Ухвала

від 11.07.2024 по справі 911/2725/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2725/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Колесника Р. М.

від 20.12.2023

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Тищенко А. І., Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.

від 30.04.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Меліоратор"

про стягнення 899 108,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у загальному розмірі 899 108,10 грн, з яких: 716 242,54 грн - основна заборгованість, 147 173,12 грн - пеня, 8 830,39 грн - 3% річних, 26 862,05 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" щодо оплати спожитого природного газу за період з 12.12.2022 по 31.12.2022.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі № 911/2725/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 90 737,06 грн основного боргу, 18 644,60 грн пені, 1 118,68 грн 3% річних, 3 403,01 грн інфляційних втрат та 1 708,55 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою від 30.04.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі № 911/2725/23.

21 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі № 911/2725/23, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення основного боргу в сумі 625 505,48 грн, пені в розмірі 128 528,52 грн, 3% річних в сумі 7 711,71 грн, інфляційних втрат в розмірі 23 459,04 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити та стягнути заборгованість в розмірі 785 204,75 грн, в тому числі основний борг в сумі 625 505,48 грн, пеня в розмірі 128 528,52 грн, 3% річних в сумі 7 711,71 грн, інфляційні втрати в розмірі 23 459,04 грн.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення 899 108,10 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 342 000,00 грн).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В касаційні скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі № 911/2725/23 є пункти 2 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами пунктів 2 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт) та якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Однак в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відсутнє належне обґрунтування наявності вказаних скаржником виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 2 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України:

- не зазначено норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, не зазначено дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, не наведено самого висновку й не обґрунтовано необхідність відступлення від нього;

- не зазначено конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

Водночас в касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" взагалі не зазначає про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність обґрунтування/посилання на наявність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2725/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2725/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

О. М. Баранець