Рішення

від 20.12.2023 по справі 911/2725/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2725/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код: 40121452)

до

Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Качинського Леха, будинок 7, код: 01037229)

про стягнення 899108,10 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Пронюк В.Я.;

від відповідача:Левчук В.В.;

До Господарського суду Київської області 04.09.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі по тексту позивач/ТОВ «ГК «Нафтогаз України»/Товариство) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (надалі по тексту відповідач/ПрАТ «Меліоратор»/Підприємство) заборгованості за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» у загальному розмірі 899108,10 гривень, з яких: 716242,54 гривень основна заборгованість, 147173,12 гривень пеня, 8830,39 гривень 3% річних, 26862,05 гривень інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого природного газу на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», типову форму якого затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2023 позовну заяву ТОВ «ГК «Нафтогаз України» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2725/23 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

До суду 09.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечив пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а 16.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзиви, згідно якої позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 25.10.2023, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 15.11.2023, яке в подальшому судом відкладалося та остаточно призначено на 20.12.2023.

В судове засідання 20.12.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (далі також постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС), з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу (абзац 1). Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу (абзац 13). Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі (абзац 14). Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача (абзац 19).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 12.12.2022 по 31.12.2022 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача, зокрема у спірний період з 12.12.2022 по 31.12.2022, до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 10.07.2023 № ТОВВИХ-23-9286 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХO00001116D00Q;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХO00001116D00Q (надано позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила).

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Так, за умовами Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).

Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 2.3. договору).

За умовами п.п. 3.1., 3.3. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Згідно п. 4.2. договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4.3. договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4. договору).

Пунктом 5.2.1. договору на споживача покладено обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов`язання ним було виконано належним чином та у повному обсязі, відповідно до умов договору, у строк та порядок, передбачений договором. А саме у період з 12.12.2022 по 31.12.2022 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у обсязі 11,964 куб. метрів на загальну суму 716242,54 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 4.3. договору позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату поставленого природного газу від 10.01.2023 № 1308 на загальну суму 716242,54 гривень, докази надсилання якого наявні у матеріалах справи.

Проте, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов п. 4.4. договору за спожитий природний газ не розрахувався.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із вимогою від 19.04.2023 № 119/4.3-11596-2023, в якій вимагав до 03.05.2023 погасити обліковану заборгованість у сумі 716242,54 гривень, яка відповідачем залишена без задоволення.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений природний газ становить 716242,54 гривень.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що на балансі та в обслуговуванні відповідача перебувають гуртожитки, яким присвоєно ЕІС-код 56ХO00001116D00Q, у зв`язку чим неодноразово звертався до позивача з вимогами про проведення перерахунку нарахованої суми спожитого газу у спірний період на підставі п. 61 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, за змістом якого ТОВ «ГК «Нафтогаз України» постачає з 1 листопада 2022 р. по 31 березня 2023 р. (включно) природний газ підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі) за ціною 7420 гривень. А тому враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, пред`явленні позивачем позовні вимоги відповідач визнає у сумі 88776,22 гривень.

При цьому, відповідач зауважує, що спожитий природний газ використовувався виключно з метою забезпечення тепловою енергією побутових споживачів гуртожитків.

Щодо нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач посилаючись на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-ІХ від 14.07.2021, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, вважає їх незаконними та необґрунтованими, тому у задоволенні вказаних вимог позивача має бути відмовлено.

Заперечуючи проти вказаних доводів відповідача позивач, у відповіді на відзив зазначив про те, що положення Закону № 1639-ІХ не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно названого закону. Так само, враховуючи наявність між сторонами договірних відносин, а також те, що відповідач не отримував жодних житлово-комунальних послуг за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 також не підлягають застосовуванню до розглядуваних відносин.

Також, на переконання позивача, до спірних правовідносин не може бути застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, адже відповідач у спірний період письмово не звертався до позивача із документами, перелік яких визначено зазначеною постановою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Приписами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи слідує, що позивач сформував та виставив відповідачу рахунок на оплату природного газу від 10.01.2023 № 1308 на загальну суму 716242,54 гривень. Згідно вказаного рахунку у період з 12.12.2022 по 31.12.2022 Підприємством спожито природний газ у загальному обсязі 11,964 тис.куб.м., ціна якого розраховувалась за формулою, наведеною у пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102, та оприлюднювалась не веб-сайті постачальника, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

В перебігу розгляду справи відповідач не заперечував факту споживання природного газу з ресурсу позивача, а також факту отримання ним зазначеного вище рахунку на оплату.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином та у відповідності до умов договору у період з 12.12.2022 по 30.12.2022 поставив відповідачу природний газ у загальному обсязі 11,964 тис.куб.м., що підтверджується, зокрема, листом оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 10.07.2023 № ТОВВИХ-23-9286, інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХO00001116D00Q. Підставою для формування рахунку від 10.01.2023 № 1308 стала вказана інформація.

Таким чином, судом встановлено, та відповідачем не заперечувався, факт споживання останнім природного газу у період з 12.12.2022 по 30.12.2022. Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог законодавства за спожитий природний газ не розрахувався та як вказувалось відповідачем зволікання з оплати виставленого рахунку обумовлено розбіжностями у визначеній позивачем ціні природного газу.

Заперечуючи проти пред`явлених вимог відповідач вказує на те, що розрахунок ціни спожитого відповідачем природного газу, здійснено позивачем без урахування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812.

Надавши належну юридичну оцінку доводам відповідача, судом встановлено наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам (надалі Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до якого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1429, яка згідно п. 2 постанови застосовується з 1 листопада 2022 року, внесено зміни.

Вказане Положення, згідно п. 1, визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Згідно п. 4 Положення, це положення покладає такі спеціальні обов`язки, зокрема, на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - щодо забезпечення постачання природного газу споживачам, що є підприємствами, установами, організаціями, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), на умовах, передбачених пунктом 61 цього Положення.

Пунктом 61 Положення передбачено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачає з 1 листопада 2022 р. по 31 березня 2023 р. (включно) природний газ підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), в обсягах та для цілей забезпечення природним газом побутових споживачів таких гуртожитків (та/або житлових будівель) за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед).

Згідно п. 5.1. договору споживач має право: 2) безоплатно отримувати всю інформацію стосовно прав та обов`язків його та постачальника та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий природний газ, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та цього договору; 4) звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов`язаних з виконанням цього договору; 6) вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; 9) оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим договором; 11) мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим договором.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що постачальник зобов`язується забезпечити якість комерційних послуг, які надаються споживачу за цим договором, що передбачає вчасне та повне інформування споживача про умови постачання, ціни на природний газ, роз`яснення значення актів законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків зі споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання.

Також, за умовами п. 6.2. договору постачальник зобов`язаний: 3) обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором; 5) надавати споживачу інформацію про умови постачання, ціни, пов`язані з ним, порядок оплати за спожитий природний газ, право споживача вільно обирати постачальника та іншу інформацію, що вимагається чинними нормативно-правовими актами. Така інформація оприлюднюється на сайті Постачальника; 8) розглядати в установленому законодавством порядку звернення Споживача, зокрема з питань нарахувань за природний газ, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги; 12) виконувати інші обов`язки, покладені на Постачальника чинним законодавством та/або цим Договором.

У відповідь на вимогу позивача від 19.04.2023 № 119/4.3-11593-2023 відповідач листом від 03.05.2023 № 98, проти факту отримання якого позивач в перебігу розгляду справи не заперечував, повідомив останнього про те, що на балансі та обслуговуванні Підприємства у м. Буча перебувають три гуртожитки, у яких проживають сім`ї військовослужбовців ЗСУ та переселенці з тимчасово окупованих територій України. Підприємство у листі стверджує про те, що у січні 2023 року йому стало відомо про те, що у грудні 2022 року постачальником природного газу для гуртожитків, що перебувають на балансі Підприємства, було ТОВ «ГК «Нафтогаз України», тому неодноразово зверталось до позивача про надання інформації та роз`яснення правомірності виставленої суми заборгованості, що Товариством було проігноровано. Також, у листі Підприємство, посилаючись на вимоги п.п. 4, 61 Положення, зазначило про те, що не визнає вимогу Товариства про сплату заборгованості за спожитий природний газ у сумі 716242,54 гривень, з огляду на що просило здійснити перерахунок нарахованої до сплати суми заборгованості за природний газ у відповідності до вимог Положення. Як додаток до вказаного листа зазначено довідку про перебування на балансі гуртожитків.

Товариство листом від 04.05.2023 № 119/4.1-14236-2023, у відповідь на лист Підприємства від 19.04.2023 № 119/4.3-11593-2023, повідомило, зокрема, про те, що для укладення договору постачання природного газу підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі) потрібно надати наступні документи: 1) письмове звернення споживача до постачальника щодо укладення договору; 2) надання письмової довідки, яка підтверджує перебування на балансі споживача гуртожитку, з зазначенням адреси об?єкту, ЕІС-коду точки комерційного обліку (код типу Z) (та/або іншої житлової будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі); 3) заява-приєднання до умов-договору розподілу природного газу; 4) кошторис (для бюджетних установ та організацій); 5) копія Статуту; копія рішення загальних зборів про обрання виконавчого органу, копія наказу про призначення керівника. Додатково копія довіреності підписанта (за наявності). У разі, якщо відповідно до Статуту або Закону для вчинення правочину необхідна згода відповідного органу Товариства - належним чином засвідчена копія такої згоди. У разі, якщо правочин не є значним правочином у розумінні Статуту або Закону - довідка про те, що такий правочин не є значним; 6) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 7) витяг з реєстру на підтвердження Статусу платника податку (витяг з реєстру платників ПДВ або витяг з реєстру платників єдиного податку чи іншого податку відповідно до чинного податкового законодавства); 8) копія право встановлювального документу на нерухоме майно (або витяг за Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) - газифікований об?єкт. У випадку оренди газифікованого об?єкту додатково копія договору оренди на вказаний об?єкт та дозвіл власника на укладання договору постачання природного газу з орендарем газифікованого об?єкту; 9) місцезнаходження та реквізити споживача; 10) опитувальник (крім ФОП-ів, держустанов) додаток.

Суд зазначає, що приписи постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, імперативно вказують про те, що постачання природного газу Товариством з 01.11.2022 по 31.03.2023 підприємствам, на балансі яких перебувають гуртожитки, в обсягах та для цілей забезпечення природним газом побутових споживачів таких гуртожитків здійснюється за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед).

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429 встановлено, що внесені цією постановою зміни застосовуються з 01.11.2022.

Абзацом 2 пункту 61 Положення встановлено, що постачання природного газу здійснюється таким підприємствам, установам, організаціям за умови їх письмового звернення до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та надання довідки, яка підтверджує перебування на балансі гуртожитку (та/або іншої житлової будівлі, у якій постійно або тимчасово проживають побутові споживачі).

Згідно наявної у матеріалах справи довідки про перебування на балансі гуртожитків, на балансі та в обслуговуванні Підприємства перебуває три будівлі гуртожитків, що розташовані за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Леха Качинського, 7. Персональний ЕІС-код точки комерційного обліку природного газу: 56ХO00001116D00Q.

Як вбачається з матеріалів справи період постачання Товариством природного газу Підприємству охоплюється встановленим у цій постанові періодом. А тому постачання природного газу у спірний у цій справі період мало здійснюватись з урахуванням порядку визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, а саме за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед).

При цьому, відповідач листом від 03.05.2023 № 98, додатком до якого є довідка про перебування на балансі гуртожитків, посилаючись на вимоги пунктів 4, 61 Положення, звернувся до позивача із проханням здійснити перерахунок заявленої до сплати суми заборгованості за спожитий у спірний період природний газ, натомість позивач обмежившись цитуванням положень нормативно-правових актів у своєму листі зазначив про те, що для укладення договору постачання природного газу підприємствам, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі) потрібно надати документи, перелік яких позивач навів у листі.

Однак, суд вважає, що висловлена позивачем у листі, а також відповіді на відзив позиція не ґрунтується на нормах чинного законодавства, адже надання будь-яких інших документів, окрім письмового звернення до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та надання довідки, яка підтверджує перебування на балансі гуртожитку як Положеннями, так і Постановою КМУ не вимагається.

Суд вважає неправомірними дії Товариства щодо ігнорування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, які у відповідності до ст. 117 Конституції України є обов`язковим до виконання, та виставлення рахунку без урахування вимог цих постанов, адже вказаними постановами на Товариство покладено обов`язок постачання природного газу у період з 01.11.2022 по 31.03.2023 за ціною, встановленою пунктом 61 Положення, що не ставиться у залежність від укладення сторонами окремого договору або додаткових угод про внесення змін до договору.

А якщо станом на момент виставлення рахунку позивач не був обізнаний щодо перебування на балансі відповідача гуртожиків, то позивач мав здійснити відповідний перерахунок виставленої суми за спожитий природний газ після того, як із відповідним проханням про це звернувся відповідач, чого, як вбачається, позивачем зроблено не було та останній продовжує наполягати на стягненні вартості спожитого відповідачем природного газу без урахування імперативних приписів постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи підставне очікування відповідача на вчинення Товариством дій, направлених на приведення виставленого рахунку від 10.01.2023 № 1308 у відповідність вимогам Положення, а також вчинення відповідачем дій спрямованих на врегулювання спірних питань, і навпаки самоусунення позивача від врегулювання висловлених відповідачем розбіжностей, суд дійшов висновку про необхідність здійснення власного розрахунку належної до сплати суми за спожитий природний газ у спірний період, з урахуванням вимог Положення.

За розрахунком суду згідно виставленого позивачем рахунку від 10.01.2023 № 1308 сума, що підлягає сплаті становить 90737,06 гривень. Судом взято до уваги визначений об`єм спожитого природного газу, вартість газу, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 у розмірі 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу, а також тариф на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед.

Водночас, суд зауважує, що умови здійснення оплати визначені в пункті 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідачем не доведено суду, яким чином не проведення Товариством коригування рахунку позбавляла можливості самостійно визначити розмір належної для сплати суми, з урахуванням вимог Положення, яким встановлено фіксовану ціну природного газу за 1000 куб. метрів газу, та здійснити оплату спожитого природного газу у відповідності до обсягів відображених у рахунку.

Отже, суд дійшов висновку, що належною до стягнення та такою, що підлягає задоволенню є сума заборгованості у розмірі 90737,06 гривень, а у задоволенні решти заявлених позовних вимог у розмірі 625505,48 гривень суд відмовляє, оскільки вбачає їх необґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% та інфляційних втрат.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 147173,12 гривень пені, 8830,39 гривень 3% річних та 26862,05 гривень інфляційних втрат розрахованих за загальний період з 01.02.2023 по 30.06.2023.

Як вже встановлено судом підставною є вимога про стягнення з відповідача боргу у розмірі 90737,06 гривень, тож базою для нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат є саме сума встановлена судом.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що позивачем базою для нарахування визначено суму боргу у розмірі 716242,54 гривень, що не відповідає встановленим судом обставинам.

Тож, судом здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених судом обставин, та визначено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат становлять 18644,60 гривень, 1118,68 гривень та 3403,01 гривень відповідно, відтак заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.

Відповідач контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Натомість відповідач у відзиві на позов вказував на те, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-ІХ від 14.07.2021, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206.

Так, статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Абзацом 21 ст. 1 вказаного закону визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст. 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Як встановлено судом, постачання природного газу здійснювалось ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на умовах типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, тому положення ст. 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки списання неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, підлягають списанню за умови укладення договору безпосередньо з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Відтак, доводи відповідача про те, що держава виступає гарантом зобов`язань між позивачем та відповідачем у спірних правовідносинах та компенсує позивачу витрати за зобов`язаннями, ґрунтуються відповідачем на вільному трактуванні приписів вказаного вище закону.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в контексті неправомірності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки зазначена постанова Кабінету Міністрів України та закон не стосуються спірних відносин між позивачем та відповідачем, адже правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд зауважує, що решта доводів та міркувань учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ПрАТ «Меліоратор» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 90737,06 гривень основного боргу, 18644,60 гривень пені, 1118,68 гривень 3% річних та 3403,01 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1708,55 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Качинського Леха, будинок 7, код 01037229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код 40121452) 90737,06 гривень основного боргу, 18644,60 гривень пені, 1118,68 гривень 3% річних, 3403,01 гривень інфляційних втрат та 1708,55 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2024.

Суддя Р.М. Колесник