Рішення

від 09.01.2024 по справі 910/13000/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2024Справа № 910/13000/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К. розглянувши справу за позовом Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРКОЛЕНД" (01030, місто Київ, вулиця Пирогова, будинок 10Г, офіс 14) про стягнення 17 731 325,58 грн,

Представники учасників справи:

Від позивача - Хатунцева І.В.

від відповідача - Невмержицька І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.08.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРКОЛЕНД" (далі відповідач) про стягнення 17 731 325,58 грн та була передана 17.08.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належним чином виконано умови договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 20.06.2022 №286/3/22/269 в частині повної та своєчасної поставки товару у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 17 731 325,58 грн з яких: 5 986 325,58 грн - пеня, 3 045 000,00 грн - штраф за прострочення постачання товару понад 30 днів, 8 700 000,00 грн - штраф за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.09.2023 о 10:45 год.

Протокольною ухвалою суду від 14.09.2023 року було оголошено перерву до 12.10.2023.

03.10.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що довідкою зустрічної звірки відповідача від 12.12.2022 №09-31/344 підтверджується, що ним вчинялися всі дії, необхідні для виконання зобов`язань за договором, а саме укладалися договори на придбання сировини - тканини та фурнітури, договори на пошиття товарів, у зв`язку із чим ним понесені витрати в межах одержаного від позивача авансу (передоплати), що свідчить про вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання. Також вказує, що відповідач листом від 19.09.2022 №01 повідомив позивача про те, що відносно постачальника виникли та мають місце обставини непереборної сили, які виникли поза волею постачальника. Разом із супровідним листом від 05.10.2022 №01 відповідач направив позивачу сертифікат №590-22-1055 від 05.10.2022, яким засвідчені обставини непереборної сили. Також листом від 15.12.2022 №2 відповідач запропонував продовжити строки поставки товарів до 28.02.2023, а листом від 25.01.2023 №02 направив позивачу сертифікат №5900-23-0196 від 09.01.2023, яким засвідчені обставини непереборної сили, що унеможливлюють виконання договору у визначений термін. Вважає, що відповідач виконав умови п.п. 8.1-8.3 договору, а саме повідомив позивача про обставини непереборної сили, підтвердив факт настання обставин непереборної сили відповідними доказами, запропонував позивачу продовжити строки поставки, а тому до нього не можуть бути застосовані пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 7% від вартості непоставлених товарів. Також зазначав, що відповідач потрапив під дію пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури в м. Києві.

Крім того відповідач вважає, що обставини непереборної сили, посвідчені сертифікатом №5900-23-0196 почали діяти 19.09.2022 та тривали більше 30 днів, у зв`язку із чим договір між сторонами розірвано 20.10.2022 відповідно до п. 9.1 договору, а тому, внаслідок припинення договору в силу положень ч. 2 ст. 653 ЦК України зобовязання сторін, в тому числі щодо сплати неустойки, визначеної у п. 7.3.2 договору, також були припинені. При цьому відповідачем було здійснено повернення невикористаної частини авансу позивача у розмірі 28 000 080,00 грн.

12.10.2023 до початку судового засідання представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він зазначав, що розрахунок штрафних санкцій позивачем здійснений з урахуванням наданих сертифікатів, що підтверджують настання форс-мажорних обставин, які вплинули на виконання договору. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що обставини непереборної сили тривали і поза періоди, визначені у наданих сертифікатах. Крім того, відповідачем не надано доказів, що обставини непереборної сили, засвідчені Сертифікатами №5900-22-1055 та №5900-23-0196 тривали більш як 30 днів, і ним виконувалися зобовязання за контрактом і після 20.10.2023, зокрема, починаючи з 01.11.2023 ним здійснено 12 поставок товару різними партіями, а тому твердження відповідача щодо розірвання договору є безпідставними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 відкладено підготовче засідання на 26.10.2023 о 12:00 год.

26.10.2023 відповідач подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 витребувано у Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» документально оформлену інформацію про дати, час та тривалість планових, аварійних та стабілізаційних відключень електроенергії за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 25 за період 01.09.2022 - 28.02.2023 року та відкладено підготовче засідання у справі на 21.11.2023 о 12:00 год.

17.11.2023 від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» надійшла заява про надання документів та відомостей, що витребовувалися судом з додатками.

Судове засідання, призначене на 21.11.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Демидова В.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 12.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі №910/13000/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2024.

У судове засідання 09.01.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 09.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

20.06.2022 між Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворколенд» (далі - відповідач, постачальник) укладено договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/269 (далі - договір0, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є готові текстильні вироби (39520000-3) (Мішок спальний) (далі - товар).

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

Згідно зі Специфікацією, наведеною в п. 1.3 договору, в редакції додаткової угоди до договору №1 від 28.12.2022, поставці підлягає товар (готові текстильні вироби (39520000-3) (Мішок спальний)) у кількості 25 000 шт, загальною вартістю 43 500 000,00 грн, ПДВ - 0,00 грн. Строк (термін) постачання - до 30.09.2022 (включно).

Відповідно до п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди до договору №1 від 28.12.2022, ціна цього договору становить 43 500 000,00 грн, в тому числі ПДВ 00,00 грн (Платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом).

За умовами п. 3.6 договору, в редакції додаткової угоди до договору №1 від 28.12.2022, за рішенням замовника, у встановленому законодавством порядку, розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати (авансу) у розмірі, що не перевищує 100% вартості товарів за договором на строк не більше, як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обґрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати.

Згідно з п. 4.1 договору товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника (далі - одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки товару визначені в специфікації договору (п.1.3 договору).

Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід`ємними частинами цього договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України (п. 4.7 договору).

Пунктами 6.3.1, 6.3.2 визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором, у кількості та якості, що визначені п. 1.3 договору.

Відповідно до п. 7.3.2 договору за порушення строків виконання зобовязання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору.

Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов`язків, не звільняють сторони від виконання зобов`язань за договором, крім випадків, передбачених законодавством України та договором (п. 7.3.4 договору).

У разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми договору (п. 7.3.7 договору).

За умовами п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін, а саме знищення в наслідок бойових дій виробничих потужностей виконавця, партії товару тощо.

Сторона, що не може виконувати зобовязання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї зі сторін за договором, виданий Торгово-Промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (п. 8.3 договору).

Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. 8.1- 8.3 даного договору (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 8.5 договору невиконання або неналежне виконання постачальником п. 8.1-8.3 цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобовязання.

Продовження строків (термінів) виконання зобов`язань за цим договором у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконанні постачальником п. 8.1-8.3 цього договору (п. 8.6 договору).

Пунктом 9.1 договору передбачені умови припинення (розірвання) договору, зокрема, продовження строку дії обставин непереборної сили більш як 30 днів.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно) (п.11.1 договору).

Відповідно до п. 11.2 договору після закінчення терміну його дії товар, визначений в п. 1.3 не підлягає постачанню замовнику за цим договором, документи визначені п. 3.4 замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.

Додатками №1 та №2 до договору сторони погодили Рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією та Калькуляцію ціни товару ТОВ «Ворколенд».

Згідно платіжного доручення №286/3/3014 від 05.09.2022 позивач перерахував на рахунок відповідача 43 500 000,00 грн. Призначення платежу - поп.опл.за реч.майно для о/с ЗСУ (мішок спальний), р-ф.1-30.08.2022, ріш.ЗМОУ23215/з-30.08.22, договір №286/3/22/269 від 20.06.22, без ПДВ.

Однак постачальником було порушено умови договору в частині термінів постачання товару.

Так, відповідно до актів приймання-передачі поставка товару з простроченням відбувалась у наступні строки: за актом приймання-передачі №Р-1507 від 01.11.2022 у кількості 1000 шт вартістю 1 740 000,00 грн; за актом приймання-передачі №Р-1547 від 04.11.2022 у кількості 500 шт вартістю 870 000,00 грн; за актом приймання-передачі №Р-1596 від 09.11.2022 у кількості 565 шт вартістю 983 100,00 грн; за актом приймання-передачі №Р-1702 від 17.11.2022 у кількості 585 шт вартістю 1 017 900,00 грн; за актом приймання-передачі №Р-1781 від 28.11.2022 у кількості 660 шт вартістю 1 148 400,00 грн; за актом приймання-передачі №Р-18542 від 02.12.2022 у кількості 505 шт вартістю 878 700,00 грн; за актом приймання-передачі №Р-1921 від 09.12.2022 у кількості 545 шт вартістю 948 300,00 грн; за актом приймання-передачі №195 від 14.12.2022 у кількості 400 шт вартістю 696 000,00 грн; за актом приймання-передачі №Р-2022 від 15.12.2022 у кількості 1075 шт вартістю 1 870 500,00 грн; за актом приймання-передачі №Р-2214 від 29.12.2022 у кількості 575 шт вартістю 1 000 500,00 грн; за актом приймання-передачі №250 від 30.12.2022 у кількості 700 шт вартістю 1 218 000,00 грн; за актом приймання-передачі №3 від 16.01.2023 у кількості 1798 шт вартістю 3 128 520,00 грн.

Позивач зазначає, що товар у кількості 16 092 шт на суму 28 000 080,00 грн постачальником взагалі не поставлений.

Разом з тим, відповідачем було здійснено повернення невикористаної частини авансу позивача у розмірі 28 000 080,00 грн, а саме: 20 000 000,00 грн - 23.12.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №887 від 23.12.2022; 8 000 000,00 грн - 26.12.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №895 від 26.12.2022; та 80,00 грн - 18.01.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №59 від 18.01.2023.

Також з матеріалів справи вбачається, що постачальник листом від 19.09.2022 № 01 повідомив замовника про те, що відносно нього виникли та мають місце обставини непереборної сили, які виникли поза волею постачальника та які безпосередньо впливають на виконання зобов`язань за договором.

Разом із супровідним листом від 05.10.2022 №01 постачальник направив замовнику сертифікат №590-22-1055 від 05.10.2022, яким засвідчені обставини непереборної сили, а саме: пандемія, пов`язана з COVID, що потягнуло збільшення строків виготовлення товару за Договором та унеможливлює його виконання в зазначений термін (30.09.2022 року). Дата настання обставин непереборної сили: 19.09.2022 року. Тривають станом на 05.10.2022 року.

В подальшому, листом від 21.12.2022 №01 постачальник повідомив замовника про те, що відносно нього виникли та мають місце обставини непереборної сили, які виникли поза волею постачальника та які безпосередньо впливають на виконання зобов`язань за договором.

Листом 21.12.2022 року №02 постачальник запропонував продовжити строки поставки товарів до 28.02.2023 року.

Листом від 26.12.2022 №01 відповідач звернувся до позивача щодо припинення дії договору.

Листом від 25.01.2023 №02 постачальник направив замовнику сертифікат №5900-23-0196 від 09.01.2023 року, яким засвідчені обставини непереборної сили, ще унеможливлюють виконання договору у визначений термін. Дата настання обставин непереборної сили: 15.12.2022 року. Тривають станом на 09.01.2023 року.

Матеріали справи містять претензію позивача від 27.01.2023 №286/507 про сплату штрафних санкцій за порушення строків виконання зобовязання на суму 16 130 438 грн., яка була отримана відповідачем 06.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

22.02.2023 відповідач направив позивачу відповідь на претензію №01, у якій зазначав, що постачальник виконав умови п. 8.1-8.3 договору, а саме повідомив замовника про обставини непереборної сили, дія яких досі не припинена, підтвердив факт настання обставин непереборної сили відповідними доказами, запропонував замовнику продовжити строки поставки, не відмовився від виконання зобов`язань за договором, тому він відхиляє вимоги претензії Міністерства оборони України від 27.01.2023 №286/507.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що відповідачем не належним чином виконано умови договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 20.06.2022 №286/3/22/269 в частині повної та своєчасної поставки товару у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 17 731 325,58 грн з яких: 5 986 325,58 грн - пеня, 3 045 000,00 грн - штраф за прострочення постачання товару понад 30 днів, 8 700 000,00 грн - штраф за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов`язань.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що довідкою зустрічної звірки відповідача від 12.12.2022 №09-31/344 підтверджується, що ним вчинялися всі дії, необхідні для виконання зобов`язань за договором, а саме укладалися договори на придбання сировини - тканини та фурнітури, договори на пошиття товарів, у зв`язку із чим ним понесені витрати в межах одержаного від позивача авансу (передоплати), що свідчить про вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання. Він виконав умови п.п. 8.1-8.3 договору, а саме повідомив позивача про обставини непереборної сили, підтвердив факт настання обставин непереборної сили відповідними доказами, запропонував позивачу продовжити строки поставки, а тому до нього не можуть бути застосовані пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 7% від вартості непоставлених товарів. Також зазначав, що відповідач потрапив під дію пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури в м. Києві. Крім того, обставини непереборної сили, посвідчені сертифікатом №5900-23-0196 почали діяти 19.09.2022 та тривали більше 30 днів, у зв`язку із чим договір між сторонами розірвано 20.10.2022 відповідно до п. 9.1 договору, а тому, внаслідок припинення договору в силу положень ч. 2 ст. 653 ЦК України зобовязання сторін, в тому числі щодо сплати неустойки, визначеної у п. 7.3.2 договору, також були припинені. При цьому відповідачем було здійснено повернення невикористаної частини авансу позивача у розмірі 28 000 080,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факт несвоєчасної поставки товару в передбачений договором строк.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3.2 договору за порушення строків виконання зобовязання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені та штрафу, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 5 986 325,58 грн. та штраф у розмірі 3 045 000,00 грн. за порушення строків поставки на 30 днів.

Також, відповідно до п. 7.3.7 договору у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми договору.

Враховуючи односторонню відмову відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, про яку свідчить несвоєчасна поставка товару на виконання умов договору, звернення до позивача щодо припинення дії договору, повернення залишку суми авансового платежу, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 700 000,00 грн. є також обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору. Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

Разом із цим, за умовами пунктів 8.1. - 8.6. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за ним у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, а саме: знищення, внаслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, який видається місцевими органами виконавчої влади, ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін, Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою. Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за ним, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка виникла після укладання даного правочину та стороною було дотримано вищевказані умови даного правочину. Невиконання або неналежне виконання Товариством вищевказаних умов позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань. Продовження строків (термінів) виконання зобов`язань за цим договором у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили також можливе лише при виконанні вищевказаних умов угоди.

Частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон № 671/97-ВР) встановлено, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати (далі - регіональні ТПП) засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати (далі - сертифікат ТПП) є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін, а є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Верховного Суду України: від 7 вересня 2016 року в справі № 910/6240/16, від 18 лютого 2016 року в справі № 910/24738/15; Верховного Суду: у складі Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року № 826/9302/17, у складі Касаційного господарського суду від 9 листопада 2021 року в справі № 913/20/21.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В п. 5.48. постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 вказано, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказано, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Як вбачається з розрахунку позивача, останній врахував надані відповідачем Сертифікати №5900-22-1055 від 05.10.22 (період форс-мажорних обставин з 19.09.2022 - тривають на 05.10.2022) та №5900-23-0196 від 09.01.2023 (період форс-мажорних обставин з 15.12.2022 - тривають на 09.01.2023).

При цьому, починаючи з 01.11.2023 відповідач почав здійснювати поставку товару партіями, що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі.

Також суд відзначає, що з укладеного між сторонами договору не вбачається, що саме відповідач є виробником продукції, яка підлягає поставці, а тому відключення електроенергії на об`єктах позивача, який є постачальником, а не виробником товару, не свідчить про неможливість виконання зобов`язань з поставки товару за договором. Натомість, прострочення з боку контрагента відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності в рамках укладеного між сторонами в даній справі договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності за порушення умов вказаного договору.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство, яке відповідно до статті 3 та частини 1 статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Спірні відносини в даній справі стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду.

При цьому, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави.

Тоді як відповідач, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину про особливий період, у якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами здійснити поставку товару, неналежне виконання якого має негативний вплив як на репутацію Міністерства, так і на обороноздатність країни в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 9 червня 2022 року в справі № 910/8425/19, від 15 червня 2022 року в справі № 922/2141/21.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Міністерства підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у силу ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи що суддя Демидов В.О. у період з 15.01.2024 по 19.01.2024 перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено у перший робочий день 22.01.2024.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРКОЛЕНД" (01030, місто Київ, вулиця Пирогова, будинок 10Г, офіс 14, код ЄДРПОУ 42389647) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 0034022) пеню у розмірі 5 986 325 (п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят шість тисяч триста двадцять п`ять) грн 58 коп., штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 3 045 000 (три мільйона сорок п`ять тисяч) грн 00 коп., штраф за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов`язань у розмірі 8 700 000 (вісім мільйонів сімсот тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 265 969 (двісті шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 88 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ