнав безпідставними посилання відповідача на відстрочення виконання сплати основного боргу на період розгляду судом спору у справі №908/2183/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.3 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Пунктом 10.4 договору також передбачено, що за умови прострочення покупцем строків сплати за товар за цим договором він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків від простроченої суми оплати.

Суд перевірив розрахунки 3% річних та пені, виконані позивачем, та визнав позовні вимоги про стягнення 3449,77 грн. пені та 225,99 грн. 3% річних за період з 24.05.2023 по 16.10.2023 обґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, на який посилається відповідача, адресований «всім, кого він стосується». Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив у встановленому порядку настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання.

Даним обставинам також була надана оцінка в судовому рішенні у справі №908/2183/23, в якому суд дійшов висновку про недоведеність форс-мажорних обставин для спірного випадку невиконання зобов`язання.

Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення всіх пред`явлених до стягнення нарахувань на 90%.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Основним доводом для зменшення пені відповідач зазначає несправедливість нарахування 3% річних та пені за прострочення виконання зобов`язань, строк виконання яких настав в період війни.

Суд зауважує, що поставки товару, за які утворилася заборгованість, відбувалась під час воєнного стану, тобто відповідач усвідомлював обставини, в яких відбувалось виконання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умови договору щодо відповідальності сторін погоджені сторонами в добровільному порядку. Відповідач, підписуючи договір, був ознайомлений з умовою щодо розміру відповідальності постачальника за прострочення поставки.

З урахуванням цього, посилання відповідача на несправедливе нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Крім того, відповідача не підтвердив належними доказами свій майновий стан, а надав тільки довідки банку про наявність залишку коштів на певну дату. Довідок про рух коштів на рахунках та балансу (звіту) про результати господарської діяльності, з яких би в повному обсязі вбачалися відомості про актуальний фінансовий та майновий стан відповідача, відповідачем не надано.

Також суд зазначає, що заявлені до стягнення суми 3% річних та пені є незначними.

Враховуючи викладене, суд відмовив відповідачу у зменшенні штрафних санкцій та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пеню в сумі 3449,77 грн., 3% річних у сумі 225,99 грн. в повному обсязі.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №493418 від 18.10.2023.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМА-КИТ (69114, м.Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка/вул. Героїв 93-ї Бригади, буд. 68/32, офіс 2, ідентифікаційний код 38626047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21, ідентифікаційний код 20037376) пеню в сумі 3449,77 грн. (три тисячі чотириста сорок дев`ять грн. 77 коп.), 3% річних у сумі 225,99 грн. (двісті двадцять п`ять грн. 99 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.01.2024.

Суддя М.В. Мірошниченко