Ухвала

від 16.01.2024 по справі 914/558/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.01.2024 Справа № 914/558/22

За заявою: Акціонерного товариства «Житомиргаз», м.Житомир,

про: розстрочку постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023

у справі №914/558/22

за позовом: Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЖИТОМИРГАЗ», м. Житомир,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ», м. Львів,

про: стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 54 519783,29 грн

та за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ», м. Львів,

до відповідача: Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЖИТОМИРГАЗ», м. Житомир,

про визнання незаконним та скасування рішення Комісії з розгляду активів про порушення.

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Г.Гелеш

Представники:

Від позивача (стягувача): В.Костюкович представник,

Від відповідача (заявника): А.Сабадин представник.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.

ПРОЦЕС.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/558/22 за позовом Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЖИТОМИРГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 54 519783,29 грн та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЖИТОМИРГАЗ» про визнання незаконним та скасування рішення Комісії з розгляду активів про порушення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.03.2023 у справі №914/558/22 первісні позовні вимоги задоволено: стягнуто з ТзОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» на користь ТзОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» 54 519 783,29 грн, 817 796,75 грн судового збору та 150 000,00 грн витрат на правову допомогу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 ухвалено рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2023 у справі № 914/558/22 скасувати та ухвалити нове рішення: в задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф Гласс Факторі» про стягнення заборгованості в сумі 54 519783,29 грн відмовлено, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф Гласс Факторі» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про визнання незаконним та скасування рішення Комісії з розгляду активів про порушення задоволено.

Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у даній справі заяву представника ТзОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» - адвоката Сабадин А.В. від 07.06.2023 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №914/558/22 - задоволено частково, стягнуто з АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» на користь ТзОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 190 000,00 грн.

На виконання вищезазначених постанов суду апеляційної інстанції Господарським судом Львівської області 27.07.2023 видано відповідні накази.

04.01.2024 АТ «Житомиргаз» подано заяву про розстрочення виконання постанови ЗАГС від 07.06.2023.

У зв`язку у перебуванням у відпустці судді Н.Березяк, заяву передано на розгляд судді І.КОЗАК.

Ухвалою суду від 08.01.2024 у цій справі заяву про розстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду, призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 16.01.2024.

Позиція позивача (заявника у справі).

У судове засідання 16.01.2024 представник позивача (заявника) з`явився, вимоги за заявою підтримав, просив розстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 в частині стягнення з Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЖИТОМИРГАЗ" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ЄДРПОУ 03344071) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК Львів/Личаківський р-н/ 22030101; ЄДРПОУ - 38008294; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA098999980313171206082013954, код класифікації доходів бюджету - 22030101) 1 016 965,12 (один мільйон шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 12 копійок) судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2023 у справі № 914/558/22 строком на п`ять місяців до 07.06.2024 ( що не перевищує один рік з дати винесення постанови) сплачуючи рівними частинами згідно наступного графіку:

- 07.02.2024 203 393,02 грн;

- 07.03.2024 203 393,02 грн;

- 07.04.2024 203 393,02 грн;

- 07.05.2024 203 393,02 грн;

- 07.06.2024 203 393,04 грн.

Вимоги за заявою обгрунтовані важким матеріальним становищем АТ «Житомиргаз», зупиненням дії ліцензії, мобілізацією значної частини працівників до лав ЗСУ, значною сумою непокритого збитку станом на кінець 3 кварталу 2023, заборгованістю товариства зі сплати ПДВ. Кошти, що отримуються за підсумками претензійно-позовної роботи, доходи від здачі майна в оренду, спрямовуються на погашення існуючих заборгованостей перед Державним бюджетом України. Підсумовуючи наведені обставини, просив розстрочити виконання постанови апеляційної інстанції на 5 місяців у запропонований вище спосіб рівними частинами. Щоб уникнути надмірного навантаження на свій фінансовий стан.

Позиція заявника (відповідача).

У судове засідання 16.01.2024 відповідач з`явився, проти задоволення заяви про розстрочення виконання постанови ЗАГС заперечив. Звернув увагу суду, що з моменту набрання постановою ЗАГС законної сили боржник (заявник у справі) не сплатив жодної копійки до Державного бюджету України і за весь час постанова так і залишалася невиконаною.

Обставини справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.03.2023 у справі №914/558/22 первісні позовні вимоги задоволено: стягнуто з ТзОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» на користь ТзОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» 54 519 783,29 грн, 817 796,75 грн судового збору та 150 000,00 грн витрат на правову допомогу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 ухвалено рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2023 у справі № 914/558/22 скасувати та ухвалити нове рішення: в задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф Гласс Факторі» про стягнення заборгованості в сумі 54 519783,29 грн відмовлено, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф Гласс Факторі» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про визнання незаконним та скасування рішення Комісії з розгляду активів про порушення задоволено.

Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у даній справі заяву представника ТзОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» - адвоката Сабадин А.В. від 07.06.2023 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №914/558/22 - задоволено частково, стягнуто з АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» на користь ТзОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 190 000,00 грн.

На виконання вищезазначених постанов суду апеляційної інстанції Господарським судом Львівської області 27.07.2023 видано відповідні накази.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За приписами п.п. 7.1.2 п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 12.10.2012 р., розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Норми п. 7.2 цієї ж Постанови є аналогічними до положень ч. 4 ст.331 ГПК України та передбачають, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; 4) щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Положеннями ч. 5 ст.331 ГПК України зазначається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. у справі №925/1408/13, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Разом з тим, суд зазначає, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

Окрім того, при вирішенні поданої заяви, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р. зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (№1) від 27 серпня 1991р., серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975р., серія А, №18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, на підставі ст. 331 ГПК України, господарським судом враховано матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує також матеріальні інтереси позивача як стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Суд звертає увагу заявника на те, що в червні 2023 року та 3 кварталі (липень, серпень, вересень) 2023 року фінансові надходження були в АТ «ОГС «Житомиргаз», проте боржник у вказаний період нічого не сплатив до Державного бюджету України, коли постанова Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 підлягала до обов`язкового виконання. Крім того, боржником не надано жодного доказу на підтвердження наявності у нього реальної можливості в період з 07.02.2024 по 07.06.2024 виконати рішення (постанову) суду у даній справі у тих розмірах, що запропоновані в заяві про розстрочення.

Підсумовуючи аргументи сторін та подані докази, суд відмовляє у задоволенні заяви АТ «ОГС «Житомиргаз» про розстрочення виконання постанови ЗАГС від 07.06.2023 у справі №914/558/22.

Керуючись статтями 74, 234, 331 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви АТ «ОГС «Житомиргаз» про розстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №914/558/22 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку розділу ІV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.01.2024.

Суддя Козак І.Б.