Рішення

від 21.12.2023 по справі 50/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 50/155 (910/4873/21)За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Всесвіт" (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 23, літ А, ідентифікаційний номер 32800074), що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте" (реєстраційний код ЄДРІСІ 23300129)

до 1) Державного підприємства "Завод "Генератор" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська,18, ідентифікаційний номер 14312453);

2) Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" (04074, м. Київ, вул. Замковецька,5, ідентифікаційний номер 22882874)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1-Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (01601, м.Київ, вул. Хрещатик,32-А, ідентифікаційний номер 26199097)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1-Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість"

про зобов`язання виконати договір

в межах справи №50/155

За заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"

до Державного підприємства "Завод "Генератор" (ідентифікаційний номер 14312453)

про банкрутство

Головуючий суддя Яковенко А.В.

Судді Пасько М.В.

Чеберяк П.П.

Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.

Представники учасників провадження: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №50/155 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" до Державного підприємства "Завод "Генератор" (ідентифікаційний номер 14312453) про банкрутство.

До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Всесвіт" до Державного підприємства "Завод "Генератор" та Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" про зобов`язання виконати договір, зокрема, позивач просить суд зобов`язати Державне підприємство Завод "Генератор" та Приватне акціонерне товариство "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" виконати умови Договору №6 від 24.05.2018 року на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на три чи більше окремі ділянки (з урахуванням кількості будівель, які на сьогоднішній день можуть знаходитися у власності третіх приватних осіб та розташовуватися на земельній ділянці, що знаходиться у користування ДП "Завод "Генератор", про що позивачу невідомо), з додержанням визначених цим договором меж земельних ділянок, та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: м.Київ, вул. Полярна,20, (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.05.2021, витребувано від Київської міської державної адміністрації копії листа ДП "Завод "Генератор" від 09.10.2015 №8/1153, на підставі якого виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) виніс розпорядження від 29.07.2016 року №620 "Про надання державному підприємству "Завод" Генератор" згоди на поділ земельної ділянки на вул. Полярній,20. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1-Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1-Державний концерн "Укроборонпром".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №50/155(910/4873/21) (колегія суддів Мандичев Д. В. - головуючий, Івченко А. М., Ягічева Н. І.) позов задоволено повністю. Зобов`язано ДП "Завод "Генератор" та ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" виконати умови договору №6 від 24.05.2018 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на три окремі ділянки та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20, (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002) із додержанням істотних умов, визначених додатком 1 та планом поділу земельної ділянки, площею 15,1887 га, яка перебуває в постійному користуванні ДП "Завод "Генератор" за адресою: вул. Полярна, 20, Оболонський р-н, м. Київ, для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, господарських та складських будівель і споруд кадастровий номер 8000000000:78:038:0002 (малюнок 1. План розподілу земельної ділянки), що є його невід`ємними частинами. Стягнуто з ДП "Завод "Генератор" на користь ТОВ "КУА "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте" 2 270 грн судового збору. Стягнуто з ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" на користь ТОВ "КУА "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте" 2 270 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 ( колегія суддів: Копитова О. С. - головуючий, Доманська М. Л., Остапенко О. М.) рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №50/155 (910/4873/21) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.11.2022 касаційну скаргу Державного підприємства Завод "Генератор" - задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №50/155 (910/4873/21) - скасовано. Справу №50/155 (910/4873/21) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, справу №50/155 (910/4873/21) передано для розгляду судді Омельченко Л.В.

Ухвалою суду від 31.01.2023 серед іншого прийнято до свого провадження справу № 50/155 (910/4873/21) за позовом ТОВ "КУА "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте", до ДП "Завод "Генератор" та ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" з вимогами зобов`язати відповідачів виконати умови договору № 6 від 24.05.2018 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на три окремі ділянки та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: вул. Польова, 20 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002) із додержанням істотних умов, визначених додатком 1 та планом поділу земельної ділянки, площею 15,1887 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Завод "Генератор" за адресою: вул. Польова, 20, Оболонський район м. Київ для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, господарських та складських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:78:038:0002 (Малюнок 1. План розподілу земельної ділянки), що є його невід`ємними частинами; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 27.02.23 о 13:30 год.

06.02.2023 від представника ДК "Укроборонпром" Гетти Т.М. надійшли письмові пояснення у справі.

15.02.2023 від представника позивача адвоката Антощук А.О. надійшла відповідь на пояснення ДК "Укроборонпром" .

16.02.2023 від директора ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" Савченка Я.П. надійшли письмові пояснення щодо висновків, викладених у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №50/155 (910/4873/21).

20.02.2023 від Державного концерну "Укроборонпром" надійшов відзив на позовну заяву.

22.02.2023 від представника позивача адвоката Антощук А.О. надійшла відповідь на відзив Державного концерну "Укроборонпром".

27.02.2023 від директора Державного концерну "Укроборонпром" Державного підприємства завод "Генератор" надійшло клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 27.02.2023 з`явились представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Всесвіт" Антощук А.О., представники відповідача - ДП "Завод "Генератор" Толсторебров І.М. та Мартюшев С.С., представник третьої особи - ДК "Укроборонпром" Шевченко Б.В.

Ухвалою суду від 27.02.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; постановлено розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 03.04.23 о 13:30 год.; викликано у судове засідання учасників справи.

У судове засідання 03.04.2023 з`явились представник позивача Антощук А.О., представник відповідача-1 Мартюшев С.С., представник відповідача-2 Данильчук А.П., представники третьої особи -2 Шевченко Б.В., Гетта Т.М. Представник позивача Антощук А.О. заявила клопотання про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого судового засідання, представники відповідачів ДП "Завод "Генератор" , ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" та третьої особи ДК "Укроборонпром" заперечували щодо заявленого клопотання, вважали його безпідставним, зазначили, що у представника позивача Антощук А.О. була можливість висловити заперечення щодо переходу до розгляду справи по суті у підготовчому судовому засіданні. Суд, вислухавши думки учасників справи, на місці ухвалив відмовити представнику позивача Антощук А.О. у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого судового засідання, оскільки судом не виявлено правових підстав для повернення на стадію підготовчого провадження, всі дії , які належало вчинити у підготовчому судовому засіданні, судом вчинено.

Антощук А.О., не погодившись з таким рішенням суду, заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю підготовки письмової заяви про відвід складу суду у зв`язку з недовірою йому. Інші учасники справи заперечували щодо відкладення розгляду справи, просили суд клопотання представника позивача відхилити та продовжити розгляд справи по суті. Заслухавши думки учасників справи суд на місці ухвалив відмовити представнику позивача у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представником позивача не наведено вагомих аргументів щодо неможливості продовження розгляду справи по суті.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні на підставі ст. 216 ГПК України до 15.05.2023 об 11:00 год.

11.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача ТОВ "КУА "Всесвіт" надійшла заява про відвід головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 12.04.2023 зупинено провадження у справі № 50/155 (910/4873/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Всесвіт"" до Державного підприємства "Завод "Генератор", Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора", треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Державний концерн "Укроборонпром" про зобов`язання виконати договір до вирішення суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Всесвіт" Савченко Я. про відвід головуючого судді Омельченка Л.В.; заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Всесвіт" Савченко Я. про відвід головуючого у справі судді Омельченка Л.В. від 11.04.2023 вх. № 5616/23 передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою судді Бондаренка-Легких Г.П. від 20.04.2023 у задоволенні заяви ТОВ "КУА "Всесвіт", підписаної директором від 10.04.2023 вих. № 0000000145 про відвід судді Омельченка Л. В. від розгляду справи № 50/155 (910/4873/21) відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 поновлено провадження у справі № 50/155 (910/4873/21); задоволено самовідвід судді Омельченка Леоніда Володимировича від розгляду справи № 50/155 (910/4873/21); відведено суддю Омельченка Леоніда Володимировича від розгляду справи № 50/155 (910/4873/21) за позовом ТОВ "КУА "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте", до ДП "Завод "Генератор" та ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" про зобов`язання виконати договір.

Справу № 50/155 (910/4873/21) передати для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу №50/155 (910/4873/21) передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 прийнято справу № 50/155 (910/4873/21) до свого провадження; продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання призначено на 21.08.2023.

21.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" надійшла заява про процесуальне правонаступництво, відповідно до якої просить залучити Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" як правонаступника Державного концерну "Укроборонпром".

21.08.2023 до канцелярії суду від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про проведення засідання, призначеного на 21.08.2023, без участі представника Департаменту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 вирішено здійснювати розгляд справи №50/155 (910/4873/21) колегіально у складі трьох суддів; матеріали справи №50/155 (910/4873/21) передано для визначення суддів (членів колегії) в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів справу №50/155 (910/4873/21) передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковенко А.В. (головуючий суддя), судді Пасько М.В. та Чеберяк П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 прийнято до провадження справу №50/155 (910/4873/21); призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 16.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" про процесуальне правонаступництво; замінено третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Державний концерн "Укроборонпром" його правонаступником - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість"; закрито підготовче провадження у справі №50/155 (910/4873/21); призначено справу №50/155 (910/4873/21) до розгляду по суті на 07.12.2023.

В судовому засіданні 07.12.2023 відкладено розгляд справи на 14.12.2023.

12.12.2023 до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У зв`язку із триваючою повітряною тривогою, оголошеною у місті Києві, розгляд справи №50/155 (910/4873/21) не відбулось, наступний розгляд справи призначено на 21.12.2023.

В судове засідання 21.12.2023 з`явилася представник позивача, яка надала пояснення по суті спору, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судове засідання 21.12.2023 з`явився, надав пояснення по суті спору, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" в судове засідання не з`явився, проте подав клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 21.12.2023 представники Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" з`явилися, надали пояснення по справі, заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи 1 в судове засідання 21.12.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень третьої особи 1 про причини його неявки в судове засідання 21.12.2023, суд вирішив розглянути справу за його відсутності.

В судовому засіданні 21.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року ТОВ "КУА "Всесвіт" (далі - Товариство) набуло право власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ДП "Завод "Генератор" (далі - Завод).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Завод "Генератор" є постійним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:038:0002, площею 15 1887 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Полярна, 20 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 716905580380).

Вказане право наявне на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: 04-9-00007 (бланк серії ЯЯ № 080614), виданий 15.11.2004 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 249280725 від 22.03.2021 додана до матеріалів справи).

07.03.2013 в межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Микитиним О.С. було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме будівлі їдальні на 550 посадочних місць, площею 3173,60 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:78:038:0002 за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 (літера І) (далі - будівля їдальні).

За результатами проведених торгів їх переможцем визнано ТОВ "КУА "Всесвіт", про що складений акт державного виконавця про реалізацію майна від 13.03.2013, який був затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві С.В. Губяк 13.03.2013.

14.03.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазаревою Л.І. було видано ТОВ "КУА "Всесвіт" свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за № 688) та відомості про право власності ТОВ "КУА "Всесвіт"" на будівлю їдальні (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 21369380000) внесений до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 1220639 від 14.03.2013.

На земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:78:038:0002 окрім належної позивачу будівлі їдальні знаходиться й інше нерухоме майно, що належить іншим особам - зокрема, ДП "Завод "Генератор".

У листі від 04.04.2013 № UoP-3.011-2349 ДК "Укроборонпром" не заперечував щодо виділення земельної ділянки площею 0,4937 га з подальшим відведенням для експлуатації та обслуговування будівлі їдальні (3173,6 кв.м.), яку було продано на прилюдних торгах 07.03.2013. ТОВ КУА "Всесвіт" та яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 (Літера І), за умови вирішення підприємством, спільно з органом управління, питань щодо об`єктів державної власності, якщо такі розміщені на даній земельній ділянці відповідно до норм чинного законодавства України.

На підставі наведеного погодження Державним концерном "УКРОБОРОНПРОМ" виділення земельної ділянки площею 0,4937 га ДП "Завод "Генератор" та ТОВ "КУА "Всесвіт" підписали протокол узгодження меж земельної ділянки прибудинкової території будівлі їдальні, розташованій по вул. Полярна, 20 (літера І), в м. Києві, яким погодили: 1) 0,4937 та - площу земельної ділянки, яка підлягає виділенню ТОВ "КУА "Всесвіт" для забезпечення обслуговування будівлі їдальні; 2) межі розташування земельної ділянки, яка підлягає виділенню ТОВ "КУА "Всесвіт" для забезпечення обслуговування будівлі їдальні. Копія протоколу узгодження меж земельної ділянки та додатку із узгодженням меж землекористування додана до матеріалів справи.

Листом № 50/403 від 19.04.2013 Завод надав згоду на виділення ТОВ "КУА "Всесвіт" земельної ділянки, площею 0,4937 га за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20.

Додатково, згода ДП "Завод "Генератор" на поділ земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:038:0002, щоб виділити ТОВ "КУА "Всесвіт" земельну ділянку, площею 0,4937 га, підтверджується заявою директора ДП "Завод "Генератор" І.Д. Ландич від 27.08.2015, справжність підпису на якій підтверджено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чумак .Ю. 27.08.2015, яка зареєстрована в реєстрі за № 1096.

Розпорядженням № 620 від 29.07.2016 виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) надав ДП "Завод "Генератор" згоду на поділ земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:038:0002, площею 15,1887 га на дві окремі сформовані ділянки, площами 14,6950 га та 0,4937 га.

Беручи до уваги вказане, Товариство звернулося до ДП Завод "Генератор" із повідомленням про необхідність відведення ТОВ "КУА "Всесвіт" 0,4937 га земельної ділянки, на якій розміщена будівля, що належить ТОВ "КУА "Всесвіт".

Позивач зазначає, що за результатами проведених зустрічей та переговорів було встановлено факт відсутності у ДП Завод "Генератор" необхідного фінансування, у зв`язку із чим організація процедури поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002) та витрати на виділення 0,4937 га були покладені повністю на ТОВ "КУА "Всесвіт".

12.10.2017 між ТОВ "КУА "Всесвіт" та виконавцем технічної документації з розподілу відповідної земельної ділянки (ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА") було укладено договір № 6 на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ДП Заводу "Генератор" на вул. Полярній, 20 в Оболонському районі м. Києва. Платником за цим договором було визначено ТОВ "КУА "Всесвіт".

На виконання вимог договору № 6 від 12.10.2017 ТОВ "КУА "Всесвіт" здійснило оплату послуг відповідача 2 у розмір 10 000,00 грн.

Разом з тим, у зв`язку із ненаданням відповідачем 1 правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002), ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА" фактично не могло в повному обсязі виконати роботи за договором № 6 від 12.10.2017. У зв`язку з цим, ТОВ "КУА "Всесвіт" та ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА" підписали акт про лише часткове виконання договору № 6 від 12.10.2017 та спільно звернулись до ДП Завод "Генератор" із пропозицією укласти спільний договір на виготовлення технічної документації із поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002).

Таким чином, за твердженнями ТОВ "КУА "Всесвіт" відповідач 2 з вини ДП Завод "Генератор" не виконав своє зобов`язання перед позивачем щодо виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки відповідно до договору № 6 від 12.10.2017, хоча такі роботи були частково оплачені позивачем.

З огляду наведених вище обставин та з урахуванням відсутності у ДП "Завод "Генератор" фінансового забезпечення для оплати послуг землевпорядних організацій щодо виготовлення технічної документації із землеустрою, керуючись пунктом 7 протоколу узгодження меж земельної ділянки прибудинкової території будівлі їдальні, 24.05.2018 позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено новий трьохсторонній договір № 6 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на три окремі ділянки та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: вул. Полярна, 20 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002), із пунктом 1.1. цього Договору виконавець ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА" прийняло на себе зобов`язання виготовити технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:038:0002 на три окремі ділянки та надання правовстановлюючих документів на них за адресою: вул. Полярна, 20 в Оболонському районі м. Києва, замовник ДП Завод "Генератор" зобов`язався прийняти виконані роботи, платник ТОВ "КУА "Всесвіт" зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

При цьому, технічні, економічні та інші вимоги до технічної документації були погоджені сторонами названого правочину у завданні на виконання робіт (додаток 1), що є невід`ємною частиною договору № 6 від 24.05.2018, а саме було погоджено: 1) 0,4937 га - площа земельної ділянки, яка підлягає виділенню ТОВ "КУА "Всесвіт" для забезпечення обслуговування будівлі їдальні; 2) межі розташування земельної ділянки, яка підлягає виділенню ТОВ "КУА "Всесвіт" для забезпечення обслуговування будівлі їдальні.

Разом з тим, пунктом 4.1. договору № 6 від 24.05.2018 було погоджено строк виконання, а саме з 24.05.2018 року по 25.06.2018. Пунктом 1.5. договору № 6 від 24.05.2018 встановлено, що строки закінчення робіт за договором може бути продовжений на час затримки надання ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА" необхідних для роботи документів та інших вихідних даних, передбачених Земельним кодексом України.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ДП "Завод "Генератор" ухиляється від виконання вищевказаного правочину та саме через безпідставне затягування ДП "Завод "Генератор" надання документації є першопричиною з якої на даний час роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою все ще не виконані.

ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА" листом № 41 від 22.06.2018 звернулась до ДП "Завод "Генератор" та одночасно до ТОВ "КУА "Всесвіт" із повідомленням про зміну строків виконання робіт за договором № 6 від 24.05.2018.

Позивач листом від 05.07.2018 № 0000000282/1 погодив ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА" продовження строку виконання договору № 6 від 24.05.2018.

Враховуючи значне затягування ДП "Завод "Генератор" строків надання ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА" правовстановлюючих документів, ТОВ "КУА "Всесвіт" листом № 0000000024 від 28.01.2021 вкотре звернулось до ДП "Завод "Генератор" із повідомленням про необхідність виконання договору № 6 від 24.05.2018. Названий лист було отримано та зареєстровано ДП "Завод "Генератор" 28.01.2021 за вх. № 64. Відповідь на вказане звернення ДП "Завод "Генератор" не надало.

Листом № 8/385 від 18.03.2021 ДП "Завод "Генератор" повідомив, що має намір провести поділ земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002), на якій розташовані власні будівлі юридичних осіб, відповідно до чинного законодавства.

При цьому, за наявною інформацією, ДП "Завод "Генератор" все ще не передало ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА" правовстановлюючі документи, що є необхідними для виконання робіт за договором № 6 від 24.05.2018.

Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово наголошував на тому, що йому стало відомо про відсутність у відповідача 2 можливості самостійно без залучення субпідрядника виготовити технічну документацію із землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002).

У зв`язку із таким, Товариство листом № 0000000074 від 19.03.2021 звернулось до ПП "Торгівельно-виробнича фірма "ДОРА" із вимогою самостійно виконати договір № 6 від 24.05.2018, а у випадку відсутності можливості для такого - залучити субпідрядника, для чого надало відповідачу 2 належним чином оформлені три автентичні примірники договору субпідряду із землевпорядною організацією, що має можливість здійснити такі роботи. Станом на дату звернення до суду із цим позовом ПП "Торгівельно- виробнича фірма "ДОРА" роботи за договором № 6 від 24.05.2018 не виконало, відомості про результати розгляду пропозиції щодо залучення субпідрядника не надало.

Вказані обставини в своїй сукупності стали підставою звернення із даним позовом до суду, в межах якого, позивач (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просив суд зобов`язати відповідачів виконати умови договору із додержанням істотних умов, визначених додатком № 1.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 50/155(910/4873/21) позов задоволено повністю. Зобов`язано ДП "Завод "Генератор" та ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" виконати умови договору № 6 від 24.05.2018 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на три окремі ділянки та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20, (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002) із додержанням істотних умов, визначених додатком 1 та планом поділу земельної ділянки, площею 15,1887 га, яка перебуває в постійному користуванні ДП "Завод "Генератор" за адресою: вул. Полярна, 20, Оболонський р-н, м. Київ, для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, господарських та складських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:78:038:0002 (малюнок 1. План розподілу земельної ділянки), що є його невід`ємними частинами; стягнуто з ДП "Завод "Генератор" на користь ТОВ "КУА "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте" 2 270,00 грн судового збору, стягнуто з ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" на користь ТОВ "КУА "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте" 2 270,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 50/155 (910/4873/21) залишено без змін.

Вказані рішення були мотивовані тим, що у зв`язку із набуттям ТОВ "КУА "Всесвіт" права власності на об`єкт нерухомого майна, до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщено, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За висновком суду першої інстанції, ДП "Завод "Генератор" ухиляється від виконання такого обов`язку - замовника, який в нього виник не тільки в силу закону, а на підставі договору № 6 від 24.05.2018.

Місцевий господарський суд також зазначив, що протягом 2018 - 2021 років і ДП "Завод "Генератор", і ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" ухиляються від виконання свого договірного зобов`язання з виготовлення технічної документації із землеустрою.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивач, який має на меті отримання технічної документації для подальшого виділення земельних ділянок, станом на день розгляду спору позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору № 6 від 24.05.2018.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою Північного апеляційного господарського суду у справі ДП "Завод "Генератор" подало до Верховного суду касаційну скаргу, в якій просило постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 50/155 (910/4873/21) скасувати, а справу № 50/155 (910/4873/21) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 листопада 2022 року у cправі № 50/155 (910/4873/21) касаційну скаргу Державного підприємства Завод "Генератор" - задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 50/155 (910/4873/21) - скасовано; справу № 50/155 (910/4873/21) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 55 Конституція України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в пункті 13 постанови від 14.08.2018 у справі 908/2212/17 та в пункті 7.1 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18.

Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Правова позиція щодо обов`язку позивача, відповідно до законодавчих приписів статей 15, 16 ЦК України та статей 4, 13, 74, 76, 79 ГПК України, обґрунтувати і довести належними і вірогідними доказами порушення (невизнання, оспорювання) його прав та/або законних інтересів, сформульована Верховним Судом в постанові від 28.04.2020 у справі № 910/6517/19.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Таким чином, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

При цьому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору за вимогами Позивача є обов`язки відповідачів за Договором завершити роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а підставами для цих вимог є стверджувані Позивачем обставини чинення відповідачами перешкод Позивачу у реалізації ним права власності на набуте ним та розташоване на земельній ділянці нерухоме майно через ухилення відповідачів від виконання Договору в частині виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з виділенням з неї на користь Позивача земельної ділянки площею 0,4937 га для забезпечення обслуговування належного Позивачу нерухомого майна.

Тобто, фактично метою звернення Позивача у цій справі є здійснення поділу земельної ділянки відповідно до умов Договору (зокрема, що розміру ділянки, право на яку стверджує Позивач), а об`єктом захисту у спірних правовідносинах - право Позивача на ту частину земельної ділянки розміром, вказаним в Договорі, яка, за твердженням Позивача, є необхідною йому для доступу та для обслуговування придбаних ним у власність у Відповдіача-1 об`єктів нерухомого майна.

Наведене обумовлює необхідність звернутись до правил та встановленого законом порядку набуття особою права на земельну ділянку у зв`язку із придбанням на ній нерухомого майна.

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються, зокрема нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, споруди (нерухоме майно), що належали до державного майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання нерухомого майна та автоматичного переходу права на земельну ділянку відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Згідно з цим принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Отже, наведені земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав на об`єкт нерухомості до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований цей об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (Провадження № 12-143гс18).

При цьому, враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю у набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Отже право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою не залежить від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Суд звертається до подібних висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Крім цього, за висновками, викладеними у пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України), за яким власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка належить до державної форми власності (власником є Київська міська державна адміністрація), а Відповідач-1 є постійним користувачем Земельної ділянки і це право існує на підставі державного акту на право постійного користування Земельною ділянкою.

Між тим стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а тому за тих встановлених судами обставин, що Позивач не є державним підприємством, до нього у зв`язку з придбанням у Відповідача-1 нерухомого майна не може перейти право постійного землекористування на аналогічних підставах, яким користується Відповідач-1 відповідно до Державного акта.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування; земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частини друга, п`ята статті 116 ЗК України).

Відповідно до статті 141 ЗК України (в редакції, чинній як на час набуття Позивачем права на нерухоме майно на Земельній ділянці, так і на час звернення Позивачем із вимогами у цій справі - в березні 2021) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.

Однією з підстав припинення права постійного користування і є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт (е) частини першої статті 141 ЗК України у відповідній редакції).

Водночас, визначені законодавцем правила, умови та процедура оформлення особою, яка законно набула у власність будинок, споруду, права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття, зокрема на частину земельної ділянки державної власності (під таким нерухомим майном), що перебуває у користуванні постійного користувача (державного підприємства) та підлягає поділу, передбачають таке.

За змістом статей 122 та 123 ЗК України в редакції, чинній на час позивачем нерухомого майна, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з нормами частини шостої статті 122 ЗК України Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. (частина перша статті 123 зазначеного Кодексу).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 ЗК України.

Відповідно до абзацу 1 частини другої, абзацу 1 частини третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Цією ж статтею ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (абзаци 3-5 частини першої статті 123 ЗК України).

За змістом наведених вище положень законодавства юридичній особі надано право на одержання земельної ділянки у користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 40/3.

При цьому поділ земельної ділянки є процедурою створення земельних ділянок як окремих об`єктів зі складу однієї існуючої земельної ділянки, що вже сформована як об`єкт цивільного права.

Так, положеннями частин першої та другої статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (частина 2).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 вказаного Кодексу).

У частині 6 вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

За пунктом 12 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Виходячи із встановлених обставин справи та змісту позовних вимог, спірні правовідносини за вимогами Позивача стосуються земельної ділянки державної форми власності, сформованої як об`єкт цивільного права відповідно до статті 79-1 ЗК України і наданої у постійне користування Відповідача-1, та виникли стосовно її поділу для подальшого оформлення права на її частину з наданням як окремого об`єкта у користування Позивачу.

При цьому Київська міська державна адміністрація у цих правовідносинах здійснює функції власника Земельної ділянки, що реалізовує свою волю на зміну якісних та кількісних ознак належних їй об`єктів та передачі права на них іншим суб`єктам, за наявності їх відповідного зустрічного волевиявлення.

У зв`язку з викладеним суд доходить висновку, що реалізація Позивачем права, яке визначено у спірних правовідносинах об`єктом захисту (тобто права на ту частину земельної ділянки, що необхідна для обслуговування його об`єкта нерухомості, розташованого на ній, відповідно до заявленого Позивачем у цій справі розміру в 0,4937 га) має здійснюватися у наведеному встановленому законом порядку з дотриманням відповідної процедури, зокрема, шляхом звернення до відповідного органу виконавчої влади - у спірних правовідносинах до Київської міської державної адміністрації, як власника земельної ділянки.

Між тим, суд зауважує, що Договір, вимоги до відповідачів за яким заявив Позивач, містить в собі вирішення технічного питання - з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Отже, вимогою до відповідачів щодо виконання Договору Позивач фактично просить здійснити поділ земельної ділянки відповідно до його вимог з формуванням з неї однієї із нових розміром 0,4937 га, тоді як наведений встановлений законом порядок не передбачає договірний характер правовідносин з постійним землекористувачем, зокрема за Договором (підряду) для здійснення поділу земельної ділянки, а тому виконання Договору не призведе до реалізації Позивачем права на ту частину земельної ділянки, той її розмір, на який він претендує на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, у зв`язку із чим Договір не є підставою для набуття ним права на відповідну частину Земельної ділянки.

Звідти, встановлена законом процедура поділу земельної ділянки (державної власності) та процедура набуття прав на неї (її частину) юридичними особами приватного права чи фізичними особами у зв`язку із придбанням на земельній ділянці нерухомого майна не передбачають здійснення поділу відповідної земельної ділянки, реалізацію та оформлення власником нерухомого майна прав на неї (її частину) у межах тих правовідносин, що виникли за Договором (тобто на визначених ним для сторін договірних умовах).

Крім того, суд також враховує, що спірні правовідносини сторін спору регулюються загальними нормами про зобов`язання та положеннями глави 61 "Підряд" Цивільного кодексу України.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За своєю правовою природою, укладений між ДП "Завод "Генератор", ТОВ "КУА «Всесвіт»" та ПП "ТВФ "Дора" договір №6 від 24.05.2018 є договором підряду.

Відповідно до приписів норм ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу; Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Правові наслідки невиконання чи неналежного виконання підрядником зобов`язання з договору, зокрема, передбачені нормами ч.ч. 2 та 3 ст. 849, 852, 858 Цивільного кодексу України, відповідно до яких:

якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків;

якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника;

якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором;

за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків;

якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підряника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

В даному спорі позивач, який не є замовником за умовами договору №6 від 24.05.2018, вимагає зобов`язати виконувати умови договору замовника та виконавця.

Разом з тим, проаналізувавши наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що законом не передбачено у якості наслідку порушення, зокрема підрядником договору підряду - зобов`язання виконувати договір.

Відповідно до п. 5.1. договору №6 від 24.05.2018 за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим договором.

Умовами договору не передбачено можливість його сторін вимагати примусового виконання обов`язку в натурі, зокрема виконання обумовленої договором роботи підрядником.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти Украни" вд 05.04.2005).

Необхідно враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.5 ГПК здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вважає, що приписи наведених норм ст. 55 Кнституції України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України не обмежують особу у виборі способу захисту порушеного права та не узалежнюють використання загальних цивільно-правових способів захисту від наявності спеціальних способів.

Обрання та визначення найбільш ефективного способу захисту здійснюється особою на власний розсуд.

Разом з тим, при обранні способу захисту порушеного права потрібно враховувати, що виконання судового рішення повинно призвести до відновлення порушеного права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 (п.5.14), від 18.05.2022 у справі №921/199/20 (п.70)).

Таким чином, враховуючи наведені положення та висновки щодо порядку переходу права на земельну ділянку державної власності (її частину) від постійного землекористувача до набувача нерухомого майна на цій земельній ділянці та щодо правил оформлення набувачем права на цю земельну ділянку або на її частину відповідного розміру (необхідного для користування та обслуговування придбаного набувачем об`єкта нерухомого майна), суд доходить висновку, що виконання сторонами, зокрема, відповідачами умов Договору щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для виділення з неї земельної ділянки площею 0,4937 га, як цього вимагає Позивач, між тим не призведе до оформлення ним прав на неї, яке він має за законом саме у визначеному розмірі, а відповідно не призведе до захисту (відновлення) його права на відповідну частину земельної ділянки.

Крім того, як зазначено вище норми закону про договір підряду не передбачають такий спосіб захисту як примушування до виконання роботи, а до того ж з боку сторони договору, яка не є замовником такої роботи; обраний спосіб захисту не спрямований на відновлення порушеного права позивача, оскільки виконання роботи підрядником залежить від завдання та сприяння замовника, тоді як примушування самого замовника не відповідає нормам закону, що регулює відносини підряду та, відповідно, є неналежним способом захисту.

Поряд з цим суд зауважує, що відповідачі та жодний інший учасник у цій справі не заперечують виникнення у Позивача права на частину земельної ділянки у зв`язку із набуттям ним права власності на нерухоме майно, розташоване на ній, а суди не встановили обставин чинення цими особами Позивачу перешкод у володінні та/або користуванні відповідним нерухомим майном або в реалізації права на оформлення права на відповідну частину земельної ділянки під цим майном у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте" в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст. 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте" повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 22.01.2024

Головуючий суддя Яковенко А.В.

Суддя Пасько М.В.

Суддя Чеберяк П.П.