Постанова

від 26.03.2024 по справі 910/18348/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. Справа № 910/18348/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Галан М.О.

від відповідача: Субота О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 (повний текст рішення складено 19.01.2024) (суддя Бойко Р.В.)

у справі № 910/18348/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про стягнення коштів у розмірі 37 700,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

30.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Логістик" (далі - ТОВ "Сільверстоун Логістик", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач) про: стягнення 34 000,00 грн адміністративно-господарського штрафу, сплаченого згідно з постановою Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань 3 700,00 грн шкоди, завданої внаслідок примусового виконання протиправної постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021, з яких 3 400,00 грн - виконавчий збір, 300,00 грн - витрати виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах виконавчого провадження № 680572296 з примусового виконання постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 297797 від 23.09.2021 позивачем було сплачено на користь Державного бюджету України кошти в загальному розмірі 34 000,00 грн. Однак у подальшому вказана постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу була скасована в судовому порядку, у зв`язку із чим кошти в розмірі 34 000,00 грн є такими, що безпідставно утримані та підлягають стягненню на користь позивача згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Окрім того, у зв`язку з примусовим виконанням протиправної постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021 ТОВ "Сільверстоун Логістик" вимушене було понести витрати на оплату виконавчого збору в розмірі 3 400,00 грн та на оплату витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн, відшкодування яких підлягає покладенню на відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/18348/23 позовні вимоги ТОВ "Сільверстоун Логістик" задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сільверстоун Логістик" безпідставно сплачені кошти в розмірі 34 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 934,47 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України ТОВ "Сільверстоун Логістик" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 249 від 29.11.2023.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 34 000,00 грн, місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі № 160/21213/21 постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021 визнано протиправною та скасовано, то правові підстави утримання Державою сплачених позивачем в якості адміністративно-господарського штрафу коштів у розмірі 34 000,00 грн відпали. Водночас доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 34 000,00 грн матеріали справи не містять.

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, а саме в частині стягнення з відповідача відшкодування шкоди в розмірі 3 700,00 грн, суд першої інстанції вказав, що оскільки постанова Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021 - виконавчий документ, який виконувався в межах виконавчого провадження № 68057296 - була визнана протиправною та скасована рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі № 160/21213/21, з Державного бюджету України підлягають поверненню сплачені ТОВ "Сільверстоун Логістик" у межах виконавчого провадження № 68057296 виконавчий збір у розмірі 3 400,00 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн шляхом направлення Довгинцівським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Довгинцівський ВДВС у місті Кривому Розі) подання до Державної казначейської служби України згідно з Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів). Отже, за висновком місцевого господарського суду, неповернення станом на дату розгляду справи позивачу сплачених ним виконавчого збору у розмірі 3 400,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн не пов`язане із протиправною поведінкою відповідача та не залежить від його дій чи бездіяльності, а відтак відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка відповідача та причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками, що виключає можливість стягнення з Укртрансбезпеки відшкодування шкоди в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись частково з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/18348/23, Укртрансбезпека звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/18348/23 залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- відповідно до інформації на офіційному сайті Міністерства юстиції України реквізитами рахунків Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі, на які надходять кошти боржників у межах виконавчих проваджень, є: в органі Казначейства - ЄДРПОУ 34545840, Державна казначейська служба України, м. Київ, UA218201720355259360000700607 в державному банку ЄДРПОУ - 34545840, АТ "Укрексімбанк", UA653223130000025303000000341;

- відтак, позивачем було сплачено суми штрафу на рахунок Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі, а не на рахунки державного бюджету;

- Укртрансбезпека не є розпорядником зазначених рахунків, відкритих в Державній казначейській службі й державному банку, а відтак не є органом, який здійснює контроль за справлянням платежів на ці рахунки;

- позивачем як боржником у виконавчому провадженні перераховано суму штрафу на депозитний рахунок органу ДВС, а в подальшому кошти з депозитного рахунку органу ДВС були перераховані до Державного бюджету України, отже, платником суми штрафу, зарахованого до Державного бюджету України, був Довгинцівський ВДВС у місті Кривому Розі;

- враховуючи, що з ТОВ "Сільверстоун Логістик" було стягнуто адміністративний штраф за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету за яким виступає Міністерство юстиції України, а відтак Укртрансбезпека не є належним відповідачем у даній справі;

- умовою застосування ст. 1212 ЦК України є набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що характеризується зміною майнового стану набувача, який виражається у прирості майна та збагачення;

- проте грошові кошти не надходили на рахунки Укртрансбезпеки, оскільки суми штрафу були перераховані спочатку на депозитний рахунок органу ДВС, а потім були перераховані до Державного бюджету України;

- відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту;

- у даному випадку існує законодавчо врегульований механізм повернення сум сплачених штрафів на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів;

- на підставі викладеного, можна дійти висновку, що до даних правовідносин не може застосовуватись положення ст. 1212 ЦК України;

- у контексті наведеного, позивачем не доведено порушення своїх прав та інтересів діями відповідача стосовно вчинення дій щодо повернення сум сплаченого штрафу, оскільки відповідачем не заперечується наявність правових підстав для повернення грошових коштів, але повернення сум сплаченого штрафу має здійснюватися в порядку, визначеному законодавством України, та відповідним органом, що контролює справляння надходжень до бюджету за кодами класифікації доходів бюджету.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Укртрансбезпеки на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/18348/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.03.2024 об 11:05.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Укртрансбезпеки заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ТОВ "Сільверстоун Логістик" - без змін.

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 26.03.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 26.03.2024 представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги Укртрансбезпеки підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.09.2021 Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки ухвалено постанову № 297797 про застосування до ТОВ "Сільверстоун Логістик" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

Постанова № 297797 від 23.09.2021 була пред`явлена до виконання до Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі, державним виконавцем якого 06.01.2022 було прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження № 68057296, про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 400,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (300,00 грн).

10.01.2022 державним виконавцем Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі було прийнято постанову про арешт коштів боржника (ТОВ "Сільверстоун Логістик") у виконавчому провадженні № 68057296 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 37 700,00 грн (34 000,00 грн суми звернення + 3 400,00 грн виконавчого збору + 300,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження).

У зв`язку з фактичним виконанням ТОВ "Сільверстоун Логістик" у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, постановою державного виконавця Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі від 25.01.2022 закінчено виконавче провадження № 68057296 з виконання постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі № 160/21213/21 постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021 визнано протиправною та скасовано. Зазначене рішення набрало законної сили 05.09.2022 у зв`язку з поверненням ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.09.2022 апеляційної скарги Укртрансбезпеки на рішення від 06.01.2022 у справі № 160/21213/21.

За твердженням позивача, 18.11.2022 він звернувся до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки із заявою про внесення подання про повернення коштів, але вказана заява була повернута у зв`язку із закінченням терміну зберігання. На підтвердження надсилання цієї заяви позивачем долучено до позовної заяви експрес-накладну Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") № 5010301797684 та опис вкладення у цінний лист від 22.11.2022.

Однак, опис вкладення у цінний лист від 22.11.2022 не містить обов`язкового штрихкодового ідентифікатора, який би надав можливість відстежити пересилання, в той час як в експрес-накладній АТ "Укрпошта" № 5010301797684 як відправником, так і адресатом вказано ТОВ "Сільверстоун Логістик".

Поряд із цим, позивачем було направлено до Укртрансбезпеки заяву № 2 від 10.01.2023 про внесення подання про повернення коштів (сплаченого штрафу в розмірі 34 000,00 грн), у відповідь на яку відповідач листом № 511/13/15-23 від 19.01.2023 повідомив позивача про залишення заяви № 2 від 10.01.2023 без розгляду у зв`язку з тим, що вона складена з недотриманням вимог Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та до неї не додані належні оригінали або копії документів на переказ, або паперові копії електронних розрахункових документів, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

У подальшому позивачем було направлено до Укртрансбезпеки заяву № 4 від 02.06.2023 про внесення подання про повернення коштів (повторно), в якій позивач просив внести до Державної казначейської служби України (м. Київ) подання про повернення його грошових коштів у сумі 34 000,00 грн, у відповідь на яку відповідач листом № 5573/9.3/15-23 від 20.06.2023 повідомив, що подана заява не відповідає вимогам абзаців 8, 11 пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Крім того, ТОВ "Сільверстоун Логістик" звернулося до Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі із заявою вих. № 6 від 06.06.2023 про повернення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження, в якій просило внести подання до Державної казначейської служби України (м. Київ) про повернення ТОВ "Сільверстоун Логістик" грошових коштів у сумі 3 700,00 грн (виконавчий збір у розмірі 3 400,00 грн та витрати на виконавче провадження в розмірі 300,00 грн).

У листі № 75855/9/28.8-27 від 03.07.2023 Довгинцівський ВДВС у місті Кривому Розі повідомив позивача про неможливість направлення подання до Державної казначейської служби України про повернення грошових коштів, оскільки до заяви ТОВ "Сільверстоун Логістик" від 06.06.2023 додана копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі № 160/21213/21, яке не набрало законної сили.

Також, у матеріалах справи міститься заява ТОВ "Сільверстоун Логістик" вих. № 8 від 04.07.2023, адресована Довгинцівському ВДВС у місті Кривому Розі, про повернення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження (повторно), в якій позивач просив внести подання до Державної казначейської служби України (м. Київ) про повернення ТОВ "Сільверстоун Логістик" грошових коштів у сумі 3 700,00 грн (виконавчий збір у розмірі 3 400,00 грн та витрати на виконавче провадження в розмірі 300,00 грн).

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, за твердженням позивача, правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 34 000,00 грн та стягнення з Укртрансбезпеки відшкодування шкоди в розмірі 3 700,00 грн, оскільки ці кошти ТОВ "Сільверстоун Логістик" повинне було сплатити через прийняття відповідачем протиправної постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, у редакції, чинній на час винесення такої постанови щодо позивача).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 37)).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38)).

Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

При цьому в господарському процесі згідно із частиною четвертою статті 56 ГПК України держава, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абзаци перший і дев`ятий пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, в редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).

23.09.2021 Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки застосувало до ТОВ "Сільверстоун Логістик" адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн згідно з постановою № 297797 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

11.01.2022 ТОВ "Сільверстоун Логістик" сплатило цей штраф у повному обсязі, а також виконавчий збір у розмірі 3 400,00 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 54 від 11.01.2022 про сплату 37 700,00 грн.

06.01.2022 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 160/21213/21 визнав протиправною та скасував постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021 про застосування до ТОВ "Сільверстоун Логістик" штрафу. Вказане рішення набрало законної сили.

На момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Як правильно вказав суд першої інстанції, оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі № 160/21213/21 постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021 визнано протиправною та скасовано, то правові підстави утримання Державою сплачених позивачем в якості адміністративно-господарського штрафу коштів у розмірі 34 000,00 грн відпали.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, обставини якої є тотожними обставинам у справі № 910/18348/23.

При цьому, як слушно враховано місцевим господарським судом, у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про те, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16. Згідно із цим висновком ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.02.2020 у справі № 910/15295/18.

З урахуванням викладеного, оскільки доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 34 000,00 грн матеріали справи не містять, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 34 000,00 грн.

При цьому, з огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірну суму коштів у даній справі слід стягувати на користь позивача саме з Державного бюджету України.

Щодо вимоги про стягнення з Укртрансбезпеки шкоди в розмірі 3 700,00 грн, з яких 3 400,00 грн - виконавчий збір, 300,00 грн - витрати виконавчого провадження, слід зазначити таке.

За доводами позивача, у зв`язку з прийняттям відповідачем протиправної постанови № 297797 від 23.09.2021 та пред`явленням її до органу державної виконавчої служби, ТОВ "Сільверстоун Логістик" вимушене було понести витрати на оплату виконавчого збору в розмірі 3 400,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн, які позивач вважав шкодою та просив стягнути її відшкодування з Укртрансбезпеки.

Згідно із частинами першою-третьою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У листі вих. № 75855/9/28.8-27 від 03.07.2023 Довгинцівський ВДВС у місті Кривому Розі підтвердив надходження від позивача 11.01.2022 на рахунок з обліку депозитних сум коштів у загальному розмірі 37 700,00 грн, з яких 34 000,00 грн було перераховано стягувачу, 3 400,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн витрат виконавчого провадження. Також Довгинцівський ВДВС у місті Кривому Розі повідомив позивача про неможливість направлення подання до Державної казначейської служби України про повернення грошових коштів, оскільки до заяви ТОВ "Сільверстоун Логістик" додана копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі № 160/21213/21, яке не набрало законної сили.

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження. Зокрема, витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (ч. 2). На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною сьомою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 551/1099/21, скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала. Оскільки відповідно до наведених норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

У разі неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема внаслідок ненадання органом стягнення відповідного подання (висновку) органу державного казначейства, платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

При визначенні складу учасників справи та формулювання резолютивної частини судових рішень у справах за вказаними позовами про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору необхідно звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, згідно з якою спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки постанова Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297797 від 23.09.2021 - виконавчий документ, який виконувався в межах виконавчого провадження № 68057296 - була визнана протиправною та скасована рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі № 160/21213/21, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що з Державного бюджету України підлягають поверненню сплачені ТОВ "Сільверстоун Логістик" у межах виконавчого провадження № 68057296 виконавчий збір у розмірі 3 400,00 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн шляхом направлення Довгинцівським ВДВС у місті Кривому Розі подання до Державної казначейської служби України.

Отже, за висновками суду першої інстанції, неповернення станом на дату розгляду справи позивачу сплачених ним виконавчого збору в розмірі 3 400,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн не пов`язане із протиправною поведінкою Укртрансбезпеки та не залежить від дій чи бездіяльності відповідача, а відтак відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка відповідача та причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками, що виключає можливість стягнення з Укртрансбезпеки відшкодування шкоди в цій частині. Натомість вирішення питання правомірності/неправомірності дій/бездіяльності Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі в частині повернення сплачених позивачем виконавчого збору в розмірі 3 400,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн не входить до предмета спору у даній справі, оскільки позивачем не заявлялось вимог про стягнення цих сум із державного бюджету.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині висновків суду про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Укртрансбезпеки відшкодування шкоди в розмірі 3 700,00 грн рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують фактів, покладених в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сільверстоун Логістик" безпідставно сплачених коштів у розмірі 34 000,00 грн не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/18348/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/18348/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П., Владимиренко С.В. з 01.04.2024 по 14.04.2024 (включно) у відпустці повний текст постанови складено та підписано у перший робочий день після їх виходу з відпустки - 15.04.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко