Постанова

від 10.01.2024 по справі 911/2653/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2653/17 (756/15873/16)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників сторін:

ТОВ фірма «Добробут» - Діхтяренко О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023

у справі № 911/2653/17 (756/15873/16)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Добробут»

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 ,

про визнання недійсним договору

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2653/17

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Добробут»

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Добробут» (далі - ТОВ фірма «Добробут», позивач) звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладеного між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що оспорюваний договір не відповідає чинному законодавству України, внутрішній волі, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором та дає законні підстави позивачу звернутися до суду з позовом про визнання його недійсним.

Позивач стверджував, що договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та акт приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 містять ознаки фальсифікації, є підробленими ОСОБА_1 , який працював заступником генерального директора Товариства та мав доступ до печатки товариства, отже оспорюваний Договір підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 215 ЦК України.

На підтвердження було додано висновок експерта № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12013100040000364, яким встановлено, що підпис в графі «Замовник» в оригіналі договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та акта приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Крім того, позивач наголошував, що він не міг замовляти у ОСОБА_1 надання послуг, зазначених у спірному Договорі, вартість яких за договором складає від восьми до десяти мільйонів гривень, оскільки їх виконання не було обумовлене розумними економічними підставами та причинами, суперечили цілям ділового характеру, притаманним діяльності Товариства. Адже, як свідчить аналіз умов спірного Договору, зобов`язання ТОВ фірма «Добробут» за вказаним договором не є для нього економічно вигідними та виправданими, оскільки за період з грудня 2007 по квітень 2009 позивач отримав прибуток від своєї діяльності значно менший, ніж він би взяв на себе зобов`язання оплатити послуги відповідача за договором.

Посилаючись на те, що факт наявності договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 було встановлено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13, ТОВ фірма «Добробут» звернулось з цим позовом, зазначаючи при цьому, що ним не було пропущено строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, адже саме з 01.12.2015 почався перебіг строку позовної давності для відповідної вимоги про визнання Договору недійсним.

В подальшому, у додаткових поясненнях від 22.01.2018 (а.с. 85-86 т. 1) позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності у разі визначення судом того факту, що строк позовної давності пропущено, зокрема, задля забезпечення права позивача на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідач у поданих запереченнях вважав відсутніми підстави для задоволення позову у цій справі, вказуючи, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц позов ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення заборгованості за Договором про надання юридичних послуг від 24.12.2007 задоволено; судом у вказаній справі визнано дійсність (укладеність) оспорюваного Договору.

Відповідач заперечував твердження позивача про початок перебігу строку позовної давності з 01.12.2015 (дата прийняття рішення апеляційним судом), оскільки перше письмове заперечення керівника ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А. у справі № 756/14325/13-ц датоване 28.01.2009, а перше судове засідання за участю представника ТОВ фірма «Добробут» відбулось 01.02.2010, що свідчить про звернення з позовом за межами строку позовної давності.

Оболонський районний суд м. Києва, встановивши, що ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2017 відкрито провадження у справі №911/2653/17 про банкрутство ТОВ фірма «Добробут», постановою від 31.07.2018 визнано банкрутом ТОВ фірма «Добробут», передав цивільну справу №756/15873/16-ц до Господарського суду Київської області для розгляду в межах справи №911/2653/17 про банкрутство ТОВ фірма «Добробут», про постановлено відповідну ухвалу від 14.09.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2021 справу №756/15873/16 прийнято до провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження у відокремленому провадженні в межах справи №911/2653/17 про банкрутство ТОВ фірма «Добробут».

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Предметом спору у даній справі є Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладений між ТОВ фірма «Добробут» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) (надалі - Договір), дійсність якого оспорюється позивачем.

За змістом п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати юридичні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В силу п. 2.1. Договору виконавець власними силами і коштами надає замовнику наступні послуги:

- захищає інтереси замовника та його довірених осіб в судах всіх інстанцій, прокуратурі, міліції, СБУ та інших правоохоронних, контролюючих чи дозвільних органах, в органах місцевого самоврядування, в вищих органах влади України;

- здійснює контроль за організацією та виконанням фізичної охорони підприємства та довірених осіб за дорученням замовника;

- здійснює контроль за фінансовою, економічною і юридичною безпекою підприємства та довірених осіб за дорученням замовника;

- забезпечує «антирейдерську» безпеку підприємств замовника, особливо табору відпочинку «Дружний» (смт Ворзель, вул. Леніна, 13) і торгівельного павільйону (смт Ворзель, вул. В.Жовтня, 1);

- представляє інтереси замовника на підприємствах всіх форм власності, в державних установах, веде переговори та підписує всі необхідні документи від імені замовника;

- складає від імені замовника чи його довірених осіб позови, скарги, заяви, листи, претензії, договори, акти та інші документи і подає їх відповідним адресатам;

- організовує створення на території підприємства місцевого осередку ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією», здійснює громадський контроль за діяльністю Ворзельської селищної ради, контролює проведення сесій;

- консультує за дорученням замовника фізичних і юридичних осіб з правових питань і питань фінансової безпеки на території підприємств замовника;

- результативно захищає замовника від фінансових посягань колишніх представників, адвокатів і кредиторів замовника, убезпечує замовника від виплати їм заборгованих грошових коштів та від банкрутства.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору, вартість послуг складає від восьми мільйонів гривень до десяти мільйонів гривень, визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Замовник зобов`язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 10 календарних днів з моменту підписання такого акту на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 14.04.2009.

Підписантами Договору зазначено: виконавець - Кудін Ю.В., замовник - Катамадзе Н.А.

Як зазначає позивач, керівником ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А. оспорюваний Договір не підписувався, у зв`язку з чим у позивача відсутній оригінал Договору, а додана до позову фотокопія здійснена під час розгляду судової справи № 756/14325/13 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення заборгованості за Договором. В матеріалах вказаної справи знаходився єдиний наявний оригінал спірного Договору, який був поданий ОСОБА_1 під час розгляду справи.

Також в матеріалах справи міститься фотокопія Акта приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, складеного між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 , згідно з умовами якого (п. 1) виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги:

- захищав інтереси замовника та його довірених осіб в судах всіх інстанцій, прокуратурі, міліції, СБУ та інших правоохоронних, контролюючих чи дозвільних органах, в органах місцевого самоврядування, в вищих органах влади України;

- здійснював протягом 2008 року ефективний контроль за організацією та виконанням фізичної охорони підприємства та довірених осіб за дорученням замовника;

- здійснював ефективний контроль за фінансовою, економічною і юридичною безпекою підприємства та довірених осіб за дорученням замовника;

- забезпечував «антирейдерську» безпеку підприємств замовника, особливо табору відпочинку «Дружний» (смт Ворзель, вул. Леніна, 13) і торгівельного павільйону (смт Ворзель, вул. В. Жовтня, 1);

- представляв інтереси замовника на підприємствах всіх форм власності, в державних установах, вів переговори та підписував всі необхідні документи від імені замовника;

- складав від імені замовника і його довірених осіб позови, скарги, заяви, листи, претензії, договори, акти та інші документи і подавав їх відповідним адресатам;

- 19.05.2008 організував створення на території підприємства місцевого осередку ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією», організував і здійснював ефективний контроль за діяльністю Ворзельської селищної ради, контролював проведення всіх сесій;

- консультував за дорученням замовника фізичні і юридичні особи з правових питань і питань фінансової безпеки на території підприємств замовника;

- результативно захищав замовника від фінансових посягань колишніх представників, адвокатів і кредиторів замовника, убезпечив замовника від виплати їм великої кількості заборгованих грошових коштів та від банкрутства;

- самостійно добився повернення замовнику великої кількості заарештованого майна (всього 296 найменувань майна);

- особисто захистив інтереси замовника: в Ірпінському міському суді Київської області: в цивільних справах: № 4-С-24/2008, № 2-95/2008, № 2-48/2008, № 2-1642/2006, № 2-16/2006, № 2-95/2007, № 8-23/2008, № 8-6/2008, № 8-3/2008, № 2-291/2003, № 2-2963/2007, № 2-594/2008, № 2-1223/2008, №2-1190/2008, № 8-7/2009; в адміністративних справах: № 2-а-591/2008, № 2-а-80/2009,№ 2-а-593/2008; в Апеляційному суді Київської області в справах: № 22Ц-3439/2007, № 22Ц-1998/2008, № 22Ц-781/2009, № 22Ц-3439/2007, № 22Ц-3584/2008, № 22Ц-1858/2008, № 22Ц-3134/2008; у Верховному Суді України у справах: № 6-14186ск07, № 6-322ск08, № 6-13194ск08, № 6-21714ск08, № 6-7840ск09; в Господарському суді Київської області у справах: № 5/157-08, № 2-03/380/5, № 6/030-09, а також в багатьох інших справах в судах інших областей України.

Пунктом 2 Акта від 09.04.2009 визначено, що вартість наданих виконавцем і прийнятих замовником послуг складає 8 000 000,00 грн. У замовника немає претензій щодо якості та кількості наданих виконавцем послуг і він погоджується повністю оплатити вартість прийнятих послуг.

Підписантами Акта зазначено: виконавець - Кудін Ю.В., замовник - ОСОБА_3 .

Крім цього, ТОВ фірма «Добробут» до позовної заяви додано фотокопії претензії Кудіна Ю.В. від 24.11.2009 на суму 8 000 000,00 грн та відповіді ТОВ фірма «Добробут» № 02/12 від 11.12.2009 на претензію (за підписом ОСОБА_3 ), згідно якої позивач визнає факт укладення Договору від 24.12.2007 та Акта від 09.04.2009, визнає розмір заборгованості за Договором в сумі 8 000 000,00 грн.

Позивач протягом розгляду справи стверджував, що керівник ТОВ фірма «Добробут» не підписувала зазначених Акта від 09.04.2009 та відповіді на претензію.

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення заборгованості за Договором про надання юридичних послуг від 24.12.2007 в сумі 8 000 000,00 грн, 3% річних і інфляційні втрати.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10.02.2016, стягнуто з ТОВ фірма «Добробут» на користь ОСОБА_1 8 000 000,00 грн боргу, 1 480 767,12 грн 3% річних, 8 904 000,00 грн інфляційних втрат та 1 827,00 грн повернення судового збору, всього 18 386 594,12 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій справі ОСОБА_1 зазначає про існування чинного рішення з такого ж приводу і підстав (рішення Апеляційного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц), в тексті мотивувальної частини якого зазначено, що договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 недійсним не визнаний, отже підлягає виконанню сторонами.

На підтвердження своєї позиції щодо дійсності Договору, ОСОБА_1 залучено до матеріалів справи, що розглядається, копію Протоколу № 8 від 21.12.2007 позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ фірма «Добробут», згідно з яким ухвалено дозволити генеральному директору ОСОБА_3 укласти і підписати договір про надання юридичних послуг на суму від восьми до десяти мільйонів гривень з юристом ОСОБА_1 , а також прийняти послуги, скласти і підписати акти приймання-передачі юридичних послуг відповідно до умов цього договору та провести відповідні розрахунки.

Крім того, ОСОБА_1 залучено до матеріалів цієї справи копію протоколу № 12 від 19.11.2010 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ фірма «Добробут», у відповідності до якого відповідачем 24.12.2007 дійсно було укладено Договір про надання юридичних послуг і 09.04.2009 затверджено Акт приймання-передачі юридичних послуг на суму 8 000 000,00 грн, але розрахунок, з невідомих причин проведений не був. У зв`язку з цим загальними зборами, поміж іншого, було ухвалено: дозволити генеральному директору ОСОБА_3 укласти і підписати мирові угоди з ОСОБА_1 , котрі завірити в судовому порядку; визнати і сплатити ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 8 000 000,00 грн відповідно до виконаного Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 і Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009.

Підписантом вказаних протоколів № 8 від 21.12.2007 та № 12 від 19.11.2010 значиться засновник ОСОБА_3 .

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2013 у справі №911/3297/13 за позовом ОСОБА_2 (співзасновник позивача) до ТОВ фірма «Добробут» визнано недійсним рішення позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ фірма «Добробут» від 21.12.2007, оформлене протоколом № 8 від 21.12.2007.

07.02.2013 Відділом поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області внесено до ЄРДР за № 12013100040000364 відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, а саме, ОСОБА_1 шахрайським шляхом, використовуючи Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, акт приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, відповіді на претензію від 03.07.2008, протокол позачергових зборів товариства № 8 від 21.12.2007, які не підписувались директором ОСОБА_2 , намагався заволодіти грошима ТОВ фірма «Добробут».

Постановою слідчого СВ поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області від 07.06.2021 призначено по кримінальному провадженню №12013100040000364 від 07.02.2013 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України.

01.07.2021 Київським НДЕКЦ МВС України було складено висновок експерта № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ, яким встановлено, що підпис в графі «Замовник» в оригіналі договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та акта приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

З посиланням на те, що підпис на Договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007 здійснено іншою особою, а не ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність її наміру та волевиявлення на укладення Договору, позивач звернувся з позовом про визнання оспорюваного договору недійсним в порядку статті 215 ЦК України.

Відповідач заперечував проти вказаного висновку експерта № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ і зазначав, що постанова від 07.06.2021 про призначення експертизи та висновок є незаконними, оскільки надані для проведення експертизи документи є сфальсифікованими, а безпосередньо експертиза проведена на підставі ксерокопій досліджуваних документів і за відсутності достатньої кількості порівняльних зразків.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2022 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладений між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірма «Добробут» 1378,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2022 залишено без змін.

Судові рішення прийняті з посиланням на приписи статей 86, 98 ГПК України, статей 3, 11, 13, 15, 16, 202, 203, 205, 207, 215, 216, 229-233, 236, 256, 257, 261, 267, 509, 627, 638, 901-903 ЦК України та мотивовані тим, що підпис в договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та в акті приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 не виконано ОСОБА_3 , що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, що свідчить про відсутність намірів та волевиявлення останньої, як керівника ТОВ фірма «Добробут» на укладання оспорюваного Договору.

Врахувавши, що договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 містить усі необхідні реквізити, істотні умови, передбачені ЦК України, та є укладеним, що також встановлено в рішенні Апеляційного суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц, суди дійшли висновку, що вказаний договір може бути оспорюваним. Факт непідписання договору керівником ТОВ фірма «Добробут» ОСОБА_3 , підтверджений висновком судової почеркознавчої експертизи, є підставою для визнання договору недійсним за рішенням суду відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Висновки судів щодо належного та ефективного способу захисту порушених прав ТОВ фірма «Добробут», який дозволить позивачу захистити свої права від необґрунтованих майнових претензій ОСОБА_3 на суму 18 386 594,12 грн на підставі оспорюваного договору, обґрунтовані посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц щодо можливих способів захисту права, порушеного підробленням договору.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску ТОВ фірма «Добробут» позовної давності щодо звернення з даним позовом, про що просив позивач у додаткових поясненнях, задля забезпечення права позивача на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

До Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ фірма «Добробут» в задоволенні позовних вимог.

В якості підстави для касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, оскільки, як вказано у заяві про усунення недоліків, відбулось порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а також відбулось неправильне застосування норм матеріального права, а саме, неправильне тлумачення закону, застосування закону, який не підлягав застосуванню, та незастосування закону, який підлягав застосуванню, тому що суддею 1-ї інстанції незаконно долучено до справи і визнано як єдиний доказ в цій справі, що скасував всі чисельні докази з протилежними висновками, висновок експерта С.Мендриної № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ від 01.07.2021, котрим начебто встановлено не підписання ОСОБА_3 договору, оскільки відповідно пункту 3 статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий суду виключно на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, а вказана експертиза проводилась на підставі постанови слідчого, котрий не є стороною цієї справи.

Крім того відповідач доводить, що суд першої інстанції, вірно встановивши про пропущення позивачем строку позовної давності в даній справі, безпідставно поновив позивачу строк позовної давності без вказання достатніх підстав та наявного клопотання позивача, чим порушив фундаментальні норми матеріального права.

Скаржник також зазначає про незаконне, на його переконання, неврахування судами чинного рішення Апеляційного суду м. Києва від 01.12.2015 у справі №756/14325/13-ц з того ж приводу і підстав, яким вже визнано дійсним оспорюваний позивачем знову договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007.

Крім того вказує на неврахування судами висновки у подібних правовідносинах, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 12.12.2018 у справі №367/2259/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 13.02.2019 у справі №826/13768/16.

Позиція інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

Рух касаційної скарги

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2653/17 (756/15873/16) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий суддя, судді: Білоус В.В., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.07.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №911/2653/17(756/15873/16) залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №911/2653/17(756/15873/16) залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №911/2653/17(756/15873/16) залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 911/2653/17(756/15873/16) та призначено до розгляду на 29.11.2023.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.11.2023 № 29.2-02/3359 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2653/17(756/15873/16) у зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. на лікарняному та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. (головуючий), Жукова С.В., Пєскова В.Г.

В судовому засіданні 29.11.2023 оголошено перерву з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 до 10.01.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Предметом позову у справі, що розглядається, є визнання недійсними договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, обґрунтований тим, що оспорюваний договір не відповідає чинному законодавству України, внутрішній волі, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором та дає законні підстави позивачу звернутися до суду з позовом про визнання його недійсним.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди правомірно виходили з встановлених обставин цієї справи з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц щодо можливих способів захисту права, порушеного підробленням договору.

Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

У цій справі правовим наслідком використання ОСОБА_1 оспорюваного договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 стало прийняття Апеляційним судом Київської області рішення від 01.12.2015 у справі №756/14325/13-ц про стягнення з ТОВ фірма «Добробут» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором в загальному розмірі 18 386 594,12 грн, часткове звернення стягнення на активи ТОВ фірма «Добробут» під час виконання рішення та подальше відкриття провадження у справі №911/2653/17 про банкрутство ТОВ фірма «Добробут» на підставі зазначеного рішення Апеляційного суду Київської області від 01.12.2015 у справі №756/14325/13-ц.

На підставі дослідження матеріалів справи суди встановили, що протягом розгляду справи № 756/14325/13-ц ТОВ фірма «Добробут» обґрунтовувало свою позицію саме фактом того, що договір від 24.12.2007 є неукладеним, проте Апеляційний суд Київської області в рішенні від 01.12.2015, з чим погодився Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 10.02.2016, констатував відсутність підстав стверджувати, що договір від 24.12.2007 не був підписаний генеральним директором ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А., встановив що договір укладений та акцентував, що договір не був визнаний недійсним у встановленому порядку (відповідно до актуальної станом на дату прийняття рішення судової практики щодо визнання недійсним договору, підпис однієї із сторін якого є підробленим) і що ТОВ фірма «Добробут» не порушувалось питання про визнання недійсними договору і акту приймання-передачі юридичних послуг.

Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд у даному конкретному випадку погоджується з висновками попередніх судів, що саме визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 є належним та ефективним способом захисту порушених прав ТОВ фірма «Добробут», який дозволить позивачу захистити свої права від необґрунтованих майнових претензій відповідача на суму 18 386 594,12 грн на підставі оспорюваного договору.

Вирішуючи спір по суті, Верховний Суд зазначає, що положеннями статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Тобто, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасників правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України).

Отже, порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Слід зазначити, що у частині 1 статті 215, статтях 229 - 233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Згідно з частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відтак, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Проаналізувавши позиції учасників справи, які ґрунтуються на протилежних висновках судових експертиз щодо спірного питання, суди встановили, що відповідно до Висновку № 10119/10-11 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 05.01.2011 судовим експертом Київського НДІСЕ Драпей Н.Г., у справі Оболонського районного суду міста Києва № 2-1761/10, копія якого залучена Кудіним Ю.В. до справи, «підписи від імені ОСОБА_3 , виконані барвником чорного кольору, в договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007, акті приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, відповіді на претензію від 24.11.2009 виконані самою ОСОБА_3 ». Посилання на вказаний висновок судової експертизи міститься в рішенні Апеляційного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц, без деталізації змісту висновку.

Зі змісту рішення Апеляційного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №756/14325/13-ц вбачається, що у вказаній справі також проводилась технічна експертиза документів. Разом з тим, у рішенні від 01.12.2015 у цій справі зазначено, що вказаний висновок технічної експертизи складений з порушенням вимог п. 4.15. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, зокрема, не містить експертної оцінки результатів дослідження печатки ТОВ фірма «Добробут» на зразках, датованих 2009 роком.

Поміж іншого, в ході розгляду Апеляційним судом міста Києва справи №756/14325/13-ц судом викликались судові експерти для надання роз`яснень щодо висновків, за результатами чого, відповідно до змісту рішення суду, «експерти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджували, що висновок про те, що підписи виконані пізніше грудня 2007 р. включає і період 24 грудня 2007р., а експерт ОСОБА_6 пояснив, що це малоймовірно, хоча не виключено».

Водночас, під час розгляду цієї справи № 911/2653/17(756/1573/16), суди встановили, що 07.02.2013 Відділом поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області внесено до ЄРДР за №12013100040000364 відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за частиною 4 статті 190 КК України, а саме, ОСОБА_1 шахрайським шляхом, використовуючи Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, акт приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, відповідь на претензію від 03.07.2008, протокол позачергових зборів товариства № 8 від 21.12.2007, які не підписувались директором ОСОБА_3 , намагався заволодіти грошима ТОВ фірма «Добробут».

Постановою слідчого СВ поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області від 07.06.2021 призначено по кримінальному провадженню №12013100040000364 від 07.02.2013 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України.

01.07.2021 судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС України Світланою Мендриною було складено висновок експерта № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ, яким встановлено, що підпис в графі «Замовник» в оригіналі Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та оригіналі Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами статті 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши та проаналізувавши Висновок № 10119/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 05.01.2011 Київського НДІСЕ та Висновок експерта Київського НДЕКЦ № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ від 01.07.2021, співставивши застосовані судовими експертами методики проведення дослідження, сукупність наданих для проведення експертиз матеріалів (тип, склад та характеристики документів з вільними та умовно-вільними зразками підписів ОСОБА_3 ); враховуючи наявність заперечень ОСОБА_3 щодо достовірності окремих документів, наданих експерту Київського НДІСЕ, які у т.ч. були предметом дослідження і були враховані експертом; дослідивши безпосередньо копії договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та акта приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 в сукупності з наданим судовими експертами аналізом підпису, який міститься на договорі та акті в порівнянні зі зразками підпису ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що більш вірогідними є твердження та висновки, викладені у Висновку експерта Київського НДЕКЦ С. Мендриної №СЕ-19/111-21/27731-ПЧ від 01.07.2021 відносно того, що підпис в графі «Замовник» в оригіналі Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та оригіналі Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

За встановлених обставин, судами відхилено протилежний висновок Київського НДІСЕ № 10119/10-11 за результатом судово-почеркознавчої експертизи від 05.01.2011 щодо автентичності підпису ОСОБА_3 на оспорюваному договорі від 24.12.2007 та акті від 09.04.2009.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 заперечуючи проти Висновку експерта № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ зазначає про незаконне його долучення до справи, оскільки відповідно частини 3 статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий суду виключно на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, а вказана експертиза проводилась на підставі постанови слідчого, котрий не є стороною цієї справи. Також у цьому висновку не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, як вимагає частина 5 статті 101 ГПК України.

Верховний Суд відхиляє доводи відповідача у цій частині (про безпідставне врахування судами відповідного висновку експерта), складеного у рамках кримінального провадження, як необгрунтовані. Висновок експерта С. Мендриної № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ від 01.07.2021 стосується предмета доказування, відповідає вимогам статті 98 ГПК України і підготовлений у рамках кримінального провадження № 12013100040000364 судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС України С.Мендриною. Порушень порядку його отримання судом не встановлено, судовий експерт попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В спростування доводів касаційної скарги, судова колегія також зазначає, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідачем не доведено, що висновок експерта є неналежним доказом, а саме, що він не стосується предмета доказування або одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. При цьому, відповідач не скористався правом на заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експерта, який проводив почеркознавчу експертизу. Доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до заперечень скаржником встановлених судами обставин справи та спрямовані на переоцінку наявних у справі доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що за загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Водночас недійсним може бути визнаний лише укладений правочин.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК).

Верховний Суд констатує, що при розгляді справи не можна оцінювати окрему дію, правочин, без урахування ситуації в цілому, для правильного вирішення спору необхідно дослідити дійсні підстави та мотиви звернення до суду позивача та для досягнення якого результату подано позов.

Розглядаючи справ по суті заявлені позовні вимоги суди встановили, що протягом розгляду справи № 756/14325/13-ц ТОВ фірма «Добробут» обґрунтовувало свою позицію саме фактом того, що договір від 24.12.2007 є неукладеним, проте Апеляційний суд Київської області в рішенні від 01.12.2015, з чим погодився Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 10.02.2016, констатував відсутність підстав стверджувати, що договір від 24.12.2007 не був підписаний генеральним директором ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А., встановивши, що договір є укладеним, акцентувавши, що договір не був визнаний недійсним у встановленому порядку.

Зважаючи на вищенаведені висновки у справі № 756/14325/13-ц, суди у справі, що розглядається, з посиланням на те, що Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 містить усі необхідні реквізити, істотні умови, передбачені ЦК України, що з урахуванням положень статей 638, 901 - 903 ЦК України свідчить про його укладеність, про що зазначено в рішенні Апеляційного суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц, дійшли висновку про можливість його бути оспорюваним.

Водночас, встановивши факт непідписання договору та акта приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 керівником ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А., підтверджений відповідним висновком судової почеркознавчої експертизи, що свідчить про відсутність намірів та волевиявлення у останньої, як керівника ТОВ фірма «Добробут» на укладення оспорюваного договору, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним за рішенням суду, адже порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦК України.

Крім того, як встановили суди, рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2013 у справі № 911/3297/13 за позовом ОСОБА_2 (співзасновник позивача) до ТОВ фірма «Добробут», визнано недійсним рішення позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ фірма «Добробут» від 21.12.2007, оформлене протоколом № 8 від 21.12.2007, про надання дозволу генеральному директору ОСОБА_3 на укладення і підписання договору про надання юридичних послуг на суму від восьми до десяти мільйонів гривень з юристом ОСОБА_1 , а також на прийняття послуг, складення і підписання актів приймання-передачі юридичних послуг та проведення розрахунків, що додатково підтверджує порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину.

Отже, сукупність встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин, з урахуванням процесуальної поведінки сторін на предмет дотримання принципів добросовісності, справедливості та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин, підтверджує висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання укладеного між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 недійсним згідно з положеннями статей 203, 215 ЦК України.

Щодо строків позовної давності

В силу статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до частин 3 - 5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, оспорюваний Договір про надання юридичних послуг датований 24.12.2007.

Позивач зазначав, що у 2007 році йому не було відомо про наявність оспорюваного договору, ТОВ фірма «Добробут» дізналось про наявність вказаного договору під час розгляду судової справи № 756/14325/13 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення коштів. В матеріалах вказаної справи наявний єдиний оригінал спірного Договору, який був поданий ОСОБА_1 під час розгляду справи.

Разом з тим, судами встановлено, що керівнику ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А. стало відомо про наявність оспорюваного договору принаймні з 28.01.2010 (дата перших письмових заперечень генерального директора ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А. на позовну заяву ОСОБА_1 від 18.12.2009) та 01.02.2010 (дата першого судового засідання за участю представника ТОВ фірма «Добробут» у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором). Зазначення у вказаних запереченнях дати 28.01.2009 суд вважає технічною опискою, оскільки письмові заперечення заявлено проти позовної заяви від 18.12.2009.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності для позивача щодо заявлення позову про визнання договору недійсним розпочався 29.01.2010 і закінчився - 29.01.2013. Проте, з позовом про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 ТОВ фірма «Добробут» звернулося 08.12.2016, отже позивачем пропущено строк позовної давності, що спростовує протилежні доводи позивача.

ОСОБА_1 під час розгляду даної справи неодноразово зазначав про пропуск позивачем строку позовної давності.

Приписами статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суди встановили, що у додаткових поясненнях від 22.01.2018 (а.с. 85-86, т. 1) позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності у разі визначення судом того факту, що строк позовної давності пропущено, зокрема, задля забезпечення права позивача на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

З цих причин застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для сторони своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

З огляду на положення статті 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав»), суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

У свою чергу, аналіз норм глави 19 ЦК України щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України (які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин) не дає Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного дослідження такої заяви щодо визначення обставин початку перебігу строку позовної давності.

Питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/14469/18, від 22.10.2019 у справі №910/2968/18, від 23.01.2020 у справі №916/2128/18, від 15.06.2021 у справі №910/13969/18.

Розглядаючи заяви відповідача про сплив позовної давності та позивача про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про поважність в даному випадку причин пропуску позивачем строку звернення до суду, з урахуванням встановлених обставин, а саме,

- підроблення підпису керівника ТОВ фірма «Добробут» ОСОБА_3 на оспорюваному договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та акті приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи;

- використання ОСОБА_1 оспорюваного підробленого договору для стягнення коштів з товариства (в загальному розмірі 18 386 594,12 грн) та подальшого звернення стягнення на активи ТОВ фірма «Добробут» і ініціювання процедури банкрутства підприємства;

- невідповідність умов оспорюваного Договору цілям та завданням статутної діяльності Позивача, та які є вкрай невигідними для позивача;

- процесуальної поведінки сторін протягом існування спірних правовідносин, значну тривалість в часі цивільного провадження у справі № 756/14325/13-ц (з 2009 по 2016 роки); значну тривалість в часі кримінального провадження №12013100040000364 (з 2011 року по теперішній час), а відтак порушене право ТОВ фірма «Добробут» підлягає захисту.

Вказане свідчить про необґрунтованість доводів скаржника про безпідставне поновлення позивачу строку позовної давності, без наведення достатніх підстав та без наявного клопотання ТОВ фірма «Добробут».

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав вважати, що відповідні висновки судів першої та апеляційної інстанції в цій частині доводів скаржника, зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права (статей 256, 257, 261, 267 ЦК України), викладених у наведених в касаційній скарзі постановах Верховного Суду, а саме: від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 12.12.2018 у справі №367/2259/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 13.02.2019 у справі №826/13768/16.

Колегія суддів встановила, що відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а різними встановленими судами фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, та поданих сторонами доказів, в залежності від яких і прийнято судове рішення.

Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про неврахуванням судами чинного рішення Апеляційного суду м.Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц з того ж приводу і підстав, яким вже визнано дійсним оспорюваний позивачем договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, оскільки питання недійсності договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 не було предметом спору у цій справі.

З огляду на вищезазначене, аргументи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки судів попередніх інстанцій у питанні розгляду та визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладеного ТОВ фірма «Добробут» з ОСОБА_1 , ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №911/2653/17 (756/15873/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.