Рішення

від 09.01.2024 по справі 910/18348/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2024Справа №910/18348/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик"доДержавної служби України з безпеки на транспортіпро стягнення коштів у розмірі 37 700,00 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача: Галан М.О.від відповідача:Субота О.В.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача кошти у розмірі 34 000,00 грн, а з Державної служби України з безпеки на транспорті відшкодування шкоди у розмірі 3 700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" вказує, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №297797 від 23.09.2021 позивачем було сплачено на користь Державного бюджету України кошти у загальному розмірі 34 000,00 грн. Однак в подальшому вказана постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу була скасована в судовому порядку, у зв`язку з чим кошти у розмірі 34 000,00 грн є такими, що безпідставно утримані, та підлягають стягненню на користь позивача згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Окрім того, позивач стверджує, що у зв`язку примусовим виконанням протиправної постанови Придніпровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №297797 від 23.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" вимушене було понести витрати на оплату виконавчого збору у розмірі 3 400,00 грн та на оплату витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн, відшкодування яких підлягає покладенню на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18348/23; вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору; судове засідання призначено на 09.01.2024.

19.12.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті в системі "Електронний суд" сформовано відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що для повернення стягнутих на підставі постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №297797 від 23.09.2021 коштів у розмірі 34 000,00 грн платник помилково чи надмірно сплачених коштів повинен скласти заяву про повернення коштів та звернутись із нею до органу, що контролює справляння надходжень до бюджету, в строгій послідовності, визначеній приписами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем як боржником у виконавчому провадженні перераховано суму штрафу на депозитний рахунок органу ДВС, а подальшому кошти з депозитного рахунку органу ДВС були перераховані до Державного бюджету України, а відтак платником суми штрафу у розмірі 34 000,00 грн, зарахованого до Державного бюджету України був Довгинцівський ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а тому саме останній повинен звернутись із відповідною заявою до Казначейства. При цьому, відповідач звертає увагу суду, що Довгинцівський ВДВС у м. Кривому Розі не заперечує наявність у нього такого обов`язку, оскільки у адресованому позивачу листі не відмовляє у підготовці та направленні подання до органу Казначейства, а лише повідомляє про необхідність надання позивачем судового рішення з відміткою про набрання законної сили. Також відповідач звертає увагу, що не є набувачем коштів у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки кошти не надходили на рахунки Укртрансбезпеки, так як суми штрафу були перераховані спочатку на депозитний рахунок органу ДВС, а потім були перераховані до Державного бюджету України, тому перерахування сум штрафу не призвело до зміни майнового стану Укртрансбезпеки у вигляді приросту майна та збагачення за рахунок коштів позивача. До того ж, Укртрансбезпека зазначає, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та стягненням витрат у межах виконавчого провадження, оскільки наслідком прийняття постанов про накладення адміністративно-господарських штрафів є стягнення лише суми штрафу, в той час як стягнення виконавчих витрат/зборів не є безпосереднім наслідком дій відповідача. Крім того, відповідач вважає, що позивач не був позбавлений права добровільно сплатити суму штрафу, а також під час оскарження постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу подати заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваної постанови.

25.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" в системі "Електронний суд" сформовано відповідь на відзив, в якій позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, вказує, що внаслідок пред`явлення саме відповідачем до примусового виконання протиправної постанови №297797 від 23.09.2021 було сплачено виконавчий збір і витрати на виконавче провадження у загальній сумі 3 700,00 грн з метою запобігання накладення арешту на рахунки позивача та блокування господарської діяльності. Також позивач зазначає, що якби не протиправна постанова Укртрансбезпеки, йому не довелось би нести витрати, пов`язані з виконавчим провадженням. Позивач стверджує, що Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (зі змінами та доповненнями) є по своїй суті нормативно-правовим актом, що регулює повернення коштів поза межами судових процедур стягнення коштів, в той час як дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" відповідно до Порядку №787 щодо повернення сплачених коштів з боку відповідача та органу ДВС не привели до фактичного повернення сплачених згідно протиправної постанови №297797 від 23.09.202 сум, що вимусило позивача звернутися до суду з метою відшкодування нанесеної протиправними діями Укртрансбезбеки шкоди.

26.12.2023 засобами електронного зв`язку та 02.01.2024 засобами поштового зв`язку від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи.

27.12.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті в системі "Електронний суд" сформовано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями Укртрансбезпеки та стягненням витрат у межах виконавчого провадження, оскільки наслідком прийняття постанов про накладення адміністративно-господарських штрафів є стягнення лише суми штрафу. При цьому, стягнення витрат виконавчого провадження урегульовано Законом України "Про виконавче провадження", а тому стягнення цих витрат не є безпосереднім наслідком дій відповідача. Крім того, відповідач стверджує, що позивач не був позбавлений права добровільно сплатити суму штрафу, а також під час оскарження постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу подати заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваної постанови. Щодо тверджень позивача про те, що дії позивача відповідно до Порядку №787 щодо повернення сплачених коштів з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" та органу ДВС не привели до фактичного повернення грошових коштів, то Державна служба України з безпеки на транспорті зазначає, що неможливість повернення грошових коштів відповідно до Порядку №787 пов`язана з діями органу ДВС, а не Укртрансбезпеки. Проте відповідач відзначає, що орган ДВС не відмовляв позивачу у поверненні грошових коштів, а лише вказав, що для повернення необхідно надати копію судового рішення, що містить відмітку про набрання законної сили.

В судове засідання 09.01.2024 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 09.01.2024 судом завершено розгляд справи №910/18348/23 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2021 Придніпровським міжрегіональним управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №297797 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

Постанова №297797 від 23.09.2021 була пред`явлена до виконання до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністретсва юстиції (м. Дніпро), державним виконавцем якого 06.01.2022 було прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, про стягнення виконавчого збору у розмірі 3 400,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (300 грн).

10.01.2022 державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністретсва юстиції (м. Дніпро) було прийнято постанову про арешт коштів боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик") у виконавчому провадженні НОМЕР_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження штрафів у розмірі 37 700,00 грн (34 000,00 грн суми звернення + 3 400,00 грн виконавчого збору + 300,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження).

У зв`язку з фактичним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" в повному обсязі рішення згідно виконавчого документу постановою державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністретсва юстиції (м. Дніпро) від 25.01.2022 закінчено виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання постанови Придніпровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №297797 від 23.09.2021; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі №160/21213/21 постанову Придніпровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №297797 від 23.09.2021 визнано протиправною та скасовано. Дане рішення набрало законної сили 05.09.2022 у зв`язку з поверненням ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023 апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення від 06.01.2022 у справі №160/21213/21.

Позивач стверджує, що 22.11.2022 звернувся до Придніпровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою про внесення подання про повернення коштів, але вказана заява була повернута у зв`язку з закінченням терміну зберігання. На підтвердження направлення даної заяви позивачем долучено до позовної заяви експес-накладну АТ "Укрпошта" №5010301797684 та опис вкладення у цінний лист від 22.11.2022.

Однак, опис вкладення у цінний лист від 22.11.2022 не містить обов`язкового штрихкодового ідентифікатора, який би надав можливість відстежити пересилання, в той час як у експес-накладній АТ "Укрпошта" №5010301797684 як відправником, так і адресатом вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик".

Попри наведене, позивачем було направлено до Державної служби України з безпеки на транспорті заяву вих. №2 від 10.01.2023 про внесення подання про повернення сплаченого штрафу у розмірі 34 000,00 грн, у відповідь на яку відповідач листом вих. №511/13/15-23 від 19.01.2023 повідомив позивача про залишення заяви вих. №2 від 10.01.2023 без розгляду у зв`язку з тим, що дана заява складена з недотриманням вимог Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, та до неї не додані належні оригінали або копії документів на переказ, або паперові копії електронних розрахункових документів, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Позивачем було направлено до Державної служби України з безпеки на транспорті заяву вих. №4 від 02.06.2023 про формування подання про повернення сплаченого штрафу у розмірі 34 000,00 грн, у відповідь на яку відповідач листом вих. №5573/9.3/15-23 від 20.06.2023 повідомив, що подана заява не відповідає вимогам абзаців 8, 11 пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (зі змінами та доповненнями).

Листом вих. №8 від 04.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" звернулось до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просило внести подання до Державної казначейської служби України про повернення коштів у розмірі 3 700,00 грн.

Листом вих. №75855/9/28.8-27 від 03.07.2023 Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області повідомив позивача про неможливість направлення подання до Державної казначейської служби України про повернення грошових коштів, оскільки до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" додана копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі №160/21213/21, яке не набрало законної сили.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 34 000,00 грн та стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті відшкодування шкоди у розмірі 3 700,00 грн, оскільки дані кошти Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" повинне було сплатити у зв`язку з прийняттям Державною службою України з безпеки на транспорті протиправної постанови №297797 від 23.09.2021.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 34 000,00 грн.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 з подальшими змінами, у редакції, чинній на час винесення такої постанови щодо позивача).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).

Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абзаци перший і восьмий пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, у редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

23.09.2021 Придніпровське міжрегіональне управління Державної служби України з безпеки на транспорті застосувало до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн згідно з постановою №297797 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

11.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" сплатило цей штраф у повному обсязі, а також виконавчий збір у розмірі 3 400,00 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №54 від 11.01.2022.

06.01.2022 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/21213/21 визнав протиправною та скасував постанову Придніпровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №297797 від 23.09.2021 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" штрафу. Дане рішення набрало законної сили.

На момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на наведене суд вважає, що на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі №160/21213/21 постанову Придніпровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №297797 від 23.09.2021 визнано протиправною та скасовано, то правові підстави утримання Державою сплачених позивачем в якості адміністративно-господарського штрафу коштів в розмірі 34 000,00 грн відпали.

Доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 34 000,00 грн матеріали справи не містять, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Варто відзначити, що до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, обставини якої є тотожними обставинам у справі №910/18348/23.

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі згідно із частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

При цьому, судом враховано, що у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про те, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16. Згідно з цим висновком Господарський процесуальний кодекс України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, а також від 05.02.2020 у справі №910/15295/18.

Таким чином, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 34 000,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті відшкодування шкоди у розмірі 3 700,00 грн.

Так, позивач вказує, що у зв`язку з прийняттям відповідачем протиправної постанови №297797 від 23.09.2021 та пред`явленням її до органу державної виконавчої служби, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" вимушене було понести витрати на оплату виконавчого збору у розмірі 3 400,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн, які позивач вважає шкодою та просить стягнути її відшкодування з Державної служби України з безпеки на транспорті.

Згідно із частинами першою-третьою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У листі вих. №75855/9/28.8-27 від 03.07.2023 Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області підтвердив надходження від позивача 11.01.2022 на рахунок з обліку депозитних сум коштів у загальному розмірі 37 700,00 грн, з яких 34 000,00 грн було перераховано стягувачу, 3 400,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн витрат виконавчого провадження. Також Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області повідомив позивача про неможливість направлення подання до Державної казначейської служби України про повернення грошових коштів, оскільки до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" додана копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі №160/21213/21, яке не набрало законної сили.

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження.

Зокрема, витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (ч. 2). На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.ч. 2, 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Отже, скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.

Оскільки відповідно до наведених норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №551/1099/21.

У разі неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема внаслідок ненадання органом стягнення відповідного подання (висновку) органу державного казначейства), платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

При визначенні складу учасників справи та формулювання резолютивної частини судових рішень у справах за вказаними позовами про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору необхідно звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, згідно з якою спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки постанова Придніпровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №297797 від 23.09.2021 - виконавчий документ, який виконувався в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, була визнана протиправною та скасована рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі №160/21213/21, з Державного бюджету України підлягають поверненню сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 3 400,00 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн шляхом направлення Довгинцівським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подання до Державної казначейської служби України згідно Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

Отже, неповернення станом на дату розгляду справи позивачу сплачених ним виконавчого збору у розмірі 3 400,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн не пов`язане із протиправною поведінкою Державної служби України з безпеки на транспорті та не залежить від дій чи бездіяльності відповідача, а відтак відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка відповідача та причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками, що виключає можливість стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті відшкодування шкоди в цій частині.

Натомість вирішення питання правомірності/неправомірності бій/бездіяльності Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в частині повернення сплачених позивачем виконавчого збору у розмірі 3 400,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн, не входить до предмету спору у справі №910/18348/23, оскільки позивачем не заявлялось вимог про стягнення цих сум із державного бюджету.

З огляду на наведене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" підлягають частковому задоволенню, а з Державного бюджету України підлягають стягненню на користь позивача кошти у розмірі 34 000,00 грн, які були сплачені останнім згідно протиправної постанови Придніпровського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №297797 від 23.09.2021.

Щодо розподілу між сторонами судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з коштів у загальному розмірі 37 700,00 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 147,20 грн (2 684,00 грн 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році х 0,8).

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з коштів у загальному розмірі 37 700,00 грн сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №249 від 29.11.2023.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн.

Суд з метою економії процесуального часу та матеріальних ресурсів, вбачає за необхідне відразу повернути позивачу з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору - 536,80 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судом розподіляється між сторонами судовий збір, який підлягав сплаті позивачем при звернення до господарського суду з даним позовом - 2 147,20 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" (50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 70; ідентифікаційний код 44369842) безпідставно сплачені кошти у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 934 (одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) грн 47 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" (50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 70; ідентифікаційний код 44369842) надмірно сплачений судовий у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп., сплачений за платіжною інструкцією №249 від 29.11.2023. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 19.01.2024.

Суддя Р.В. Бойко