Ухвала

від 22.01.2024 по справі 369/22253/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/22253/23

Провадження №6/369/214/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/22253/23 за заявою ОСОБА_2 , особи, на права та обов`язки яких впливають правовідносини: заступник начальника Фастівського відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузнецова Катерина Миколаївна, Громадська організація «Садове товариство «Масив Оленівка» про зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документах, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню через добровільне виконання боржником вимог рішення та інших причин, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. перебуває вказана цивільна справа.

16.01.2024 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав до суду заяву про відвід судді Янченку А.В.

Вказана заява про відвід мотивована тим, що суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області за заявою ОСОБА_2 про зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які були надані Фастівському відділу державної виконавчої служби відкрив провадження по цивільній справі 11.10.2023 року і надіслав справу № 381/4575/23 для розгляду за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

03.11.2023 року суддя Янченко А.В. після отримання через розподілення матеріалів справи замість призначення до розгляду з повідомленням сторін по вже відкритому провадженню, постановив, на переконання заявника ухвалу про скасування заяви, яка стала підставою для його відкриття з поверненням її заявнику, з посиланням на недоліки заяви, що є порушенням приписів ст. 121 ЦПК України, оскільки на переконання заявника, після відкриття провадження у справі, суддя не вправі вирішувати питання про залишення заяви без руху та її повернення.

Крім того, у поданій заяві вказує, що вказана ухвала була винесена при обізнаності судді з матеріалами справи про те, що підставою відкриття оскаржувальних виконавчих проваджень стала заява юридичної особи ГОСТ «Масив Оленівка», надіслана поштою Фастівського ВДВС 12.09.2023 року від імені товариства за підписом ОСОБА_3 , як представника вказаної юридичної особи. Проте цивільна дієздатність у якої після 2008 року відсутня, як і не існувало права власності на землі для садівництва та загального користування, що хибно декларувалося до Постанови ВС від 08.09.2021 року по справі № 369/15857/17, якою юридична особа цього статуту була позбавлена з зобов`язанням суддів, які в ухвалених рішеннях його використовували - внести відповідні зміни у їх мотивувальні частини.

Через це юридична особа була позбавлена права участі у цивільно-правових відносинах, а через втрату цивільної дієздатності з 2008 року відсутності вищого виконавчого органу, джерел фінансування, обрання голови та його заступника, які втратили повноваження після спливу термінів обрання, відсутності дієздатності - була позбавлена можливості виконати вимогу, передбачену законом, а саме ч. 3 ст. 58 ЦК України - забезпечення свого само представництва через надання чинному голові права участі у виконавчому провадженні у інтересах товариства через розгляд правлінням цього питання, надання письмових повноважень на право підпису від імені юридичної особи у заяві до органу державної виконавчої служби Фастівського району про відкриття виконавчих проваджень про примусове виконання рішення членом ГОСТ «Оленівка-2» ОСОБА_2 у відповідності до вимог ч. 6 ст. 44, ч. 1 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, заявник вказує, що усі вчиненні ОСОБА_3 протиправні дії пов`язані з фіктивним залученням його членом ГОСТ «Оленівка-2» ОСОБА_4 з метою використання формального статусу юридичної особи у ЄДРПОУ для штучного звернення з співпозовом до ОСОБА_2 , як порушника прав землекористування земельною ділянкою загального користування, яка начебто належить ГОСТ «Масив Оленівка», а його хибне представництво у суді та виконавчих органів ґрунтувалося на самочинно виготовлених та наданих довіреностях адвокату АО «Ювіто» Сергеєву П.О., які є не чинними як з викладених обставин, так і через відсутність укладеного договору з об`єднанням, який був би обов`язковими при діях чинного представника дієздатної юридичної особи з обсягом повноважень з забезпеченням запланованих розглянутих питань виконавчими органами, делегованих йому для виконання статутних завдань товариства. Проте жодних документів на підтвердження дієздатності юридичної особи після 2008 року не існує.

На підставі вище зазначеного, заявник вказував, що оскільки у судді Янченка А.В. знаходиться на розгляді справа № 369/10373/19 за позовом ГОСТ «Масив Оленівка» до ОСОБА_2 , у якій також заперечується правомочність аналогічних вчинених протиправних дій ОСОБА_3 з хибним, на думку заявника, використанням формального статусу юридичної особи через відсутність у ній цивільної дієздатності та прав власності на землю і об`єкти речових прав - вони становлять спільний предмет доказування у цій справі - як вимогу забезпечення доказів про визнання юридичної особи цивільно не дієздатною, фіктивно залученою до участі у спів позові у 2019 році до ОСОБА_2 на підставі виготовленої через підроблення довіреності ОСОБА_3 - членом органу юридичної особи, який втратив повноваження після 2008 року разом з втратою товариством дієздатності через ліквідацію трьох з п`яти його засновників, первинних садових товариств у 1991 році через сплив п`ятирічних термінів повноважень обрання за статутом, відсутності виборності вищого та виконавчого органу, звітності, джерел фінансування.

Крім того, заявник вказує, що на його переконання, суддя Янченко А.В. за заявами представника ОСОБА_2 , по справі № 369/10373/19 постановляв ухвали про відмову у задоволенні вимог витребування доказів, які становили правову основу статутної діяльності садового товариства, і підтверджують факт відсутності у юридичної особи цивільної дієздатності, оформлення жодного документу на підтвердження статутної діяльності після 2008 року та існування звітності.

Тому, їх відсутність разом з відсутністю у ЄДРПОУ відомостей після 2007 року щодо виборності вищого, виконавчого органу, реєстраційних листів осіб обраних голови, заступника та членів правління на підставі статуту, - підтверджувало факт відсутності у юридичної особи цивільної дієздатності та правоздатності, як суб`єкта прав власності, через її відсутність, що позбавляло можливість товариству бути учасником цивільних правовідносин взагалі.

Зокрема, у справі існували інші докази, якими сам ОСОБА_3 письмово підтверджував факт відсутності обраного у юридичної особи правління на підставі статуту, як і адвокат Сергеєв П.О. підтверджував факт припинення діяльності трьох з п`яти засновників товариства у 1991 році станом на 2007 рік.

А ухвала судді від 23.11.2023 року, на переконання заявника, відверто була спрямована на заборону витребування доказів на підтвердження неправочиноздатності юридичної особи та самочинності вчинених дій особи, яка хибно визначала себе головою правління, після втрати юридичною особою дієздатності та спливу термінів обрання на посаду за статутом і становила обставини, які свідчили про наявність прямої заінтересованості судді у результатах необ`єктивного розгляду справи через намір визнати ГОСТ «Масив Оленівка» належним суб`єктом цивільних відносин та правомочності дій голови, як чинного.

Заявник вказує, що «… цією ухвалою суддя відмовив у задоволенні заяв співвідповідача, який є представником ОСОБА_2 щодо забезпечення доказів через їх витребування від юридичної особи на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України, який завідомо знав про їх відсутність за усі роки після 2008 року, а тому обрав саме цей спосіб їх витребування, оскільки через неспроможність їх надання юридичною особою через відсутність суд визнає обставини за аргументацією співвідповідача встановленими.

А відмова була безпідставно ненормативно обґрунтована неналежністю та недопустимістю вимог у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України через ненадання суду заяв та доказів щодо можливості втрат засобів доказування і їх подання згодом стане неможливим.

А у іншій вимозі забезпечити докази через виклик ОСОБА_3 , як свідка для надання особистих пояснень, що диктувалося необхідністю по справі, суддя в ухвалі відмовив через те, що він є посадовою особою правління, чим водночас підтвердив наявність у юридичної особи дієздатності.

На надану суду представником заяву про роз`яснення вказаної ухвали відповідь не надійшла…».

Тому, на переконання заявника, наведений ним висновок виключає можливість участі судді Янченка А.В. у розгляді заяви по справі № 369/22253/23, оскільки ґрунтується на завідомо недостовірних тлумаченнях норм процесуального права та їх нормативно-правової оцінки, які суперечать фактичним обставинам та доказам по справі та ставлять мету ухилитися від витребування додаткових основоположних доказів щодо підтвердження недієздатності юридичної особи та протиправності вчинених дій ОСОБА_6 через його виклик судом для надання особистих пояснень, що становило об`єктивну необхідність по цій справі. А відмова судом у цьому виключно з вигаданої причини підтверджує очевидну упередженість та необ`єктивність судді у підготовчому розгляді.

З викладених обставин та мотивів представник ОСОБА_2 дійшов до висновку про недовіру до судді Янченка А.В. у розгляді заяви по справі і через це заявляє йому відвід.

Вивчивши подану заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/22253/23, суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до положень ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після сплину вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строк, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року у справі № 5-15п12).

З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що не може свідчити про необ`єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.

Крім того, слід зазначити, що не згода з процесуальним рішенням, не може вважатися підставою для відводу судді.

Керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Вважати заявлений відвід судді Янченку А.В. необґрунтованим.

Передати заяву про відвід судді для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 22.01.2024 року.

Суддя А.В. Янченко