Ухвала

від 22.01.2024 по справі 711/7863/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7863/23

Провадження № 2/711/424/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого-судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представників відповідача: Давиденка В.І., Гребченка Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГАГАРІНА, 77» про визнання незаконними та скасування рішень правління,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ «Гагаріна, 77», в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення правління, в частині створення комісії по прийому-передачі матеріальних цінностей та документації ОСББ «Гагаріна, 77», прийняте та оформлене протоколом засідання правління ОСББ «Гагаріна, 77» №1 від 19.05.2023р., передбачене п. 2;

- визнати всі та будь-які рішення та дії комісії по прийому-передачі матеріальних цінностей та документації ОСББ «Гагаріна, 77», прийняті після 19 травня 2023р. недійсними;

- визнати незаконними та скасувати рішення правління, передбачене п.4, щодо надання йому ( ОСОБА_1 ) обов`язків займатись юридично-правовою діяльністю щодо ОСББ «Гагаріна, 77», прийняте та оформлене протоколом засідання правління ОСББ «Гагаріна, 77» №3 від 04.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 19.05.2023р. на засіданні правління ОСББ «Гагаріна, 77» позивача, як співвласника ОСББ, було введено до складу постійно діючої комісії для проведення прийому-передачі матеріальних цінностей та огляду стану будинку, а також його обрано головою такої комісії. Натомість позивач стверджує, що недосконалість рішення правління щодо створення комісії призвела до неможливості її функціонування, внаслідок чого позивач 12.07.2023р. та 01.08.2023р. звернувся до голови правління із заявою про вихід зі складу комісії. Натомість до теперішнього часу позивача не виключено зі складу відповідної комісії. Оскільки в ОСББ відсутні будь-які господарсько-правові документи щодо регламентації роботи та повноважень комісії та її членів, то будь-які рішення про призначення позивача головою такої комісії, а також рішення такої комісії не можуть вважатись дійсними та повинні бути скасовані. Крім того, 04.08.2023р. на засіданні правління ОСББ було прийнято рішення про покладання на позивача, як члена ініціативною групи, обов`язків займатись юридично-правовою діяльністю (співпраця з адвокатами, подача звернень та листування з правоохоронними та судовими органами з питань ОСББ). Позивач стверджує, що не надавав згоди для покладання на нього обов`язків щодо діяльності ОСББ, а відтак відповідне рішення правління є незаконним та таким, що порушує права та інтереси позивача.

06.11.2023р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

24.11.2023р. відповідачем поданий до суду письмовий відзив проти позову, в якому відповідач просив відмовити у позові в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідача у відзиві зазначено, що створення постійно діючої комісії для проведення прийому-передачі матеріальних цінностей та огляду стану будинку було ініційовано саме позивачем і саме тому його було включено до складу такої комісії та обрано її головою. Своє рішення про вихід зі складу комісії позивач назвав заявою про звільнення, але прийняття рішення про звільнення особи з посади відбувається у передбаченому законом порядку, про що позивача було повідомлено. У зв`язку з конфліктною ситуацією, яку створив позивач, були створені перешкоди для продуктивної та якісної роботи правління ОСББ. Будь-яких повноважень правління ОСББ не делегувало позивачу, а лише надали йому право продовжувати роботу в юридично-правовому напрямку на його розсуд, але з тим, щоб він узгоджував свої дії з правлінням ОСББ. У відзиві вказується, що позивач неправильно інтерпретує обставини спірних правовідносин, а його висновки є недостовірними та необ`єктивними. Будь-яких протиправних дій чи рішень відповідачем не приймалось, а конфліктна ситуація виникла через постійні претензії та вимоги позивача до діяльності правління ОСББ, тоді як сам позивач діє непослідовно, суперечливо та протиправно.

В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті судом поставлено питання визначення юрисдикції даного спору та закриття провадження у справі, оскільки за змістом спірних правовідносин розгляд справи необхідно здійснювати в порядку господарського судочинства.

Позивач заперечив щодо закриття провадження у справі, наполягаючи на продовженні розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Представники відпо відача Давиденко В.І., який діє в порядку самопредставництва юридичної особи (керівник), а також адвокат Гребченко Р.О., який діє на підставі ордеру серії СА №1072377 від 15.12.2023р., в судовому засіданні пояснили, що не заперечують проти закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та віднесена до господарського судочинства.

Заслухавши пояснення учасників справи суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є співвласником житлової квартири та членом ОСББ «Гагаріна, 77».

Відповідно до протоколу № 1 від 19.05.2023р. засідання правління ОСББ «Гагаріна, 77» було прийнято рішення про введення до постійно діючої комісії для проведення прийому-передачі матеріальних цінностей та огляду стану будинку п`ять членів правління і трьох співвласників і мешканців будинку, зокрема, і ОСОБА_1 , якого обрано головою такої комісії.

Згідно протоколу №3 від 04.08.2023р. засідання правління ОСББ «Гагаріна, 77» було прийнято рішення «В послідуючій роботі Голові Правління ОСББ з Членами Правління і керівнику Ініціативної групи Журавському В.С. продовжувати роботу повністю розподіливши господарські та юридично-правові функції, при цьому своєчасно інформувати один одного та членів Правління щодо змісту звернень та листів до, а також з юридично-правових структур, а також переписки по господарській діяльності ОСББ. Приймати рішення спільно і прозоро, узгоджуючи дії, які повинні вирішуватися лише урівноваженими правовими методами.»

Зазначені обставини справи визнаються сторонами та підтверджуються відповідними письмовими доказами.

Позивач заперечує дійсність та правомірність ухвалених правлінням ОСББ рішень, оскільки такі рішення порушують його законні права та інтереси, як співвласника багатоквартирного будинку та члена ОСББ, а тому звернувся до суду.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надаєстаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України,ЦПК України,Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третястатті 3 ЦПК України).

Частиною першоюстатті 19 ЦПК Українипередбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першійстатті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованихЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 20 ГПК Українивизначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (ч. 1 ст. 385 ЦК України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначеноЗаконом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року N 2866-III.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Органами управління ОСББ є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (частини перша - восьма статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022р. у справі № 910/5179/20 вказано, що: «предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)). Відтак суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили підвідомчість такого спору господарським судам».

У цій поставі Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14.07.2020р. у справі №466/8748/16-ц та зазначила, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.

За обставинами даної справи судом встановлено, що спір між сторонами є спором між членом ОСББ та органом управління ОСББ (Правління) щодо порядку реалізації права на управління юридичною особою та залучення позивача, як члена ОСББ, до управління такої юридичною особою шляхом безпосереднього здійснення ним від імені юридичної особи певних юридично-значимих дій. Предметом спору є рішення органу управління юридичної особи.

За таких підстав, враховуючи предмет спору та суб`єктний склад у цій справі, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.04.2020 у справі №727/2735/18, від 02.03.2023 у справі №760/16852/21.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що відповідні судові витрати складаються з судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, та витрат відповідача на правову допомогу.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю, то у суду відсутні підстави для розподілу між сторонами витрат з оплати судового збору. В той же час питання про повернення позивачу судового збору може вирішуватись лише за умови наявності відповідного клопотання, оскільки в силу ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Враховуючи, що позивачем не заявлялось клопотання про повернення судового збору, то у суду відсутні повноваження для ухвалення рішення про повернення йому за рахунок коштів державного бюджету сплаченої ним суми судового збору. В той же час позивач не обмежений у праві звернутись до суду з відповідною заявою в майбутньому.

Окремо суд зауважує, що згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Натомість в даному випадку підставою закриття провадження у справі є та обставина, що спір між сторонами за своєю сутністю відноситься до юрисдикції господарських судів і не може бути вирішений в порядку цивільного судочинства. Отже спір між сторонами до теперішнього часу остаточно не вирішений по суті, внаслідок чого питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з участю сторін у вирішенні спору між ними в судовому порядку та використанням для цього правової допомоги, не може знайти остаточного вирішення в рамках цієї судової справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 19, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

у х в а л и в:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГАГАРІНА, 77» про визнання незаконними та скасування рішень правління закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з даним позовом до Господарського суду Черкаської області.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 22 січня 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко