Рішення

від 22.01.2024 по справі 908/3305/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/226/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 Справа № 908/3305/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК», (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка (кол. Волгоградська), буд. 26-А)

відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 7926,33 грн.

30.10.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 261023-1 від 26.10.2023 (вх. № 36186/08-07/23 від 30.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення 6061,04 грн. інфляційних втрат та 1879,50 грн. 3 % річних, а всього 7940,54 грн. за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними матеріалами.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 справу № 908/3305/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.11.2023, після усунення недоліків позовної заяви,позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3305/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/226/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 14.02.2024.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України,ст., ст. 193,232 ГК України, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 6061,04 грн. інфляційних втрат та 1879,50 грн. 3 % річних, а всього 7940,54 грн. за порушення грошового зобов`язання.

07.12.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК» надійшла Заява про зменшення розміру позовних вимог вих. № 041223-2 від 04.12.2023 (вх. № 26284/08-08/23 від 07.12.2023), відповідно до якої позивач просить суд прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги у зв`язку із тим, що позивачем не вірно визначено період нарахування 3 % річних, та стягнути з відповідача на його користь1865,29 грн. 3 % річних, 6061,04 грн. інфляційних втрат, а всього 7926,33 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 22.12.2023 є останнім днем тридцятиденного терміну наданого сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК» про зменшення розміру позовних вимог вих. № 041223-2 від 04.12.2023 (вх. № 26284/08-08/23 від 07.12.2023)та матеріали справи № 908/3305/23, суд дійшов висновку, що вказана заява подана позивачем до закінчення тридцятиденного терміну наданого сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, що відповідає приписам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України з урахуванням вимог ч., ч. 2 і 3 ст. 252 ГПК України.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК» про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, судом розглянуті і вирішені по суті зменшені позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 1865,29 грн. 3 % річних, 6061,04 грн. інфляційних втрат, а всього 7926,33 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2023 у справі № 908/3305/23відповідачу запропоновано у строк до 11.12.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 09.01.2024 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 22.12.2023 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через службу діловодства господарського суду Запорізької області, подано відзив на позовну заяву за вих. № 32-32/90 від 28.11.2023 (вх. № 25786/08-08/23 від 04.12.2023) відповідно до якого відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю,а у випадку задоволення позову просив зменшити суму 3% з 1879,50 грн. - до 300,00 грн. та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців. Так, зокрема відповідач зазначає, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює свою господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області згідно ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова № 1415 від 13.11.2018). Товариство є оператором системи розподілу електричної енергії. Згідно переліку, який зазначений в наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (зі змінами) 64 територіальних громад Запорізької області розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Також періодично здійснюються ракетні обстріли м. Запоріжжя та околиць міста. Знаходження такої значної кількості території в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій значним чином відображається на діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго», зокрема: на тимчасово не підконтрольній території Запорізької області захоплюються об`єкти енергетики, окупаційні структури втручаються у роботу систем розподілу електроенергії, критично знизився рівень розрахунків споживачів, частину персоналу ПАТ «Запоріжжяобленерго» відправлено у простій; відбуваються постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії (згідно даних офіційного сайту ПАТ «Запоріжжяобленерго» загалом станом на 23.11.2023 без енергопостачання залишаються 26054 споживачів у 65 населених пунктах Запорізької області). Проводити аварійно-відновлювальні роботи неможливо через активні бойові дії та недопуск до місць пошкодження обладнання з боку військових. Зниження рівня розрахунків споживачів за надані послуги з розподілу електричної енергії, а також необхідність відновлення електричних мереж, об`єктів енергетичної інфраструктури, які були пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій на території Запорізькій області, призводить до неможливості проводити оплату за договорами, судовими рішеннями, тощо. Також, зауважив, що на цей час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду по даній справі, у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної заборгованості в сумі 627 888, 00 грн. з податкового боргу. Основною причиною скрутного фінансового становища Товариства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електричної енергії, надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго», а також відсутність у відповідача можливості отримувати прибуток через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму та встановлення щодобових багатомільйонних відрахувань протягом кількох років. Так, НКРЕКП фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки відповідача. Підтвердженням тому є встановлення починаючи з 2015 р. для відповідача нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії, або встановлення щодобових мільйонних відрахувань з рахунків відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» недоотримало у 2016р. 541,3 млн. грн., у 2017р. - 328,4 млн. грн., за 2018 р. 576,5 млн. грн. що стало причиною неспроможності відповідача виконувати поточні господарські зобов`язання. Станом на 01.09.2023 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену електроенергію становить 1246,7 млн. грн. та за послуги з розподілу електроенергії склала 906,8 млн. грн. Найкрупнішими боржниками відповідача є ТОВ «Запорізький титаномагнієвий комбінат» (борг - 778,2 млн.грн.), ПАТ «ЗФЗ» (борг 101,7 млн.грн.), ДП «Кремнійполімер» (борг 172,0 млн.грн.). ПрАТ «Завод напівпровідників» (10.8 млн.грн.), з покупців електроенергії: ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» - 671.8 млн.грн., ДПЗД «Укрінтеренерго» - 39,2 млн.грн. Щодо ряду підприємств-споживачів, які мають досить значну заборгованість перед ПАТ «Запоріжжяобленерго», такими як ЗДП «Кремнійполімер», господарським судом порушено справи про банкрутство. Тому, примусове стягнення заборгованості з таких підприємств є процесуально неможливим. У ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем.

07.12.2023 через службу діловодства господарського суду Запорізької області Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК» подана Відповідь на відзив вих. № 041223-1 від 04.12.2023 (вх. № 26281208/08-08/23 від 07.12.2023), в якій позивач зокрема просив врахувати у силу приписів частини четвертої статті 300 ГПК України висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.08.2023 року у справі № 922/558/22, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 22.12.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 22.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Згідно із ч., ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.09.2022 по справі № 908/1156/22 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітрек», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя, стягнуто з відповідача 57 600,00 грн. основного боргу, 795,35 грн. 3 % річних, 9160,60 грн. інфляційних втрат, 2481,00 грн. судового збору.

Рішенням суду у справі № 908/1156/22 встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітрек» (Виконавець, позивач у справі) 02.09.2021 року укладено договір № 470921 про закупівлю послуг (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 розділу 1 «Предмет Договору» договору, Виконавець зобов`язався у 2021 році надати послуги зі встановлення вимірювального обладнання згідно Код ДК 021:2015 - 51220000-0 Послуги зі встановлення контрольного обладнання (Встановлення цифрових датчиків рівня палива ДУ-02М в кількості 36 шт. на транспортні засоби, що належать Замовникові), а Замовник - прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору без ПДВ 68040,00 грн.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунок за надані послуги проводяться Замовником протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, на підставі отриманого Замовником рахунку.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2021 року до Договору пункт 3.1 виклали в наступній редакції: «Ціна цього договору становить: всього без ПДВ 57 600,00 грн.».

Пункт 10.1 договору виклали також в новій редакції: «Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 30.01.2022 року».

Із матеріалів справи № 908/1156/22 судом встановлено, що наданий до суду Акт надання послуг № 2295 від 31.12.2021 свідчить, що позивач на виконання умов договору надав послуги з встановлення цифрових датчиків рівня палива ДУ-02М у кількості 36 штук, загальною вартістю 57 600,00 грн.

Зазначений Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками товариств. В акті міститься примітка, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

На оплату наданих послуг відповідачу наданий рахунок № 1932 від 31.12.2021 на суму 57 600,00 грн.

Задовольняючі позовні вимоги у справі № 908/1156/22 судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних зауважень чи претензій від відповідача щодо строків, якості та вартості наданих послуг. Акт про надання послуг № 2295 від 31.12.2021 підписаний уповноваженим представником відповідача без зауважень.

Таким чином, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем умов договору, та про те, що послуги прийняті уповноваженим представником відповідача без зауважень.

За таких обставин суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 57 600,00 грн., а також 795,35 грн. 3 % річних, за період з 01.02.2022 по 18.07.2022 та 9160,60 грн. інфляційних втрат, за період з лютого по червень 2022.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2022 у справі № 908/1156/22 в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 29.09.2022.

26.10.2022 на примусове виконання рішення суду від 02.09.2022у справі № 908/1156/22 господарським судом Запорізької області виданий наказ про примусове виконання судового рішення.

17.08.2023 відповідач стягнуту за рішенням суду від 02.09.2022 у справі № 908/1156/22 заборгованість добровільно сплатив, що підтверджується платіжною інструкцією № 6439 від 17.08.2023, з призначенням платежу: «Оплата за рішенням суду у справі № 908/1156/22 - 57600,00 грн. основного боргу, 795,35 грн. 3% річних, 9160,60 грн. інфляційних втрат, 2481,00 грн. судового збору.».

В жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, в якому просить стягнути з відповідача загальну суму 7926,33грн., з яких:

- 1865,29 грн. 3 % річних, нараховані за період з 19.07.2021 по 16.08.2023;

- 6061,04 грн. інфляційні нарахування, нараховані за період з липня 2022 по серпень 2023.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Судове рішення у справі № 908/1156/22 станом на час прийняття судом рішення у даній справі виконано, про що свідчить платіжна інструкція№6439 від 17.08.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Саме лише ухвалення господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум до дня фактичного належного виконання основного зобов`язання.

Суд зауважує, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19): «господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань» (п. 8.32).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (п. 8.38).

Вказана правова позиція була відображена в подальшому у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

Водночас, варто зазначити, що стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не пов`язується з наявністю в діях відповідача вини, оскільки такі нарахування не є санкціями, а виступають мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, тобто способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (неналежне виконання зобов`язання), а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

До того ж, для зменшення суми нарахованих позивачем та стягнутих 3 % річних та інфляційних втрат має бути встановлена очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум, в тому числі обставини того, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Разом з тим, у даній справі порівняно з сумою боргу, яку стягнув суд першої інстанції з відповідача 57 600,00 грн., сума 3 % річних склала лише 1865,29 грн. Тобто судом не встановлено непропорційності заявлених до стягнення та стягнених судом сум 3 % річних до суми основного боргу, їх надмірності тощо.

З огляду на викладене, судом не вбачається підстав для зменшення сум 3 % річних.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 1865,29 грн. 3 % річних за період з 19.07.2021 по 16.08.2023 та 6061,04 грн. інфляційні нарахування за період з липня 2022 по серпень 2023.

З урахування вищенаведених обставин справи, факт прострочення оплати за Договором встановлено в рішенні господарського суду Запорізької області по справі № 908/1156/22.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, судом встановлено, що дані розрахунки виконані правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 1865,29 грн. 3 % річних та 6061,04 грн. інфляційних втрат судом задовольняється в повному обсязі.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 12 місяців.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до приписів частин 1-3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Обґрунтування клопотання про надання розстрочки відповідач виклав у відзиві на позовну заяву, про що зазначено судом.

В підтвердження доводів викладених у відзиві, відповідачем подані копії: інформації про наявність та розмір податкової заборгованості;інформацію про дебіторську заборгованості та кредиторську заборгованість; довідку щодо дефіциту обігових коштів; довідку, щодо мінімально необхідних платежів в межах, передбачених затвердженою структурою тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання; довідок про відсутність коштів або несуттєві суми коштів на поточних рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго» в банках: ПАТ «Акцент-банк», АТ «Таскомбанк», ПАТ «Кристалбанк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Банк Альянс», ПАТ АБ «Укргазбанк», АТ «Ощадбанк», ЗОД «Райффайзен Банк».

З приводу наданих довідок в обґрунтування заяви про розстрочку,суд звертає увагу заявника, що зазначені документи є внутрішніми документами відповідача та не підтверджують неможливість відповідачем виконати рішення суду на даний час, а також не є доказом винятковості такого випадку, що може бути підставою для розстрочення судом його виконання.

Також, відповідачем не надано доказів, в яких саме банках і скільки відповідач має рахунків (довідки видані органами Державної податкової служби).

Суд зауважує, що відповідь на запит № 168969682 від 17.07.2023 до Державної фіскальної служби України що міститься у матеріалах виконавчого провадження АСВП № 72147042 (стан провадження - завершене), за яким ТОВ «Юнітрек» є Стягувачем, а ПАТ «Запоріжжяобленерго» є Боржником свідчить, що Боржник має також рахунки у ще двох банках - АТ «МетаБанк» - 5 рахунків, ПАТ «МТБ Банк» - 4 рахунки.

Щодо стану даних рахунків і наявності коштів, що обліковуються на даних рахунках відповідач жодної інформації не надав.

Разом із тим, доказ виконання зобов`язань за договором - копія платіжної інструкції № 6439 від 17.08.2023 свідчить про те, що розрахунок з позивачем відповідач здійснював саме з рахунку, відкритому у АТ «МетаБанк», тобто надані відповідачем довідки про відсутність коштів, що обліковуються за відповідачем на частині рахунків у банках не можуть свідчити про фінансовий стан відповідача.

Також, суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості своєчасного розрахунку згідно договору.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Так, відповідач, з порушенням строків встановлених договором сплатив заборгованість, що підтверджує продовження ним господарської діяльності та надходження на його рахунки коштів.

Також, відповідачем не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 12 місяців, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином він буде щомісячно погашати заборгованість.

Крім того, слід зазначити, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Поряд з цим, надання розстрочки та відстрочки, у т. ч. зміну способу та порядку виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання розстрочки суб`єкту господарювання.

Таким чином, оскільки посилання відповідача щодо ускладнення виконання рішення суду не підтверджені відповідними доказами, враховуючи заперечення позивача проти розстрочення виконання рішення, а також те, що поданими до відзиву (в якому викладено таке клопотання) доказами не підтверджено винятковість обставин, які ускладнять виконання рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК», м. Запоріжжядо Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕК», (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка (кол. Волгоградська), буд. 26-А, код ЄДРПОУ 42345149) 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) грн. 29 коп. 3 % річних, 6061(шість тисяч шістдесят одну) грн. 04 коп. інфляційних втрат та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 22» січня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.