Ухвала

від 22.01.2024 по справі 914/163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.01.2024 Справа № 914/163/24

Суддя Наталія Мороз, розглянувши заяву ОСОБА_1 , с. Тернава, Львівська область

про забезпечення позову у справі № 914/163/24

за позовом: ОСОБА_1 , с. Тернава, Львівська область

до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про зобов`язання укласти договір купівлі продажу нежитлових приміщень

встановив:

18.01.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов`язання укласти договір купівлі продажу нежитлових приміщень.

У позовній заяві позивачем зазначено також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Львівську міську раду.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою останній просить суд:

- заборонити Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вживати будь-яких дій щодо відчуження об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень загальною площею: 25.5 кв.м з індексами 48-1, 48-2, 48-3 у відповідності до даних технічного паспорта Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 790 від 04.05.2016, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради передавати третім особам в оренду, безоплатне користування та на будь-яких інших правах об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею: 25.5 кв.м з індексами 48-1, 48-2, 48-3 у відповідності до даних технічного паспорта Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 790 від 04.05.2016, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- застосувати заходи зустрічного забезпечення у вигляді зобов`язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області грошові кошти у розмірі 17 721,68 грн.

Заявником зазначено, що необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позову загострюється послідовною протиправною поведінкою Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради стосовно ОСОБА_1 , яка полягає у вчиненні перешкод та затягуванні процедури приватизації спірних нежитлових приміщень. Протиправність такої поведінки у вигляді рішень, дій та бездіяльності зокрема встановлена судовими рішеннями усіх інстанцій в межах господарських справ № 914/111/18, № 914/411/19 та № 914/79/19. За таких обставин, на думку заявника, вбачаються ризики щодо продовження протиправної поведінки та зловживання своїми повноваженнями з боку Львівської міської ради та її структурних підрозділів.

У разі невжиття зазначених заходів забезпечення позову, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради матиме можливість впродовж судового розгляду даної справи передати спірний об`єкт нерухомого майна третім особам на праві оренди, безоплатного користування тощо, що призведе до ускладнення виконання рішення суду у даній господарській справі, адже виникне необхідність пред`явлення додаткових позовів про визнання таких договорів недійсними або їх розірвання та виселення третіх осіб із спірного об`єкта нерухомого майна тощо, що як наслідок затягне виконання судового рішення у даній господарській справі на тривалий час.

Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову та докази, подані в її обґрунтування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Однак, положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18.

За приписами п. п. 2, 4 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Отже, необхідною умовою для вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, який наданий у постанові від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Згідно позиції, викладеної у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011 № 5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Судом критично оцінюються доводи заявника щодо наявності підстав для забезпечення позову, оскільки аналіз наведених в заяві обґрунтувань доцільності вжиття заходів забезпечення позову не дає суду підстав вважати, що є необхідність у забезпеченні позову, так як заявником не надано суду доказів які б свідчили про наявність у відповідача або інших осіб намірів вчинення чи фактичного вчинення ними дій, спрямованих, зокрема, на відчуження спірного майна, вчинення підготовчих дій щодо його реалізації, укладення або намір укладення будь-яких договорів, що стосуються спірного майна (передачі його в оренду, безоплатне користування, тощо).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову судом надано оцінку тому, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано більш негативні наслідки, ніж ті, яким можна запобігти. При цьому, судом враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема, щодо вибору ефективного засобу захисту порушеного права при здійсненні правосуддя та пошуку «справедливого балансу» між інтересами позивача та відповідача.

Наявність спору щодо предмету позову необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до ст. 4 ГПК України, відтак, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має виключний характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Саме лише посилання в заяві на потенційне унеможливлення або ускладнення виконання судового рішення з урахуванням власних висновків заявника щодо поданих доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 18.01.2024 у справі № 914/163/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.